Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №754/5709/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 754/5709/26

пр. № 2/759/12555/26

20 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року за підсудністю від Деснянського районного суду міста Києва до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 47 481 грн 17 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 30.08.2021 та 22.12.2021 ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства уклала з ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» договори № 4141495, № 3458805768-167247 відповідно, згідно з умовами яких ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» зобов`язалися надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» своє зобов`язання за кредитним договором виконали у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 не виконала свої обов`язки за кредитними договорами, що призвело до прострочення грошового зобов`язання та утворення заборгованості за договорами у загальному розмірі 47 481 грн 17 коп.

26.07.2024 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «МІЛОАН» було укладено договір № 26-07/2024, на підставі якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4141495 від 30.08.2021.

За результатами почергового укладення договору № 07/03/23 від 07.03.2023 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС», № 28-08/25 від 28.08.2025 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3458805768-167247 від 22.12.2021 перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком та списком згрупованих поштових відправлень.

Ухвала від 23 липня 2026 року направлялась відповідачу ОСОБА_1 на її зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру - АДРЕСА_1 .

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, поштовий конверт було повернуто до суду без вручення у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Водночас, згідно з довідкою, сформованою засобами автоматизованої системи документообігу суду, копію ухвали суду від 23.07.2026 було доставлено в електронний кабінет ОСОБА_1 23 липня 2026 року.

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постановах КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Щодо кредитного договору № 4141495 від 30.08.2021

Судом встановлено, що 30.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про споживчий кредит № 4141495 від 30.08.2021. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису R83026.

Згідно з п. 1.1 кредитного договору № 4141495 від 30.08.2021 ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося на умовах, визначених договором, надати ОСОБА_1 грошові кошти (фінансовий кредит), а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У розділах 1, 2 кредитного договору № 4141495 від 30.08.2021 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 20 000 грн 00 коп.; строк кредитування - 15 днів з 30.08.2021 по 14.09.2021; комісія у розмірі 1 000 грн 00 коп. за надання кредиту, фіксована процентна ставка у розмірі 0,63% за кожен день користування залишком кредиту, яка застосовується протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах; фіксована стандартна процентна ставка у розмірі 5% за кожен день користування залишком кредиту, яка застосовується після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах; спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок.

Додатком до кредитного договору є графік платежів, який містить вичерпну інформацію щодо порядку та способів повернення кредиту, сплати процентів за користування ним.

Положення кредитного договору № 4141495 від 30.08.2021 та додатків до нього містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 , зокрема, відомості про загальну вартість кредиту, витрати за ним, розмір реальної річної процентної ставки тощо, а також відтворюють положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

Таким чином, судом встановлено, що 30.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Зі змісту довідки від 23.01.2025, виданої ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», вбачається, що 30.08.2021 ТОВ «МІЛОАН» з використанням платіжної системи Fondy, оператором якої є ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», без відкриття окремого рахунку, здійснило переказ грошових коштів у сумі 20 000 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_1. Призначенням платіжної операції зазначено надання коштів згідно з договором № 4141495 від 30.08.2021. Сама платіжна операція здійснювалася ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» на підставі договору № 40484607_26/10/18-1 про надання послуг з переказу грошових коштів та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного з ТОВ «МІЛОАН».

Суд звертає увагу, що хоча матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що картковий рахунок № НОМЕР_1 зазначався ОСОБА_1 у кредитному договорі № 4141495 від 30.08.2021 або іншій супутній документації як спосіб отримання кредитних коштів, а також на підтвердження того, що цей картковий рахунок належить ОСОБА_1 , проте матеріали справи містять підтвердження часткового виконання ОСОБА_1 свого кредитного зобов`язання, що будуть проаналізовані судом нижче та що свідчать про визнання ОСОБА_1 свого зобов`язання, підтвердження отримання нею кредитних коштів.

Таким чином, суд вважає встановленим, що ТОВ «МІЛОАН» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 4141495 від 30.08.2021, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

За результатами дослідження розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «МІЛОАН», встановлено, що ОСОБА_1 лише частково виконала своє зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів за його використання та комісії.

Обставини часткового виконання ОСОБА_1 свого кредитного зобов`язання свідчать про визнання нею факту укладення кредитного договору, отримання на його підставі кредитних коштів та виникнення грошового зобов`язання перед ТОВ «МІЛОАН».

Оскільки сплачених ОСОБА_1 грошових коштів було недостатньо для своєчасного і повного повернення кредиту, сплати процентів за його використання, то це призвело до прострочення виконання грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 31 941 грн 17 коп., з яких: 12 886 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 18 055 грн 17 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 000 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини часткового виконання ОСОБА_1 свого кредитного зобов`язання, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4141495 від 30.08.2021 становить 31 941 грн 17 коп., з яких: 12 886 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 18 055 грн 17 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 000 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

За результатами дослідження договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «МІЛОАН», платіжної інструкції № 448090005 від 26.07.2024, акта приймання-передачі реєстру боржників за цим договором факторингу, реєстру боржників, що є додатком № 3 до цього договору факторингу, витягу з цього реєстру боржників судом встановлено, що право вимоги ТОВ «МІЛОАН» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4141495 від 30.08.2021 перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Після отримання права вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_1 не погашала кредитну заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку про те, що позовні вимоги в частині, що стосується кредитного договору № 4141495 від 30.08.2021, підлягають задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 4141495 від 30.08.2021 у розмірі 31 941 грн 17 коп., з яких: 12 886 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 18 055 грн 17 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 000 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Щодо кредитного договору № 3458805768-167247 від 22.12.2021

Судом встановлено, що 22.12.2021 між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір позики № 3458805768-167247 від 22.12.2021. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису W85899XU.

Згідно з п. 2.1 договору № 3458805768-167247 від 22.12.2021 ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти (плату) за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тобто, предметом зазначеного договору було кредитне, а не позикове зобов`язання.

У розділах 2, 3, 9, 10 кредитного договору № 3458805768-167247 від 22.12.2021 сторонами було встановлено наступні умови кредитування: сума кредиту - 5 000 грн 00 коп.; мета отримання кредиту - споживчі цілі; строк кредитування - 20 днів з 22.12.2021 по 11.01.2022 включно; фіксована процентна ставка у розмірі 1,95% за кожен день користування залишком кредиту; спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок № 5167-хххх-хххх-6928.

Додатками до кредитного договору є графік платежів та паспорт кредиту, які містять вичерпну інформацію щодо порядку та способів повернення кредиту, сплати процентів за користування ним.

Положення кредитного договору № 3458805768-167247 від 22.12.2021 та додатків до нього містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 , зокрема, відомості про загальну вартість кредиту, витрати за ним, розмір реальної річної процентної ставки тощо, а також відтворюють положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

Таким чином, судом встановлено, що 22.12.2021 між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Зі змісту листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 2873_250804110540 від 04.08.2025 вбачається, що 22.12.2021 ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» з використанням платіжної системи iPay.ua, оператором якої є ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», без відкриття рахунку, здійснило переказ грошових коштів у сумі 5 000 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_2, що був зазначений ОСОБА_1 у кредитному договорі № 3458805768-167247 від 22.12.2021 як спосіб отримання кредитних коштів. Платіжна операція була виконана ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на виконання договору про переказ коштів № ФК-П-20/08-08 від 20.08.2020, що укладений з ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС».

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 3458805768-167247 від 22.12.2021, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

За результатами дослідження розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС», встановлено, що ОСОБА_1 лише частково виконала своє зобов`язання за кредитним договором.

Обставини часткового виконання ОСОБА_1 свого кредитного зобов`язання свідчать про визнання нею факту укладення кредитного договору, отримання на його підставі кредитних коштів та виникнення грошового зобов`язання перед ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС».

Оскільки сплачених ОСОБА_1 грошових коштів було недостатньо для своєчасного і повного повернення кредиту, сплати процентів за його використання, то це призвело до прострочення виконання грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 6 960 грн 00 коп., з яких: 5 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 960 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3458805768-167247 від 22.12.2021 становить 6 960 грн 00 коп., з яких: 5 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 960 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За результатами дослідження договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 07/03/23 від 07.03.2023, укладеного між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС», акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.03.2023, акта прийому-передачі реєстру боржників за цим договором, реєстру боржників, що є додатком № 1 до цього договору, витягу з цього реєстру боржників судом встановлено, що право вимоги ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3458805768-167247 від 22.12.2021 перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», вбачається, що після отримання права вимоги товариство здійснило донарахування процентів у розмірі 8 580 грн 00 коп. за користування ОСОБА_1 кредитом за період з 11.01.2022 по 23.02.2022. Судом встановлено, що нарахування цих процентів здійснювалося саме за правомірне користування ОСОБА_1 кредитом, а не як штрафні санкції за порушення ОСОБА_1 свого грошового зобов`язання. У зв`язку з цим суд не може погодитися з обґрунтованістю та правомірністю донарахування процентів на зазначену суму з огляду на наступне.

У постановах ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 зроблено висновок, що термін «користування чужими грошовими коштами» (стаття 536 ЦК України) використовується у двох ситуаціях: 1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; 2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України).

