Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №752/31021/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Суд: Голосіївський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №752/31021/25

Суддя: Машкевич К. В.

Справа № 752/31021/25

Провадження № 2-а/752/128/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 жовтня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження в справі, суд

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача - адвокат Максимов О.Л. через систему «Електронний суд звернувся до суду з позовом в інтересах позивача і просить визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 06179944 від 18 листопада 2025 року, а провадження в справі закрити.

Посилається на те, що постановою серії ЕНА № 06179944 від 18 листопада 2025 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП до штрафу в розмірі 340, 00 грн.

При зупинці транспортного засобу позивачу не повідомили про причину зупинку, а в постанові зазначено про порушення ним вимоги дорожнього знаку 3.41.

Заперечуючи проти порушення ПДР позивач попросив ознайомити його з доказами порушення, однак йому в цьому було відмовлено.

Під час розгляду спарви він виявив бажання скористатися правовою допомогою, однак і в цьому йому було відмовлено.

Виходячи з цього, заперечень позивача про порушення ним Правил дорожнього руху, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 18 грудня 2025 року і відповідно до статті 31 КАС України був визначений склад суду.

Ухвалою суду від 05 червня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторонам була направлена копія ухвали про відкриття провадження в справі, відповідачу копія позовної заяви з додатками направлена представником позивача при зверненні до суду.

Відповідно до статей 162, 165 КАС України відповідачу був наданий строк для подання відзиву.

27 січня 2026 року представник відповідача подав відзив, яким проти позову заперечує.

Зазначає, що 18 листопада 2025 року о 08.52 в м.Києві на шосе Столичному в м.Києві позивач, керуючи транспортним засобом Porsche Cayenne, д.н. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 « Стоп-контроль», чим порушив пункт 8.4 Правил дорожнього руху.

Зазначає, що на долученому до відзиву відеозаписі 1(01 хв 20 сек) зафіксовано дорожній знак 3.41 «Стоп-контроль», який знаходиться за адресою: м.Київ, шосе Столичне, блокпост КП 504, з яким інспектор ознайомлює позивача.

Вважаючи постанову законною, а дії інспектора патрульної поліції правомірними, просить відмовити в позові.

03 лютого 2026 року представник позивача подав відпровідь на відзив.

Зазначає, що відповідач не довів вчинення позивачем адміністративного парвопорушення.

При винесенні постанови посадовими особами допущено порушення КУпАП, оскільки відносно позивача мав бути складений протокол про адміністративне правопорушення.

При винесенні постанови було допущено порушення принципу законності, оскільки постанова складена однією посадовою особою, а підписана іншою.

Це ж підтверджується і відеозаписом, долученим до справи, яка розглядається Голосіївським районним судом м.Києва щодо позивача за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що постановою серії ЕНА № 06179944 від 18 листопада 2025 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн.

За змістом постанови 18 листопада 2025 року о 08.52 на шосе Столичному в м.Києві позивач, керуючи транспортним засобом Porsche Cayenne, д.н. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 « Стоп-контроль», чим порушив пункт 8.4 Правил дорожнього руху.

Відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками встановлено частиною 1 статті 122 КУпАП.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За змістом частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожнійрух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Розділом 8 Правил дорожнього руху встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно з пунктом 8.4 «в» ПДР України заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

До заборонних знаків віднесено знак 3.41 «Контроль», який забороняє проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо).

З долученого представником відповідача до відзиву відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що на ньому зафіксовано, що водій транспортного засобу Porsche Cayenne, д.н. НОМЕР_1 , не зупинився перед дорожнім знаком 3.41 «Стоп-контроль».

Крім того, з відеозапису вбачається також, що поведінка позивача під час зупинки транспортного засобу та оформлення постанови підтверджує, що дорожній знак 3.41 «Стоп-контроль» встановлений у доступному та видимому для водіїв місці, позивач під час оформлення постанови прогулюється під ним, розмовляючи по телефону.

Суд враховує, що поняття блокпоста визначено постановою Кабінету Міністрів України №1455 від 29 грудня 2021 року «Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан».

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку правовою основою встановлення та здійснення заходів особливого режиму є Конституція України, Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Блокпост - посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Тобто, встановлення вказаного знаку та перевірка документів для встановлення осіб, які здійснюють рух транспортними засобами, відповідає вимогам закону та діючого в Україні воєнного стану.

Таким чином позивач, керуючи транспортним засобом та наближаючись до такого дорожнього знаку, зобов`язаний був виконати вимоги ПДР та здійснити зупинку транспортного засобу.

Враховуючи, що дану вимогу позивач, як водій транспортного засобу, не виконав, тобто порушив вимоги пункту 8.4 «в» ПДР, суд приходить до висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби, в тому числі, у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

Поліцейський зобов`язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

З долученого представником відровідача до відзиву оптичного диску з відеозаписом вбачається, що на ньому зафіксований дорожній знак 3.41 «Стоп-контроль», який розташований за адресою: м.Київ, Стошичне шосе, блокпост КП 504, та акцентування інспектором поліції уваги позивача на ньому.

З урахуванням цього, суд вважає, що зупинка транспортного засобу під керуванням позивача відповідала вимогам статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Щодо приведених у позові та відповіді на відзив обгрунтувань неправомірності дій інспектора патрульної поліції, суд виходить з наступного.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, Великою Палатою Верховного Суду у пункті 47 постанови від 25 червня 2020 року в справі №520/2261/19 зроблено висновок, що визначений вищезгаданою правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Крім того, статтею 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Отже, обов`язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, на підставі яких він виніс оскаржуване рішення.

Суд вважає безпідставними посилання позивача на ту обставину, що йому не пред`явили докази вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки відеозаписом, наданим відповідачем, підтверджується як наявність знаку 3.41, так і прогулянку позивача під ним, та, виходячи з цього, невиконання ним вимог Правил дорожнього руху.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 258 КУпАП та пункту 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122 КУпАП.

У таких випадках, відповідно до частини 4 статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення був здійснений інспектором з роз`ясненням прав водію, передбачених статтею 63 Конституції України та статті 268 КУпАП.

Постанова винесена та оголошена в порядку статті 285 КУпАП, її зміст відповідає статті 283 КУпАП.

З урахуванням цього суд зазначає, що невизнання обставин вчинення правопорушення за наявності належних та допустимих доказів його вчинення не може бути підставою для визнання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною.

Що стосується клопотання про правову допомогу, необхідно наголосити на тому, що користування такою допомогою є виключно правом особи, обов`язку забезпечити водія такою допомогою на працівників поліції законодавством не покладено.

Позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку, однак будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, спрямованих саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу, не надано.

Як вбачається з відеозапису нагрудної камери інспектора, останнім було дотримано порядок розгляду справи, передбачений статтею 279 КУпАП.

Позивач відповідно до статті 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись з усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу в межах скороченого провадження.

Відтак, при винесенні пстанови інспектор оцінив наявні докази та дотримався всіх передбачених чинним законодавством процедур розгляду справи про адміністративне правопорушення та не дпустив порушень прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, посилання позивача на порушення порядку розгляду справи, порушення його прав є необґрунтованими та спростовується матеріалами відеофіксації.

Зміст оскаржуваної постанови повністю відповідає вказаним вимогам, усі обов`язкові реквізити вказані, всі графи постанови заповнені.

У постанові чітко описано допущене порушення з посиланням на нормативно-правовий акт, яким передбачено відповідальність за допущені позивачем діяння.

З огляду на вищевикладене, суд вважає доводи позивача необґрунтованими та такими, що у повній мірі спростовані відповідачем.

Крім того, відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене вище обґрунтування, суд вважає, що докази, які були надані представником відповідача, підтверджують факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею122 КУпАП, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 8, 19 Конституції України, статтями 1, 9, 126, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 72, 77, 78, 132, 139, 242-246, 247, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження в справі відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя : К.В.Машкевич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua