Окрема думка від 15 вересня 2026 р. у справі №917/1256/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: підряду, з них

Дата: 15 вересня 2026 р.

Справа: №917/1256/25

Суддя: Кондратова І. Д.

ОКРЕМА ДУМКА

16 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 917/1256/25

Хід розгляду справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавський завод Бетон Інвест" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми "Мальва" (далі - відповідач, ПВКФ "Мальва") про стягнення 38 689 098,62 грн заборгованості за договором підряду № 40/06 від 01.11.2019 та договору про заміну кредитора (відступлення права вимоги) від 06.05.2025.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору підряду №40/06 від 01.11.2019 щодо оплати за виконані роботи.

Господарський суд Полтавської області рішенням від 05.08.2025 позов задовольнив повністю. Стягнув з відповідача на користь позивача 38 689 098,62 грн заборгованості та 464 269,18 грн витрат по сплаті судового збору. На виконання рішення видано судовий наказ.

12.09.2025 приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. звернувся до Господарського суду Полтавської області з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника - відповідача, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме на нежитлові приміщення громадського призначення з підземним паркінгом, літ. "А-4", "А1-4", загальною площею 4 768,2 кв. м, за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, буд. 40.

Господарський суд Полтавської області ухвалою від 18.09.2025 у справі №917/1256/25 звернув стягнення на нерухоме майно боржника - Відповідача, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: нежитлові приміщення громадського призначення з підземним паркінгом, літ. "А-4", "А1-4", загальною площею 4 768,2 кв. м, за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, буд. 40.

Полтавська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, Міністерства культури України, Полтавської міської ради звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.09.2025 у справі № 917/1256/25 та постановити нове рішення, яким подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича залишити без задоволення.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.04.2026 закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, Міністерства культури України, Полтавської міської ради.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- ухвала суду стосується порядку виконання судового рішення в передбачений законом спосіб та не вирішує спір про право у правовідносинах, учасником яких є Державна інспекція архітектури та містобудування України, Міністерство культури України та Полтавська міська рада;

- судом встановлено, що в оскаржуваному судовому рішенні не містяться висновки про права, інтереси та (або) та обов`язки осіб, в інтересах яких звернувся прокурор, у правовідносинах, що виникли між учасниками цієї справи, а в мотивувальній та резолютивній частинах оскаржуваної ухвали не наведено висновків про їх права, інтереси та (або) обов`язки і які конкретно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - скаржник) в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, Міністерства культури України, Полтавської міської ради звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі № 917/1256/23, в якій просив: - відкрити касаційне провадження у справі № 917/1256/25; - касаційну скаргу задовольнити; - ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі №917/1256/25 скасувати, а справу направити для подальшого розгляду до Східного апеляційного господарського суду.

Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що оскаржувана постанова є такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а саме статті 53 ГПК України, частини другої статті 254 ГПК України, частини десятої статті 336 ГПК України, а також норм матеріального права, зокрема статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини четвертої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", частини четвертої статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", пункту 6 частини першої статті 22-2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 24.12.2024 у справі № 755/3390/16-ц, від 23.05.2019 у справі № 922/3707/17, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, від 16.03.2020 у справі №5023/197/12, від 26.06.2024 у справі № 903/133/23, від 24.12.2024 у справі №755/3390/16-ц, від 21.02.2025 у справі № 909/1044/23.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- підстави для задоволення подання державного виконавця відсутні, у зв`язку із наявністю у боржника ПВКФ "Мальва" нерухомого майна - об`єкта незавершеного будівництва з відсотком готовності 79 %, на яке зареєстроване право власності;

- судом проігноровано вимоги статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461. Адже виключно акт готовності та виданий сертифікат до експлуатації підтверджує 100% виконання всіх будівельних робіт на об`єкті та його готовність;

- лише Державна інспекція архітектури та містобудування України (надалі ДІАМ), як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, має право приймати в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти шляхом видачі відповідного сертифікату. Технічний паспорт жодним чином не підміняє дозвільний документ про прийняття в експлуатацію, а лише констатує наявність певного об`єкта будівництва за певною адресою з певними технічними характеристиками;

- технічний паспорт не є належним доказом у справі, який підтверджує 100% готовність об`єкта. Він використовується як доказ того, що будівля може бути офіційно введена в експлуатацію та використовуватися за призначенням;

- фактично відбулося перебирання судом на себе дискреційних повноважень ДІАМ щодо підтвердження 100 % завершення будівництва об`єкту та можливості його введення в експлуатацію. При цьому, належних та допустимих доказів 100% завершення будівельних робіт та готовності об`єкта до експлуатації сторонами не надано, матеріали справи їх не містять, офіційно вони взагалі не створені та не існують;

- ПВКФ "Мальва" після коригування проєкту та проведення його експертизи подано повідомлення про зміну даних в дозволі на будівельні роботи, яке 30.06.2020 зареєстровано Державною архітектурно-будівельною інспекцією України за № ІУ 122201821439. При цьому, ТЕПи об`єкту змінено: загальна площа 4 586,39 кв. м, кількість поверхів - 4. Разом із цим, на відкоригований проєкт, яким передбачено реконструкція 4-х поверхової будівлі (хоча до моменту будівництва існувала 1 поверхова майстерня) на території історичного ареалу міста Полтави відсутнє погодження у встановленому порядку проєктної документації та відповідний дозвіл (або з відхиленням від них) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

- Міністерством культури України 22.07.2020 видано ПВКФ "Мальва" припис № 292/6.11.6 про негайне припинення проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція нежитлових приміщень (майстерні) з добудовою під нежитлові приміщення громадського призначення з підземним паркінгом по вул. Соборності, 40, Шевченківський адміністративний район міста Полтава», які виконуються з відхиленням від погодженої у встановленому порядку центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини проектної документації. Припис оскаржувався ПВКФ "Мальва" в адміністративному суді (справа № 440/4198/20) та постановами Другого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2023, Верховного Суду від 07.11.2024 його визнано правомірним й наразі він є чинним. Відтак, станом як на момент винесення ухвали Господарським судом, так і на момент подачі апеляції, нежитлові приміщення громадського призначення з підземним паркінгом по вул. Соборності, 40, м. Полтава є об`єктом самочинного будівництва, збудованого без належно затвердженого проекту в історичному ареалі міста в охоронній зоні пам`ятки архітектури національного значення "Кадетський корпус". Таким чином, Мінкульт є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах у сфері охорони культурної спадщини. Наведене вище свідчить про порушення інтересів держави в особі Міністерства культури України під час винесення Господарським судом Полтавської області ухвали від 18.09.2025 у справі № 917/1256/25;

- крім того, за результатами проведеної комісійної судової земельно-технічної експертизи встановлено, що фактичне розміщення об`єкта будівництва не відповідає їх розташуванню у проектах землеустрою, частина об`єкта знаходиться на земельній ділянці з к. н. 5310137000:15:003:0526, яка призначена для проїзду. Відтак, можна стверджувати, що є ще одна ознака самочинного будівництва відповідно до статті 376 ЦК України, а саме коли житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. На земельних ділянках комунальної власності з кадастровими номерами 5310137000:15:003:0524, 5310137000:15:003:0526 та 5310137000:15:003:0601, які знаходяться в оренді ПВКФ "Мальва", розміщено об`єкт самочинного будівництва нежитлові приміщення з підземним паркінгом по вул. Соборності, 40, м. Полтава, погодження на будівництво якого власником землі Полтавською міською радою не надавався.

Основні мотиви, викладені в постанові Верховного Суду

Постановою Верховного Суду від 16.09.2026 скасовано ухвалу Східного апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження від 29.04.2026 у справі №917/1256/25 в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою заступником керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури України, та в цій частині справу направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова Верховного Суду мотивована, зокрема, тим, що:

- на відміну від Державної інспекції архітектури та містобудування України і Полтавської міської ради, щодо яких прокурором наведено лише загальні та ймовірні твердження про можливе порушення інтересів держави, стосовно Міністерства культури України в матеріалах справи наявний конкретний, чинний і в судовому порядку підтверджений владний акт цього органу, який безпосередньо стосується того самого об`єкта нерухомого майна, на яке звернуто стягнення;

- наявність чинного припису Міністерства культури України щодо спірного об`єкта нерухомого майна могла мати значення для вирішення питання про те, чи стосується ухвала суду першої інстанції прав та інтересів цього органу. Водночас, встановлені обставини та їх можливий вплив на здійснення Міністерством культури України повноважень у сфері охорони культурної спадщини суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив та відповідної оцінки їм не надав.

При ухваленні зазначеної постанови мною, Кондратовою І. Д. , висловлено окрему думку наступного змісту.

Суть окремої думки

Погоджуюсь з більшістю про те, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність порушення прав та інтересів Міністерства культури України.

Водночас, не можу погодитися із висновком про те, що прокурором щодо Полтавської міської ради наведено лише загальні та ймовірні твердження про можливе порушення інтересів держави, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Отже, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції, перш за все, має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.

Частиною першою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. У разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання щодо звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частини десятої статті 336 ГПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Аналіз норми статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника - це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.

Отже, встановлення факту наявності такої спеціальної умови надає право на звернення стягнення на нерухоме майно, належне боржнику на праві власності, але щодо якого відсутня реєстрація такого права власності. Законодавством не визначено будь-яких додаткових умов чи порядку, з яким би пов`язувалось право звернути стягнення на таке майно у виконавчому провадженні.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (стаття 182 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами першою та другою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові від 23.05.2019 у справі № 922/3707/17 Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою для набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

Наведене свідчить про те, що суд може на підставі частини десятої статті 336 ГПК України та статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернути стягнення на нерухоме майно, належне боржнику на праві власності та набуте у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин першої та другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Порушення прав Полтавської міської ради прокурор аргументував тим, що частина нежитлових приміщень, на які звернуто стягнення, знаходяться на земельній ділянці, власником якої є Полтавська міська рада і ця земельна ділянка не була відведена для цієї мети.

Такі аргументи, на думку прокурора, підтверджуються комісійною судовою земельно-технічною експертизою.

Відтак, за доводами прокурора, ПВКФ "Мальва" не набула права власності на спірні нежитлові приміщення.

Суд апеляційної інстанції не надав оцінки цим доводам прокурора.

Однак, апеляційний господарський суд зазначив, що питання щодо наявності у спірного майна статусу самочинного будівництва чи набуття права власності на майно не було предметом даного судового розгляду.

Разом з тим дійшовши такого висновку суд апеляційної інстанції не врахував, що для застосування частини десятої статті 336 ГПК України та статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" визначальним є перебування у власності боржника майна, на яке звертається стягнення.

З огляду на наведене, на мою думку, суд апеляційної інстанції дійшов також передчасного висновку про те, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції не порушено права Полтавської міської ради.

У зв`язку із викладеним вважаю, що ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі № 917/1256/25 слід було скасувати також і в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою заступником керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради.

Суддя Верховного Суду І. Кондратова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua