Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №353/120/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Суд: Івано-Франківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №353/120/26

Суддя: Барков В. М.

Справа № 353/120/26

Провадження № 22-ц/4808/1651/26

Головуючий у 1 інстанції Луковкіна У. Ю.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Баркова В. М.,

суддів: Девляшевського В. А.,

Мальцевої Є. Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2026 року в складі судді Луковкіної У. Ю., ухвалене в м. Тлумачі Івано-Франківської області в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (надалі ТзОВ «Коллект Центр») звернулось до суду із позовом, в якому просило стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 68 740 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 11 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» (надалі ТзОВ «ФК «Інкасо Фінанс») та ОСОБА_1 було укладено договір № 3063911148-53956.

14 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (надалі – ТзОВ «Служба миттєвого кредитування») та ОСОБА_1 було укладено договір № 2025857803970.

12 вересня 2020 року між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2025617526995.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки. Відповідно до умов договорів, кредитодавці надали ОСОБА_1 кредит у загальному розмірі 9 000 грн.

Проте, всупереч умовам договору незважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала своїх зобов`язань та допустила заборгованість.

У подальшому між ТзОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» ( надалі ТзОВ «Вердикт Капітал») було укладено договір факторингу № 05-08/21, відповідно до умов якого ТзОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило ТзОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за вищенаведеним договором.

У свою чергу, ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (надалі ТзОВ «Коллект Центр»).

01 грудня 2021 року між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТзОВ «Вердикт Капітал» були укладені договори факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТзОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договорами № 2025857803970, № 2025617526995.

У свою чергу, ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (надалі ТзОВ «Коллект Центр»).

Посилаючись на вказані обставини ТзОВ «Коллект Центр» просило задовольнити позов.

Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект Центр» заборгованість в розмірі 42 800 грн, в тому числі:

- за Договором № 2025617526995 від 12 вересня 2020 року у розмірі 11 700 грн, яка складається з: 1 500 грн. заборгованості за тілом кредиту; 10 200 грн. заборгованості за процентами;

- за Договором № 2025857803970 від 14 вересня 2020 року у розмірі 27 300 грн, яка складається з: 3 500 грн заборгованості за тілом кредиту; 23 800 грн заборгованості за процентами;

- за Договором № 3063911148-53956 від 11 березня 2021 року у розмірі 3 800 грн, яка є заборгованістю за тілом кредиту.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект Центр» 1 657,61 грн понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору та 6 000 грн. понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду змінити, ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 3063911148-53956 у розмірі 3 800 грн яка є залишком заборгованості за тілом кредиту.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд стягуючи заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами не врахував того, що таке стягнення відбулося поза узгодженим між сторонами строком кредитування, який за договором № 306391114853956 від 11 березня 2021 року – 20 днів, за договором № 2025857803970 від 14 вересня 2020 року становив 12 днів та за договором № 2025617526995 від 12 вересня 2020 року – 14 днів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТзОВ «Коллект Центр» зазначає, що надані суду розрахунки заборгованості за договорами є правомірними та обґрунтованими, а тому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2026 року без змін.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Виходячи із засад диспозитивності, апеляційний суд не перевіряє рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ТзОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 3063911148-53956 від 11 березня 2021 року у розмірі 3 800 грн, яка є заборгованістю за тілом кредиту.

Відповідач оскаржує рішення суду тільки в частині стягнення заборгованості за договором № 2025857803970 від 14 вересня 2020 року та за договором № 2025617526995 від 12 вересня 2020 року, яке і підлягає перегляду в апеляційному порядку.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 12.09.2020 року ОСОБА_1 (відповідачка) звернулась до ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» з заявою-анкетою для отримання кредиту, на підставі якої 12.09.2020 року між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений Договір про надання фінансових послуг № 2025617526995 «Стандартний» в електронній формі (Том 1 а.с. 27-30). Відповідно до його умов ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» надало відповідачці кредит у розмірі 1 500 грн. строком на 1 рік (п.п. 1.1., 1.9. договору), зі сплатою процентів в розмірі 2% в день з подальшим збільшенням відсоткової ставки на умовах, визначених в п. 1.4 договору. У разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування ним, товариство має право нараховувати позичальнику штраф у розмірі 3% від суми виданого кредиту та пеню у розмірі 1% від неповернутої частини суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості (п. 3.3 договору).

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п. 4.3 договору).

Відповідачка розуміла, що підписує та укладає договір на вищевказаних умовах, підписуючи його одноразовим ідентифікатором «J6».

Також 14.09.2020 року ОСОБА_1 звернулась до ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» з заявою-анкетою для отримання кредиту, на підставі якої 14.09.2020 року між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачкою був укладений Договір про надання фінансових послуг № 2025857803970 «Стандартний» в електронній формі (Том 1 а.с. 9-12). Відповідно до його умов ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» надало відповідачці кредит у розмірі 3 500 грн. строком на 1 рік (п.п. 1.1., 1.9. договору), зі сплатою процентів в розмірі 2% в день з подальшим збільшенням відсоткової ставки на умовах, визначених в п. 1.4 договору. У разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування ним, товариство має право нараховувати позичальнику штраф у розмірі 3% від суми виданого кредиту та пеню у розмірі 1% від неповернутої частини суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості (п. 3.3 договору).

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п. 4.3 договору).

Відповідачка розуміла, що підписує та укладає договір на вищевказаних умовах, підписуючи його одноразовим ідентифікатором «Н1».

Також 11.03.2021 року між ТзОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 3063911148-53956 «Проста позика» (Том 1 а.с. 45-49 зворот). Відповідно до п. 2.2 договору кредит надається в загальному розмірі (сума кредиту) 4 000 грн. Згідно з п. 2.3 договору строк користування кредитними коштами складає 20 діб та починається з 11.03.2021 року та закінчується по 31.03.2021 року (включно). Відповідно до п. 2.5 цього договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити Товариству плату згідно графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1 до цього Договору). Як вбачається з п.2.6 договору, розмір фіксованої процентної ставки, встановлений цим Договором, не може бути збільшений без письмової згоди Позичальника. Згідно з п.2.7 договору плата за користування кредитом нараховується в процентному значенні за фактичну кількість днів користування Кредитом, визначену у п. 2.3 цього договору, та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок Товариства.

Відповідно до п. 9.2 договору цей договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається, у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З розділу 10 Договору вбачається, що зазначений договір підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором G9U8395G.

05.08.2021 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» (первісний кредитор) та ТзОВ «Вердикт Капітал» (новий кредитор) було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прави вимоги № 05-08/21 (т.1, а.с. 65-71).

З копії Реєстру боржників до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 05-08/21 від 05.08.2021 року (а.с. 74-77 Том 1), затвердженого актом прийому-передачі від 05.08.2021 року (а.с. 73 зворот Том 1), вбачається, що ТзОВ «Вердикт Капітал» (новий кредитор) передано, зокрема, право вимоги до боржника ОСОБА_1 (відповідачка) за Кредитним договором № 3063911148-53956 на сумарну заборгованість 5 560 грн., яка складається з: 4 000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 1 560 грн. заборгованості за процентами. Порядок нарахувань та погашень заборгованості по вказаному кредиту відображено у розрахунку заборгованості, складеному первісним кредитором ТзОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс», за період з 11.03.2021 року по 05.08.2021 року (т.1, а.с. 58-59).

Також 01.12.2021 року між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» (первісний кредитор) та ТзОВ «Вердикт Капітал» (новий кредитор) було укладено Договір факторингу № 1-12 (т.1, а.с. 78-86).

З копії Реєстру боржників до Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 року (а.с. 90-95 зворот Том 1), затвердженого актом приймання-передачі від 03.12.2021 року (а.с. 88-89 Том 1), вбачається, що ТзОВ «Вердикт Капітал» (новий кредитор) передано, зокрема, право вимоги до боржника ОСОБА_1 (відповідачка) за Кредитним договором № 2025857803970 на сумарну заборгованість 27 300 грн., яка складається з: 3 500 грн. заборгованості за тілом кредиту, 23 800 грн. заборгованості за процентами, та за Кредитним договором № 2025617526995 на сумарну заборгованість 11 700 грн., яка складається з: 1 500 грн. заборгованості за тілом кредиту, 10 200 грн. заборгованості за процентами. Порядок нарахувань та погашень заборгованості по вказаному кредиту відображено у розрахунках заборгованості, складених первісним кредитором ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» за період з 14.09.2020 року по 30.11.2021 року та за період з 12.09.2020 року по 30.11.2021 року (т.1, а.с. 22-25, 40-43).

Відповідно до п. 6.1.4. Договору факторингу права вимоги переходить до фактора

В подальшому 10.01.2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» (новий кредитор) та ТзОВ «Коллект Центр» (позивач) було укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (т.1, а.с. 96-106).

Відповідно до п. 5.1. Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги сторони погодили, що первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору реєстри боржників та документацію на умовах та в порядку визначених цим договором. Первісний кредиторо має право передавати документацію в тому числі у вигляді копій договорів. При цьому умови передачі документації будуть вважатись виконаними.

З копі Реєстру боржників до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року (а.с. 111-120 зворот Том 1), затвердженого актом приймання-передачі від 10.01.2023 року (а.с. 109-110 Том 1), вбачається, що ТзОВ «Коллект Центр» (позивач) передано, зокрема, право вимоги до боржника ОСОБА_1 , а саме: за Кредитним договором № 2025857803970 на сумарну заборгованість 27 300 грн., яка складається з: 3 500 грн. заборгованості за тілом кредиту, 23 800 грн. заборгованості за процентами; за Кредитним договором № 2025617526995 на сумарну заборгованість 1 700 грн., яка складається з: 1 500 грн. заборгованості за тілом кредиту, 1 200 грн. заборгованості за процентами; за Кредитним договором № 3063911148-53956 на сумарну заборгованість 29 740 грн., яка складається з: 4 000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 25 740 грн. заборгованості за процентами. Порядок нарахувань та погашень заборгованості по вказаних кредитах відображено у розрахунках заборгованості, складених попереднім кредитором ТзОВ «Вердикт Капітал» (а.с. 60-62 Том 1).

Таким чином судом встановлено, що ТзОВ «Коллект Центр» (позивач) набуло право вимоги за Договором про надання фінансових послуг № 20256175526995 від 12.09.2020 року, за Договором про надання фінансових послуг № 2025857803970 від 14.09.2020 року та за Договором позики № 3063911148-53956 від 11.03.2021 року щодо боржника ОСОБА_1 (відповідачка).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як на підставу для задоволення вимог апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що суд стягуючи заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами не врахував того, що таке стягнення відбулося поза узгодженим між сторонами строком кредитування, який за договором № 3063911148-53956 від 11 березня 2021 року становив 20 днів, за договором № 2025857803970 від 14 вересня 2020 року становив 12 днів та за договором № 2025617526995 від 12 вересня 2020 року - 14 днів.

З такими аргументами колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитом відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.

Так, відповідно до умов договору про надання фінансових послуг № 2025857803970 від 14 вересня 2020 року, а саме п. 1.9, визначено, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік, тобто з 14 вересня 2020 року по 13 вересня 2021 року включно.

Відповідно до умов договору про надання фінансових послуг № 2025617526995 від 12 вересня 2020 року, а саме п. 1.9, визначено, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік, тобто з 12 вересня 2020 року по 11 вересня 2021 року включно.

У договорі позики № 3063911148-53956 від 11 березня 2021 року, а саме п. 2.3 передбачено, що строк користування кредитними коштами становить 20 днів – з 11 березня 2021 по 31 березня 2021 року включно.

А тому розрахунок заборгованості, який здійснено судом, відповідає умовам договорів, зокрема строку кредитування.

Посилання апелянтки на те, що строк кредитування за договором № 2025857803970 від 14 вересня 2020 року становив 12 днів, а за договором № 2025617526995 від 12 вересня 2020 року - 14 днів, на увагу суду не заслуговує, оскільки у відповідності до п. 1.3. вказаних договорів такий строк є орієнтовним строком повернення кредиту, до якого застосовується знижена процентна ставка, передбачена п. 1.4. договорів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

З інших підстав рішення суду не оскаржується.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 19 жовтня 2026 року.

Судді В. М. Барков

В. А. Девляшевський

Є. Є. Мальцева

Оригінал: reyestr.court.gov.ua