Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №715/2687/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 715/2687/23

провадження № 61-12023св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О.М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1,

відповідач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

треті особи: приватний нотаріус Козлова Наталія Володимирівна, Акціонерне товариство «Альфа Банк», Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду,

у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О.,

від 10 квітня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) «Сенс Банк», треті особи: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлова Н. В., АТ «Альфа-Банк», АТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 , про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права власності.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 , з врахуванням змін і доповнень, обґрунтовані тим, що між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (далі - АКБСР) «Укрсоцбанк» укладено договір кредиту від 29 грудня 2005 року № 376.

3. На забезпечення виконання вказаного договору, 30 грудня 2005 року між сторонами було укладеного договір іпотеки, за умовами якого позивачка передала в іпотеку банку належну їй квартиру

АДРЕСА_1 . 20 березня 2013 року вона отримала вимогу банку від 14 лютого

2013 року про усунення порушень зобов`язань за кредитним договором.

5. Оскільки заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 серпня 2013 року було стягнуто з неї на користь

ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту від 29 грудня

2005 року № 376 в сумі 32 171,69 доларів США, вважає, що кредитний договір припинився.

6. Однак 24 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Козловою Н. В. здійснено реєстрацію права власності за банком на квартиру, яка була предметом іпотеки.

7. Позивачка наголошує, що ні вона, ні ОСОБА_2 , який є співвласником спірної квартири, вимог іпотекодержателя не отримували, між нею та іпотекодержателем не укладався окремий договір про передачу права власності (договір про задоволення вимог іпотекодержателя), а крім того на момент звернення стягнення щодо предмета іпотеки був чинним накладений арешт.

8. Звертає увагу, що державна реєстрація відбулася 24 жовтня 2019 року, а рішення про державну реєстрацію прийнято 28 жовтня 2019 року.

9. Іпотекодержателем не проведено оцінку предмету іпотеки на момент переходу права власності, натомість надано звіт про оцінку предмету іпотеки, який складений без її згоди та без огляду нерухомого майна, а визначена за цим звітом ціна нижче реальної вартості квартири.

10. Стверджує, що наявне у справі повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідає вимогам закону, оскільки містить посилання на заборгованість в розмірі 45 905,09 доларів США, що більше суми заборгованості (32 171,69 доларів США), встановленої рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 серпня 2013 року.

11. Враховуючи, що власник квартири неодноразово змінювався, з

АТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк», потім на АТ «Сенс Банк», позивачка вважає звернення до суду з віндикаційним позовом ефективним способом захисту своїх порушених прав.

12. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, позивачка просить суд:

- визнати незаконним та скасувати висновок Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Незалежна експертна компанія» про вартість майна від 17 липня 2019 року без номеру про вартість квартири

АДРЕСА_1 в сумі 482 366 грн;

- витребувати вказану квартиру в АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 .

Інформація про рух справи в суді першої інстанції

13. 12 січня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до АТ «Сенс Банк», треті особи: приватний нотаріус Козлова Н. В., АТ «Альфа Банк»,

АТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 , про витребування майна з чужого володіння.

14. Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 січня 2024 року об`єднано в одне провадження позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

15. Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 02 травня 2024 року залучено до участі у справі ТОВ «Незалежна експертна компанія» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

16. Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 серпня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

17. Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області

від 12 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконною оцінку майна (висновок) ТОВ «Незалежна експертна компанія» про вартість майна від 17 липня 2019 року (оцінювач Болдирєв В. В. ) без номеру, а саме про вартість квартири АДРЕСА_1 в розмірі 482 366 грн. Витребувано у АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 вказану квартиру. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

18. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказав, що між сторонам не укладався окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

19. На момент реєстрації права власності за АТ «Альфа-Банк» (24 жовтня 2019 року) іпотекодержателем залишалося АТ «Укрсоцбанк», яке було припинене 03 грудня 2019 року. При цьому передавальний акт від 15 жовтня 2019 року не містить підтверджень переходу до АТ «Альфа-Банк» права вимоги за іпотечним договором укладеним із ОСОБА_1 .

20. Крім того, ОСОБА_1 не отримувала повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 11 липня 2019 року, а банк направляв не рекомендовані поштові відправлення, а поштові відправлення з оголошеною цінністю. Повідомлення від 09 жовтня 2019 року вручене позивачці 17 жовтня 2019 року, а реєстрація спірного майна за відповідачем відбулася 24 жовтня 2019 року, тобто через 7 днів після отримання повідомлення, яке не може вважатися вимогою до позичальника, оскільки адресоване приватному нотаріусу Козловій Н. В.

21. Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідало вимогам законодавства, оскільки у ньому зазначена сума заборгованості 45 905,09 доларів США, що перевищує суму боргу, яка визначена рішенням суду від 16 серпня 2013 року і не могла збільшуватися.

22. Оцінка предмету іпотеки на момент переходу права власності не проводилася. Висновок ТОВ «Незалежна експертна компанія» від 17 липня 2019 року про вартість квартири є неправомірним, оскільки виконаний без фактичного огляду предмета іпотеки, а відповідно до умов пункту 2.4.5. іпотечного договору позивачка не давала згоди іпотекодержателю на проведення оцінки предмета іпотеки.

23. Також суд дійшов висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки є протиправним, оскільки кінцевими бенефіціарними власниками АТ «Сенс Банк» є громадяни держави агресора.

24. Інші доводи позивачки суд відхилив, зокрема: щодо наявності чинного арешту на спірну квартиру; розбіжності між датою прийняття рішення державним реєстратором та датою державної реєстрації речових прав; відсутності у державного реєстратора законних повноважень на проведення реєстраційних дій.

25. Рішення суду в апеляційному порядку в частині задоволених вимог оскаржив банк. Позивачка рішення суду першої інстанції не оскаржувала.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

26. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 квітня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» задоволено.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 грудня

2024 року в частині визнання незаконною оцінки майна, витребування спірної квартири скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні цих вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

27. Колегія суддів виходила з того, що договір іпотеки містить відповідне застереження про задоволення вимог кредитора, яке не потребує укладення сторонами окремого договору для позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. АТ «Альфа-Банк» правомірно володіло правами іпотекодержателя як єдиний правонаступник АТ «Укрсоцбанк» за передавальним актом від 15 жовтня 2019 року. Банк дотримався процедури надсилання вимоги ОСОБА_1 . Вказана у вимозі сума боргу не впливає на право іпотекодержателя реалізувати позасудовий спосіб захисту своїх прав, як і не встановлює для боржника додаткових зобов`язань. Крім того, у разі незгоди з цією сумою боргу, боржник вправі захищати свої права, зокрема й у суді. Звіт про оцінку майна був чинним, а у разі наявності у іпотекодавця заперечень щодо оцінки майна, він може доводити невідповідність цієї оцінки реальній (ринковій) вартості при вирішенні питання щодо відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

28. Також апеляційний суд не встановив передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підстав для закриття провадження у справі, як просило АТ «Сенс Банк» з посиланням на судові рішення у справі

№ 715/2670/19, які набрали законної сили.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 квітня 2025 року, залишивши в силі рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 грудня

2024 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

30. 20 вересня 2025 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у справі

№ 715/2687/23.

31. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 715/2687/23, які у грудні 2025 року надійшли до Верховного Суду.

32. Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

33. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14, від 14 листопада 2018 рок у справі № 183/1617/16,

від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17, від 12 березня 2019 року

у справі № 911/3594/17, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16,

від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11, від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16, від 19 травня 2020 року у справі

№ 916/1608/18, від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 19 січня 2021 року у справі

№ 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 13 липня 2022 року у справі

№ 199/8324/19, від 23 листопада 2023 року у справі № 359/3373/16,

від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17, від 16 липня 2025 року

у справі № 910/2389/23, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 222/1402/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 755/7423/17, від 30 червня 2021 року

у справі № 715/1394/20, від 21 червня 2023 року у справі № 715/1572/21,

від 05 січня 2024 року у справі № 743/1596/15, від 15 травня 2024 року у справі № 642/464/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

34. Крім того, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 213, 637 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

35. Також вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстави для скасування оскарженого судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

36. Стверджує, що не була повідомлена про час і місце розгляду справи апеляційним судом та не отримувала копію апеляційної скарги, що позбавило її можливості подати відзив і захистити свої права.

37. Наголошує, що на момент укладення іпотечного договору (2005 рік) стаття 37 Закону України «Про іпотеку» визначала єдиною підставою для реєстрації права власності за банком окремий договір про задоволення вимог, а не застереження в іпотечному договорі.

38. Такий окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя сторонами не укладався, порядок позасудового стягнення в укладеному сторонами договорі іпотеки чітко не визначений, а усі сумніви мають тлумачитися на користь слабшої сторони - споживача

39. Вважає, що позов про витребування майна (віндикація) є найбільш ефективним способом захисту і не потребує скасування рішень реєстратора.

40. Звертає увагу, що на момент реєстрації права власності (24 жовтня

2019 року) АТ «Альфа-Банк» ще не набуло статусу іпотекодержателя, оскільки юридичну особу первинного кредитора АТ «Укрсоцбанк» не було припинено до 03 грудня 2019 року.

