Вирок від 19 жовтня 2026 р. у справі №953/11309/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/11309/26

н/п 1-кп/953/950/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р.

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12026226210000179 від 29.03.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з вищою освітою, одружений, не маючого на утриманні малолітніх дітей або осіб похилого віку, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

УСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України та кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Так, згідно з обвинувальним актом, досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 28.03.2026, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно, усвідомлюючи, що пенсійне посвідчення є офіційним документом, який видається уповноваженим органом Пенсійного фонду України та підтверджує право його власника на пенсійне забезпечення і пов`язані з ним права, форма та порядок оформлення і видачі якого визначалися Порядком обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в органах Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.03.2004 № 4-1 (у редакції, чинній станом на 26.07.2011), ОСОБА_4 , з метою подальшого використання підробленого пенсійного посвідчення як офіційного документа, вирішив незаконно отримати підроблене пенсійне посвідчення на своє ім`я шляхом його виготовлення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на підроблення посвідчення, ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час звернувся до невстановленої досудовим розслідуванням особи, відомості щодо якої виділені в окреме провадження, з якою досяг попередньої змови щодо підроблення пенсійного посвідчення на його ім`я. На виконання досягнутої домовленості ОСОБА_4 надав зазначеній особі свої анкетні дані та фотокартку, усвідомлюючи, що вони будуть використані для підроблення пенсійного посвідчення та його подальшого використання.

У подальшому невстановлена досудовим розслідуванням особа, відомості щодо якої виділені в окреме провадження, діючи відповідно до попередньої змови, досягнутої з ОСОБА_4 , та реалізуючи спільний злочинний умисел, використовуючи надані ОСОБА_4 на виконання попередньої змови анкетні данні та фотокартку, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 28.03.2026, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, виготовила на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підроблене пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 (бланк серії НОМЕР_2 ) із зазначенням дати видачі 26.07.2011, шляхом нанесення його реквізитів за допомогою кольорового знакосинтезуючого пристрою зі струменевим способом друку на бланк, який не відповідає аналогічним бланкам пенсійних посвідчень, що перебувають в офіційному обігу в Україні, із зазначенням у ньому завідомо неправдивих відомостей про те, що ОСОБА_4 є особою з інвалідністю II групи з дитинства довічно, хоча фактично особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства не визнавався, відповідного статусу не мав, а пенсійне посвідчення органами Пенсійного фонду України йому не видавалося.

Після виготовлення підробленого пенсійного посвідчення невстановлена досудовим розслідуванням особа, відомості щодо якої виділені в окреме провадження, виконуючи попередньо досягнуту з ОСОБА_4 домовленість, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 28.03.2026, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, передала його ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою використання підробленого посвідчення, виконав дії, спрямовані на підроблення пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (бланк серії НОМЕР_2 ) на своє ім`я, у результаті чого було виготовлено підроблене пенсійне посвідчення.

Крім цього, 28.03.2026 близько 12 год. 00 хв., перебуваючи поблизу будинку № 15 по вул. Куликівській у м. Харкові, ОСОБА_4 був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції для перевірки документів.

Усвідомлюючи, що пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 (бланк серії ААЇ № 007127), видане на його ім`я, є завідомо підробленим, оскільки не видавалося органами Пенсійного фонду України, виготовлене на бланку, який не відповідає аналогічним бланкам пенсійних посвідчень, що перебувають в офіційному обігу в Україні, а його реквізити виконані за допомогою кольорового знакосинтезуючого пристрою зі струменевим способом друку та містять завідомо неправдиві відомості про встановлення йому І групи інвалідності з дитинства довічно, ОСОБА_4 , діючи умисно, пред`явив зазначене пенсійне посвідчення працівникам поліції як офіційний документ з метою підтвердження наявності у нього відповідного статусу та пов`язаних із ним прав, чим використав завідомо підроблений офіційний документ.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

Позиції сторони обвинувачення та захисту.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинене обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити йому покарання, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі, за ч. 4 ст. 358 КК України – штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік та покласти на нього обов`язки передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Також прокурор просив скасувати застосований арешт, пенсійне посвідчення залишити в матеріалах кримінального провадження, судові витрати покласти на обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений – ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину та проступку, підтвердивши та пояснивши про обставини, викладені в обвинувальному акті. При призначенні покарання покладався на розсуд суду.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, визнав у повному обсязі, у скоєному щиро розкаявся та дав показання, які відповідають обставинам вчинення кримінального правопорушення, встановленим як досудовим розслідуванням, так і судовим розглядом.

Показання ОСОБА_4 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб і інші обставини скоєння правопорушення обвинуваченим, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив правопорушення, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежившись допитом обвинувачуваного та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, суд з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 здійснив підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його підроблювачем, вчинені за попередньою змовою групою осіб, а тому суд кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 358 КК України.

Крім того, сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 здійснив використання завідомо підробленого документу, а тому суд кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 358 КК України.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованих злочину та проступку, передбачених ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, відповідно, а саме: (І) підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його підроблювачем, вчинені за попередньою змовою групою осіб та (ІІ) використання завідомо підробленого документу.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Пом`якшуючі обставини – це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним злочину й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об`єктивні та суб`єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом`якшення покарання.

Щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.01.2024 у справі №283/2169/19, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРКП (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Тож, при встановленні обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд враховує, що у судовому засіданні останній свою винуватість у вчиненні інкримінованих злочину та проступку визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд не встановив.

Мотиви призначення покарання

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлено, що він раніше не судимий, одружений, військовослужбовець, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних ним кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючої обставини і вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік, за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим слід призначити покарання у виді позбавлення волі строком на один рік і застосувати ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки саме такий вид покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65 – 67 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Речові докази.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати.

Згідно ст. 118, 122, 124 КПК України суд стягує з ОСОБА_4 на користь держави підтверджені витрати за проведення технічних експертиз документів № СЕ-19/121-26/10787-ДД від 28.04.2026 у розмірі 2 888,16 грн, № СЕ-19/121-26/15266-ДД від 29.05.2026 у розмірі 3 850,88 грн, у загальному розмірі 6 739,04 грн.

Запобіжний захід.

Захід забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні не застосовувався.

Підстав, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст. 7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 358 КК України – 1 (один) рік позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 358 КК України – штраф у дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити ОСОБА_4 покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, який обчислюється з моменту проголошення вироку.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили, не застосовувати.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді від 01.04.2026 (справа № 644/3344/26) на пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке поміщено до полімерного сейф-пакета НПУ PSP 1200951

Речовий доказ: пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати, понесені на залучення експерта при проведенні технічних експертиз документів № СЕ-19/121-26/10787-ДД від 28.04.2026 у розмірі 2 888,16 грн, № СЕ-19/121-26/15266-ДД від 29.05.2026 у розмірі 3 850,88 грн, у загальному розмірі 6 739,04 грн, стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_5