Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №947/5195/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №947/5195/25

2/760/6299/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Пилипенко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, в якому просить суд стягнути з держави за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 40 000,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 05.01.2024 УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції відносно позивача було складено протокол серії ГП №301745 та винесено постанову серії ЕГА №1284866 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.01.2025 позов ОСОБА_1 було задоволено та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1284866 від 05.01.2024 у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Отже, вказаним рішенням суду було визнано незаконність дій поліцейського УПП в Одеській області, який своїми діями під час складання вищевказаної постанови здійснив непрапорційне і невиправдане втручання в охоронювані законом права та свободу позивача, вчинивши незаконнне затримання із застосуванням до нього фізичного впливу та спеціальних засобів - кайданків. Такі дії працівника поліції образили та поставили під сумнів порядність позивача, завдали йому моральної шкоди, яка виразилась у психологічних стражданнях через сам факт затримання, застосування кайданок, приниження, що в подальшому призвело до порушення психічного та фізичного здоров`я позивача.

Позивач оцінює розмір спричиненої йому моральної шкоди в сумі 40 000,00 грн.

У зв`язку з викладеним, останній звернувся до суду з метою захисту порушених прав.

05.02.2025 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.02.2025 дану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

12.02.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.02.2025 дану цивільну справу було передано до Приморського районного суду м. Одеси за підсудністю.

04.04.2025 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Бондару В.Я.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.04.2025 дану справу було передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

09.06.2025 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

Ухвалою суду від 13.06.2025 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали від 13.06.2025.

16.07.2025 від відповідача Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що заперечує проти позовних вимог та вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

По-перше, як зазначив представник відповідача, Казначейство України є неналежним відповідачем у даній цивільній справі, адже належним відповідачем у даному випадку є держава, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган дрежавної влади, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди, а саме, Департамент патрульної поліції.

По-друге, позовна вимога про стягнення моральної шкоди з Департаменту патрульної поліції не підлягає задоволенню, оскільки вина даного відповідача не встановлена належним чином, тобто, рішенням суду про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не встановлена вина працівника поліції у складанні незаконної постанови. Крім цього, позивач не довів належними та допустимими доказами факт спричинення йому моральної шкоди у заявленому ним розмірі.

22.07.2025 від відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому його представник заперечував проти заявлених позовних вимог та вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

З рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.01.2025 не встановлено протиправність дій працівника поліції під час винесення оскаржуваної постанови, а лише зазначено, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення з підстав невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону. Тобто в даному випадку, через невстановлення вини в діях працівника поліції, не може йти мова про обов`язок держави відшкодувати завдану моральну шкоду позивачу.

Крім цього, позивачем не доведено належними та допустимими доказами сам факт спричинення останньому моральної шкоди та її розмір. У зв`язуку з чим позовні вимоги позивача не підялгають задоволенню.

У зв`язку з тим, що справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони у судове засідання не викликались, та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не відбувалось.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.01.2024 УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції відносно позивача було складено протокол серії ГП №301745 та винесено постанову серії ЕГА №1284866 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови 05.01.2025 в м. Одеса по вул. Черняховського, 5 ОСОБА_1 перебував у п`яному вигляді у громадському місці, чим ображав людську честь та громадську мораль.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.01.2025 позов ОСОБА_1 було задоволено та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1284866 від 05.01.2024 у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, може свідчити про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19) та від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21).

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18) зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 289/2110/21.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 14.01.2025 була скасована постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, проваження у справі закрито.

Суддя дійшов висновку, що факт вчинення позивачем вказаного порушення не підтверджується належними доказами, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови серії ЕГА №1284866 від 05.01.2025.

З огляду на наведене, у зв`язку із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди, відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України, у зв`язку з незаконністю дій посадових осіб, які ініціювали та здійснювали зазначене провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Ненадання суду працівниками поліції допустимих доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності, як і сам по собі факт закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу, свідчать про те, що особу притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Суд враховує, що позивачу були спричинені душевні страждання, оскільки він був змушений докладати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, зокрема, звертатися до суду, щоб довести свою невинуватість у порушення ПДР.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень (відповідача) покладається обов`язок спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.

У справі, що розглядається, Відповідач - Департамент патрульної поліції, не довів, що його тривала протиправна поведінка не викликала у Позивача психічне напруження у зв`язку з необхідністю захисту своїх прав, в тому числі в судовому порядку.

Разом з тим, суд вважає, що Позивачем необґрунтовано завищений розмір моральної шкоди. При визначені розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд враховує те, що тяжких наслідків для позивача не настало, тому з огляду на засади розумності та справедливості приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині в сумі 2 000,00 гривень, оскільки такий розмір моральної шкоди є співмірним з допущеними порушеннями з боку Відповідача.

Ще Позивач зазначив Відповідачем у справі про відшкодування шкоди Державну казначейську службу України.

Вимоги до Державної казначейської служби України задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2, ч.1 ст.170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно ч.2 ст. 48 ЦПК України Позивачем і Відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Тлумачення ч.2 ст.30 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача.

Так, сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди, завжди необхідно було б щоразу залучати суб`єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц.

За таких обставин, вимоги до Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 23, 1176,1173, 1174 ЦК України, статтями 19, 56 Конституції України, статтями 1, 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000,00 гривень.

В іншій частині позову, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя: О.М. Букіна