Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №185/5986/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2700/26 Справа № 185/5986/26 Суддя у 1-й інстанції - Мицак М. С. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2026 року щодо

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

якого визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. -

В С Т А Н О В И В:

Згідно із оскарженою постановою суду першої інстанції, водій ОСОБА_1 12 квітня 2026 року о 10 год. 30 хв. по вул. Дніпровській, 426 в м. Павлограді керував автомобілем «MITSUBISHI L200», д.н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився під відео фіксацію із застосуванням приладу «Alcotest 6820», результат тесту – 0, 74 проміле. Своїми діями у цій частині ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження, оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів вини у вчиненні адміністративного правопорушення. У тому разі, якщо суд дійде висновку про неможливість прийняти остаточне рішення, просить повернути справу для нового розгляду судом першої інстанції.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, ОСОБА_1 , вказує, що у період, протягом якого можливо було оскаржити постанову суду першої інстанції, він проходив військову службу, у зв`язку з чим не мав об`єктивної можливості подати апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, вказує, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а отже позбавив можливості надавати пояснення; заперечувати проти доводів органу поліції; заявляти клопотання; поставити питання про допустимість доказів.

Зазначає, що суд першої інстанції неналежним чином оцінив докази у справі, а у справі відсутні належні документи які підтверджують проходженням приладом Alcotest 6820 повірки; чинність повірки на дату проведення огляду; технічну справність приладу; можливість використання цього приладу для проведення вимірювання концентрації алкоголю.

Вказує, що відеодокази були надані у вигляді окремих файлів, а судом не встановлено, чи є ці файли частинами одного безперервного відеозапису, чи відсутні між ними часові проміжки, чи не було втручання або редагування відеоматеріалів, чи підтверджується їх цілісність та достовірність.

Також зазначає, що суд фактично поклав в основу рішення документи, складені працівниками поліції, не усунувши сумнівів щодо: законності проведення огляду; належності використаного технічного засобу; повноти відеофіксації; дотримання процедури притягнення до відповідальності.

До суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, про день та час апеляційного розгляду повідомлявся (а.с. 31), про причини неявки не повідомив, питання про відкладення судового розгляду не порушив. Зважаючи на викладене, а також приймаючи до уваги, що за правилами ч. 6 ст. 294 КУпАП його участь в апеляційному розгляді не є обов`язковою, вважаю за необхідне розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги; перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.

Вирішуючи клопотання апелянта про поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції вважає його таким, що підлягає задоволенню, оскільки розгляд справи у суді першої інстанції відбувся без участі ОСОБА_1 , підтвердження отримання ним копії постанови в матеріалах справи відсутнє, у зв`язку із чим строк апеляційного оскарження підлягає поновленню.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті оскарженої постанови, апеляційний суд зважає на те, що відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Викладений у постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії серії ЕПР1 № 638518 від 12.04.2026 року, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254 - 256 КупАП (а.с. 3); поясненнями ОСОБА_1 , в яких останній сам зазначив що потрапив у ДТП, після чого приїхали працівники поліції, та провели огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера який показав 0.74 проміле (а.с. 5); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що результат становить 0,74 проміле (а.с. 6); відеозаписом.

З наявного відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 , відповідаючи на запитання працівника поліції, повідомляє, що керував т/з та потрапив у ДТП, після чого на місце прибули працівники поліції. У подальшому працівники поліції почали здійснювати огляд водіїв, які потрапили у ДТП, на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора “Драгер”. Результат огляду водія ОСОБА_1 склав 0,74 проміле, на що останній повідомив, що у цей день не вживав алкогольні напої, але зазначив, що вживав їх вчора. На пропозицію співробітника поліції проїхати до медичного закладу для проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не погодився.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає зокрема за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказані положення кореспондують положенням п. 2.9. Правил дорожнього руху України, згідно яким водієві забороняється зокрема керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналізуючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що наявність у діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом належними доказами, зокрема результатом огляду за допомогою приладу Alcotester Drager 6820, згідно із яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат вимірювання склав 0,74 проміле, що значною мірою перевищує допустиму норму.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відхиляє їх з наступних підстав.

Так, посилання апелянта на розгляд справи за його відсутності суд апеляційної інстанції вважає такими, що не обгрунтовують апеляційні вимоги, оскільки, у межах апеляційного розгляду сторона захисту не була позбавлена можливості надати усні та/або письмові пояснення, заявляти клопотання, надавати докази та реалізувати всі інші права, повноваження та можливості, які могли бути використані в суді першої інстанції, у тому самому обсязі. Відтак будь-які обмеження, які сторона захисту могла зазнати, є компенсованими у межах апеляційного провадження, а підстав для скасування з формальних міркувань правильного по суті судового рішення не вбачається.

Доводи апелянта про неналежний технічний стан газоаналізатора “Драгер”, який міг потягнути хибність результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння, мають характер загальних міркувань і припущень та спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом, з якого вбачається, що після проходження огляду на стан сп`яніння водієм ОСОБА_1 , інший водій - учасник ДТП також пройшов тест на стан сп`яніння за допомогою того самого приладу, результат вимірювання склав 0,00 проміле.

Крім того, згідно із відеозаписом ОСОБА_1 незгоди із результатами огляду не висловлював, на пропозицію пройти огляд у медичному закладі згоди не надав, питання про надання йому відповідних документів, що посвідчують належність та повірку алкотестеру, не порушував.

Посилання апелянта на недоліки відеозапису суд апеляційної інстанції з урахуванням положень ч. 2 ст. 266 КУпАП вважає такими, що не обґрунтовують апеляційні вимоги, оскільки процедура огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння та отримання її результатів відеозаписом зафіксовані безперервно. Таким чином, всі фактичні обставини, що мають значення для правильної кваліфікації дій ОСОБА_1 , із цього відеозапису вбачаються. Крім того, апелянт, посилаючись на ймовірну фрагментарність та неналежність вказаного відеозапису, у той же час не вказує, яке значення вона має для справи, зокрема які істотні обставини залишилися не зафіксованими і як вони можуть вплинути на кваліфікацію його дій та доведеність його винуватості.

Аналізуючи інші доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає їх такими, що не спростовують винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони мають характер загальних міркувань та не спростовують підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Апеляційним судом не встановлено допущених під час складання протоколу про адміністративне правопорушення істотних порушень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції встановленого Інструкцією, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09.11.2015 року № 1452/735.

Під час апеляційного перегляду не встановлено порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

З огляду на викладене вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Строк апеляційного оскарження — поновити.

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанов у Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду А.А. Мазниця