Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №170/325/26 — Волинський апеляційний суд

Суд: Волинський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №170/325/26

Суддя: Гапончук В. В.

Справа № 170/325/26 Провадження №33/802/1012/26Головуючий у 1 інстанції:Матвійчук С. П.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Мартинюка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Мартинюка О.М. на постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 30 вересня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , викладача Шацького лісового фахового коледжу імені Сулька В.В., РНОКПП НОМЕР_1 , який до адміністративної відповідальності не притягувався, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 16 травня 2026 року, о 21 год. 23 хв., в сел. Шацьк, по вул. Лесі Українки, Ковельського району, Волинської області керував автомобілем Мерседес Бенц, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці) та відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5. ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.

В поданій апеляційній скарзі захисник не погоджується з постановою суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також неповнотою та необ`єктивністю з`ясування усіх обставин події. Просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційні вимоги мотивує тим, що матеріали справи не містять доказів законності зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , і тому всі подальші вимоги поліцейського є незаконними, а отримані внаслідок таких дій докази – недопустимими. На думку захисника працівники поліції фактично спровокували та підштовхнули розгубленого ОСОБА_1 до фіксації «відмови» і реальної технічної можливості пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» не забезпечили. Також захисник зауважує про вживання ОСОБА_1 в день події крапель заспокійливого препарату «Барбовал», що ймовірно могло вплинути на різкий специфічний запах з ротової порожнини.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали, доходжу наступного висновку.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За положеннями статей 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції після аналізу встановлених фактичних обставин та оцінки наведених доказів в їх сукупності, дійшов висновку про наявність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а саме відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, та доведеності його винуватості.

Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , погоджується із висновками суду про визнання його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 вживав лікарський препарат «Барбовал» за призначенням лікаря, що могло викликати специфічний запах з рота, почервоніння обличчя, уповільнену реакцію, оскільки у вину ОСОБА_1 ставиться відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, де предметом доказування є факт перебування водія в стані алкогольного сп`яніння.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, в діях ОСОБА_1 утворила його відмова від огляду на стан алкогольного сп`яніння, що є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України. Вказана обставина достатньо та повно зафіксована на відеозаписі, та не викликає сумніву своєї достовірності, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 беззаперечно підтверджений також відеозаписом.

Так, на відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. Із цього відеозапису вбачається те, що ОСОБА_1 після виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння спочатку уникав відповіді щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а надалі неодноразово відмовився від проходження згаданого огляду і йому було роз`яснено про складання протоколу стосовно нього за ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Цілком безпідставними є твердження захисника про неналежне забезпечення працівниками поліції можливості ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер». При цьому суд звертає увагу на те, що вимога про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була доволі чіткою і зрозумілою для сприйняття, жодного тиску на ОСОБА_1 зі сторони поліцейських на відеозаписі не зафіксовано.

Водночас у рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Частина 1 ст. 130 КпАП України передбачає відповідальність як за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само й за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Із урахуванням викладеного суд доходить висновку про те, що наданий відеозапис у сукупності із письмовими доказами є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність наявних в матеріалах справи доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає та стороною захисту таких надано не було.

Доводи захисника про безпідставну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 також не знайшли свого підтвердження, оскільки з відеозапису вбачається, що водію було озвучено причину зупинки, а саме порушення ПДР. Водночас працівник поліції обмежився усним зауваженням та не виносив постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції правильними, а наведені в оскарженій постанові мотиви, які покладені в обґрунтування прийнятого рішення стосовно визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КпАП України такими, що відповідають вимогам ст.ст. 245, 251, 280 КпАП України.

Враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції належним чином не з`ясував обставин справи, висновки суду не ґрунтуються на доказах та не відповідають фактичним обставинам справи є необґрунтованими та спростовуються сукупністю доказів, які містить справа про адміністративне правопорушення.

Таким чином, підстав для скасування постанови судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника Мартинюка Олександра Миколайовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 30 вересня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В. В. Гапончук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua