Суд: Покровський районний суд міста Кривого Рогу
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: надання послуг
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №212/11639/26
Суддя: Пустовіт О. Г.
Справа № 212/11639/26
2/212/7333/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 жовтня 2026 року м.Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., за участю секретаря судового засідання Мєхтієвої А.Е., позивач ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про скасування боргу за використання домофонної системи,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про скасування боргу за використання домофонної системи та просить суд зобов`язати відповідача скасувати незаконно нараховану суму боргу за використання домофонної системи по АДРЕСА_1 , стягнувши на свою користь 4 000,00 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він, позивач по справі, з 1996 року до теперішнього часу зареєстрований та мешкає по АДРЕСА_1 . Приблизно в 2010 роках в під`їзді його будинку були встановлені металеві двері з електронним замком, усім мешканцям видали ключі від електронного замку, за бажанням окремих мешканців за додаткову плату з індивідуальним договором на встановлення та обслуговування було встановлено в квартирах переговорні пристрої, однак він ніяких пристроїв в квартирі не встановлював. Перший час ніхто йому ніяких коштів не нараховував та ніяких договорів він з обслуговуючою компанією «Домофон Візит» не підписував, додаткового обладнання не встановлював. Однак на початку 2022 року знайшов в дверях своєї квартири квитанцію зазначеного підприємства, керівником якого є відповідач, де було зазначено про наявність боргу по обслуговуванню домофонних систем в розмірі 921,62 грн. На початку 2024 року він неодноразово звертався до відповідача, де йому обіцяли перевірити і владнати справу. Однак незаконні, на його думку, нарахування продовжували існувати, збільшившись в розмірі, наразі борг становить 3 780,28 грн. При цьому ніяких договорів він не підписував і в договорі, наданому представниками відповідача, стоїть не його підпис. 14.08.2024 він звернувся до правоохоронних органів із заявою щодо скоєння відносно нього злочинів, як то підробка документів та вимагання незаконно нарахованих коштів та притягнення керівника ПП «Домофон Візит» до кримінальної відповідальності. Тому вважає, що відсутність письмової згоди на встановлення обладнання спричинило йому незаконність нарахування та намагання стягнення з нього послуги, якою він не користується, що спричинило завдання йому значної матеріальної та моральної шкоди, у зв`язку з чим позивач просить вимоги задовольнити.
Від представника відповідача 31.08.2026 року надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідачем зазначено про незгоду із заявленими вимогами з посиланням на додаток № 2 до договору доручення від 27.11.2012, відповідно до умов якого довірителі – мешканці під`їзду АДРЕСА_2 згодні на встановлення та подальше обслуговування виконавцем комплекту домофонної системи «Візит» та згодні на передачу особистих даних до системи «Нова-Ком». Зі змістом договорів: доручення, монтажу, надання послуг з технічного обслуговування та ремонту комплекту домофонної системи «Візит» мешканці будинку ознайомлені та заперечень не мають. Перелік мешканців під`їзду АДРЕСА_2 міститься під вказаним додатком, з їх підписами на згоду про встановлення домофонної системи, де зокрема міститься і підпис позивача, з номером телефону, актуальним і наразі згідно тексту позовних вимог що, на думку відповідача, спростовує доводи позивача щодо відсутності його згоди на встановлення домофонної системи. При цьому згоду на встановлення домофонної системи відбирав від мешканців під`їзду АДРЕСА_2 не він, відповідач у справі, а уповноважена мешканцями будинку особа, ФОП ОСОБА_3 лише уклав договір з уповноваженою мешканцями особою на встановлення та обслуговування домофонної системи та у правовідносини, що виникли з доручення від 27.11.2012, наданого мешканцями вказаного під`їзду ОСОБА_4 , не має законних підстав для втручання, як і перевірки їх дійсного волевиявлення. Позивачем було отримано ключі від домофонного обладнання, яким він користувався і яке перебуває на обслуговуванні у виконавця послуг згідно умов договору, що свідчить про обов`язок позивача оплачувати надані послуги, а тому вважає вимоги безпідставними щодо скасування заборгованості з плати за користування домофонною системою і просить відмовити у задоволенні вимог.
Ухвалою судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 29.07.2026 було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 до суду з`явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача Чухонцева Д.В. в судове засідання з`явилась, заперечувала проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві.
Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом
В силу ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та є користувачем послуг, які надаються за вказаною адресою.
Згідно наданих стороною відповідача письмових доказів, 10 грудня 2012 року між ПП ОСОБА_3 , як виконавцем, та мешканцями під`їзду АДРЕСА_2 , від імені яких діяла ОСОБА_4 на підставі договору доручення № 1000 від 27.11.2012, як замовником, (з яких ознайомлені та погодились жителі вказаного під`їзду, серед яких, згідно додатку до договору, і мешканець спірної квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 (згідно додатку)), було укладено договір № 111000 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту.
Предметом цього договору є надання послуг виконавцем з технічного обслуговування та ремонту комплекту домофонної системи торгівельної марки «Візит» в подальшому « ІНФОРМАЦІЯ_1 », змонтованого за адресою: АДРЕСА_4 , а замовник зобов`язується оплачувати вказані послуги у порядку та терміни, встановлені пунктом 3 цього договору.
Пунктом 3 договору сторони погодили вартість робіт та порядок розрахунків, відповідно до якого технічне обслуговування та ремонт «Домофон Візит» являється платним, оплата за послуги з технічного обслуговування починається з першого частина наступного місяця, абонентська плата вноситься щомісячно не пізніше 20 числа.
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18).
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Положеннями ст.ст. 641, 642 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами та суб`єктами господарювання.
Статтею 4 Закону України « Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"; 4-1) обслуговування державною мовою відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"; 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів). Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.
Стаття 10 Закону України « Про захист прав споживачів» визначені права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).
Згідно наданих до суду письмових доказів, не спростованих позивачем, у додатку № 2 до договору доручення від 27.11.2012, довірителі, а саме мешканці під`їзду АДРЕСА_2 , згодні на встановлення та подальше обслуговування виконавцем комплекту домофонної системи «Візит» та згодні на передачу особистих даних до системи «Нова-Ком». Зі змістом договорів: доручення, монтажу, надання послуг з технічного обслуговування та ремонту комплекту домофонної системи «Візит» ознайомлені та заперечень не мають.
Під вказаним додатком міститься перелік мешканців під`їзду АДРЕСА_2 , з їх підписами на згоду про встановлення домофонної системи, де зокрема міститься і підпис позивача ОСОБА_1 , з номером телефону, актуальним і наразі згідно тексту позовних вимог, що не спростовано останнім в судовому засіданні.
При цьому суд погоджується з доводами відповідача, що згоду на встановлення домофонної системи відбирав від мешканців під`їзду АДРЕСА_2 не ФОП ОСОБА_3 , а уповноважена мешканцями будинку особа ОСОБА_4 .
Відповідач ФОП ОСОБА_3 же уклав договір з уповноваженою мешканцями особою на встановлення та обслуговування домофонної системи та у правовідносини, що виникли з доручення від 27.11.2012, наданого мешканцями вказаного під`їзду ОСОБА_4 , не має законних підстав для втручання, як і перевірки їх дійсного волевиявлення.
Позивачем ОСОБА_1 отримано ключі від домофонного обладнання, яким він користувався і яке перебуває на обслуговуванні у виконавця послуг згідно умов договору, що свідчить про обов`язок позивача оплачувати надані послуги, а тому безпідставним є вимоги позивача щодо скасування заборгованості з плати за користування домофонною системою.
При цьому відсутність індивідуально укладеного договору між виконавцем послуг та споживачем не виключає обов`язок позивача оплачувати надані виконавцем послуги, а у випадку ухилення від виконання такого обов`язку, позивач, як споживач послуг, повинен нести відповідальність в порядку, встановленому законом.
Аналогічна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, провадження № 61-11107св18, постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, провадження № 61-26204св18.
Крім того, законодавством передбачено двостороннє зобов`язання, щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, в зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі (Постанова Верховного Суду України від 30.10.2013 року по справі № 6-59цс13).
Суд також приймає до уваги постанову Вищого господарського суду України від 26 квітня 2016 року у справі № 922/4016/15, де колегія суддів погодилася з висновками апеляційного господарського суду, що заявляючи вимоги про зобов`язання відповідача припинити протиправні дії з надання послуг, припинити виставлення рахунків на сплату вартості послуг з технічного обслуговування та ремонту систем обмеження доступу (домофонів), а також зняття зі свого балансу визивних блоків позивачі мали надати докази наявності правовідносин з усіма мешканцями багатоквартирних будинків по виключному обслуговуванню всіх визначених у позові пристроїв замково-переговорного зв`язку (за кожним пристроєм та за кожною адресою, де вони встановлені), а не вибірково лише 22 договори. До того ж судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами, що пристрої замково-переговорного зв`язку (домофони) або визивні блоки належать саме їм, а з наданих позивачами 22 вибіркових примірників договорів на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту систем обмеження доступу вбачається, що 10 договорів укладені на обслуговування пристроїв замково-переговорного зв`язку за адресами, які не входять до визначеного позивачами переліку в позові, а за 7 адресами пристрої замково-переговорного зв`язку взагалі не передавались на баланс відповідача і, відповідно, не обслуговуються ним, з огляду на що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачами не доведено наявності порушеного права. Колегія суддів також погодилася з висновками апеляційного господарського суду щодо необґрунтованості вимог позивачів про зобов`язання відповідача припинити дії з виставлення рахунків на сплату вартості послуг з технічного обслуговування та ремонту систем обмеження доступу (домофонів) враховуючи наявність чинного публічного договору про надання послуг з обслуговування пристроїв замково-переговорного зв`язку м. Харкова, укладеного між відповідачем та мешканцями будинків. Крім цього, заявлені позивачами вимоги про визнання відсутності у відповідача права обслуговувати замково-переговорні пристрої, зобов`язання відповідача припинити дії з надання послуг з технічного обслуговування та ремонту цих пристроїв, припинення дій з виставлення рахунків на сплату вартості послуг, зняття зі свого балансу визивних блоків не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Згідно пункту 2 Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1145, у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуг споживач або управитель багатоквартирного будинку (за дорученням співвласників багатоквартирного будинку в разі прийняття ними відповідного рішення) має право викликати виконавців комунальних послуг (їх представників) для перевірки якості та/або кількості наданих послуг. У разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуг з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя багатоквартирного будинку для перевірки якості наданих послуг.
Проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, забезпечується виконавцем послуги або управителем багатоквартирного будинку.
У разі встановлення під час перевірки фактів невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, в акті-претензії зазначаються дата і час проведення перевірки, виявлені факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, інформація про дату початку зниження якості відповідної послуги.
Отже, в разі ненадання, неналежного надання послуг з споживач не позбавлений права повідомити про це виконавця послуг, а на підтвердження таких звернень повинні бути складені акти-претензії, за участю споживача та представника виконавця послуги.
За таких обставин не заслуговують на увагу доводи позивача в частині належного звернення до відповідача щодо досудового врегулювання спору за фактичної відсутності договору, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 з огляду на те, що такий договір був укладений з уповноваженою мешканцями під`їзду особою. Про який саме підпис йдеться в тексті позовної заяви ОСОБА_1 з доданих до суду письмових доказів суду не зрозуміло, письмових звернень у встановленому законом порядку від позивача не надходило.
Стосовно доводів позивача, як на обґрунтування доказу своїх вимог, про звернення із відповідною заявою до органів досудового розслідування щодо підробки документів на незаконного вимагання грошей, то сама по собі наявність кримінального провадження чи внесення відомостей до ЄРДР не є беззаперечним доказом вини особи та підставою для задоволення позову в цивільних правовідносинах, про що зазначав Верховний Суд з посиланням на той факт, що така позиція базується на принципі презумпції невинуватості та автономності цивільного судочинства.
До подібних висновків дійшла Об`єднана Палата Верховного Суду у постанові від 02 червня 2025 року у справі № 943/242/22 (провадження № 61-17403сво24), де предметом спору було клопотання про зупинення провадження в цивільній справі до розгляду кримінального провадження, в межах якого розслідується факт підроблення та використання підробленого документа і вказане кримінальне провадження перебувала на стадії досудового розслідування.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) сформулювала висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.
У контексті викладеного, суд звертає увагу також на те, що до предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
Оскільки суд розглядає справи у межах заявлених особою вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог за недоведеністю, оскільки в обґрунтування вимог позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наведених ним у тексті позовної заяви фактів, як на підставу для задоволення вимог.
На підставі положень статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні вимог, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про скасування боргу за використання домофонної системи – залишити без задоволення .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце здійснення діяльності за адресою: АДРЕСА_5 ,
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Повне рішення складено та підписано 19 жовтня 2026 року.
Суддя: О. Г. Пустовіт
Оригінал: reyestr.court.gov.ua