Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №642/7043/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 642/7043/26

Провадження № 2/638/12523/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду цим з позовом, в якому просила суд розірвати шлюб з ОСОБА_2 , зареєстрований 09 червня 2001 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Дзержинського районного управління юстиції м. Харкова, Україна, актовий запис № 324.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебувають у шлюбі з 09 червня 2001 року, спільна дитина досягла повноліття. Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння та розбіжності життєвих цінностей. Шлюбні відносини фактично припинені з березня 2022 року, спільне господарство не ведеться, примирення неможливе. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Спору щодо поділу майна немає.

Ухвалою Холодногірського районного суду міста Харкова від 21 серпня 2026 року позовну заяву передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Харкова.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 25 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, однак 20 жовтня 2026 року від ОСОБА_2 до суду надійшла заява, в якій він позовні вимоги визнав повністю.

В судове засідання сторони не з`явилися, просили справу розглянути за їх відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , громадянин України, та ОСОБА_3 , громадянка України, зареєстрували шлюб 09 червня 2001 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Дзержинського районного управління юстиції м. Харкова, Україна, про що складено відповідний актовий запис № 324, що підтверджується Свідоцтвом про одруження, виданим 09 червня 2001 року на бланку серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільних неповнолітніх чи малолітніх дітей не мають.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Частинами 3, 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 та абз. 2 ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті фактичних обставин справи, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач, і ці обставини визнав відповідач, шлюбні стосунки між сторонами припинилися, вони спільного господарства не ведуть та однією сім`єю не проживають у зв`язку з різними поглядами на життя та сімейні цінності, а також через втрату взаєморозуміння.

Суд наголошує, що право позивачки на розірвання шлюбу є безумовним та не може бути піддане жодним обмеженням, оскільки протилежний підхід матиме наслідком примушування до шлюбу, що заборонено законом.

З огляду на предмет та підстави позову, фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та їх нормативно-правове регулювання, суд приходить до висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв`язку з чим суд ухвалює рішення про задоволення позову.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу у повному обсязі.

У зв`язку з визнанням позову відповідачем, на підставі ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача 50 % сплаченого судового збору, тобто 665,60 грн, тоді як решту судового збору (50%) повертає позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 142, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273-279, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, зареєстрований 09 червня 2001 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Дзержинського районного управління юстиції м. Харкова, Україна, актовий запис № 324.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , з Державного бюджету судовий збір сплачений за квитанцією № 7470-9261-0839-3184 від 20 серпня 2026 року у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя І.П. Латка