Суд: Дніпровський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди
Дата: 30 вересня 2026 р.
Справа: №755/13351/26
Суддя: Федосєєв С. В.
Справа № 755/13351/26
Провадження №: 3/755/5083/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" жовтня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Федосєєв С.В., розглянувши об`єднані матеріали справ про адміністративні правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП.
Зазначені матеріали стосуються однієї дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 06 серпня 2026 року у місті Києві, у зв`язку з чим справи об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 749514 від 19.08.2026, 06 серпня 2026 року о 12 год. 04 хв. у місті Києві, на вулиці Гетьмана Павла Полуботка, 16-В, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив стоянку, залишив керований транспортний засіб, не вжив усіх необхідних заходів, щоб не допустити самовільного руху автомобіля, унаслідок чого транспортний засіб Ford Transit допустив наїзд на припарковані автомобілі Citroen C4, державний номерний знак НОМЕР_2 , та Jeep Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_3 .
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 15.12 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 749517 від 19.08.2026, ОСОБА_1 інкриміновано те, що після вказаної дорожньо-транспортної пригоди він, будучи причетним до неї, залишив місце пригоди до прибуття працівників поліції, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.10 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.
Таким чином, відносно ОСОБА_1 складено два протоколи про адміністративні правопорушення, які виникли внаслідок однієї події, однак передбачають відповідальність за різні порушення Правил дорожнього руху України.
Дослідивши матеріали об`єднаного провадження, зокрема протоколи про адміністративні правопорушення, схему місця дорожньо-транспортної пригоди, письмові пояснення та інші долучені документи, суд доходить висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та закриття провадження за ст. 122-4 КУпАП у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.
Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення характеризується наявністю трьох обов`язкових ознак: порушенням конкретних вимог Правил дорожнього руху, настанням наслідків у вигляді пошкодження майна та причинно-наслідковим зв`язком між допущеним порушенням і такими наслідками.
Відповідно до пункту 15.12 Правил дорожнього руху України водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, проникнення до нього і (або) незаконного заволодіння ним.
Зазначена норма покладає на водія безумовний обов`язок забезпечити належну фіксацію транспортного засобу під час його залишення незалежно від тривалості стоянки, дорожньої обстановки та інших обставин.
Судом установлено, що ОСОБА_1 , залишивши транспортний засіб Ford Transit, не забезпечив належного вжиття заходів для унеможливлення його самовільного руху.
Унаслідок цього автомобіль розпочав неконтрольований рух та допустив зіткнення з двома припаркованими транспортними засобами.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 749514 від 19.08.2026, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди та іншими письмовими матеріалами, долученими до провадження.
Оцінюючи зазначені докази відповідно до ст. 252 КУпАП, суд виходить із того, що вони у своїй сукупності підтверджують факт дорожньо-транспортної пригоди, її механізм та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням ОСОБА_1 вимог пункту 15.12 Правил дорожнього руху України і пошкодженням транспортних засобів.
Суд звертає увагу, що обов`язок водія забезпечити нерухомість залишеного транспортного засобу має превентивний характер та спрямований на недопущення створення небезпеки для інших учасників дорожнього руху і заподіяння шкоди майну.
Самовільний рух залишеного транспортного засобу свідчить про неналежне забезпечення його фіксації, якщо відсутні об`єктивні обставини, які виключають відповідальність водія.
Матеріали справи не містять доказів існування таких обставин.
Отже, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_1 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є доведеною.
Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Відповідно до ст. 122-4 КУпАП адміністративна відповідальність настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Згідно з підпунктом «а» пункту 2.10 Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Разом із тим для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП необхідним є встановлення не лише факту її відсутності на місці дорожньо-транспортної пригоди на момент прибуття працівників поліції, а й обставин, які свідчать про усвідомлене порушення нею встановленого обов`язку залишатися на місці пригоди.
Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, передбачає умисну форму вини.
Отже, необхідно встановити, що особа усвідомлювала факт своєї причетності до дорожньо-транспортної пригоди та, незважаючи на це, умисно залишила місце її вчинення всупереч вимогам Правил дорожнього руху.
Як убачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок самовільного руху транспортного засобу Ford Transit після того, як ОСОБА_1 залишив автомобіль.
Таким чином, механізм зазначеної дорожньо-транспортної пригоди істотно відрізняється від випадків, коли водій безпосередньо під час керування транспортним засобом допускає зіткнення та після цього залишає місце пригоди.
У даному випадку суд ураховує, що дорожньо-транспортна пригода сталася за обставин, коли транспортний засіб перебував без безпосереднього керування водієм.
З огляду на зазначене, для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, необхідно довести, що ОСОБА_1 достовірно знав про факт дорожньо-транспортної пригоди, усвідомлював свою причетність до неї та умисно залишив місце пригоди або не повернувся до нього з метою невиконання передбачених законом обов`язків.
Однак матеріали справи не містять достатніх та переконливих доказів того, що ОСОБА_1 мав намір залишити місце дорожньо-транспортної пригоди саме з метою ухилення від виконання обов`язків учасника ДТП.
Сам факт відсутності водія на місці пригоди під час прибуття працівників поліції за конкретних обставин цієї справи не може автоматично свідчити про наявність у його діях умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Суд зазначає, що для правильної правової оцінки дій особи необхідно розмежовувати залишення транспортного засобу до виникнення дорожньо-транспортної пригоди та умисне залишення місця вже вчиненої дорожньо-транспортної пригоди.
У першому випадку правовій оцінці підлягає дотримання водієм вимог щодо забезпечення нерухомості транспортного засобу під час стоянки, тоді як у другому - виконання обов`язків, передбачених пунктом 2.10 Правил дорожнього руху України.
Невиконання водієм вимог пункту 15.12 Правил дорожнього руху України, яке призвело до самовільного руху транспортного засобу та пошкодження іншого майна, саме по собі не доводить наявності в його діях окремого складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Водночас суд наголошує, що притягнення особи до відповідальності за ст. 124 КУпАП не виключає можливості її притягнення до відповідальності за ст. 122-4 КУпАП за наявності всіх обов`язкових ознак відповідного складу правопорушення.
Однак у кожному випадку такі ознаки мають бути встановлені та підтверджені належними і допустимими доказами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не має наперед установленої доказової сили та підлягає оцінці разом з іншими доказами.
Викладені в протоколі твердження щодо залишення ОСОБА_1 місця дорожньо-транспортної пригоди повинні підтверджуватися фактичними даними, які дозволяють установити усвідомлений характер його поведінки.
Водночас досліджені матеріали не містять достатніх відомостей про те, що ОСОБА_1 після того, як йому стало відомо про дорожньо-транспортну пригоду, умисно залишив її місце всупереч вимогам Правил дорожнього руху.
Відсутність таких доказів виключає можливість обґрунтованого висновку про наявність суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначений принцип підлягає врахуванню також під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, які за своєю правовою природою мають каральний характер.
Суд також ураховує положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд, зокрема дотримання презумпції невинуватості.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia, заява № 926/08) наголошено на необхідності дотримання принципу неупередженості суду та недопустимості фактичного виконання судом функцій сторони обвинувачення.
Суд не вправі самостійно усувати недоліки доказування шляхом припущень щодо суб`єктивного ставлення особи до вчинених дій або самостійного формування обставин обвинувачення.
За відсутності достатніх доказів умисного залишення ОСОБА_1 місця дорожньо-транспортної пригоди суд не має правових підстав для висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Отже, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене провадження в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Щодо призначення адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Згідно зі ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Суд ураховує характер порушення вимог Правил дорожнього руху України, наслідки у вигляді механічних пошкоджень транспортних засобів, а також обставини, за яких відбулася дорожньо-транспортна пригода.
При цьому суд вважає, що накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ст. 124 КУпАП буде необхідним та достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності.
Застосування такого виду адміністративного стягнення відповідатиме принципам законності, справедливості, індивідуалізації та пропорційності відповідальності.
З огляду на положення ст. 36 КУпАП, ураховуючи, що матеріали щодо ОСОБА_1 об`єднані в одне провадження, а підстави для притягнення його до відповідальності встановлено лише за ст. 124 КУпАП, адміністративне стягнення підлягає накладенню в межах санкції зазначеної статті.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у встановленому законом розмірі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 23, 33, 36, 40-1, 122-4, 124, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 287-289 КУпАП, суддя -
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень на користь держави.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у встановлений законом строк постанова підлягає примусовому виконанню відповідно до ст. 308 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua