Вирок від 19 жовтня 2026 р. у справі №175/10452/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 175/10452/26

Провадження № 1-кп/515/2597/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м.Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції ) ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , (в режимі відеоконференції ) ,

його захисника - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області кримінальне провадження №62026050010004187, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 лютого 2026 року, щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Білолісся Татарбунарського району Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, військовослужбовця 3-го армійського корпусу Збройних Сил України в званні «солдат»,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Суд визнав доведеним, що старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи на посаді інспектора взводу №3 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк «Цунамі») Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», у невстановлені досудовим розслідуванням час, місці та спосіб, але не пізніше 04 лютого 2026 року, без передбаченого законом дозволу, ігноруючи вимоги «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року, а також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної зброї, а також бойових припасів до зброї та вибухових речовин», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 року, які забороняють носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут без відповідного дозволу вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, умисно, незаконно придбав бойову вогнепальну зброю – ручний протитанковий гранатомет моделі РПГ-7В, який придатний до стрільби, 10 (десять) 70-мм кумулятивних протитанкових гранати PG-7M з реактивним двигуном та 10 (десять) порохових зарядів типу PG-7PM до протитанкових реактивних гранат PG-7M, що у конструктивному поєднанні складають постріли протитанкової ракетної гранати PG-7M, які є унітарним виробом військового призначення та відносяться до категорії бойових припасів та реактивний протитанковий гранатомет типу М72 А7, який відноситься до категорії бойових припасів, які в подальшому, діючи умисно, перемістив та почав зберігати у гаражі, який розташований на території автогаражного кооперативу «Юпітер» у місті Краматорськ Донецької області, поблизу вулиці Дружба, за координатами 48.7298910,37.6155550, з метою подальшого збуту без передбаченого законом дозволу.

В подальшому, 08 березня 2026 року, в період часу з 13 години 40 хвилини до 13 години 56 хвилини, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, незаконно, з корисливих мотивів, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері громадської безпеки, що регулюють обіг зброї та бойових припасів, перебуваючи поблизу гаражу, який розташований на території автогаражного кооперативу «Юпітер» у місті Краматорськ Донецької області, поблизу вулиці Дружба, за координатами 48.7298910,37.6155550, збув оперативному покупцю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який виконував спеціальне завдання правоохоронних органів діючи під зміненими анкетними даними, бойову вогнепальну зброю – ручний протитанковий гранатомет моделі РПГ-7В, який придатний до стрільби, 10 (десять) 70-мм кумулятивних протитанкових гранати PG-7M з реактивним двигуном та 10 (десять) порохових зарядів типу PG-7PM до протитанкових реактивних гранат PG-7M, що у конструктивному поєднанні складають постріли протитанкової ракетної гранати PG-7M, які є унітарним виробом військового призначення та відносяться до категорії бойових припасів та реактивний протитанковий гранатомет типу М72 А7, який відноситься до категорії бойових припасів, за що отримав від останнього грошові кошти в сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень, які раніше, в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, були вручені оперативному покупцю співробітниками правоохоронних органів.

Крім того, старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи на посаді інспектора взводу №3 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк «Цунамі») Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», у невстановлені досудовим розслідуванням час, місці та спосіб, але не пізніше 21 травня 2026 року, без передбаченого законом дозволу, ігноруючи вимоги «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року, а також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної зброї, а також бойових припасів до зброї та вибухових речовин», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 року, які забороняють носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут без відповідного дозволу вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, умисно, незаконно придбав придатні для здійснення вибуху бойові припаси – осколкову ручну гранату типу Ф-1 та осколкову ручну гранату типу М67, які в подальшому, діючи умисно, перемістив та почав зберігати у житловому будинку за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , без передбаченого законом дозволу.

За такого, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у носінні, зберіганні, придбанні та збуті вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

19 жовтня 2026 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів територіальним управління Державного бюро розслідувань Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.472 КПК України.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.263 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначених діяннях.

Вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 : за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком та покладенням обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнає свою винуватість у зазначеному діянні (злочині), щиро кається у скоєному і зобов`язується: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі наведеного обвинувачення під час судового провадження та до судового засідання, під час якого буде розглядатися угода про визнання винуватості, здійснити благодійну пожертву на користь Збройних Сил України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок військової частини НОМЕР_1 , яка входить до складу НОМЕР_2 армійського корпусу Збройних Сил України в сумі 300 000 (триста тисяч) гривень.

В судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав себе винним в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, клопотав про затвердження укладеної між ним та прокурором угоди про визнання винуватості. Стверджував, що розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 цього ж Кодексу, характер обвинувачення, вид і міру покарання.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтвердила суду, що угода про визнання винуватості укладена сторонами добровільно, за безпосередньої участі захисника, тому просила суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим.

Прокурор також просила затвердити угоду про визнання винуватості.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468, п.1 ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією). Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Суд, вивчивши угоду про визнання винуватості та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого за ч.1 ст.263 КК України кваліфіковано правильно, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, є тяжким злочином, оскільки санкцією вказаної норми передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років.

Таким чином, обвинуваченому інкриміновано кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, яке є тяжким злочином, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення та може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Будь-яких перешкод для укладення та затвердження угоди судом не встановлено, матеріали провадження, які надані суду, таких відомостей не містять.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п.п.1-4 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде застосоване до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінально-процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, наявні фактичні підстави для визнання винуватості.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до матеріалів, які характеризують особу, обвинувачений ОСОБА_4 розлучений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, за місцем проходження служби характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, за наявності пом`якшуючих покарання обставин, якими є його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Враховуючи, що угода про визнання винуватості була укладена добровільно, вона відповідає закону і не порушує права, свободи, інтереси сторін та інших осіб, суд вважає, що її слід затвердити, призначивши узгоджену сторонами міру покарання, яка відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжким злочином, обставини, які пом`якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства. Тому обвинуваченому необхідно призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді 4 років позбавлення волі з застосуванням ст.75,76 КК України.

Призначення ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на чотири роки, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком та покладенням обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який щиро покаявся, беззастережно визнав свою винуватість.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Дніпра від 220.05.2026 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Одночасно із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 було визначено як альтернативний запобіжний захід заставу, яка була внесена заставодавцем у розмірі 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, та обвинуваченого було звільнено з-під варти 16.06.2026.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді застави. Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень повернути заставодавцю ОСОБА_4 .

На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Враховуючи клопотання прокурора, а також дію на території України воєнного стану, суд вважає за доцільне речові докази не знищувати, а на підставі ст. 100 КПК України передати у розпорядження Збройних Сил України в особі уповноважених підрозділів Міністерства оборони України для використання у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст.314, ч. 2 ст.373, 374, 474, 475, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 19 жовтня 2026 року про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 та прокурором Донецької обласної прокуратури Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з випробуванням на строк 2 (два) роки, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч.4 ст. 76 КК України нагляд за засудженим ОСОБА_4 на час проходження ним військової служби покласти на командира відповідної військової частини.

Початок іспитового строку обраховувати з моменту проголошення вироку - 20 жовтня 2026 року.

Заставу в розмірі 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 витрати на загальну суму 27312 (двадцять сім тисяч триста дванадцять) грн. 56 коп, пов`язані із залученням експертів для проведення експертиз в дохід держави.

Речові докази:

-бойову вогнепальну зброю - ручний протитанковий гранатомет моделі РПГ-7В №РГ-842 1984 року виготовлення (1 одиниця) (упакований у пакет з полімерною пломбою №2206169);

- реактивний протитанковий гранатомет типу М72 А7 (1 одиниця), який відноситься до категорії бойових припасів (поміщений у сейф-пакет з пломбою-стяжкою №7537723), корпуси 70-мм кумулятивних протитанкових гранати PG-7M (6 одиниць) з реактивним двигуном та порохові заряди типу PG-7PM (6 одиниць) до протитанкових реактивних гранат PG-7M, що у конструктивному поєднанні складають постріли протитанкової ракетної гранати PG-7M, які є унітарним виробом військового призначення та відносяться до категорії бойових припасів (упаковані у один дерев`яний ящик та опечатані паперовою біркою з пояснювальним надписом) - передати у розпорядження Збройних Сил України в особі уповноважених підрозділів Міністерства оборони України для використання у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони;

- залишки від корпусів гранат Ф-1 та М67 та від запалів УЗРГМ, М 213 після проведення експертизи № СЕ-19/105-26/5981-ВТХ від 08.06.2026, які поміщено у пакет з біркою з пояснювальним надписом - знищити.

Виконання ухвали в частині фактичної передачі майна та знищення покласти на відповідальних осіб із числа працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську.

Роз`яснити, що у відповідності до положень ч. ч. 2, 3 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в ст.ст. 71, 72 цього Кодексу.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначеного судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених ч. 4,6,7 ст. 474 цього кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; або прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена. З цих же підстав може бути оскаржено вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги та такий вирок в касаційному порядку.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію повного тексту вироку негайно вручити прокурору і засудженому.

Суддя ОСОБА_1