Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №722/27/26 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/27/26

Номер провадження 2/722/331/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Суського О.І.

секретаря судових засідань Сімак О.І.

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

свідка ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сокирянського районного суду Чернівецької області із вказаним вище позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на те, що відповідачка ОСОБА_3 02.04.2016 року позичила у нього грошові кошти у сумі 4500 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 2% щомісяця, на підтвердження чого нею була надана власноручно написана боргова розписка. Під час укладення договору позики сторонами не було визначено строк (дата) повернення боргу, однак у зв`язку з припиненням сплати відповідачкою відсотків (з 02.05.2023 року) та відмовою повернути суму боргу у добровільному порядку на усну вимогу, позивачем 01.09.2025 року засобами поштового зв`язку було направлено ОСОБА_3 вимогу про повернення боргу з описом вкладення. Відповідачці ОСОБА_3 дана досудова вимога була вручена особисто 03.09.2025 року, однак на дату подання даного позову сума боргу не повернута.

Крім стягнення основної суми боргу, відповідно до умов договору з відповідачки підлягають стягненню відсотки за період з 02.05.2023 року до 03.09.2025 року у розмірі: 4500 доларів США х 2% : 100% = 90 доларів США (сума щомісячного відсотку) х 27 місяців = 2430 доларів США.

Оскільки відповідачкою не було повернуто позику у строк, визначений положеннями закону та вона відмовляєтеся у добровільному порядку повернути грошові кошти, відповідно наявні підстави для звернення до суду з даним позовом з підстав порушення ОСОБА_3 його майнових прав. Таким чином, з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача грошові кошти у розмірі 4500 доларів США (основна сума боргу) та 2430 доларів США (проценти), а також 3% річних нарахованих на основну суму боргу у доларах США, починаючи з 03.09.2025 року по дату фактичного виконаний судового рішення.

Також позивач зазначає, що є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 04.04.2023 року УСЗН Дністровського РВА, відповідно на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", а тому звільняєся від сплати судового збору при подачі даного позову.

Сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання даного позову складає: 6930 долара США х 42,22 грн. = 292584 грн. 60 коп. : 100% = 2925 грн. 84 коп. (курс валют в банках України на веб сайті mmfin.com.ua станом на 30.12.2025 року).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2026 року дана позовна заява передана до провадження судді Сокирянського районного суду Чернівецької області Суського О.І.

Ухвалою судді Сокирянського районного суду Чернівецької області від 06.03.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою судді Сокирянського районного суду Чернівецької області від 01.04.2026 року закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті.

За клопотанням представника відповідача ухвалою суду від 16.06.2026 року повернуто до стадії підготовчого провадження.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

При відкритті провадження у справі судом було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

02.07.2026 року представником відповідача, ОСОБА_3 , адвокатом Ладан А.І. надіслано до суду відзив на позовну заяву.

У відзиві, адвокат Ладан А.І. заперечує проти позову з огляду на те, що вказана розписка від 02.04.2016 року, яка приєднана до справи не містить істотних умов, зокрема не зазначається обов`язкова інформація, паспортні дані та ідентифікаційний код позичальника, місце складання розписки, зобов`язання про повернення коштів, строк та порядок повернення позики, що є істотними умовами даного правочину. Відсутність даних обов`язкових умов ставить під сумнів дійсність даної розписки та вказує на недобросовісне користування своїми правами позивача як позикодавця. Позивач просить стягнути з відповідача 2% щомісячних за період з 02.05.2023 року по 03.09.2025 року, однак такий розрахунок є безпідставним з огляду на наступне: у розписці не зазначено строку повернення коштів, а отже позивач повинен довести, що прострочення настало не раніше моменту пред`явлення вимоги та спливу строку на її виконання; позивачем не доведено наявності правових підстав для нарахування 2% місячних саме з 02.05.2023 року; якщо вимога про повернення боргу була направлена лише 01.09.2025 року, то період нарахування до цієї дати не може вважатися періодом прострочення, а отже не може бути підставою для стягнення 2% місячних. А тому вимоги про стягнення та нарахування 2% місячних за період з 02.05.2023 року по 03.09.2025 року у розмірі 2430 доларів США є необґрунтованими, не узгоджується з положеннями статей 530, 1049, 625 ЦК України та є безпідставними. Також позивачем не додано до матеріалів позовної заяви детальний розрахунок щодо сплати 2% щомісячних, не відомо з яких обставин позивач бере за основу саме період з 02.05.2023 року, а тому вважають, що нарахування відсотків в розмірі 2430 доларів США не може підлягати до задоволення у зв`язку із недоведеністю та необґрунтованістю.

Крім того зазначає, що у частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних починаючи з 03.09.2025 року необхідно застосувати п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період воєнного стану, а тому просить відмовити у стягненні з відповідача 2% відсотків місячних та 3% річних за прострочення суми боргу з 03.09.2025 року по дату фактичного виконання судового рішення.

На підставі наведеного, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, а також визнати явку позивача обов`язковою.

В судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача та відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю. Відповідач ОСОБА_3 пояснила, що 02.04.2016 року позичила кошти у сумі 4500 доларів США під 2% щомісячних про що власноручно написала розписку, а 02.05.2016 року заявлена позивачем заборгованість була погашена повністю разом з відсотками особисто. Після повернення коштів позивач розписку відповідачці не повернув, пояснивши, що вона знаходиться у нього в сейфі, та запевнив, що обов`язково її знищить. Відповідач зазначала, що раніше вона неодноразово позичала у позивача кошти за розписками, які після повернення боргу позивач знищував або повертав їй. У зв`язку з цим відповідач не мала підстав сумніватися у тому, що і цього разу розписку буде знищено після повернення коштів. Водночас зазначена розписка на даний час знаходиться у матеріалах справи. Крім того, відповідач вказала, що вимоги позивача про повернення боргу за адресою її проживання не отримувала, а про наявність заявленої заборгованості дізналася лише з повідомлень, які надійшли від суду. На переконання відповідача, питання щодо неповернення коштів виникло після конфлікту, який стався між позивачем та її сином.

Допитаний в судовому засіданні свідок, який є чоловіком відповідачки, пояснив суду, що він разом із дружиною позичили у позивача грошові кошти у розмірі 4500 доларів США, коли з позивачем перебували у дружніх стосунках та приблизно через місяць після отримання повністю повернули позивачу зазначену суму та відсотки. Повернення коштів відбулося у присутності свідка, його дружини та позивача за місце їх проживання. Свідок зазначає, що після повернення коштів позивач розписку не повернув, пояснивши, що не взяв її із сою та знищить пізніше, так як вона перебуває у нього в сейфі.

Також свідок пояснив, що суперечки між сторонами виникли після конфлікту позивача з їхнім сином щодо грошових коштів. Під час зустрічі з позивачем, останній повідомив, що у разі неповернення сином коштів використає наявну у нього розписку, яка не була знищена.

Судом відповідно до ч.1 ст.244 ЦПК України, було відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

На підставі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Заслухавши пояснення сторін та свідка, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення позовної заяви по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з оригіналом розписки від 02.04.2016 року ОСОБА_3 , 1963 року народження отримала від ОСОБА_1 , 1968 року народження грошові кошти в розмірі 4500 доларів США. Розпискою встановлено відсоткова ставка за користування, яка становить 2% на місяць, строк повернення коштів не зазначено.

Позивач у судовому засіданні стверджував, що борг у 4500 доларі США повернуто не було, однак не надав суду доказів сплати 2% щомісячних і саме за який період було повернуто кошти, а також з якого моменту відбулося припинення сплати відсотків і саме чому такий розрахунок.

Відповідач у судовому засіданні підтвердила отримання нею у позику від позивача коштів в сумі 4500 доларів США та стверджувала, що нею борг та відсотки повернуті повністю, однак не надала суду жодних належних та допустимих доказів погашення даної заборгованості.

У відповідності до ч.1 ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Згідно з ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач свої зобов`язання за Договором позики, тобто борговою розпискою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу позику у розмірі 4500 доларів США.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилалася на те, що отриману суму позики повернула позивачу через місяць після її отримання.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів щодо повернення грошових коштів відповідачем позивачу. Відсутність доказів повернення коштів, свідчить, що позивач, ОСОБА_3 на час розгляду справи грошові кошти позивачу, ОСОБА_1 не повернула.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд вважає доведеним, що між сторонами 02.04.2016 року був укладений договір позики, тобто відповідачем власноручно написана та підписана боргова розписка, на підставі якої ОСОБА_3 отримала 4500 доларів США., та які не повернула.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.

Слід зазначити, що як Верховний Суд України, так і нині діючий Верховний Суд неодноразово формували правові позиції у подібних справах. Так, у постанові від 02 липня 2014 року (справа №6-79цс14) Верховний Суд України зробив висновок, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов`язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов`язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня. У постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року в справі №6-1672цс16 також зазначалось, - якщо особа, яка отримала позику в іноземній валюті, не виконала своїх зобов`язань, то з неї стягується сума, визначена в гривневому еквіваленті.

Подібний висновок було зроблено і у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі №308/3824/16-ц, де вказано, що, рішення суду про стягнення з відповідача суми боргу в іноземній валюті за відсутності у позивача індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій є неправомірним й недопустимим способом захисту цивільних прав, оскільки іноземна валюта у спірних правовідносинах між названими сторонами спору може бути виключно валютою боргу, втім не валютою платежу.

Проте, Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу №373/2054/16-ц, відступила від правової позиції Верховного Суду України у справі №6-79цс14 щодо стягнення валютного боргу в гривневому еквіваленті.

Так, у постанові від 16 січня 2019 року Великої Палати Верховного Суду, справа №373/2054/16-ц, провадження №14-446цс18 висловлена нова позиція щодо правильного застосування норм права, згідно з якою, отримавши валютну позику позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої ст.1046 ЦК України, а також ч.1 ст.1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати від 04 липня 2018 року в справі №14-134цс18.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення умов зобов`язань, має заборгованість у розмірі 4500 доларів США.

Що стосується повернення відсотків суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статтей 509, 525, 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов`язання не допускається

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Досліджуючи боргову розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Судом встановлено, що борговою розпискою від 02.04.2016 року підтверджується отримання відповідачем, ОСОБА_3 від позивача ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 4500 доларів США під 2% місячних. При цьому строк повернення суми позики сторонами не визначено.

Разом з тим заявлений у позовній заяві розрахунок відсотків за користування позикою суд не може покласти в основу рішення, оскільки позивачем ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження конкретних сум та дат здійснення відповідачем ОСОБА_3 платежів, на які саме позивач посилається, а також не обґрунтовано належним чином період, за який нараховані відсотки.

Посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_3 сплачувала відсотки, зокрема у розмірі 90 доларів США та інших сум, без зазначення конкретних дат і розмірів платежів без надання доказів їх здійснення не може бути покладено в основу висновку про наявність заборгованості у відповідача у розмірі 2430 доларів США.

Крім того, з огляду на відсутність у борговій розписці строку повернення позики суду необхідно встановити момент виникнення у відовідача ОСОБА_3 обов`язку щодо її повернення відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України. Саме по собі складання розписки 02.04.2016 року не свідчить про настання прострочення виконання зобов`язання з цієї дати.

З огляду на це суд не має можливості перевірити правильність заявленої до стягнення суми відсотків завідсутності належних і допустимих доказів, які б давали можливість встановити факт неповернення відповідачем ОСОБА_3 суми відсотків, період користування коштами, фактично сплачені відсотки та правильність їх нарахування позивачем ОСОБА_1 , а тому вимога про стягнення відсотків у заявленому розмірі є недоведеною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначений розмір 3% річних в порядку ст.625 ЦК України визначений з урахуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Що стосується судового збору він підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, оскільки позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", так як є особою з інвалідністю ІІ гр.., що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 04.04.2023 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 207, 509, 512, 514, 525, 526, 527, 529, 530, 533, 551, 611, 1046,1047,1048,1049 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 грошові кошти у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України станом на 30.12.2025 року становить еквівалент 189990 (сто вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір в сумі 1900 (одна тисяча дев`ятсот) грн. 04 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19 жовтня 2026 року.

Суддя: О.І.Суський