Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №199/16844/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6834/26 Справа № 199/16844/25 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л.Г. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді – Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Пищиди М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 20 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що 12 грудня 2018 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2020923066 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами договору відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором.

Так, 12 квітня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 12/4/21, за умовами якого АТ «ОТП Банк» передає ТОВ «Цикл Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Цикл Фінанс» приймає належні АТ «ОТП Банк» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 . Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу від 12 квітня 2021 року ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 8 673,20 грн, з яких: 3 192,83 грн — заборгованість за основною сумою боргу; 0,69 грн — заборгованість за процентами; 5 479,68 грн — заборгованість за комісією.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму кредитної заборгованості, а також суму сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 20 квітня 2026 року позов «Цикл Фінанс» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 2020923066 від 12 жовтня 2018 року в загальній сумі 8 673,20 грн, з яких: 3 192,83 грн — заборгованість за основною сумою боргу; 0,69 грн — заборгованість за відсотками; 5 479,68 грн – заборгованість за комісією, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн. В іншій частині позову — відмовлено.

Відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн, суд першої інстанції посилався на відсутність доказів її фактичної сплати, зокрема квитанції, платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документа, зареєстрованого у встановленому порядку, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, та оформленого у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).

Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ «Цикл Фінанс» подало апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, скаржник просив скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 3 000,00 грн та 6 000,00 грн — у суді апеляційної інстанції, а також 3 633,60 грн сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки не звернув уваги на належне документальне підтвердження та доведеність понесених товариством витрат. Якщо стороною документально доведено понесення витрат на правову допомогу, у суду відсутні підстави для відмови в їх стягненні на користь сторони, яка має право на їх відшкодування за результатами розгляду справи.

Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористалася та відзиву на апеляційну скаргу не подавала.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині розподілу судових витрат, зокрема стягнення витрат на професійну правничу допомогу, тому в іншій частині рішення суду апеляційним судом не переглядається.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, та ухвалення в цій частині нового судового рішення про їх часткове задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підтвердження факту надання представником позивача — адвокатом Гулієвою С.А. професійної правничої допомоги та на обґрунтування заявленого розміру витрат, ТОВ «Цикл Фінанс» разом із позовною заявою надало копії таких документів: договору про надання правової допомоги № 43453613/1 від 25 серпня 2025 року; додаткової угоди № 2020923066 до цього договору від 22 квітня 2026 року; акта № 2020923066 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 14 листопада 2025 року на суму 3 000,00 грн; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Гулієвою С.А. на суму 3 000,00 грн; акта № 2020923066 від 22 квітня 2026 року про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом, а також детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Гулієвою С.А., на загальну суму 6 000,00 грн.

Крім того, на підтвердження оплати професійної правничої допомоги до апеляційної скарги долучено платіжні інструкції: № AODI61 від 22 квітня 2026 року на суму 3 000,00 грн (призначення платежу: оплата за правничу допомогу згідно з договором № 43453613/1 від 25 серпня 2025 року та актом № 2020923066 від 14 листопада 2025 року) та № AODI62 від 22 квітня 2026 року на суму 6 000,00 грн (призначення платежу: оплата за правничу допомогу згідно з договором № 43453613/1 від 25 серпня 2025 року та актом № 2020923066 від 22 квітня 2026 року)

Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 цього Закону видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

За приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У відповідності до норми ч. 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.

Зазначена судова практика є сталою та незмінною.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК України встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04). Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі ст. 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, але при цьому повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

У п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати цих коштів, зокрема відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документа.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору про надання правничої (правової) допомоги № 43453613/1 від 25 серпня 2025 року та на підставі акта про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги № 2020923066 від 14 листопада 2025 року ТОВ «Цикл Фінанс» здійснило оплату послуг із професійної правничої допомоги в сумі 3 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № AODI61 від 22 квітня 2026 року.

З огляду на вищевикладені обставини на підтвердження обсягу наданих правничих послуг та їх вартості позивачем надано докази.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Таким чином, на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції факт понесення витрат є повністю підтвердженим і належним чином задокументованим, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у їх стягненні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 3 000,00 грн.

Крім того, у поданій апеляційній скарзі представник ТОВ «Цикл Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Згідно з актом № 2020923066 від 22 квітня 2026 року про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом та детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Гулієвою С.А., було витрачено 4 години на підготовку апеляційної скарги загальною вартістю 6 000,00 грн. Тобто заявлена позивачем загальна сума понесених витрат за надані послуги адвоката становить 6 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.8 договору про надання правничої допомоги № 43453613/1 від 25 серпня 2025 року вартість послуг із подання апеляційної скарги складає від 3 000,00 грн до 10 000,00 грн залежно від складності справи.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги з надання правничої допомоги, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати загальні засади цивільного законодавства, критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та конкретні обставини справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Матеріали справи свідчать про те, що протягом перегляду цієї справи судом апеляційної подано лише апеляційну скаргу в інтересах позивача в частині відмови у задоволенні вимог про стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що позиція позивача з моменту звернення до суду з даним позовом та розгляду справи судом першої інстанції не змінилась, нові докази не подавались, нові обставини справи не встановлювались, інших процесуальних документів до суду апеляційної інстанції представником не подавалось та інших процесуальних дій не вчинялося.

Враховуючи викладене, визначений представником позивача розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 6 000,00 грн не відповідає загальним засадам цивільного законодавства та критеріям відшкодування таких витрат.

Суд бере до уваги, що цю справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників, тому судові засідання у ній не проводилися, а обсяг наданої представником позивача правничої допомоги фактично обмежився лише складанням апеляційної скарги.

За таких обставин, з урахуванням обсягу та складності наданої представником позивача — адвокатом Гулієвою С.А. правничої допомоги протягом апеляційного перегляду, принципів співмірності й розумності судових витрат, а також критерію їхньої реальності, колегія суддів вважає за необхідне зменшити цей розмір до 1 000,00 грн.

На переконання колегії суддів, зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу повною мірою відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру та конкретним обставинам справи.

Зважаючи на наведене, апеляційна скарга позивача ТОВ «Цикл Фінанс» підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 4 000,00 грн (3 000,00 грн — у суді першої інстанції та 1 000,00 грн — у суді апеляційної інстанції).

Що стосується вимоги апелянта про стягнення сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 633,60 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» передбачено, що у разі оскарження рішення суду лише в частині відшкодування чи розподілу судових витрат, що не пов`язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, сторона не повинна оплачувати за таку скаргу судовий збір.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони у разі задоволення або відмови в позові.

Разом з тим розподілу між сторонами за правилами статті 141 ЦПК України підлягають виключно ті судові витрати, сплата яких є обов`язковою за законом для реалізації права на судовий захист.

Предметом апеляційного оскарження у цій справі є рішення суду першої інстанції виключно в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, тобто судове рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду та Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/12377/21, Законом України «Про судовий збір» прямо не передбачено справляння судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення, яким вирішено виключно питання розподілу судових витрат (зокрема, витрат на правничу допомогу), оскільки таке оскарження не стосується суті спору.

З огляду на те, що за подання апеляційної скарги на рішення суду в частині витрат на правничу допомогу судовий збір справлянню не підлягає, витрати заявника на його сплату не можуть бути віднесені до судових витрат у цій справі та не підлягають розподілу між сторонами за правилами статті 141 ЦПК України.

Сплачені заявником кошти в сумі 3 633,60 грн необхідно віднести до помилково сплаченого судового збору.

Порядок повернення таких коштів врегульовано ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з пунктом 1 частини першої якої сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 367 - 369, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» – задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 20 квітня 2026 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу — скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, у загальній сумі 4 000,00 грн.

В іншій частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу — відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

М.М. Пищида