Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №760/29033/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/29033/25

2/760/7137/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Пилипненко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року позивач звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь завдані збитки у розмірі 160 933,00 грн та моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.07.2025 по справі №760/17649/25 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн.

Відповідно до даної постанови ОСОБА_2 29.05.2025 о 10:05 год., керуючи автомобілем «Ford» д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті рівнозначних дорог вул. Патріотрів - вул. Попелянська у м. Києві, не надав перевагу в русі автмобіля, що наближався праворуч, в результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем «Subaru» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження.

Відповідно до акту виконаних робіт № ЗН-0000526 від 29.09.2025, складеного між позивачем та ФОП ОСОБА_4 було виконано ряд робіт (малярно-рихтувальних), придбано та установлено на автмобіль «Subaru» д.н.з. НОМЕР_2 необхідні запчаснини, вартість відновлювального ремонту склала 318 833,00 грн. Також позивачем було сплачено кошти на послуги евакуатора за місця ДТП у розмірі 2 100,00 грн.

Отже, внаслідок протиправних дій відповідача позивачу було заподіяно матеріальних збитків на суму 320 933,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована у ТДВ «СК «Кредо».

ТДВ «СК «Кредо» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 160 000,00 грн, тобто в межах ліміту відповідальності страховика.

Враховуючи те, що страховиком було виплачено 160 000,00 грн страхового відшкодування, то різниця невідшкодованої частини завданого матеріального збитку становить 160 933,00 грн.

Крім цього, позивачу була заподіяна моральна шкода, яка проявилась у тяжкому переживанні за пошкодження автомобіля, який був для позивача єдиним засобом пересування, що вплинуло на звичний графік його життя, планування поїздок на роботу та наявність вільного часу.

Моральну шкоду позивач оцінив у 30 000,00 грн.

У зв`язку з викладеним, позивач вимушений звернутися до суду із даним позовом для захисту порушених прав.

22.10.2025 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

Ухвалою суду від 19.11.2025 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали від 19.11.2025, відповідач дану ухвалу не отримав, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, ОСОБА_2 29.05.2025 о 10:05 год., керуючи автомобілем «Ford» д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті рівнозначних дорог вул. Патріотрів - вул. Попелянська у м. Києві, не надав перевагу в русі автмобіля, що наближався праворуч, в результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем «Subaru» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.16.12 ПДР України.

Відповідно до постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 17.07.2025 по справі №760/17649/25 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач є власником автмобіля «Subaru» д.н.з. НОМЕР_2 .

На момент ДТП відповідальність відповідача була застрахована у ТДВ «СК «Кредо», поліс № 224927716, відповідно до якого позивачу було сплачено страхове відшкодування у розмірі 160 000,00 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт № ЗН-0000526 від 29.09.2025, складеного між позивачем та ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту автмобіля «Subaru» д.н.з. НОМЕР_2 склала 318 833,00 грн.

Також позивачем було сплачено кошти на послуги евакуатора за місця ДТП у розмірі 2 100,00 грн, що підтверджуєься квитанцією від 29.05.2025.

Позивач зазначає, що сума шкоди, що залишилася непокритою страховиком і підлягає стягненню з відповідача, складає 160 933,00 грн.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 3 Закону України «Про страхування» зазначено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 22.1 Закону України «Про страхування» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, а у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої особою шкоди, винна особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі N? 6-6691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов?язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Таким чином, у відповідності до положень статей 1166, 1187 ЦК України, особа, яка завдала шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана її відшкодувати у повному обсязі.

Згідно з усталеною судовою практикою, зокрема правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 02.12.2015 у справі № 6-6691цс15, від 20.06.2018 у справі № 686/18462/15-ц, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 552/758/19, потерпілий має право на відшкодування повного розміру реальної шкоди, включаючи її частину, яка не була покрита страховим відшкодуванням з урахуванням зносу.

Різниця між фактичним розміром шкоди (без урахування зносу) та сумою страхового відшкодування (з урахуванням зносу), яка залишилася не компенсованою, підлягає стягненню з винної особи як заподіювача шкоди.

Ця вимога ґрунтується на загальних засадах деліктної відповідальності, а не на регресному зобов`язанні, та не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 17.04.2019 у справі № 755/18006/15-ц, оскільки позов пред`явлений не страховиком, а безпосередньо потерпілою особою.

Крім того, Постановою Касаційного цивільного суду ВС від 18.03.2020 у справі №205/7550/17, зазначено, що витрати на проведення оцінки транспортного засобу, як понесені для відновлення порушеного права, є такими, що підлягають відшкодуванню як реальні збитки згідно з положеннями статті 22 ЦК України.

Постановою КЦС ВС від 24.11.2021 у справі № 235/1237/20, суд зазначив, що проведення оцінки з метою визначення вартості шкоди є необхідною передумовою для реалізації права на судовий захист, тому витрати на її проведення входять до складу реальних збитків.

Враховуючи вище викладене, з огляду на зазначені правові норми та судову практику, суд приходить до висновку, що позивач має право вимоги до стягнення з відповідача, як винної особи, повного розміру заподіяної шкоди, включаючи частину, яка не була покрита страховим відшкодуванням унаслідок врахування зносу.

Відповідно до акту виконаних робіт № ЗН-0000526 від 29.09.2025, складеного між позивачем та ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту автмобіля «Subaru» д.н.з. НОМЕР_2 становить 318 833,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ТДВ «СК «Кредо» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 160 000,00 грн.

Позивач зазначає, що різниця невідшкодованої частини завданого матеріального збитку становить 160 933,00 грн, в дану суму позивач включив також витрати на евакуацію автомобіля після участі у ДТП.

Заперечень від відповідача щодо розміру відшкодування до суду не надходило.

Враховючи викладене, суд дійшов висновку, про обгрунтованість та доведеність позивачем вартості відновлювального ремонту транспортного засобу у розмірі 158 833,00 грн (318 833,00 грн - 160 000,00 грн, тобто вартість відновлювального ремонту транспортного засобу за актом виконаних робіт - сума страхового відшкодування), без врахування вартості послуг з евакуації автмобіля позивача з місця вчинення ДТП.

Згідно статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, витрати, пов`язані із евакуацією транспортного засобу із місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 2 100,00 грн, які були понесені позивачем повинні були бути включені до загальної страхової виплати та бути відшкодовані саме ПрАТ «СК «Кредо», а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних із евакуацією транспортного засобу із місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 2 100,00 грн задоволенню не підлягає.

В порядку ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), (ч 2. ст.22 ЦК України).

Аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 158 833,00 грн, таким чином, позовні вимоги в даній частині підлягають частковому задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з засад розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Суд вважає, що внаслідок залиття квартири та пошкодження приналежного позивачу майна, позивач зазнав моральних страждань.

А тому, з урахуванням перенесених моральних страждань, виходячи з принципу розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 638,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,979, 1166,1187,1194 ЦК України, ст. 3,4, 10-12, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) відшкодування збитків внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 158 833,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1 638,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя: О.М. Букіна