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні за змістом висновки, але щодо порядку нарахування процентів за користування кредитом зроблено також у постанові ВП ВС від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Тобто, у разі встановлення у договорі позики терміну повернення позики та узгодження строку користування позики, за який позичальник має сплатити проценти як плату за правомірну можливість використання чужих коштів, право нарахування процентів за користування позикою обмежується відповідним строком. Якщо позичальник після спливу цього строку не повертає позику або іншим чином не виконує своє грошове зобов`язання, то між позикодавцем та позичальником виникають охоронні відносини, права, свободи та законні інтереси позикодавця в яких охороняються приписами ст. 625 ЦК України, що встановлюють міру відповідальності боржника за неправомірне використання чужих коштів.

Умовами кредитного договору № 3458805768-167247 від 22.12.2021 ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 погодили, що кредит надається на строк 20 днів, які охоплюють період з 22.12.2021 по 11.01.2022 включно. Таким чином, сторонами було визначено строк користування кредитом та термін його повернення, що свідчить про темпоральні межі можливості кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом.

З урахуванням погоджених умов кредитування, за користування кредитом протягом 20 днів (з 22.12.2021 по 11.01.2022 включно) ОСОБА_1 мала сплатити проценти у розмірі 1 960 грн 00 коп. (5 000 грн 00 коп. х 1,95% х 20 днів). Аналогічні відомості відображено у графіку платежів за кредитним договором.

Оскільки 11.01.2022 ОСОБА_1 не повернула кредит та не сплатила проценти за користування ним, то між нею та ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» виникли охоронні відносини, у межах яких товариство отримало право на застосування фінансових санкцій по відношенню до ОСОБА_1 за прострочення ним свого грошового зобов`язання, зокрема, шляхом нарахування 3% річних, штрафів, пені тощо. При цьому товариство втратило право нараховувати проценти за користування ОСОБА_1 кредитом саме як плату за її правомірну можливість користуватися чужими грошима.

Водночас, нарахована сума процентів свідчить про те, що після 11.01.2022 наступний кредитодавець (ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») продовжило нарахування процентів саме як плату за правомірне користування ОСОБА_1 кредитними коштами. Матеріали позовної заяви не містять жодного доказу, з якого б вбачалося, що після 11.01.2022 було припинено нарахування процентів за правомірне користування ОСОБА_1 кредитом та розпочато нарахування, зокрема, процентів у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 свого кредитного зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що продовження нарахування ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» процентів за використання ОСОБА_1 кредиту після 11.01.2022 як за правомірне його використання суперечить положенням кредитного договору № 3458805768-167247 від 22.12.2021, змісту та характеру права кредитодавця нараховувати проценти за користування позичальником кредитом. Жодних інших правових підстав продовження нарахування після 11.01.2022 процентів за користування кредитом судом не встановлено, а стороною позивача не доведено. У зв`язку з цим розмір процентів, нарахованих ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за користування ОСОБА_1 кредитом, не може бути включений до складу її заборгованості за цим договором.

Отже, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3458805768-167247 від 22.12.2021 становить 6 960 грн 00 коп., з яких: 5 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 960 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

За результатами дослідження договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 28-08/25 від 28.08.2025, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.09.2025, акта прийому-передачі реєстру боржників за цим договором, реєстру боржників, що є додатком № 1 до цього договору, судом встановлено, що право вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3458805768-167247 від 22.12.2021 перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Після отримання права вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не здійснювало жодних нарахувань.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги у частині, що стосується кредитного договору № 3458805768-167247 від 22.12.2021, підлягають задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 3458805768-167247 від 22.12.2021 у розмірі 6 960 грн 00 коп.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитного зобов`язання між ТОВ «МІЛОАН», ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 , 2) виконання товариствами свого зобов`язання за кредитними договорами, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитними договорами, 4) отримання права вимоги до ОСОБА_1 за цими кредитними договорами, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості за договорами лише у розмірі 38 901 грн 17 коп.

На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

У поданому позові позивач просить стягнути із відповідача на свою корить судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку на надання юридичної допомоги № 3135 від 01.01.2026, витяг із акту № 27 про надання юридичної допомоги від 31.01.2026, з яких вбачається факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд не вправі за власною ініціативою зменшувати суму судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на викладене, із відповідача на користь позивача слід стягнути 13 107 грн 20 коп. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо судових витрат по сплаті судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 0622860038 від 10.03.2026, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» здійснило платіж у розмірі 2 662 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до ОСОБА_1 .

При передачі справи за підсудністю Деснянським районним судом міста Києва надано документальне підтвердження зарахування вищезазначеної суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 181 грн 03 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ: 42640371; місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за:

- кредитним договором № 4141495 від 30.08.2021 у розмірі 31 941 (тридцять одна тисяча дев`ятсот чотириста одна) гривня 17 копійок;

- кредитним договором № 3458805768-167247 від 22.12.2021 у розмірі 6 960 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ: 42640371; місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 181 (дві тисячі сто вісімдесят одна) гривня 03 копійки та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 107 (тринадцять тисяч сто сім) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко