Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №755/13367/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Суд: Дніпровський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди

Дата: 30 вересня 2026 р.

Справа: №755/13367/26

Суддя: Федосєєв С. В.

Справа № 755/13367/26

Провадження №: 3/755/5093/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Федосєєв С.В., розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за статтями 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП.

Постановою суду матеріали зазначених справ об`єднано в одне провадження для спільного розгляду, оскільки вони стосуються однієї особи та пов`язані між собою спільними фактичними обставинами дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 11 серпня 2026 року.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРІ № 750391 від 20 серпня 2026 року, 11 серпня 2026 року о 08 год. 05 хв. у місті Києві по вул. Космічній, 6, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Jeep Compass, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб Seat Ibiza, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим було завдано матеріальних збитків.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРІ № 750397 від 20 серпня 2026 року, ОСОБА_1 11 серпня 2026 року о 08 год. 05 хв., керуючи автомобілем Jeep Compass, державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи причетним до вказаної дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце її скоєння до прибуття працівників поліції, чим, на думку працівників поліції, порушив вимоги пункту 2.10 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не заперечував фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди та підтвердив, що під час керування транспортним засобом допустив зіткнення з припаркованим автомобілем.

Водночас свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, ОСОБА_1 не визнав, пояснивши, що умислу залишати місце дорожньо-транспортної пригоди з метою уникнення відповідальності не мав.

Зокрема, зазначив, що після зіткнення з припаркованим автомобілем він не залишив місце пригоди негайно, а вжив заходів для встановлення власника пошкодженого транспортного засобу.

Після прибуття власника автомобіля Seat між учасниками дорожньо-транспортної пригоди відбулася розмова щодо обставин зіткнення та можливості врегулювання питання відшкодування завданих збитків.

За поясненнями ОСОБА_1 , між учасниками пригоди було досягнуто усної домовленості щодо врегулювання питання завданої шкоди без виклику працівників поліції.

Вважаючи, що питання між учасниками дорожньо-транспортної пригоди врегульоване за взаємною згодою, ОСОБА_1 залишив місце пригоди.

Однак згодом інший учасник дорожньо-транспортної пригоди звернувся до працівників поліції, внаслідок чого були оформлені відповідні адміністративні матеріали.

Суд, дослідивши матеріали об`єднаної справи, письмові пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди, протоколи про адміністративні правопорушення, схему місця ДТП, матеріали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а також інші наявні у справі докази, доходить таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно з пунктом 13.1 Правил дорожнього руху України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Дослідженими матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Jeep Compass, не забезпечив дотримання безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з припаркованим автомобілем Seat.

Вказані обставини підтверджуються сукупністю доказів, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕРІ № 750391 від 20.08.2026;

схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.08.2026, на якій зафіксовано розташування транспортних засобів та обставини пригоди;

письмовими поясненнями ОСОБА_1 ;

письмовими поясненнями іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди;

матеріалами повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду;

визнанням ОСОБА_1 фактичних обставин порушення Правил дорожнього руху.

Оцінюючи зазначені докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суд доходить висновку, що між порушенням ОСОБА_1 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України та настанням наслідків у вигляді механічних пошкоджень транспортних засобів існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується належними та допустимими доказами, які узгоджуються між собою та є достатніми для висновку про наявність у його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини справи, а також те, що ОСОБА_1 визнав свою вину у порушенні Правил дорожнього руху.

З урахуванням наведеного суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, суд виходить із необхідності окремої оцінки фактичних обставин залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, поведінки особи після зіткнення та наявності доказів її винуватості.

Статтею 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до пункту 2.10 Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний, зокрема, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, а також виконати інші передбачені цим пунктом обов`язки.

Разом із тим під час вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності суд зобов`язаний установити не лише формальну наявність обставин, викладених у протоколі, але й наявність усіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на охоронювані законом суспільні відносини та за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом установлено, що після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не намагався негайно приховати свою причетність до зіткнення, а вжив заходів для встановлення власника пошкодженого транспортного засобу.

З матеріалів справи та пояснень учасників убачається, що після встановлення контакту між водіями відбулося обговорення обставин дорожньо-транспортної пригоди та питання відшкодування завданих матеріальних збитків.

ОСОБА_1 послідовно пояснював, що залишив місце пригоди лише після досягнення з іншим учасником усної домовленості щодо врегулювання ситуації без залучення працівників поліції.

При цьому подальше звернення іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди до правоохоронних органів саме по собі не спростовує пояснень ОСОБА_1 про попередню домовленість між водіями.

Суд звертає увагу, що факт залишення місця дорожньо-транспортної пригоди необхідно оцінювати з урахуванням усієї сукупності обставин, які передували такому залишенню, а не ізольовано від поведінки учасників пригоди.

Зокрема, істотне значення має те, що ОСОБА_1 не заперечував факту зіткнення, не приховував своєї особи, встановив контакт з іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди та обговорював із ним питання врегулювання завданої шкоди.

Наведені обставини мають значення для оцінки суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення та спростовують припущення про те, що ОСОБА_1 залишив місце пригоди саме з метою приховування факту ДТП або уникнення відповідальності.

Водночас суд зазначає, що сама по собі домовленість учасників дорожньо-транспортної пригоди про врегулювання матеріальних претензій не звільняє водія від виконання вимог Правил дорожнього руху України.

Проте така домовленість підлягає врахуванню під час оцінки обставин справи, характеру поведінки особи та наявності її вини у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.

У цьому випадку матеріали справи не містять достатньої сукупності доказів, які б беззаперечно спростовували пояснення ОСОБА_1 щодо обставин залишення місця дорожньо-транспортної пригоди та підтверджували винне порушення ним установленого порядку дій після ДТП.

Саме по собі складення протоколу про адміністративне правопорушення не може вважатися безумовним доказом винуватості особи, оскільки викладені в ньому обставини підлягають перевірці та оцінці в сукупності з іншими доказами.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначений конституційний принцип підлягає врахуванню і під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, які за своїм характером та правовими наслідками мають каральну природу.

Суд також враховує правові підходи Європейського суду з прав людини, відповідно до яких встановлення винуватості особи має ґрунтуватися на належній доказовій базі, а притягнення до відповідальності не може здійснюватися виключно на підставі припущень.

Зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що доведення може випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків чи неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин суд вважає, що наявні у справі докази не дають достатніх підстав для висновку про доведеність усіх елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, у діях ОСОБА_1 .

При цьому суд не ототожнює сам факт залишення місця дорожньо-транспортної пригоди з безумовною доведеністю винуватості особи, оскільки встановлення складу адміністративного правопорушення потребує належної оцінки як об`єктивних обставин, так і вини особи.

Таким чином, враховуючи пояснення ОСОБА_1 , обставини досягнення домовленості між учасниками пригоди, відсутність достатніх доказів, які б спростовували зазначені пояснення та поза розумним сумнівом підтверджували винуватість особи, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 23, 33, 40-1, 124, 122-4, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287-289 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений ст. 307 КУпАП, постанова підлягає примусовому виконанню відповідно до ст. 308 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua