Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №644/12746/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Справа № 644/12746/26

Провадження № 3/644/2486/26

ПОСТАНОВА

про закриття провадження у справі про притягнення

до адміністративної відповідальності

19 жовтня 2026 р. м.Харків

Суддя Паляничко Д. Г.

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді Паляничко Д.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання – Книшенко А.С.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України,

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2026 року на адресу Індустріального районного суду м. Харкова з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області надійшов адміністративний матеріал за вих. № 1360гб/41/14/04-2026 від 17.09.2026 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом – ОСОБА_1 ), про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП України (а.с. 9).

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 28.09.2026 справа № 644/12746/26 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г. (а.с. 10).

15.09.2026 близько 13 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство економічного характеру у відношенні до доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: закрив квартиру проживання потерпілої, тим самим позбавив її права користування житло, чим завдав шкоди психічному здоров`ю потерпілої, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Частиною 1 ст. 276 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Згідно з протоколом серії АПР18 № 222487 від 15.09.2026 про адміністративне правопорушення, місцем вчинення адміністративного правопорушення зазначено адресу: АДРЕСА_1 , що належить до територіальної юрисдикції Індустріального районного суду м. Харкова на підставі ст.276 КУпАП (а.с. 1).

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що після дзвінка доньки, яка приїхала на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , від матері з Дніпропетровської області, він дізнався, що вона не може відчинити двері в квартиру, оскільки не має ключів від верхнього замка, які лежать у шафі, внаслідок чого донька викликала поліцію та вказала, що я її не впускаю. Коли ОСОБА_1 відчинив двері квартири, остання забрала всі свої речі, крім ключів від верхнього замка, які знову не взяла, щоб в черговий раз зробити мене винним.

На виклик суду потерпіла ОСОБА_2 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлялась належним чином (а.с. 17-18), шляхом направлення поштових повідомлень з викликом до суду на адресу проживання АДРЕСА_1 зазначену у поясненнях доданих до матеріалів адміністративної справи за протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 222487 від 15.09.2026 (а.с. 1), які повернулися до суду неотримані ОСОБА_2 із зазначенням у довідці про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою» на виклик суду 19.10.2026 (а.с. 17-18), що є належним повідомленням згідно з вимогами ст. 277-2 КУпАП, оскільки днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, в тому числі, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд наголошує, що інформація про час та дату судового розгляду справи також розміщена на сайті Індустріального районного суду м. Харкова за посиланням: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/, що дозволяє потерпілій особі самостійно її переглянути.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі за текстом – Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (Рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» № 3236/03 від 03.04.2008).

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, присутність як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, так і потерпілої особи, не є обов`язковою.

З урахуванням обізнаності ОСОБА_2 про розгляд справи в Індустріальному районному суді м. Харкова за протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 222487 від 15.09.2026 складеним стосовно її батька - ОСОБА_1 , враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд дійшов переконання про можливість провести розгляд справи за відсутності потерпілої особи, оскільки обізнаність ОСОБА_2 про судовий розгляд зазначеної справи № 644/12746/26 підтверджується матеріалами справи, а безпідставне умисне її затягування нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відтак, суд, відповідно до вимог ст. 268 К КУпАП, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності потерпілої особи, що сприятиме досягненню завдань, визначених ч.1 ст.245 КУпАП, та своєчасному розгляду справи в межах строків передбачених ст. 277 та 38 КУпАП.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, дослідивши докази, що містяться в матеріалах адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 та 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен надати належну оцінку.

За приписами п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 07.12.2017 № 2229-VIII (далі за текстом – Закон № 2229-VIII) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII визначено, що економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Отже, економічне насильство це умисні дії, коли особа прагне спричинити шкоду, порушити права і свободи людини.

19.12.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 22.05.2024 № 3733-IX, яким ч.1 ст.173-2 КУпАП викладена в новій редакції, в якій зазначено, що вчинення домашнього насильства – це умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, відповідальність за скоєння домашнього насильства наразі настає виключно у випадку, якщо в результаті вчинення такого діяння мали місце наслідки у вигляді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, що повинно бути вказано у протоколі, який за своєю суттю є процесуальним документом обвинувачення.

Суд бере до уваги, що у протоколі серії АПР18 № 222487 від 15.09.2026 про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 завдано ОСОБА_2 дії, що містять ознаки домашнього насильства економічного характеру (а.с. 1), зокрема зачинив двері на верхній замок, чим від якого вона не має ключа, з метою не впустити її додому, чим була завдана психічна шкода здоров`ю потерпілої (а.с. 1), що також підтверджується заявою потерпілої ОСОБА_2 під час складання протоколу (а.с. 3).

З форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 15.09.2026 стосовно ОСОБА_1 вбачається, що на підставі відповідей потерпілої особи ОСОБА_2 визначено рівень небезпеки «низький» (а.с. 5).

З пояснень ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 15.09.2026 вбачається, що стався конфлікт з її батьком через те, що він зачинив двері на верхній замок навмисно, щоб вона не потрапила до квартири і не змогла забрати документи (а.с. 4).

З рапорту поліцейської взводу 2 роти 6 батальйону 1 УПП в Харківській області від 15.09.2026 вбачається, що під час несення служби отримано виклик на службовий пристрій «Домашнє насильство» за адресою: АДРЕСА_1 , прибувши на виклик, заявниця ОСОБА_2 повідомила, що проживає разом із своїм батьком ОСОБА_1 , приблизно о 18:00 прийшла додому і не змогла відчинити двері. На місці події відібрано заяву та пояснення, складено протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 8).

Проаналізувавши вищевказані документи, суд дійшов переконання, що вони є доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості, та є достатніми у своїй сукупності для прийняття рішення в межах зазначеної справи, заразом не підтверджують існування обставин, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини події та додані до адміністративних матеріалів докази, що містяться в матеріалах адміністративної справи, суд дійшов переконання про недоведеність факту скоєння ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, за таких підстав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов переконання, що ОСОБА_1 дійсно зачинив двері на ключ верхнього замку, за адресою проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 222487 від 15.09.2026 (а.с. 1); відеозаписами (а.с. 2), формою оцінки ризиків (а.с. 5), заявою та поясненнями ОСОБА_2 (а.с. 3,4), заявою ОСОБА_1 (а.с. 15-16), рапортом (а.с. 8), заразом матеріали справи не містять доказів умисного позбавлення житла потерпілої, шляхом того, що не впустив потерпілу до квартири, та мав намір заподіяти шкоду її психічному здоров`ю, що свідчить про відсутність ознак домашнього насильства економічного характеру. Окрім іншого, у матеріалах справи відсутні докази завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 , про яку йдеться і у протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 222487 від 15.09.2026 та у рапорті поліцейської взводу 2 роти 6 батальйону 1 УПП в Харківській області (а.с. 1, 8).

З урахуванням матеріального складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема коли є факт завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого (матеріальний склад), внаслідок приниження, якщо такі дії викликали у постраждалої особи спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, свої права та свободи, базову безпеку, незалежність та самооцінку тощо. Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (матеріальний склад).

Отже, у справах про домашнє насильство обов`язково необхідно встановлювати, які саме негативні наслідки завдано фізичному або психічному здоров`ю постраждалої особи, внаслідок дій кривдника, з урахуванням положень Закону № 2229-VIII.

У зазначеному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 222487 від 15.09.2026 (а.с. 1) фактично не розкрита об`єктивна сторона правопорушення, зокрема, не конкретизовано яка саме завдана взагалі шкода психічному здоров`ю потерпілої, хоча це прямо випливає з диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а також не доведена суб`єктивна сторона, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у діях ОСОБА_1 .

Згідно з положеннями ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказані вимоги закону узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

У силу вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України»). Приймаючи до уваги рішення у цій справі, суд керується насамперед цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06.12.1998 Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

З огляду на вищенаведене, з урахуванням практики ЄСПЛ та відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, що інкримінується ОСОБА_1 , а також з урахуванням того, що суд не наділений повноваженням збирати докази вини чи невинності особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, недоведений.

Згідно з ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Проаналізувавши вказані вище документи, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини події, суд дійшов переконання, що не доведено склад вчинення інкримінованого ОСОБА_1 діяння, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом матеріалами справи, у зв`язку із чим провадження у цій справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності у діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення.

Отже, на підставі викладеного вище, керуючись ч. 1 ст. 173-2, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ), за правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КпАП України, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст. 32 або 32-1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Суддя Д.Г. Паляничко