41. Вказує, що вона та її чоловік, який є співвласником спірного майна, не отримували вимогу про усунення порушень в розумінні статті 35 Закону «Про іпотеку». Надіслане банком повідомлення від 09 жовтня 2019 року було отримано нею за 7 днів до звернення стягнення на майно, тобто з порушенням тридцятиденного строку на добровільне погашення боргу. При цьому у повідомлені банку вказано заборгованість 45 905,09 доларів США, хоча судовим рішенням, яке набрало законної сили, розмір заборгованості визначено в сумі 32 171,69 доларів США. Вважає, що завищення суми боргу позбавило її можливості виконати вимогу банку.

42. Посилається на те, що оцінка квартири проведена у 2019 році без огляду та погодження з власником, а тому є протиправною та занижує реальну ринкову вартість майна. Крім того оцінка не відображає вартість квартири на момент переходу права власності.

43. Зауважує, що кінцевими бенефіціарними власниками АТ «Сенс Банк» є громадяни рф, а суд мав врахувати встановлений законом мораторій щодо виконання зобов`язань на користь осіб, пов`язаних з державою агресором.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Обставини справи, встановлені судами

44. 29 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», укладено договір кредиту № 376, відповідно до якого банк надав позичальниці у кредит грошові кошти в сумі

26 000 доларів США зі сплатою процентів в розмірі 11,55% річних, з кінцевим терміном повернення до 14 грудня 2020 року.

45. Відповідно до пункту 1.2. договору, кредит надається позичальниці на придбання квартири АДРЕСА_1 .

46. 30 грудня 2005 року між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 376, за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку банку вказану квартиру.

47. Згідно з пунктом 4.3. договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом, зокрема переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця.

48. Відповідно до пункту 8.4. договору іпотеки, всі повідомлення сторін цього договору здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів, телеграм чи по факту з подальшим направленням оригіналів таких повідомлень поштою.

49. Заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області

від 16 серпня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту від 29 грудня 2005 року № 376 в розмірі 32 171,69 доларів США.

50. АТ «Укрсоцбанк» направлено ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 11 липня 2019 року № 2247, яким попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», у разі не сплати боргу за кредитним договором, розмір якого станом на 18 червня 2019 року становив 45 909,09 доларів США у 30-денний строк та прощення (анулювання) залишку непогашеної заборгованості за кредитом у випадку задоволення вимоги іпотекодержателя.

51. В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення, яке містило вимогу про усунення порушень, надіслане банком на адресу ОСОБА_1 , на якому стоїть дата та зазначено прізвище « ОСОБА_1 » у графі отримувач.

52. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна від 22 листопада 2019 року № 189894234 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н. В.

24 жовтня 2019 року здійснено реєстрацію права власності на предмет іпотеки, - квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», у порядку позасудового звернення стягнення.

53. За висновком ТОВ «Незалежна експертна компанія» про вартість майна від 17 липня 2019 року, вартість спірної квартири становить 482 366 грн.

54. Відповідно до рішення єдиного акціонера АТ «Альфа-Банк» від 10 вересня 2019 року № 3/2019 припинено АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до

АТ «Альфа-Банк» за спрощеною процедурою реорганізації банків, передбаченою Законом України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків».

55. Згідно з рішенням єдиного акціонера АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року № 5/2019 затверджено передавальний акт (додаток № 1) та передбачено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків

АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати, визначеної у передавальному акті, а саме з 15 жовтня 2019 року.

56. Відповідно до пункту 1, 2 Статуту АТ «Сенс Банк», в редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2024 року № 1010, АТ «Сенс Банк» є державним банком та правонаступником усіх прав і обов`язків АТ «Альфа-Банк», усього майна, прав і обов`язків АТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення єдиного акціонера акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (рішення від 15 жовтня 2019 року № 5/2019) та рішення загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» (протокол від 15 жовтня 2019 року № 4/2019), якими затверджено передавальний акт та відповідно до яких до АТ «Альфа-Банк» передано все майно, права і обов`язки акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

57. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

58. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

59. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

60. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

61. Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

62. Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в чинній на час звернення банком стягнення на квартиру редакції) передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

63. Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

64. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

65. Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, в чинній на час звернення банком стягнення на квартиру) у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

66. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).

67. У постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року в справі

№ 715/1788/19 зазначено, що в разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

68. Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час звернення банком стягнення на квартиру) передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

69. Згідно з пунктом 61 Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), в редакції, чинній на час звернення банком стягнення на квартиру, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

70. У розглядуваній справі встановлено, що реєстрація права власності на спірне майно за іпотекодержателем відбулася на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» (право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки) та відповідного застереження в іпотечному договорі.

71. Згідно з пунктом 4.3. договору іпотеки від 30 грудня 2005 року звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом, зокрема переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця.

72. Наявність відповідного застереження в іпотечному договорі, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18).

73. За цих обставин, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом договору іпотеки, є не лише окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, але й відповідне застереження в іпотечному договорі, тоді як суд першої інстанції помилково вважав, що оскільки між сторонами не укладався окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, це виключало можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

74. Висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 28 лютого 2024 року у справі

№ 359/7627/20, від 01 травня 2024 року у справі № 523/1676/19, від 06 листопада 2024 року у справі № 726/1298/22, в яких оскаржувались дії іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за подібними договорами іпотеки, укладеними АКБСР «Укрсоцбанк».

75. З огляду на долучені до матеріалів справи докази направлення банком ОСОБА_1 повідомлення про усунення порушення, апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність у державного реєстратора підстав для здійснення державної реєстрації права власності за банком на предмет іпотеки.

76. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона не отримувала повідомлень банку, є безпідставними, оскільки відповідачем надано повідомленням про усунення порушення від 11 липня 2019 року, яке надіслано ОСОБА_1 , зокрема за адресою, яка зазначена в договорі іпотеки. До вказаного повідомлення долучено описи вкладення, фіскальний чек та рекомендоване повідомлення про вручення поштових відправлень, в якому зазначена дата та прізвище « ОСОБА_1 » у графі отримувач.

77. Отже іпотекодержателем було дотримано порядок надсилання

ОСОБА_1 вимоги про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором.

78. Щодо посилань заявниці на порушення прав ОСОБА_2 , то колегія суддів враховує, що він постанову апеляційного суду не оскаржує.

79. При цьому суд враховує, що позивачка не довела і матеріали справи не містять доказів виконання нею умов кредитного договору, повернення коштів у порядку та строки, передбачені цим договором, а також виконання, до звернення стягнення на предмет іпотеки, заочного рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 серпня 2013 року, яким з неї було стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 32 171,69 доларів США заборгованості за кредитним договором.

80. Зобов`язання позивачки за кредитним договором від 29 грудня

2005 року № 376 припинилися саме внаслідок звернення стягнення іпотекодержателем на предмет іпотеки, як це було встановлено судами у справі № 715/72/22 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про визнання зобов`язання припиненим, в якому позивачка зазначала, що дії банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, свідчать про виконання основного зобов`язання за кредитним договором.

81. Щодо оцінки вартості предмета іпотеки, то апеляційний суд, встановивши, що банк провів оцінку іпотечного майна, яка була чинною (в межах встановленого 6-місячного строку) на момент переходу права власності, дійшов обґрунтованого висновку про дотримання банком відповідних вимог закону.

82. Позивачка не надала доказів того, що вартість предмета іпотеки є значно більшою, ніж зазначено у висновку суб`єкта оціночної діяльності, і таких обставин не встановлено судами попередніх інстанцій.

83. Апеляційний суд правильно виходив із того, що банком дотримано вимоги статей 35-37 Закону України «Про іпотеку», а державним реєстратором проведена державна реєстрація права власності за іпотекодержателем на спірну квартиру на підставі документів, передбачених пунктом 61 Порядку

№ 1127.

84. Щодо посилання заявниці на те, що кінцевими бенефіціарами АТ «Сенс Банк» є громадяни рф, то колегія суддів зауважує, що звернення стягнення на предмет іпотеки мало місце 24 жовтня 2019 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 03 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації». Крім того, у 2023 році

АТ «Сенс Банк» був націоналізований та належить державі Україна.

85. Аргументи касаційної скарги щодо відсутності висновків Верховного Суду з питань застосування положень статей 213, 637 ЦК України у подібних правовідносинах на правильність висновків апеляційного суду не впливають.

86. Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була повідомлена про час і місце розгляду справи апеляційним судом та не отримувала копію апеляційної скарги, суперечать наявним у матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень

№ 0610227976473 та № 0610242797399.

87. Враховуючи встановлені обставини у цій справі, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які заявниця посилається у касаційній скарзі.

88. Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам позовної заяви, яким апеляційний суд надав належну оцінки, та переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.

89. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

90. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

91. Оскаржувана постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

92. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржену постанову із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

93. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. В. Шипович І. Ю. Гулейков О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк