Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №295/5845/26
Суддя: Панкеєва В. А.
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 295/5845/26 Головуючий у 1-й інст. Єригіна І.М.
Категорія 38 Доповідач Панкеєва В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Панкеєвої В.А.,
суддів: Галацевич О.М.,
Миколайчука П.В.
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу № 295/5845/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс", в інтересах якого діє представник Ромінченко Діана Павлівна,
на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 17 червня 2026 року,
встановив:
У квітні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (далі - ТОВ "Укр Кредит Фінанс") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 06.02.2024 між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та відповідачем за допомогою вебсайту (https://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ "Укр Кредит Фінанс", укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1344-3641, що містить Правила надання споживчих кредитів.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ "Укр Кредит Фінанс" взяло на себе зобов`язання надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 11900,00 грн з базовим періодом сплати процентів 30 календарних днів за зниженою процентною ставкою 2,5% на день, стандартною процентною ставкою 2,5% на день, строк кредитування становить 300 календарних днів.
Відповідач прийняв виконання за договором, отримав кредитні кошти, проте не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від нього без пояснення причин.
Оскільки відповідач неналежно виконував свої зобов`язання за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 06.03.2026 становить 101150,00 грн, з яких: 11900,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 89250,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 41650,00 грн, за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 59500,00 грн.
Оскільки боржником умови договору не виконані, посилаючись на викладене, ТОВ "Укр Кредит Фінанс" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором кредитної лінії від 06.02.2024 № 1344-3641 у розмірі 59500,00 грн, з яких: 11900,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 47600,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами та судовий збір.
Богунський районний суд міста Житомира рішенням від 17 червня 2026 року позовні вимоги ТОВ "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1344-3641 від 06.02.2024 в розмірі 35700,00 грн, яка складається з тіла кредиту - 11900,00 грн, процентів за користування кредитними коштами - 23800,00 грн, та сплачений судовий збір у розмірі 1453,44 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом, ТОВ "Укр Кредит Фінанс" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та неправильно застосував норми матеріального права. На переконання апелянта, суд помилково виходив із того, що заявлений до стягнення розмір процентів є непропорційним сумі отриманого кредиту, не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, а відповідні умови кредитного договору є несправедливими у розумінні пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Позивач вважає, що суд першої інстанції не врахував правову природу нарахованих процентів та фактично ототожнив проценти за правомірне користування кредитними коштами із заходами відповідальності за неналежне виконання позичальником договірних зобов`язань.
Апелянт зазначає, що 06 лютого 2024 року між сторонами в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1344-3641, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 11900,00 грн. Строк кредитування становив 300 календарних днів із моменту перерахування кредитних коштів, а датою повернення кредиту визначено 01 грудня 2024 року. Базовий період сплати процентів становив 30 календарних днів, стандартна та знижена процентні ставки - 2,5% за кожен день користування кредитом. При цьому наголошує на необхідності розмежування базового періоду та загального строку кредитування. Базовий період у 30 днів визначає періодичність виконання позичальником обов`язку зі сплати нарахованих процентів, тоді як строк кредитування у 300 календарних днів є погодженим сторонами строком, протягом якого позичальник має право користуватися кредитними коштами та зобов`язаний сплачувати передбачені договором проценти. Відповідно до умов договору проценти нараховуються на залишок неповернутої суми кредиту за кожний день користування кредитними коштами, починаючи з дня видачі кредиту. У разі несплати процентів у визначений договором базовий період обов`язок зі сплати процентів за користування кредитом продовжується протягом строку кредитування. Тому, на думку позивача, нарахування процентів здійснювалося саме в межах погодженого сторонами строку кредитування та відповідно до умов укладеного договору.
Посилаючись на наданий до позовної заяви розрахунок заборгованості, ТОВ "Укр Кредит Фінанс" стверджує, що заявлені до стягнення суми є процентами за користування кредитом, а не штрафом, пенею чи іншою формою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Штрафні санкції у вигляді штрафу або пені відповідачу не нараховувалися.
Апелянт також зазначає, що умови щодо розміру процентної ставки, порядку нарахування та строків сплати процентів були безпосередньо передбачені кредитним договором та погоджені відповідачем під час його укладення шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відтак відповідач була ознайомлена з розміром плати за користування кредитом, строком кредитування та наслідками невиконання передбачених договором обов`язків.
Крім того, кредитним договором передбачалося право позичальника протягом 14 календарних днів із дня його укладення відмовитися від договору без пояснення причин за умови повернення отриманих коштів та сплати процентів за період фактичного користування кредитом. Відповідач таким правом не скористалася та продовжувала користуватися отриманими кредитними коштами на погоджених сторонами умовах.
Також позивач посилається на принцип свободи договору та положення статей 526, 627, 628, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, зазначаючи, що сторони вільні у визначенні умов договору, а розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються за домовленістю сторін. Оскільки відповідні умови були включені до кредитного договору та прийняті відповідачем, вони є обов`язковими для сторін і повинні виконуватися належним чином. Розмір нарахованих процентів, навіть якщо він перевищує розмір отриманого кредиту, не свідчить про їх неправомірність або несправедливість, оскільки розмір заборгованості залежить від тривалості користування кредитними коштами та невиконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення кредиту і сплати процентів.
Крім того, позивач не погоджується із застосуванням судом першої інстанції пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Зазначає, що цією нормою до несправедливих умов договору віднесено встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Натомість проценти, заявлені позивачем до стягнення, є платою за користування кредитними коштами та нараховані відповідно до статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, а не компенсацією чи санкцією за порушення договору.
На підтвердження своєї позиції апелянт посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, вважаючи, що положення пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" стосуються насамперед відповідальності споживача за невиконання зобов`язань та не можуть бути підставою для зменшення погодженої сторонами плати за правомірне користування кредитом.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.02.2024 між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_2 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1344-3641, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування ним.
Невід`ємною частиною цього договору є Правила відкриття кредитної лінії, які розміщені на сайті товариства. Приймаючи умови договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.
Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (одноразового пароля), про що свідчить пункт 12 договору - реквізити сторін.
Відповідно до п.2.2. кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.
Згідно з п.п.4.1., 4.2., 4.6., 4.8., 4.10. 4.12., 4.13., 10.1. кредитного договору сума кредиту (розмір кредитного ліміту) становить 11900,00 грн, дата надання/видачі кредиту 06.02.2024, строк кредитування 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту, дата повернення (виплати) кредиту 01.12.2024.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за промоставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою).
Позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.п.10.2., 10.3. цього договору, користується програмами лояльності кредитодавця та сплачує проценти (відсотки) за користування кредитом за наступними ставкою (-ми): знижена процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.
На виконання умов договору кредиту 06.02.2024 позивачем було надано кредитні кошти в розмірі 11900,00 грн шляхом їх перерахування на указаний у кредитному договорі банківський рахунок (картку) НОМЕР_1 , IBAN: НОМЕР_2 , за допомогою платіжної системи LiqPay (а.с.28).
Зазначену інформацію про банківські реквізити очевидно, що надав позивачу саме відповідач - зважаючи на ту обставину, що, така інформація у відповідності з чинним законодавством України становить банківську таємницю та, відповідно, позивач за будь-яких обставин не міг би отримати ці банківські реквізити не інакше як від самого відповідача або за його згодою (стаття 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність"). У зв`язку з цим позивач звертає особливу увагу, що кредитні кошти були перераховані ним саме у відповідності з умовами кредитного договору та Правил та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача.
Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів не банківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)" від 03.11.2021 № 113 передбачено, що Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивач не може повністю зазначати та зберігати у документах номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.
Таким чином, первинні банківські документи по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.
ТОВ "Укр Кредит Фінанс" не є банківською установою в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність" та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ "Укр Кредит Фінанс". Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки, ТОВ "Укр Кредит Фінанс" є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь який первинний бухгалтерський документ стосовно рахунку відповідача фінансова установа не може, оскільки не володіє такою інформацією.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 06.03.2026 борг ОСОБА_1 перед ТОВ "Укр Кредит Фінанс" за період з 06.02.2024 по 06.03.2026 становить 101150,00 грн, з яких: 11900,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 89250,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами (а.с.34-36).
При цьому, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 59500,00 грн, з яких: 11900,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 47600,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що між сторонами укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1344-3641 від 06 лютого 2024 року, на виконання якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 11900,00 грн, однак належним чином зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів не виконала.
Водночас суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення проценти у розмірі 47600,00 грн є надмірно завищеними та неспівмірними із сумою отриманого кредиту, майже у чотири рази перевищують його розмір, суперечать засадам справедливості, добросовісності та розумності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін і покладають на споживача непропорційно великий фінансовий тягар. З огляду на це місцевий суд вважав за необхідне зменшити розмір процентів, які підлягають стягненню, до 23800,00 грн, що відповідає подвійному розміру отриманого відповідачем кредиту. У зв`язку із цим суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" 35700,00 грн заборгованості, з яких 11900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 23800,00 грн - проценти за користування кредитними коштами, а в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами ч.1-2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтями 525-526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.
Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У даній справі встановлено, що на виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор C3226, для підписання кредитного договору № 1344-3641 від 06.02.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.
Підписання електронного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто укладення договору без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету не є можливим (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 31 серпня 2022 року у справі № 280/4456/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19).
Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.06.2017 № 2401 "Про видачу ТОВ "Укр Кредит Фінанс" ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) ТОВ "Укр Кредит Фінанс" було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
ТОВ "Укр Кредит Фінанс" не є банківською установою в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є фінансовою установою, якій на підставі відповідної ліцензії надано право на надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту.
ОСОБА_1 погодилася на укладення договору, саме на таких умовах, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором C3226.
Договір про відкриття кредитної лінії № 1344-3641 від 06.02.2024, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Укр Кредит Фінанс" в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.
Матеріали справи не містять і відповідачка не надала суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.
В поясненнях від 15.06.2026 відповідачка не заперечувала укладення вказаного договору (а.с.78).
Натомість матеріали справи містять докази належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів, проте позичальник не довів належними та допустимими доказами повернення цих коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися за процентною ставкою в розмірі 2,5% у період з 06.02.2024 по 01.12.2024 (300 днів) (а.с.30-39).
Таким чином, надані позивачем докази підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 11900,00 грн та неналежного виконання нею зобов`язань за кредитним договором. Водночас розмір нарахованих позивачем процентів підлягає перевірці судом на відповідність вимогам законодавства, чинного протягом періоду їх нарахування.
Законом України від 22 листопада 2023 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" було передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір № 1344-3641 укладений 06.02.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".
При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір №1344-3641 від 06.02.2024, тобто після внесення змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому відповідно до положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування" із 06.02.2024 до 21.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 2,5%, із 22.04.2024 до 19.08.2024 - 1,5%, а з 20.08.2024 по 01.12.2024 - 1%.
Із проведеного судом розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом становить 56406,00 грн, а саме:
з 06.02.2024 до 21.04.2024 — 11 900 грн ? 2,5 % ? 76 днів = 22610,00 грн;
з 22.04.2024 до 19.08.2024 — 11 900 грн ? 1,5 % ? 120 днів = 21420,00 грн;
з 20.08.2024 до 01.12.2024 — 11 900 грн ? 1 % ? 104 дні = 12376,00 грн.
Водночас позивач, застосувавши до відповідача програму лояльності для споживачів фінансових послуг, фактично зменшив заявлений до стягнення розмір заборгованості за процентами до 47600,00 грн та просив стягнути заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 47600,00 грн.
Законом України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання.
Однак, відповідачка своїм правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалася та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.
Суд першої інстанції, зменшуючи розмір процентів за користування кредитом, фактично втрутився у погоджені сторонами істотні умови договору, не навівши при цьому належного обґрунтування підстав та критеріїв такого зменшення. Проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами, а не видом відповідальності, а тому не підлягають зменшенню за відсутності встановлених законом підстав та належного обґрунтування такого зменшення.
За відсутності встановленої законом нікчемності умови суд не може без відповідної позовної вимоги споживача змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити проценти; натомість може тлумачити нечіткі або двозначні умови на користь споживача.
Значний розмір процентів або їх співвідношення із сумою основного боргу не є підставою для їх зменшення за відсутності встановлення порушення кредитором умов договору чи вимог закону. Звільнення боржника за кредитним договором від виконання зобов`язання по сплаті кредиту та процентів, законодавством не передбачено.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, а тому підлягає стягненню саме 47600,00 грн процентів, тобто в заявленому позивачем розмірі.
У відповідності до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" заборгованості за процентами за кредитним договором - змінити.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс", в інтересах якого діє представник Ромінченко Діана Павлівна задовольнити.
Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 17 червня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" заборгованості за процентами та в частині судових витрат - змінити.
Викласти абзаци 1-3 резолютивної частини рішення Богунського районного суду міста Житомира від 17 червня 2026 року в наступній редакції:
"Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (01133, м.Київ, бульвар Лесі України,26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1344-3641 від 06.02.2024 в розмірі 59500,00 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), яка складається з тіла кредиту – 11900,00 грн та процентів за користування кредитними коштами – 47600,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок)".
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" 3993,60 грн (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три гривні 60 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Панкеєва
Судді О.М. Галацевич
П.В. Миколайчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua