Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №161/16293/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/16293/26 Провадження №33/802/995/26Головуючий у 1 інстанції:Ковтуненко В. В.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, місце роботи невідоме, до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.09.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, місце роботи невідоме, РНОКПП невідомий, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, і піддано його адміністративному стягненню в вигляді накладення адміністративного штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в гривневому еквіваленті становить 17 000 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, місце роботи невідоме, РНОКПП невідомий, на користь держави судовий збір в сумі 665,60 гривень.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 27.07.2026 року о 11.12 годині по вулиці Чорновола, 44, в місті Луцьк, керував транспортним засобом – «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме – виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.34-35).

Не погоджуючись із постановою судді особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що під час розгляду справи не було забезпечено повного і об`єктивного з`ясування обставин справи та належного його права на захист, оскільки суддею не було надано можливості йому надати власні пояснення щодо обставин подій.

Окрім цього, вважає, що суддею була не вірно надано оцінку результату лабораторного дослідження, щодо не перебування його у стані наркотичного сп`яніння у час зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення.

Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає наступне. Оскаржувану постанову було винесено 16.09.2026 року. Водночас повний текст постанови під час судового засіданні йому одразу не було оголошено та вручено. Його захисник зміг ознайомитися з повним текстом постанови та отримав її лише 25.09.2026 року. До отримання повного тексту постанови сторона захисту не мала можливості належним чином ознайомитися з повним мотивуванням судового рішення, зокрема з тим, як суд оцінив докази та якими мотивами обґрунтував відхилення позиції захисту. Вважає причини попуску поважними, а тому просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову від 16.09.2026 року та прийняти нову, якою закрити провадження у справі за наявності передбачених законом підстав, у разі якщо апеляційний суд дійде іншого висновку – ухвалити рішення в межах повноважень, передбачених КпАП України, з урахуванням наведених доводів і досліджених доказів (а.с.40-42).

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав останню з мотивів, викладених в ній, та просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст.294 КпАП України скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк може бути поновлено за заявою особи, яка має право оскаржити постанову.

Виходячи з наведених в апеляційній скарзі доводів суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду скаржником пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.7 КпАП України, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, об`єктивна сторона правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами. Так його вина у вчиненні цього адміністративного правопорушення доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №730220 від 27.07.2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.1);

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції щодо ОСОБА_1 від 27.07.2026 року (а.с.4);

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режиму серії ЕНА №7621804 від 27.07.2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.122, ч.2 ст.126 КпАП України (а.с.6);

-відеозаписом з нагрудних боді - камер інспекторів поліції (а.с.7).

Згідно довідки від 28.07.2026 року, складеної інспектором відділу адміністративної практики УПП у Волинській області Поповича Р., вбачається, що згідно бази даних ІКС ІПНП, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав посвідчення водія на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_2 , останній не має повторності вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.3).

Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими, немає.

Апеляційний суд зазначає, що поліцейськими дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про те, що працівники поліції при зупинці ОСОБА_1 , пропозиції пройти огляд на виявлення стану наркотичного сп`яніння, а також при складенні адміністративних матеріалів діяли не у спосіб, передбачений законодавством, оскільки це повністю спростовується відеозаписом, який підтверджує, що працівники поліції діяли легітимно.

Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.

Поданий до місцевого суду результат лабораторного дослідження експрес-тестів на наркотичні речовини щодо ОСОБА_1 (а.с.33) вірно не взято до уваги.

Окрім цього апеляційний суд наголошує на тому, що проведення такого огляду не відповідає вимогам ст.266 КпАП України та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджений наказом МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735. Крім цього наданий результат лабораторного дослідження не може бути належним доказом, який би спростовував винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, яка в даному випадку передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння, а не керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

З огляду на зазначене викладені в обгрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Таким чином усі мотиви апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, а також наведені ним під час перегляду справи апеляційним судом, щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України.

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.