Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №755/12113/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12113/26

Провадження №: 3/755/4734/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Федосєєв Сергій Володимирович, розглянувши матеріали об`єднаного провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП.

Зазначені адміністративні матеріали стосуються однієї дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 20 липня 2026 року в місті Києві, у зв`язку з чим справи № 755/12113/26 та № 755/12120/26 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 726998 від 23 липня 2026 року, 20 липня 2026 року о 13 годині 59 хвилин у місті Києві по вулиці Князя Романа Мстиславича, 12, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_1 , виїжджаючи з прилеглої території, не надала перевагу в русі автомобілю «BMW X6», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався головною дорогою, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів, які отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Такими діями ОСОБА_1 , згідно з протоколом, порушила вимоги пункту 10.2 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 727007 від 23 липня 2026 року, ОСОБА_1 , будучи причетною до зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, залишила місце її вчинення, чим порушила вимоги пункту 2.10 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнала.

Захисник Некрасов Олег Васильович подав письмові заперечення щодо складених протоколів, а також низку процесуальних клопотань, зокрема про об`єднання справ, долучення додаткових доказів, витребування інформації та аудіозаписів телефонних звернень до страхової компанії і на спеціальну лінію «102», витребування відеозаписів із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції.

Обґрунтовуючи свою позицію, сторона захисту посилалася на те, що автомобіль BMW X6 нібито рухався смугою зустрічного руху, а тому ОСОБА_1 не порушувала вимог пункту 10.2 ПДР України.

Щодо залишення місця дорожньо-транспортної пригоди захист зазначав, що безпосередньо після зіткнення обидва учасники зупинилися, оглянули транспортні засоби, обмінялися контактними даними та, на думку ОСОБА_1 , не мали взаємних претензій.

Також сторона захисту звертала увагу на те, що ОСОБА_1 надалі самостійно звернулася до страхової компанії, а 22 липня 2026 року - до поліції, повідомивши про обставини дорожньо-транспортної пригоди.

На підтвердження наведених доводів захисником надано відповідь АТ «Страхова група «ТАС» від 02 вересня 2026 року, відомості про телефонне звернення ОСОБА_1 від 21 липня 2026 року, інформацію щодо звернення на спеціальну лінію «102», фотоматеріали пошкоджень автомобіля Mazda 6 та інші документи.

Судом також враховано, що розгляд об`єднаного провадження неодноразово відкладався, зокрема у зв`язку з необхідністю забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та надання стороні захисту можливості реалізувати право на подання доказів і відповідних клопотань.

Водночас сам факт подання численних клопотань не свідчить про недобросовісність поведінки сторони захисту, а є реалізацією процесуальних прав, гарантованих статтею 268 КУпАП.

Дослідивши матеріали об`єднаного провадження, письмові пояснення, заперечення сторони захисту, долучені документи та фотоматеріали, суд доходить таких висновків.

Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП

Відповідно до статті 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно з пунктом 10.2 Правил дорожнього руху України, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній.

Зміст зазначеної норми покладає на водія, який виїжджає з прилеглої території, обов`язок переконатися в безпечності відповідного маневру та надати перевагу транспортним засобам, які рухаються дорогою.

Вказаний обов`язок має превентивний характер і спрямований на недопущення створення небезпечних ситуацій та дорожньо-транспортних пригод.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала виїзд із прилеглої території на проїзну частину дороги, після чого відбулося зіткнення керованого нею автомобіля Mazda 6 з автомобілем BMW X6.

При цьому сама ОСОБА_1 не заперечує факту керування автомобілем Mazda 6, здійснення відповідного маневру та факту зіткнення транспортних засобів.

Основні заперечення сторони захисту зводяться до твердження про те, що автомобіль BMW X6 перед зіткненням рухався смугою зустрічного руху.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить із того, що саме по собі твердження про можливе порушення Правил дорожнього руху іншим учасником ДТП не є безумовною підставою для звільнення водія, який виїжджав із прилеглої території, від адміністративної відповідальності.

Водночас наявність порушень з боку іншого водія, якщо такі встановлені належними доказами, підлягає врахуванню при визначенні механізму дорожньо-транспортної пригоди та причинного зв`язку між діями особи і наслідками.

Тому суд оцінює не лише формальне посилання на пункт 10.2 ПДР України, а й фактичні обставини зіткнення, характер пошкоджень транспортних засобів, пояснення учасників та інші наявні матеріали.

Надані стороною захисту фотознімки автомобіля Mazda 6 підтверджують наявність механічних пошкоджень його передньої частини, зокрема бампера, а також пошкодження та від`єднання окремих елементів кріплення.

Разом із тим фотографії пошкодженого автомобіля, розглянуті самостійно, без встановлення точного взаємного розташування транспортних засобів у момент первинного контакту, швидкості та напрямків їх руху, не дозволяють достовірно встановити, що автомобіль BMW X6 рухався саме смугою зустрічного руху.

Характер і локалізація механічних пошкоджень мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами, а не як безумовне підтвердження одного з можливих механізмів ДТП.

Суд також враховує, що твердження ОСОБА_1 про рух іншого транспортного засобу зустрічною смугою саме по собі не спростовує встановленого факту здійснення нею маневру виїзду з прилеглої території.

При цьому положення пункту 10.2 ПДР України зобов`язують водія враховувати дорожню обстановку на проїзній частині, на яку він має намір виїхати.

Вирішальне значення для кваліфікації за ст. 124 КУпАП має встановлення того, чи було порушення зазначеного обов`язку та чи перебувало воно у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Суд не може виходити лише з припущень про можливі порушення іншого водія або вважати їх доведеними виключно на підставі суб`єктивного сприйняття дорожньої ситуації одним з учасників пригоди.

Таким чином, за умови підтвердження схемою ДТП, первинними поясненнями учасників та іншими належними доказами обставин, зазначених у протоколі серії ЕПР1 № 726998, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_1 містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП

Відповідно до ст. 122-4 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Згідно з пунктом 2.10 Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, виконати інші передбачені зазначеним пунктом обов`язки, зокрема повідомити орган поліції про дорожньо-транспортну пригоду, за винятком випадків, коли законодавством допускається інший порядок оформлення ДТП.

Як убачається з письмових пояснень ОСОБА_1 , після зіткнення транспортних засобів вона разом із водієм автомобіля BMW X6 зупинилася, оглянула транспортні засоби, після чого залишила місце пригоди.

Таким чином, сам факт залишення ОСОБА_1 місця дорожньо-транспортної пригоди не заперечується стороною захисту.

Разом із тим захисник зазначає, що залишення місця пригоди відбулося за взаємною згодою водіїв, після обміну контактними даними, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній умисел на вчинення адміністративного правопорушення.

Оцінюючи зазначені доводи, суд звертає увагу, що досягнення між учасниками дорожньо-транспортної пригоди усної домовленості про відсутність взаємних претензій саме по собі не звільняє їх від виконання обов`язків, установлених Правилами дорожнього руху України.

Законодавство передбачає можливість оформлення дорожньо-транспортної пригоди без участі працівників поліції за визначених умов, зокрема шляхом складання спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у випадках, передбачених законом.

Однак із матеріалів провадження вбачається, що відповідне спільне повідомлення учасниками ДТП не складалося.

Сторона захисту також не надала доказів того, що на момент залишення місця пригоди були дотримані всі встановлені законом умови, за яких водії могли не повідомляти поліцію про ДТП.

Суд враховує долучену відповідь АТ «Страхова група «ТАС» від 02 вересня 2026 року, відповідно до якої 21 липня 2026 року о 14 годині 36 хвилин 02 секунди ОСОБА_1 звернулася до страхової компанії та повідомила про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 20 липня 2026 року.

Також судом враховано відомості про подальше звернення ОСОБА_1 на спеціальну лінію «102» 22 липня 2026 року.

Водночас зазначені обставини не спростовують факту залишення місця ДТП 20 липня 2026 року без належного оформлення пригоди.

Звернення до страхової компанії наступного дня та повідомлення поліції через два дні після події не є тотожними виконанню обов`язків, установлених пунктом 2.10 ПДР України, безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання сторони захисту на відсутність наміру ухилитися від відповідальності також підлягають оцінці з урахуванням фактичної поведінки ОСОБА_1 .

Для встановлення суб`єктивної сторони правопорушення суд має з`ясувати, чи усвідомлювала особа факт своєї причетності до дорожньо-транспортної пригоди та чи залишила її місце всупереч установленим правилам.

Із пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона усвідомлювала факт зіткнення, зупинила автомобіль, оглянула пошкодження та спілкувалася з іншим учасником пригоди.

Отже, залишення місця ДТП не було наслідком необізнаності ОСОБА_1 про сам факт дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому подальше звернення до страхової компанії та поліції може враховуватися при оцінці поведінки особи після події, однак не усуває порушення обов`язків, які виникли безпосередньо в момент ДТП.

Суд також зазначає, що відсутність претензій іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди не є самостійною підставою для висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Таким чином, за умови підтвердження матеріалами справи відсутності передбачених законом підстав для залишення місця ДТП без повідомлення поліції, суд доходить висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Судом враховано, що під час розгляду об`єднаного провадження захисником Некрасовим О.В. неодноразово подавалися письмові клопотання про витребування додаткових доказів, долучення документів, отримання аудіозаписів телефонних звернень, відеозаписів із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції та інших матеріалів.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою захисника.

Водночас реалізація зазначених процесуальних прав не звільняє суд від обов`язку оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу та достатність їх сукупності.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд зазначає, що подані захисником документи та заперечення не мають наперед установленої доказової сили, так само як і протоколи про адміністративні правопорушення.

Наявність альтернативної версії механізму дорожньо-транспортної пригоди вимагає її перевірки, однак не означає автоматичного спростування відомостей, викладених у матеріалах адміністративного провадження.

Судове рішення має ґрунтуватися на сукупності фактичних даних, а не виключно на позиції одного з учасників провадження.

При цьому неодноразове відкладення розгляду справи було пов`язане, зокрема, з необхідністю забезпечення права на захист, надання можливості ознайомитися з матеріалами та подати додаткові докази.

Суд виходить із того, що забезпечення процесуальних прав учасників провадження має поєднуватися з вимогами своєчасного розгляду справи, передбаченими статтями 245, 268 та 280 КУпАП.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи, що справи щодо ОСОБА_1 за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП об`єднані в одне провадження та розглядаються одночасно, суд вважає необхідним застосувати положення ч. 2 ст. 36 КУпАП.

Більш сувора санкція у вигляді штрафу передбачена статтею 122-4 КУпАП.

З огляду на характер вчинених правопорушень, обставини їх вчинення, наслідки дорожньо-транспортної пригоди та необхідність запобігання вчиненню нових правопорушень суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Керуючись статтями 33, 36, 40-1, 124, 122-4, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП за сукупністю вчинених адміністративних правопорушень накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення в межах санкції ст. 122-4 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів із дня її винесення.

Суддя: