Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №755/10786/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/10786/25

Провадження №: 2/755/3680/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Єрусалімцевій О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (далі - ТОВ «ФК «Суперіум») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 22 лютого 2024 року

№ 98972003000 в загальному розмірі 39 529,99 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 29 718,41 грн, заборгованість за процентами - 9 711,78 грн, заборгованість за комісіями - 99,80 грн та судові витрати у сумі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 лютого 2024 року між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 98972003000, відповідно до умов якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту

09 грудня 2024 року на підставі договору факторингу № 285, АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «ФК «Суперіум» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 лютого 2024 року

№ 98972003000.

Згідно реєстру боржників за договором факторингу від 09 грудня 2019 року № 285 та Реєстру боржників до договору факторингу, розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 39 529,99 грн, з яких: 29 718,41 грн - заборгованість за кредитом; 9 711,78 грн - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами, заборгованість за комісією - 99,80 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 39 529,99 гривень та судові витрати.

У порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано на розгляд судді Яровенко Н.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам роз`яснено їх процесуальні права та встановлено процесуальні строки.

23 червня 2025 року (вхід. № 36053) представник позивача - Вишневська О.І., через систему «Електронний суд» подала до суду додаткові пояснення у справі, до яких долучено копію виписки за картковим рахунком відповідача.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва Коровича О.С. від 27 березня 2026 року № 1250 щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 квітня 2026 року, справу передано на розгляд судді Хромовій О.О. 15 квітня 2026 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 квітня 2026 року зазначену справу прийнято до провадження судді Хромової О.О., розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подала. Конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі та ухвалою про прийняття справи до провадження судді

Хромової О.О., що надсилалися на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, повернулися до суду не врученими з відміткою оператора поштового зв`язку «Укрпошта» про причини повернення - «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі

№ 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 році у справі № 2-6236/11 сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Також 01 вересня 2026 року на офіційному веб-сайті Судової влади України розміщено оголошення про розгляд Дніпровським районним судом міста Києва цивільної справи № 755/10786/25 за позовом ТОВ «ФК «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, відповідачеві роз`яснено процесуальні права та встановлено процесуальні строки.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 22 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «УкрСиббанк» із Анкетою-заявою на надання споживчого кредиту, шляхом встановлення кредитного ліміту у розмірі 36 000,00 грн строком на 24 місяці. Анкета містить персональні дані відповідача. Підписанням анкети-заяви відповідач надала згоду на використання при вчиненні правочині відтворення підпису уповноваженої особи та печатки АТ «УкрСиббанк» за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога підпису та печатки.

Також, 22 лютого 2024 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 98972003000.

Відповідно до пункту 1.1-1.2 Договору Банк на підставі наданих клієнтом відповідно до вимог законодавства України документів відкриває Клієнту та обслуговує на умовах Тарифного плану «Картка з лімітом для своїх», розміщеного на сайті банку й на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку (надалі - «Тарифи»), поточний рахунок, який обслуговується згідно цього Договору-анкети та Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових (поточних) рахунків, опублікованих в газеті «Урядовий кур`єр» від 09 червня 2017 року № 105 (з усіма змінами та доповненнями) та розміщених на сайті банку та/або на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку (далі Правила), а саме: Поточний Рахунок № НОМЕР_1 . Дата відкриття карткового рахунку 22 лютого 2024 року.

Сторони домовились, що цей Договір-анкета містить заяву Клієнта на відкриття Карткового рахунку і подання окремої заяви не вимагається. Правила, після підписання сторонами договору-анкети, стають його невід`ємною частиною. Підписуючи договір-анкету, сторони підтверджується, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору, які викладені в цьому договорі-анкеті та в правилах. Підписи сторін під цим договором-анкетою вважаються одночасно підписами під правилами, при цьому, після підписання сторонами цього договору-анкети, правила не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього договору-анкети.

Пунктом 2.1 договору визначено, що ліміт кредитування встановлюється у розмірі 36 000,00 грн. Кредит надається клієнту без застави. Строк дії ліміту кредитування: з дати укладення договору по

20 березня 2026 року. Клієнт може отримати транші, в тому числі «кредит «плати частинами», в межах доступного ліміту використання кредиту.

Процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки та переказу коштів (фіксована) - 44,99 % річних. Процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями (фіксована) - 44,99 % річних. Пільговий період для погашення заборгованості - до 56 днів. Комісія за надання послуг з управління кредитом при прострочені сплати платежу

- 500,00 грн.

Пунктом 2.1.5 договору встановлено, що сторони погодили наступне визначення орієнтовної сукупної вартості ліміту кредитування: розрахунок карткою в терміналі - 200 000,00 грн, розрахована банком мінімальна сума поповнення карткового рахунку (усереднено за 24 місяці) - 13 743,00 грн, з них на погашення процентів та комісії - 5 409,00 грн, на зменшення строкової заборгованості - 8 334,00 грн. Орієнтовна загальна вартість ліміту кредитування 329 803,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка ліміту кредитування - 72 %.

Відповідно до пункту 8.1 договору, підписанням цього договору-анкети клієнт, серед іншого, засвідчує, що він особисто ознайомлений з правилами та тарифами, які розміщені для ознайомлення на сайті банку, отримав від банку інформацію про умови кредитування згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону України «Про споживче кредитування» та інформацію, передбачену у статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг».

Договір містить електронний підпис ОСОБА_1 , який остання просить вважати обов`язковим при здійсненні операцій за рахунком.

Також до договору долучено копію паспорта ОСОБА_1 .

До матеріалів справи долучений паспорт споживчого кредиту від 22 лютого 2024 року, який містить інформацію, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із дослідженого судом договору від 22 лютого 2024 року № 98972003000 встановлено, що сторони погодили всі істотні умови договору, передбачені статтею 1054 ЦК України, отже, судом встановлено, що укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Відповідачем ОСОБА_1 не спростовано факту укладення договору від 22 лютого 2024 року

№ 98972003000, не надано заперечень щодо погоджених умов кредитування.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «ФК «Суперіум» зазначає, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку із чим АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «ФК «Суперіум» права вимоги до боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

З матеріалів справи також встановлено, що 09 грудня 2019 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Суперіум» укладений договір факторингу № 285, відповідно до умов якого фактор надає клієнту фінансову послугу з факторингу відповідно до Закону України «Про фінансові послуги і фінансові компанії», клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором. За домовленістю сторін та згідно положень частини першої статті 1084 ЦК України фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права вимоги. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів, та визначені в реєстрі боржників, що підписуються сторонами у паперовому вигляді.

В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі права вимоги від 09 грудня 2024 року до договору факторингу від 09 грудня 2024 року № 285.

З витягу з реєстру боржників від 09 грудня 2024 року до договору факторингу від 09 грудня

2019 року № 285 встановлено, що ТОВ «ФК «Суперіум» прийняло від АТ «УкрСиббанк» на умовах, визначених договором, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 лютого 2024 року № 98972003000 на суму 39 529,99 грн, з яких: заборгованість за основним боргом

- 29 718,41 грн, заборгованість за відсотками - 9 711,78 грн, заборгованість за комісіями - 99,80 грн.

24 березня 2025 року ТОВ «ФК «Суперіум» звернулося до ОСОБА_1 із досудовою вимогою про сплату заборгованості у розмірі 39 529,99 грн за договором від 09 грудня 2024 року № 98972003000, укладеним із АТ «УкрСиббанк».

До матеріалів справи також долучено виписку за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 за період з 22 лютого 2024 року по 17 червня 2025 року, з якої вбачається, що відповідач користувалась кредитним лімітом та періодично вносила кошти на погашення заборгованості за кредитним договором.

Крім того, яка вбачається із довідки наданої ТОВ «ФК «Суперіум» у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором від 22 лютого 2024 року № 98972003000 у загальному розмірі 39 529,99 грн.

Як уже зазначалося раніше, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Суперіум», укладено кредитний договір від 22 лютого 2024 року

№ 98972003000.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Позивач зазначає, що внаслідок порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору від 22 лютого 2024 року № 98972003000 виникла заборгованість у розмірі 39 529,99 грн, що складається із заборгованості за основним боргом у розмірі 29 718,41 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 9 711,78 грн та комісіями у розмірі - 99,80 грн.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

До матеріалів справи долучено банківську виписку за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 в АТ «УкрСиббанк» за період з 22 лютого 2024 року по 17 червня 2025 року.

Виписка з рахунку є первинним бухгалтерським документом відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанови від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16143/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 21 вересня 2022 року у справі № 381/1647/21,від 07 грудня 2022 року у справі

№ 298/825/15-ц).

Відповідачем не було надано власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у розмірі та строки, передбачені кредитним договором, та спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Згідно із статтею 81 ЦПК України к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов`язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості, а також сплати неустойки, передбаченої договором, у разі прострочення.

Відповідач (позичальник) свої зобов`язання за договором кредиту не виконав належним чином, допустив прострочення в платежах і заборгованість по поверненню кредитних коштів за наданим позивачем розрахунком. Крім того, відповідач не оспорив дані розрахунки, не подав доказів на їх повне або часткове спростування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розрахунок в частині наявності використаних і не повернутих кредитних коштів, як такий, що не оспорений і не спростований відповідачем, є правильним і відповідає дійсності, а тому відповідно до цього розрахунку відповідач має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 29 718,41 грн.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано розміру боргу і не доведено його відсутність або його погашення чи часткове погашення, не встановлено підстав для звільнення відповідача від обов`язку по поверненню використаних ним кредитних коштів у вказаному розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу, позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення прострочених відсотків в сумі 9 711,78 грн, то суд дійшов таких висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, сторони погодили істотні умови кредитного договору, у тому числі: процентна ставка річних відсотків визначена на рівні - 44,99 %.

Таким чином, підписавши вказану договір-анкету, відповідач добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов`язання.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від

10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 сформульований висновок, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

Таким чином, суд вважає, що між АТ «УкрСибБанк» та ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України.

При цьому, суд враховує, що відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості. Відповідач не оспорювала даний кредитний договір в цілому чи окремі його положення, зокрема, в частині встановленої відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 9 711,78 грн підлягають задоволенню.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли підтвердження під час судового розгляду справи, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до платіжної інструкції від 11 червня 2025 року № 510 позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 517, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість за кредитним договором від 22 лютого 2024 року

№ 98972003000, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29 718,41 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 9 711,78 грн, заборгованості за комісіями у розмірі 99,80 грн, що разом складає 39 529,99 грн (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять гривень 99 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42024152 адреса місцезнаходження: узвіз Вознесенський, буд. 23-А, прим. № 35-А, м. Київ, 04053.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 20 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова