Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №522/16037/23 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16037/23

Провадження № 2/522/2457/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суду м. Одеси у складі:

головуючої – судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання – Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення постійного земельного сервітуту,-

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення постійного земельного сервітуту, у якій позивач просив суд:

- встановити на користь ОСОБА_1 постійний земельний сервітут, який полягає у праві експлуатації трубопроводів, інших лінійних комунікацій (а саме: водопостачання, водовідведення та газопостачання), що проходять через земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:50:014:0015, яка належить на праві власності ОСОБА_4 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у межах проходження таких ліній комунікації;

- постановити, що земельний сервітут встановлюється на користь ОСОБА_1 без визначення строку і є постійним;

- постановити, що земельний сервітут встановлюється на користь ОСОБА_1 на безоплатній основі, без внесення плати за користування земельною ділянкою.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справу передано на розгляд судді Суворовій О.В.

Ухвалою суду від 21 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачеві 15-ти денний строк для подання відзиву. Підготовче засідання по справі призначено на 26 вересня 2023 року.

25 вересня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів, у якому заявниця просила долучити до матеріалів справи копію відповіді Управління експлуатації газового господарства, копію акту обстеження управління Водозбут ТОВ «ІНФОКСВОДОКАНАЛ», копію відповіді УДАБК ОМР, копію акту комісійного обстеження об`єкта містобудування.

Підготовче засідання, призначене на 26.09.2023 було відкладено на 22.11.2023, пізніше на 20.12.2023 та на 07.02.2024.

07 лютого 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_4 надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Також, до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_4 – адвоката Сонько Олени Анатоліївни про долучення доказів, у якому заявниця просила долучити до матеріалів справи висновок експерта №42/1/2023, технічні умови №2543-29/879, акт від 14.12.2023 №96 та від 22.12.2023.

У підготовче засідання, призначене на 07.02.2024 учасники справи – не з`явилися. Ухвалою суду від 07 лютого 2024 року закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 28.03.2024.

Судове засідання, призначене на 28.03.2024 було відкладено на 02.05.2024 та пізніше на 18.06.2024.

На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси від 25.06.2024 №391/24 було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за результатами якого справу передано на розгляд судді Чернявській Л.М.

Ухвалою суду від 26.06.2024 справу прийнято до провадження в порядку загального позовного провадження. Справу призначено до судового розгляду на 14.08.2024.

09 серпня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача – адвоката Пейчевої Сніжани Дмитрівни про забезпечення позову, у якій заявниця просила вжити заходів забезпечення позову у вигляді:

- арешту земельної ділянки №5110137500:50:014:0015, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборони державним реєстраторам, нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки №5110137500:50:014:0015, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Судове засідання, призначене на 09.08.2024 було відкладено на 05.09.2024 та в подальшому на 12.11.2024 та на 11.12.2024 та на 25.02.2025 та на 29.04.2025

Ухвалою суду від 16.08.2024 у задоволенні заяви представника позивача – адвоката Пейчевої Сніжани Дмитрівни про забезпечення позову відмовлено.

28 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника відповідача – адвоката Синько Олени Анатоліївни надійшло клопотання про залучення співвідповідача, у якій заявниця просила залучити ОСОБА_2 до участі у справі в якості правонаступника відповідача.

Ухвалою суду від 29.04.2025 витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу – Куркан Наталії Федорівни належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 . Відкладено розгляд справи на 12.06.2025.

На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси від 27.05.2025 №942/25 було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за результатами якого справу передано на розгляд судді Павлик І.А.

04 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Куркан Наталії Федорівни на виконання ухвали суду від 29.04.2025.

Ухвалою суду від 13 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено справу до судового розгляду на 22.07.2025 та яке було відкладено на 24.09.2025.

У судове засідання, призначене на 24 вересня 2025 року учасники справи – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені на дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду від 24.09.2025 клопотання представника ОСОБА_2 – адвоката Синько Олени Анатолівни про залучення співвідповідачів – задоволено. Залучено в якості відповідачів правонаступника померлого ОСОБА_4 – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . Відкладено розгляд справи на 11.11.2025.

У судове засідання, призначене на 11.11.2025 учасники справи – не з`явилися. Ухвалою суду від 11.11.2025 прийнято рішення повернутися на стадію підготовчого провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 27.11.2025 та пізніше відкладено на 18.12.2025 та на 27.01.2026 та на 19.02.2026.

21 січня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_2 – адвоката Синько Олени Анатолівни про зміну складу відповідачів, у якій заявниця просила виключити ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зі складу відповідачів.

У підготовче засідання, призначене на 19.02.2026 з`явився представник позивача та представник ОСОБА_2 . Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання виключено зі складу відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Задоволено клопотання про виклик судового експерта. Закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 19.03.2026.

На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси – Шарага А.О. від 06.04.2026 року №432/26, було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за наслідками якого вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 09.04.2026 справу прийнято до провадження. Розпочато судовий розгляд справи з початку. Судове засідання по справі призначено на 23.04.2026.

Судове засідання, призначене на 23.04.2026 не відбулося у зв`язку із зайнятістю головуючої в іншому судовому засіданні. Наступне судове засідання призначено на 11.05.2026 та було відкладено на 17.06.2026.

17 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника позивача – адвоката Пейчевої Сніжани Дмитрівни про залучення співвідповідача, у якому заявниця просила залучити до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 .

У судове засідання, призначене на 17.06.2026 з`явився представник позивача та представник ОСОБА_2 . Заслухано пояснення експерта з приводу складеного ним висновку.

Ухвалою суду від 17.06.2026 прийнято рішення повернутися на стадію підготовчого провадження. Залучено в якості співвідповідача ОСОБА_3 . Відкладено підготовчий розгляд справи на 06.07.2026.

06 липня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_3 надійшов відзив, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову, просить відмовити у його задоволенні.

У підготовче засідання, призначене на 06.07.2026 учасники справи – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задоволено, відкладено підготовче засідання на 08.09.2026.

Підготовче засідання, призначене на 08.09.2026 не відбулося у зв`язку із оголошенням у м. Одесі сигналу «Повітряна тривога». Наступне підготовче засідання призначено на 17.09.2026.

У підготовче засідання, призначене на 17.09.2026 з`явився представник позивача та представник відповідача. У підготовчому засіданні представником позивача заявлено клопотання про виклик свідка, а саме, ОСОБА_7 . Ухвалою суду від 17.09.2026 задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків. Закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 24.09.2026.

24 вересня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача – адвоката Пейчевої Сніжани Дмитрівни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 24.09.2026 з`явився представник відповідача. Інші учасники справи у судове засідання – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання клопотання представника позивача – задоволено, відкладено розгляд справи на 30.09.2026.

У судове засідання, призначене на 30.09.2026 з`явився представник позивача та представник відповідача. Здійснено допит свідка – ОСОБА_7 . Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст рішення буде проголошено 30.09.2026 о 16 годині 00 хвилин.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Щодо належного відповідача, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером №5110137500:50:014:0014, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №9300502.

ОСОБА_7 належало право власності на земельну ділянку з кадастровим номером №5110137500:50:014:0015, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №300501.

На підставі договору купівлі-продажу від 01.02.2023, реєстровий номер 239, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером №5110137500:50:014:0015, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 набув ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.09.2025, реєстровий номер – 39/2025, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером №5110137500:50:014:0015, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 набула ОСОБА_2 .

04 травня 2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, реєстровий номер 669, за яким право власності на земельну ділянку з кадастровим номером №5110137500:50:014:0015, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_3 .

На момент ухвалення рішення саме ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, щодо якої позивачем заявлено вимогу про встановлення сервітуту.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Незалучення до участі у справі іншої особи, як належного співвідповідача, за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі№ 203/2/19 (провадження № 61-6983св20).

Визначення відповідачів, предмет спору та підстави позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів і обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується останнім під час розгляду справи. Визначення складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено в пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 910/15792/20).

За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 910/7122/17).

За загальним правилом, належним відповідачем у справах про встановлення сервітуту є власник земельної ділянки або її постійний землекористувач.

Вказане узгоджується із постановою КЦС ВС від 30 червня 2026 року у справі № 753/22315/18, у якій суд зробив висновок про те, що якщо позивачі вважають, що їх права на користування своєю земельною ділянкою порушено відсутністю проїзду (проходу) через земельну ділянку іншої особи, належним способом захисту такого права є встановлення відповідного земельного сервітуту, а належним відповідачем за цією вимогою є власник земельної ділянки або особа, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію.

Тому, враховуючи те, що на момент розгляду справи власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_3 , саме він є належним відповідачем у справу, у зв`язку з чим, у задоволенні позову до ОСОБА_2 слід відмовити.

Щодо розгляду позовних вимог по суті, суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду із позовом, позивачка зазначає про те, що заявлена вимога раніше належала на праві власності її чоловіку – ОСОБА_7 та за договором іпотеки перейшла у власність АТ «ТАСКОМБАНК». Поряд з тим, близько 20-ти років тому з метою підключення житлового будинку до необхідних для життєдіяльності комунікацій, на підставі отриманих дозвільних документів було здійснено прокладання відповідних мереж з водопостачання, водовідведення та газопостачання через земельну ділянку з кадастровим номером №5110137500:50:014:0015.

Позивач зазначає, що вказані комунікації було прокладено через цю земельну ділянку у зв`язку із особливостями проходження комунікаційних мереж та розташування наявних місць підключення до них. Будь-яким іншим чином або способом здійснити під`єднання до загальноміських мереж не можливо.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Подібні положення містяться й у статті 321 ЦК України.

У частині першій статті 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (частина четверта статті 98 ЗК України).

Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).

Частина перша статті 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно:

1) право володіння;

2) право користування (сервітут);

3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 404 ЦК України та статтею 99 ЗК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд повинен враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд повинен чітко визначити обсяг прав особи, яка звертається щодо обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом (див.: висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08 грудня 2021 року у справі № 686/18456/18, від 12 квітня 2022 року у справі № 306/612/20, від 01 лютого 2023 року у справі № 345/4572/20, від 13 березня 2023 року у справі № 297/363/18).

Передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду (див.: постанову Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 911/2701/17, від 05 листопада 2024 року у справі № 923/898/21, від 19 листопада 2025 року у cправі № 902/1257/24).

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про те, що ОСОБА_1 не довела неможливості облаштування трубопроводів, інших лінійних комунікацій, які ніби то проходять через земельну ділянку відповідача. Вказує, що сам факт існування обставин знаходження деяких комунікацій позивача на земельній ділянці відповідача не є підставою для встановлення сервітуту. Висновок позивача про те, що зазначені мережі було прокладено через земельну ділянку відповідача у зв`язку із особливістю проходження таких комунікацій через земельну ділянку відповідача не підтверджуються належними та допустимими доказами.

На підтвердження вказаних обставин, первісним відповідачем було подано висновок експрерта судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи у цивільній справі №522/16037/23 від 05.02.2024 №42/1/2023, що складений судовим експертом Чорною Юлією Петрівною.

Зі змісту висновку експерта вбачається, що його підготовлено для подання у цивільній справі №522/16037/23.

У висновку експерта наявна відмітка про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, що підтверджується підписом судового експерта у відповідній графі.

За результатами проведення експертизи судовим експертом було зроблено наступні висновки:

- на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:50:014:0015, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не прокладено мережі газопостачання та прибор обліку (лічильник) з постачання газу житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 ;

- відсутня необхідність встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:50:014:0015, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації трубопроводів газопостачання, до яких підключений житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- у результаті обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:014:0015, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , експерт виявив прокладену мережу водовідведення та наявність двох каналізаційних колодязів, до якої підключений житловий будинок АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ), що відповідає схемі водовідведення (каналізації) згідно проекту водопостачання будинку АДРЕСА_1 . Наявні каналізаційні колодязі влаштовані в різних сторонах земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:50:014:0015;

- у результаті проведеного обстеження, враховуючи надану на дослідження документацію, експерт дійшов висновку про те, що наявна технічна можливість перенести систему водовідведення (каналізації), до якої підключений житловий будинок АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ), та підключити каналізаційний випуск до міської мережі каналізації Д = 300 мм, яка прокладено вздовж АДРЕСА_1 ;

- у разі встановлення земельного сервітуту на ділянці для експлуатації та обслуговування мережі водовідведення житлового будинку по АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ) не можливо буде використовувати земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:50:014:0015 (власник ОСОБА_4 ) по АДРЕСА_1 за її цільовим призначенням (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка);

- виконати обстеження в повному обсязі мережі водопостачання, до якої підключений житловий будинок АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ) не надалось можливим, доступ не забезпечено. Вздовж АДРЕСА_1 , навпроти фасадної межі земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:014:0014 (власник ОСОБА_1 ) не виявлено наявність водопровідного колодязя з залізобетонних елементів, який відповідно до Проекту водомірного вузла будинку АДРЕСА_1 (замовник ОСОБА_1 ) являє собою точку підключення до міського водопроводу Д=400, прокладеного по АДРЕСА_1 . На внутрішній території земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:014:0015 (власник ОСОБА_4 ) виявлено наявність влаштованого водопровідного колодязя з запірною арматурою. Зі слів замовника ОСОБА_4 вказаний водопровідний колодязь належить ОСОБА_1 , в якому здійснюється підключення водопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 . Встановити однозначно кому належить виявлений водопровідний колодязь без обстеження в повному обсязі системи водопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ) не надається можливим;

- враховуючи надану на дослідження документацію експерт дійшов висновку про те, що відсутня необхідність встановлювати земельний сервітут на ділянці з кадастровим номером 5110137500:50:014:0015, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_4 для експлуатації та обслуговування мережі водопостачання житлового будинку по АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ). Відповідно до Проекту водомірного вузла будинку АДРЕСА_1 (замовник ОСОБА_1 ) підключення здійснюється міської мережі водопостачання діаметром 400 мм по АДРЕСА_1 .

Вказаний висновок не був спростований ОСОБА_1 під час розгляду справи.

Зокрема, не було надано висновку експерта, який би був складений за її замовленням, та який би підтверджував ту обставину, що забезпечення комунікаціями будинку, що їй належить на праві власності неможливе без встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці відповідача.

Правом на звернення до суду із клопотанням про призначення експертизи під час розгляду справи ОСОБА_1 – не скористалася.

Під час розгляду справи позивачкою не було надано інших доказів на підтвердження того, що забезпечення належного їй будинку комунікаціями є неможливим без використання земельної ділянки, що належить відповідачеві.

Зокрема, відсутня відповідь ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ», яка б підтверджувала неможливість перенести систему водовідведення (каналізації), або ж неможливість здійснення її перемонтажу без використання суміжної земельної ділянки.

Також, відсутня відповідь АТ «ОДЕСАГАЗ», яка б підтверджувала неможливість перенести систему газопостачання, або ж неможливість здійснення її перемонтажу без використання суміжної земельної ділянки.

Навпаки, 25.09.2023 до суду надійшло клопотання про долучення доказів, до якого була долучена відповідь з АТ «ОДЕСАГАЗ» від 18.08.2023 №2110/26, відповідно до якої, газифікація будинку АДРЕСА_1 була виконана згідно з узгодженим проектом. Якщо за бажанням власника необхідно виконати роботу з перемонтажу діючого газопроводу, необхідно звернутися до АТ «ОДЕСАГАЗ» із відповідною заявою. Монтажні роботи будуть виконані згідно вимог чинного законодавства та діючих нормативних документів після сплати відповідних рахунків.

Тобто, ОСОБА_1 було запропоновано проведення перемонтажу діючого газопроводу та роз`яснено особливості проведення вказаного перемонтажу, що спростовує доводи позивачки про те, що перепід`єднання будинку до газопостачання ж неможливим без використання земельної ділянки відповідача.

Так, у судовому засіданні, призначеному на 30.09.2026 в якості свідка було допитано ОСОБА_7 , який пояснив, що переробити водопровід є неможливим, проект газопроводу на момент надання показань. У судовому засіданні свідок пояснив, що він має сертифікат інженера найвищої кваліфікації.

Поряд з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували те, що ОСОБА_7 є особою, яка володіє спеціальними знаннями, та яка б могла робити висновок про неможливість перемонтажу газопроводу та водопроводу.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тому, самі лише показання свідка без підтвердження того, що перемонтаж газопроводу та водопроводу є неможливим шляхом надання відповідних письмових доказів не може підтверджувати вказану обставину.

Більше того, у позовній заяві позивачка посилається на те, що ОСОБА_7 є її чоловіком, а тому, є заінтересованою особою та не може об`єктивно оцінювати обставини місця події.

Тому, враховуючи те, що позивачем не доведеного безальтернативність способу захисту свого права, як власника земельної ділянки іншим способом, аніж встановлення земельного сервітуту, оскільки позивачем не доведено того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, а також не надано доказів, які б підтверджували неможливість прокладання мережі комунікацій до належного позивачці будинку без використання земельної ділянки відповідача, суд вважає, що позовна заява є необґрунтованою та доходить до висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення постійного земельного сервітуту – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30-ти днів з дати складання повного тексту рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20 жовтня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.