Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №757/29161/26-а — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/29161/26-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Новака Р.В.,

при секретарі Бурячок А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Відповідно до позовних вимог просив суд визнати неправомірною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 65/25 від 23.01.2025, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В обґрунтування заяви зазначено, що відносно ОСОБА_1 23.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову №65/25, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього стягнення в сумі 25500 грн. Із зазначеною постановою позивач не погоджується, оскільки на той період він вже проходив відбірковий етап для проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 (Головне управління розвідки Міністерства оборони України), (до позову в якості доказів долучено копію контракту), усі його військово - облікові документи перебували на перевірці в ГУР МОУ, про що представникам ТЦК було зазначено та повідомлено, що вони не позбавлені можливості перевірити його інформацію через РЕЗЕРВ +. Також позивач зазначає, що наявність паперових військово-облікових документів не є обов`язковим, оскільки відповідно до п. 9 постанови КМУ «Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів» військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу. Позивач зазначав, що ним були пред`явлені документи, що також підтверджується тим фактом, що представники ТЦК відносно нього склали оскаржувану постанову №65/25 в якій вказані персональні дані, що унеможливлює по суті інкриміноване йому правопорушення. З матеріалів вбачається, що постанова складена 23.01.2025, в той час як 10.02.2025 ОСОБА_1 вже укладено контракт і на той момент він вже пройшов всі необхідні перевірки. Тобто представники ТЦК та СП не мали законних підстав для складання відносно нього адміністративних матеріалів, він не був ознайомлений з ними, його позбавили можливості на юридичний захист, крім того, після того як позивач повідомив що вже проходить перевірку в ГУР МОУ - він думав що перевірка закінчена і відносно нього складаються документи про відсутність порушення.

Ухвалою суду від 03.06.2026 заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

25.06.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків, з якої вбачається, що виявлені недоліки позивачем усунуто.

Ухвалою суду від 09.07.2026 справу було прийнято до розгляду за правилами позовного (спрощеного) провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 09.07.2026 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено. Зупинено стягнення виконавчому провадженні № НОМЕР_4, що здійснюється Дніпровським відділом ДВС у м. Києві на підставі виконавчого документа - постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 № 65/25 від 23.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, до набрання законної сили судовим рішенням у справі 757/28161/26-а.

07.08.2026 представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначалося, що працівники відповідача діяли відповідно до процедури оповіщення передбаченої Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024. Зокрема, під час перевірки документів працівниками поліції та групою оповіщення позивачем для перевірки не був пред`явлений жодний військово-обліковий документ. У зв`язку з чим була здійснена перевірка даних за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») та виявлено, що гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є порушником правил військового обліку та перебував «у розшуку» за ТЦК та СП. Відповідно були підстави у працівників поліції супроводити позивача до ТЦК та СП з метою звірки даних, що і було зроблено. Позивача було повідомлено про дату, місце та час розгляду адміністративної справи відповідно до положень ст. 277-2 КУпАП, про що він поставив свій особистий підпис у відповідному місці протоколу. Крім того, позивач власноручно написав відповідні пояснення щодо факту відсутності в нього військово-облікового документу під час перевірки. Доводи позивача стосовно того, що він вважає оскаржувану постанову протиправною, та такою, що підлягає скасуванню, є безпідставними та необґрунтованими. Також представником відповідача в якості доказу до відзиву було долучено копію справи № 65/25 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку про розгляд справи по суті за наявними матеріалами, без фіксування технічними засобами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що 23.01.2025 постановою № 65/25 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_3 було накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 25500,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: 23.01.2025 під час проведення заходів оповіщення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 на території АДРЕСА_1 , під час перевірки військово-облікових документів у гр. ОСОБА_1 було виявлено відсутність дійсного військово-облікового документі при перевірці під час проведенні заходів мобілізації та/або дій воєнного стану тим самим порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з чим, його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дєдовою-Осипенко Валерією Юріївною від 13.05.2026 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з виконання постанови № 65/25 від 23.01.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що постанова складена 23.01.2025, в той час як 10.02.2025 ОСОБА_1 вже укладено контракт і на той момент він вже пройшов всі необхідні перевірки. Тобто представники ТЦК та СП не мали законних підстав для складання відносно нього адміністративних матеріалів, він не був ознайомлений з ними, його позбавили можливості на юридичний захист, крім того, після того як позивач повідомив що вже проходить перевірку в ГУР МОУ - він думав що перевірка закінчена і відносно нього складаються документи про відсутність порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки має обов`язок всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ч.1 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ч.1 ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.210-1 цього Кодексу.

Від імені територіальних центрів комплектування розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування.

За змістом ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації(крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції, чинній до внесення змін Законом № 3633-IX від 11.04.2024, було передбачено, що до військово-облікових документів належать: посвідчення призовника, військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» від 16.05.2024 №559 затверджено нову форму військово-облікового документа, який і має таку назву.

Пунктом 2 цієї постанови установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.

Відповідно до п. 1 Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа».

Пунктом 2 Порядку № 559 встановлено, що військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); або у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно із п.7 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.

Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.

Відповідно до абз. 2 п. 8-2 та п. 9 Порядку № 559 формування військово-облікового документа в електронній формі для друку може здійснюватися особисто засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або адміністратором центру надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія (у разі особистого звернення) за умови уточнення облікових даних. Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

Згідно з п.14 Порядку №559 військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках, зокрема, якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов`язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.

Для отримання (заміни) військово-облікового документа на бланку громадянин зобов`язаний особисто звернутися з письмовою заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (відповідного органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку та надати кольорову фотокартку встановленого розміру.

Згідно із п. 18 Порядку № 559 військово-обліковий документ на бланку повинен бути виданий (замінений) протягом п`яти робочих днів з дати реєстрації заяви в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки або його відділі (відповідному органі СБУ, підрозділі розвідувального органу).

За змістом ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає як за відсутність при собі військово-облікового документа, так і при непред`явленні його на вимогу уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського.

Таким чином, громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ в період проведення мобілізації та/або протягом дії воєнного стану, а його відсутність є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що визначає склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП. В свою чергу, законодавчий припис про необхідність мати при собі і пред`являти за вимогою військово-обліковий документ покладає на особу обов`язок отримати такий документ.

Зокрема, стаття 22 Закону про мобілізацію визначає обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації і встановлює, що військово-обліковий документ пред`являється особою за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі ТЦК СП); поліцейського; представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Процедура перевірки військово-облікових документів визначається Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Так, Постановою № 560 передбачено, що у період проведення мобілізації уповноважені представники ТЦК СП, поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

Крім того, Постановою № 560 регулюються питання щодо дій, які повинні вчиняти уповноважені представники ТЦК СП, Національної поліції, Держприкордонслужби, якщо під час перевірки встановлено відсутність військово-облікового документу (військово-облікового документу в електронній формі), а саме: здійснювати адміністративне затримання такої особи та доставлення її до відповідного ТЦК СП, або відмовляти у перетині державного кордону на виїзд з України.

Отже, у Постанові № 560 мова йде про перевірку відповідними уповноваженими працівниками військово-облікового документу, наявного у особи у паперовій та/або в електронній формі.

Слід зазначити, що у ході перевірки уповноважені представники ТЦК СП, Національної поліції, Держприкордонслужби можуть застосовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Однак, використання спеціального електронного обладнання є правом, а не обов`язком уповноважених представників.

З доводів позивача вбачається, що він не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає притягнення його до адміністративної відповідальності протиправним, а дії уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 такими, що суперечать положенням та вимогам чинного законодавства, постанова складена 23.01.2025, в той час як 10.02.2025 ОСОБА_1 вже укладено контракт і на той момент він вже пройшов всі необхідні перевірки, з адміністративними матеріалами позивача не було належним чином ознайомлено, що позбавило останнього можливості на юридичний захист. Зазначене, на переконання позивача, виключає можливість притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Водночас, судом встановлено, що позивач у тексті позовної заяви не спростовує жодним чином обставини непред`явлення на вимогу працівників відповідача військово-облікового документа.

Доказів, які б свідчили про те, що позивач 23.01.2025 мав при собі військово-обліковий документ в паперовій чи електронній формі та пред`явив його на вимогу уповноваженої особи, суду надано не було. Долучений до позовної заяви Витяг з «Резерв+» було сформовано лише 26.05.2026, крім того, суд зауважує, що відповідно до нього позивачем було уточнено доні лише 23.10.2025.

Принагідно зауважити, що відповідно до долученої представником відповідача копії адміністративної справи №65/25, ОСОБА_1 23.01.2025 власноруч було складено заяву, згідно якої ОСОБА_1 23.01.2025 був зупинений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 під час перевірки у нього був відсутній військово-обліковий документ у зв`язку з тим, що його не було. Також в матеріалах адміністративної справи міститься рапорт начальника відділення зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_4 , сержанта ОСОБА_4 від 23.01.2025, відповідно до якого 23.01.2025 групою оповіщення «автопатруль» було здійснено перевірку документів гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у якого були відсутні військово-облікові документи, при перевірці поліцейськими даного громадянина по базі « Армор » було виявлено, що гр. ОСОБА_1 перебуває в розшуку по ТЦК та СП після чого його було супроводжено до ІНФОРМАЦІЯ_4 для вирішення питання по суті.

Окрім того, твердження позивача про те, що він не був повідомлений про накладення на нього штрафу за адміністративне правопорушення суд не приймає до уваги, оскільки в долученому до відзиву протоколі № 65/25 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 23.01.2025 щодо ОСОБА_1 зазначено, що ОСОБА_1 було повідомлено про його права та про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться: 23:30 год. 23.01.2025 в Приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , каб. № 14В, біля даної інформації міститься підпис позивача. Також, міститься підпис позивача, що засвідчує отримання ним другого примірнику такого протоколу.

В силу п.14 та п.17 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №559, оформлення і отримання військово-облікового документу в електронній або паперовій формі залежало виключно від волевиявлення самого позивача, якого він не висловив та як наслідок не отримав військово-обліковий документ.

Жодних доказів того, що станом на дату складення протоколу та винесення постанови № 65/25 про адміністративне правопорушення 23.01.2025 позивачем було надано відповідачу будь-які документи чи пояснення, щодо того, що ОСОБА_1 проходить відбірковий етап для проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 у зв`язку з чим у останнього відсутні військово-облікові документи, матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення № 65/25 від 23.01.2025 складена повноважною особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, а адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Тому, приймаючи вказану постанову відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи ту обставину, що в задоволенні пред`явленого адміністративного позову відмовлено у повному обсязі, відсутні правові підстави для покладення на відповідача зобов`язання з відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Відповідно до ч. 6 ст. 157 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

На підставі викладеного та керуючись ч.10 ст.1, ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.1 ст.210-1, ч.3 ст.201-1, ч.1 ст.235, ст.280 КУпАП, ч.1 ст.72, ч.1 та ч.2 ст.77, ч.1 ст.139, п.2 ч.1 ст.241, ч.1-ч.2 ст.243, ст.244-246, ч.3 ст.286 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя Р.В. Новак