Суд: Центральний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: підряду, з них
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №904/6458/23
Суддя: Кощеєв Ігор Михайлович
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2026 року м. Дніпро Справа № 904/6458/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фізичної особи-підприємця Баширян Марини Сергіївни
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2024 р.
( суддя Назаренко Н.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 10.06.2024 р.)
у справі
за позовом
Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі
Новомосковської міської ради,
м. Новомосковськ, Дніпропетровська область
до відповідача-1:
Комунального підприємства "Рідне місто" Новомосковської міської ради,
м. Новомосковськ, Дніпропетровська область
Відповідача-2:
Фізичної особи-підприємця Баширян Марини Сергіївни,
с. Нетесівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,
на стороні позивача:
Східний офіс Держаудитслужби
про визнання недійсним договору про надання послуг з поточного ремонту та
стягнення грошових коштів
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Новомосковської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Рідне місто" Новомосковської міської ради та Фізичної особи-підприємця Баширян Марини Сергіївни, про ( з урахуванням заяви про зміну предмета позову ): визнання недійсним договору про надання послуг з поточного ремонту № 09/11-2 від 09.11.2023 р., укладеного між Комунальним підприємством “Рідне місто” Новомосковської міської ради та фізичною особою-підприємцем Баширян Мариною Сергіївною; стягнення з фізичної особи-підприємця Баширян Марини Сергіївни на користь Комунального підприємства “Рідне місто” Новомосковської міської ради отриманих коштів за договором про надання послуг з поточного ремонту № 09/11-2 від 09.11.2023 р. у сумі 2 567 943,08 грн, а з Комунального підприємства “Рідне місто” Новомосковської міської ради одержані ним за рішенням суду 2 567 943,08 грн стягнути в дохід держави.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.11.2023 р. в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення КП “Рідне місто” НМР процедури закупівлі послуг з поточного ремонту дорожнього покриття по вул. Луговій у м. Новомосковську Дніпропетровської області, очікуваною вартістю 2 567 943,08 грн (ідентифікатор закупівлі: UA-2023-11-09-004856-a). Закупівлю послуг вирішено здійснити без використання електронної системи за кошти місцевого бюджету та 09.11.2023 р. між КП “Рідне місто” НМР та ФОП Баширян М.С. укладено договір № 09/11-2 про надання послуг з поточного ремонту дорожнього покриття на суму 2 567 943,08 грн, зі строком надання послуг до 15.12.2023 р.. Наразі кошти за укладеним Договором сплачено в повному обсязі.
Прокурор зазначає, що на момент розкриття тендерних пропозицій та укладення Договору ФОП Баширян М.С. не надала підтвердження відповідності кваліфікаційним критеріям, встановленим Додатком 1 до тендерної документації, а тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про публічні закупівлі”, п. 42 Особливостей замовник мав відхилити пропозицію зазначеного учасника. До того ж на час оголошення тендеру UA-2023-10-31-011226-a фізична особа-підприємець Баширян М.С. не подала свою тендерну пропозицію для участі у процедурі відкритих торгів, а вже на 9 день після відміни зазначеного тендеру замовником укладено з цим суб`єктом господарювання прямий договір поза конкурентною процедурою. Зазначене, на думку Прокурора, підтверджує той факт, що ФОП Баширян М.С. не відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим тендерною документацією, а тому і не мала підстав брати участь у процедурі відкритих торгів із закупівлі послуг. Водночас ФОП Баширян М.С. була зацікавлена саме в укладенні прямого договору із замовником, поза конкурентною процедурою, з метою уникнення необхідності оприлюднення документів, які мали б підтверджувати її відповідність кваліфікаційним вимогам. Відсутність документів, які мали б підтверджувати відповідність ФОП Баширян М.С. кваліфікаційним критеріям встановленим тендерною документацією підтверджено висновком Східного офісу Держаудитслужби від 14.12.2023 р., який не оскаржено у судовому порядку.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2024 р. у справі № 904/6458/23 позов задоволено. Визнано недійсним договір про надання послуг з поточного ремонту № 09/11-2 від 09.11.2023 р., укладений між Комунальним підприємством “Рідне місто” Новомосковської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Баширян Мариною Сергіївною. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Баширян Марини Сергіївни на користь Комунального підприємства “Рідне місто” Новомосковської міської ради отримані кошти за договором про надання послуг з поточного ремонту № 09/11-2 від 09.11.2023 р. у сумі 2 567 943,08 грн. Стягнуто з Комунального підприємства “Рідне місто” Новомосковської міської ради в дохід держави 2 567 943,08 грн.. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Баширян Марини Сергіївни на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 21 259,28 грн.. Стягнуто з Комунального підприємства “Рідне місто” Новомосковської міської ради на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 21 259,28 грн.. Стягнуто з Новомосковської міської ради на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 21 259,28 грн..
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням, через систему "Електронний суд", Фізична особа-підприємець Баширян Марина Сергіївна звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 28.05.2024р. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке підлягає скасуванню й ухваленню нового рішення з підстав передбачених ст. 277 ГПК України.
При цьому, Скаржник зазначає, що судом першої інстанції у даній справі не досліджено питання наявності чи відсутності підстав для представництва Прокурором Новомосковської міської ради. Прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя ( пункт 3 частини 2 ст. 129 Конституції України ). Сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів дотримання Дніпропетровською обласною прокуратурою процедур встановлених ч. 3, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме доказів направлення листа № 15/2-1591вих-23 від 07.12.2023 р. про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення до Господарського суду Дніпропетровської області із вказаним позовом. Лист № 15/2- 1591вих-23 від 07.12.2023 р. не є належним, допустимим та достовірним доказом направлення відповідного повідомлення.
Водночас, на думку Скаржника, наведені обставини свідчать про те, що Прокурор не надав Позивачу можливості самостійно відреагувати на виявлене порушення інтересів держави.
Скаржник наголошує на тому, що Договір 09/11-2 про надання послуг з поточного ремонту від 09.11.2023 р., укладений між Відповідачем -1 та Скаржником не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особи, які вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення були вільним і відповідало їх внутрішній волі. Договір укладений у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Договір виконано в повному обсязі.
На переконання Скаржника посилання суду першої інстанції в обґрунтування рішення на відповіді, які надані на запити Прокурора, Новодонецької селищної військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Удачненської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області, про «не оголошення закупівлі з поточного ремонту асфальтобетонного покриття на об`єкті в с. Новосергіївка Донецької області» не є належними та допустимими доказами та не спростовуються.
Крім того, Скаржник не надавала на адресу Східного офісу Держаудитслужби жодних документів та взагалі не є об`єктом контролю з боку Східного офісу Держаудитслужби.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Прокурор не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Прокурор посилається на те, що враховуючи, що власником бюджетних коштів, за які фінансувався оскаржуваний договір, є територіальна громада м. Новомосковська в особі Новомосковської міської ради, то органом, уповноваженим здійснювати функції захисту інтересів територіальної громади у зазначених правовідносинах, є Новомосковська міська рада. Водночас Прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо попереднього, до звернення до суду, повідомлення про наявність порушень інтересів держави уповноваженого органу.
Прокурор також вказує на те, що дії ФОП Баширян М.С. щодо свідомого надання, начебто, підтверджуючих документів про наявність досвіду виконання аналогічного договору, враховуючи той факт, що цей суб`єкт господарювання заздалегідь був обізнаний про відсутність у нього такого досвіду, свідчать про умисність його дій з метою уникнення прозорої конкуренції між учасниками та заволодіння коштами громади міста.
Крім того, Прокурор зазначає про те, що на момент укладення договору субпідряду № 16/06/23-СП від 16.06.2023 р. та прийняття рішення замовником про укладення оскаржуваного договору № 09/11-2 від 09.11.2023 р. у фізичної особи-підприємця Баширян М.С. були відсутні працівники відповідної кваліфікації, які мали необхідні знання та досвід. Зазначене підтверджує наявність умислу у фізичної особи-підприємця Баширян М.С. з метою уникнення прозорої конкуренції між учасниками та заволодіння коштами громади міста, відсутності досвіду виконання аналогічного договору та працівників відповідної кваліфікації, а тому до спірних правовідносин має бути застосована ст. 228 ЦК України.
Від Східного офісу Держаудитслужби надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Третя особа також не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Третя особа зазначає, що суд першої інстанції повно та всебічно проаналізував вимоги та підстави позовної заяви, дослідив матеріали справи в їх сукупності, тобто надав оцінку наявним у справі доказам та встановив всі обставини у справі.
Крім того, у відзиві Третя особа посилається на те, що Замовником у порушення вимог підпункту 6 пункту 13 Особливостей без застосування відкритих торгів укладено з ФОП Баширян М. С. договір від 09.11.2023 р. № 09/11-2 на суму 2 567 943,08 грн без ПДВ. Крім того, аналізом інформації, розміщеній в електронній системі публічних закупівель Prozorro встановлено, що ФОП Баширян М. С. раніше не приймала участі у закупівлі послуг, робіт, які були б пов`язані з будівництвом, реконструкцією, поточним, капітальним ремонтом дорожнього покриття. Зазначений суб`єкт господарювання раніше приймав участь лише у закупівлях товарів ( вуличних лавок та урн ) у м. Новомосковську, а також на час оголошення відміненої закупівлі за номером ID: UA-2023-10-31-011226-а ( кінцевий строк подання 08.11.2023 р.) вказана фізична особа-підприємець не подала свою тендерну пропозицію для участі у процедурі відкритих торгів, а вже 09.11.2023 р. Замовником укладено з цим суб`єктом господарювання прямий договір поза конкурентною процедурою.
Східний офіс також вказує на те, що твердження в апеляційній скарзі про те, що Скаржником було надано усі документи, що вимагались тендерною документацією по відміненій процедурі закупівлі не відповідає дійсності.
Крім того, Третя особа зазначає про те, що позовна заява Прокурора містить обґрунтування підстав для представництва інтересів держави у суді, обґрунтування наявності порушень інтересів держави у спірних правовідносинах, а також обґрунтування неналежного здійснення захисту інтересів держави Новомосковською міською радою.
Позивач ( Новомосковська міська рада ) та Відповідач -1 ( Комунальне підприємство "Рідне місто" Новомосковської міської ради ) не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.08.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді – Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/6458/23.
Матеріали справи № 904/6458/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Від Дніпропетровської обласної прокуратури до суду надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження у справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Баширян Марини Сергіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2024 р. у справі № 904/6458/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2024 р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 15.01.2025 р..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 р. було зупинене апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Баширян Марини Сергіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2024 р. у справі № 904/6458/23 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23 за касаційними скаргами Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 р. та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2026 р. поновлено провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Баширян Марини Сергіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2024 р. у справі № 904/6458/23. Розгляд справи призначено на 19.10.2026 р.
Позивач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні 19.10.2026 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
09.11.2023 р. в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення КП “Рідне місто” Новомосковської міської ради процедури закупівлі послуг з поточного ремонту дорожнього покриття по вул. Луговій у м. Новомосковську Дніпропетровської області, очікуваною вартістю 2 567 943,08 грн ( ідентифікатор закупівлі: UA-2023-11-09-004856-a ).
Закупівлю послуг вирішено здійснити без використання електронної системи за кошти місцевого бюджету та 09.11.2023 р. між КП “Рідне місто” НМР та ФОП Баширян М.С. укладено договір № 09/11-2 про надання послуг з поточного ремонту дорожнього покриття на суму 2 567 943,08 грн, зі строком надання послуг до 15.12.2023 р..
Згідно п. 1.1. Договору Замовник доручив, а Підрядник в порядку та на умовах, визначених цим Договором зобов`язався надати послуги: поточний ремонт дорожнього покриття по вул. Луговій, м. Новомосковськ, Дніпропетровської області, ( ДК 021:2015: 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь) .
Розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування належних до сплати сум коштів на поточний рахунок підрядника, що вказаний у цьому договорі. Замовник здійснює оплату у межах отриманого бюджетного фінансування.
Оплата здійснюється на підставі належних чином оформлених документів: акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3, рахунку.
Оплата здійснюється у строк 30 календарних днів з дати підписання замовником акту КБ-2в та довідки КБ-3, за умови наявності відповідних коштів на рахунках замовника ( пункти 3.1. – 3.3. Договору ).
Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2023 р. ( п. 4.1. Договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору по факту завершення надання послуги з поточного ремонту та на підтвердження вартості наданої послуги Підрядник складає та належним чином оформлює акт за формою № КБ-2в та довідку за формою № КБ-3, рахунок, сертифікати відповідної якості на матеріали, що були використані під час надання послуги з поточного ремонту, та передання їх Замовнику.
Кошти за укладеним Договором сплачено в повному обсязі.
Прокурор зазначає, що спірний договір суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений сторонами з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, з умислу лише однієї сторони – фізичної особи-підприємця Баширян М.С., а тому він підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України із застосуванням наслідків такої недійсності, визначеною цією статтею. Крім того, Прокурор посилається на те, що порушення законодавства про публічні закупівлі встановлено у висновку Східного офісу Держаудитслужби від 14.12.2023 р., який оприлюднено в електронній системі закупівель та який не скасовано у судовому порядку.
Зазначені обставини стали підставою для звернення Прокурора до суду з даним позовом.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що укладення між КП «Рідне місто» Новомосковської міської ради та ФОП Баширян М.С. договору про надання послуг з поточного ремонту № 09/11-2 від 09.11.2023 р. без застосування відкритих торгів відбулося з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель.
Урахувавши встановлені обставини укладення спірного договору поза конкурентною процедурою та невідповідність ФОП Баширян М.С. установленим кваліфікаційним вимогам, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність умислу ФОП Баширян М.С. на укладення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та наявність підстав для визнання договору №09/11-2 від 09.11.2023 недійсним на підставі статей 203, 215, 228 ЦК України.
У зв`язку з цим, суд застосував передбачені частиною третьою ст. 228 ЦК України наслідки недійсності такого правочину та стягнув з ФОП Баширян М.С. на користь КП «Рідне місто» Новомосковської міської ради отримані за договором кошти у розмірі 2 567 943,08 грн, а з КП «Рідне місто» Новомосковської міської ради — 2 567 943,08 грн у дохід держави.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників прокурора, відповідачів-1,2 та третьої особи, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Щодо доводів Скаржника про відсутність обґрунтованих підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі компетентного органу у цій справі, то вони свого підтвердження не знаходять.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 (пункт 43) Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення Прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частиною 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
За приписами частини 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рн/99 під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Необхідність захисту інтересів держави полягає у забезпеченні відновлення економічних та майнових інтересів держави щодо спірної земельної ділянки у судовому порядку, забезпечення раціонального використання землі.
Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.
Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 р. у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 р. у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 р. у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 р. у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 р. у справі № 921/31/18.
Розглядаючи питання обґрунтування Прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 наголошено, що Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу ( нездійснення захисту інтересів держави ) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Прокурор фактично, надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо у відповіді зазначеного органу на звернення прокурора, такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Прокурор обґрунтовує свій позов в тому числі й неналежним здійсненням інтересів захисту держави, як Новомосковською міською радою, до компетенції якої належать такі повноваження, так і бездіяльністю КП “Рідне місто”
Так, Прокурор зазначає, що до звернення до суду з позовом, на адресу Новомосковської міської ради направлено лист № 15/2-1511вих-23 від 17.11.2023 р. у порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, яким уповноваженому органу повідомлено про наявність порушень інтересів держави у спірних правовідносинах, вжиття заходів для їх усунення, причини невжиття таких заходів. Вказаний лист отримано міською радою 22.11.2023 за № 4468/0/1-23.
Аналогічний за змістом лист №15/2-1512вих-23 від 17.11.2023 р. направлявся обласною прокуратурою до КП “Рідне місто” Новомосковської міської ради.
Водночас уповноважені органи на момент пред`явлення позову не повідомили Прокурора про намір здійснювати захист інтересів держави у належний спосіб, про ініціювання проведення перевірки, службового розслідування та про конкретні, дієві заходи з метою недопущення порушення інтересів держави.
Отже, Позивачем та комунальним підприємством у відповідь на направлені Прокурором листи та повідомлення у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" не вчинено дій щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, які склалися щодо укладеного між відповідачами договору та відповідно не пред`явлено відповідного позову, що стало підставою для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.
Таким чином, як Новомосковська міська рада, так і Комунальне підприємство “Рідне місто” фактично фактично усунулись від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, територіальної громади міста, виконання функцій управління об`єктами комунальної власності.
Невжиття компетентними органами жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідних органів.
Отже, Прокурором дотримано передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок, а тому доводи апеляційної скарги про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави колегія суддів відхиляє.
Предметом спору у справі, яка переглядається, є вимоги Прокурора про визнання недійсним договору про надання послуг з поточного ремонту № 09/11-2 від 09.11.2023 р., укладеного між Комунальним підприємством “Рідне місто” Новомосковської міської ради та фізичною особою-підприємцем Баширян Мариною Сергіївною, а також вимоги про застосування наслідків недійсності цього договору, шляхом стягнення з фізичної особи-підприємця Баширян Марини Сергіївни на користь Комунального підприємства “Рідне місто” Новомосковської міської ради отриманих коштів за договором про надання послуг з поточного ремонту № 09/11-2 від 09.11.2023 р. у сумі 2 567 943,08 грн, а з Комунального підприємства “Рідне місто” Новомосковської міської ради одержані ним за рішенням суду 2 567 943,08 грн - в дохід державного бюджету ( на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України ).
Згідно з цією нормою у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Аналогічна за змістом норма містилася у ч. 1 ст. 208 ГК ( яка була чинною у період існування спірних відносин ).
Саме ці наслідки застосував суд першої інстанції, дійшовши висновку про наявність умислу ФОП Баширян М.С. на укладення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та наявність підстав для визнання договору № 09/11-2 від 09.11.2023 р. недійсним на підставі статей 203, 215, 228 ЦК України - стягнув з ФОП Баширян М.С. на користь КП «Рідне місто» Новомосковської міської ради 2 567 943,08 грн, отриманих за договором, та одночасно постановивши стягнути з комунального підприємства таку ж суму в дохід держави.
Проте, після ухвалення оскаржуваного рішення Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 р. у справі № 922/3456/23 сформовано правовий висновок щодо застосування частини 3 ст. 228 ЦК України, який підлягає врахуванню судом апеляційної інстанції відповідно до частини 4 ст. 236 ГПК України.
Так, у п. п. 74 – п. 77 постанови від 19.12.2025 р. у справі № 922/3456/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила наступне:
Вирішуючи питання щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК суд має враховувати що санкції, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК, ч. 1 ст. 208 ГК є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.
Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
Застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів; втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення ( пропорційність ) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Об`єднана палата вважає, що враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 ЦК, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції ( п. 100 постанови ).
У п. 105 постанови у справі № 922/3456/23 Об`єднана палата уточнила попередні висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України та зазначила, що при визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання ( конфіскації без вироку суду ) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо). Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Прокурор обґрунтовує невідповідність договору інтересам держави і суспільства передусім порушеннями законодавства про публічні закупівлі, а саме невідповідністю ФОП Баширян М.С. кваліфікаційним вимогам, установленим замовником для попередньої процедури відкритих торгів.
Однак, саме по собі порушення порядку здійснення публічної закупівлі або невідповідність контрагента певному кваліфікаційному критерію не означає автоматично, що укладений ним правочин вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства у розумінні частини 3 ст. 228 ЦК України.
Для застосування цієї норми має бути встановлена не лише неправомірність поведінки під час процедури, що передувала укладенню договору, а й те, що сам правочин за своєю суттю та спрямованістю мав протиправну мету, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.
Аналогічний підхід безпосередньо сформульований Об`єднаною палатою: для застосування частини 3 ст. 228 ЦК України Прокурор має довести, що саме правочин за своєю суттю є протиправним та спрямованим на порушення інтересів держави і суспільства; порушення правил, які передували його укладенню, саме по собі не трансформує такий правочин у правочин із завідомо протиправною метою.
У цій справі предметом договору є надання послуг з поточного ремонту дорожнього покриття по вул. Лугова у м. Новомосковську, тобто виконання робіт, спрямованих на задоволення потреб територіальної громади.
Матеріалами справи не встановлено, що предмет договору був незаконним, що послуги фактично не надавалися, що роботи мали неналежну якість або що їх результат не був отриманий замовником.
Навпаки, Апелянт послідовно посилається на те, що договір виконано в повному обсязі.
При цьому, Прокурором не доведено, що ціна договору була завищеною, що територіальна громада переплатила за отримані послуги, що вартість фактично виконаних робіт була меншою за сплачені 2 567 943,08 грн, або що внаслідок укладення та виконання договору територіальній громаді чи державі завдано майнової шкоди у відповідному розмірі.
Так само матеріали справи не містять доказів того, що ФОП Баширян М.С. внаслідок виконання договору безпідставно збагатилася на суму отриманої оплати.
Сам факт отримання виконавцем плати за фактично надані за договором послуги не може бути ототожнений із безпідставним збагаченням без установлення того, що зустрічне надання було відсутнім, неналежним або неспівмірним отриманій оплаті.
Отже, навіть за умови встановлення порушень вимог законодавства про публічні закупівлі при визначенні ФОП Баширян М.С. контрагентом за прямим договором, такі порушення за встановлених у цій справі обставин не є достатніми для застосування частини 3 ст. 228 ЦК України.
Колегія суддів також враховує, що матеріали справи містять відомості про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023042110000109 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 358 КК України.
Проте, сам факт здійснення досудового розслідування не є тотожним установленню вини особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Матеріали цієї господарської справи не містять обвинувального вироку щодо ФОП Баширян М.С., який набрав законної сили та встановлював би вчинення нею злочину у зв`язку з укладенням спірного договору.
Отже, відсутня й така виключна обставина, з якою Об`єднана палата пов`язує можливість застосування конфіскаційних наслідків частини 3 ст. 228 ЦК України.
Прокурор просить стягнути з ФОП Баширян М.С. на користь КП «Рідне місто» Новомосковської міської ради всю суму, отриману за договором, - 2 567 943,08 грн, а після цього стягнути таку саму суму з комунального підприємства в дохід держави.
Фактично застосування таких наслідків призводить до вилучення повної вартості виконаного договору незалежно від розміру реально заподіяної шкоди та незалежно від вартості отриманого замовником результату робіт.
Об`єднана палата наголосила, що передбачені частиною 3 ст. 228 ЦК України санкції визначаються у розмірі всього одержаного за правочином незалежно від ступеня тяжкості порушення та його фактичних наслідків, а суд позбавлений можливості скоригувати їх розмір. Саме тому, при їх застосуванні особливого значення набуває принцип пропорційності.
У цій справі застосування такої санкції означало б, що ФОП Баширян М.С., яка виконала передбачені договором роботи, була б позбавлена всієї отриманої за них оплати, тоді як КП «Рідне місто» зберегло б результат виконаних робіт; одночасно комунальне підприємство мало б перерахувати відповідну суму в дохід держави.
При цьому, прокурором не доведено ані розміру збитків, завданих територіальній громаді, ані факту завищення вартості робіт, ані безпідставного збагачення виконавця.
Такий наслідок не перебуває у розумному співвідношенні з установленими у справі порушеннями та покладає на сторони правочину надмірний майновий тягар.
Крім того, колегія суддів враховує ще один висновок Об`єднаної палати, безпосередньо релевантний спірним правовідносинам.
У справі № 922/3456/23 Верховний Суд звернув увагу, що у разі фінансування закупівлі коштами територіальної громади застосування конструкції, за якої відповідна сума зрештою стягується в дохід держави, а не на користь територіальної громади, яка, за твердженням прокурора, зазнала порушення, додатково свідчить про непропорційність такого втручання.
Зазначене стосується цієї справи, оскільки прокурор звернувся в інтересах держави в особі Новомосковської міської ради, посилаючись на порушення інтересів територіальної громади при використанні коштів місцевого бюджету, однак кінцевим наслідком задоволення заявлених вимог визначив стягнення 2 567 943,08 грн у дохід держави.
За таких обставин, обраний спосіб захисту не забезпечує справедливого балансу між заявленою метою захисту публічного інтересу та втручанням у майнові права сторін договору.
Колегія суддів не вважає достатньо обґрунтованим твердження Апелянта про те, що сам факт надання нею Замовнику певного переліку документів безумовно свідчить про повну відповідність усім кваліфікаційним критеріям. Наявність у справі наказів про працевлаштування працівників лише з 13.11.2023 р. та інших досліджених доказів давала підстави для перевірки дотримання замовником вимог підпункту 6 пункту 13 Особливостей.
Разом з тим, ці обставини не є достатніми для задоволення саме заявлених прокурором вимог на підставі частини 3 ст. 228 ЦК України.
Відповідно, доводи прокуратури та Східного офісу Держаудитслужби про те, що встановлені порушення кваліфікаційних вимог самі по собі підтверджують наявність у ФОП Баширян М.С. умислу на вчинення правочину з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, колегія суддів відхиляє як такі, що не відповідають наведеному вище правовому висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду.
Моніторинг Східного офісу Держаудитслужби та встановлені ним порушення законодавства у сфері закупівель можуть мати відповідні правові наслідки, передбачені спеціальним законодавством, однак не створюють автоматично підстав для застосування конфіскаційної санкції частини 3 ст. 228 ЦК України.
Отже, встановлені та доведені у цій справі обставини не відповідають сукупності юридичних фактів, необхідних для застосування обраної прокурором матеріально-правової конструкції ст. 228 ЦК України.
За висновком Об`єднаної палати у справі № 922/3456/23 частина 3 ст. 228 ЦК України не є універсальним засобом реагування на будь-яке порушення правил здійснення господарської діяльності. Застосування передбаченої нею конфіскаційної санкції потребує виключних обставин та дотримання принципу пропорційності.
У цій справі таких виключних обставин не встановлено.
Прокурором не доведено, що спірний договір про поточний ремонт дорожнього покриття сам по собі мав протиправний предмет або протиправну мету; не доведено невиконання договору чи неналежну якість робіт; не встановлено завищення ціни, переплати бюджетних коштів або конкретного розміру збитків; не встановлено незаконного збагачення ФОП Баширян М.С., співмірного із сумою, яку Прокурор просить фактично конфіскувати; відсутній обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили та підтверджував би вчинення відповідного кримінального правопорушення.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання договору № 09/11-2 від 09.11.2023 р. недійсним відповідно до статей 203, 215, частини 3 ст. 228 ЦК України та застосування передбачених частиною 3 ст. 228 ЦК України майнових наслідків є передчасним та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Об`єднана палата у справі № 922/3456/23 за співставних у юридично значущій частині обставин - коли Прокурор вимагав визнати договір закупівлі недійсним за частиною 3 ст. 228 ЦК України та стягнути всю отриману за виконаним договором суму з контрагента на користь комунального підприємства з подальшим стягненням цієї суми у дохід держави — дійшла висновку про непропорційність застосування такого механізму та, скасувавши рішення попередніх інстанцій, ухвалила нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, правильно встановивши частину фактичних обставин щодо проведення закупівлі та укладення договору, надав їм неправильну матеріально-правову кваліфікацію, безпідставно ототожнивши можливе порушення вимог законодавства про публічні закупівлі з наявністю передбаченої частиною 3 ст. 228 ЦК України завідомо суперечної інтересам держави і суспільства мети правочину та не перевіривши пропорційність застосування конфіскаційних наслідків.
Тому, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2024 р. у справі № 904/6458/23 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а апеляційна скарга ФОП Баширян Марини Сергіївни задоволенню.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.
Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Баширян Марини Сергіївни підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2024 у справі № 904/6458/23 – скасуванню. В справі слід прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
10. Судові витрати.
Згідно з пунктом 2 частини 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 ст. 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення про відмову в позові, відповідно до ст. 129 ГПК України понесені ФОП Баширян М.С. витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненню на її користь з Дніпропетровської обласної прокуратури.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Баширян Марини Сергіївни - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2024 р. у справі № 904/6458/23 - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Новомосковської міської ради до Комунального підприємства «Рідне місто» Новомосковської міської ради та фізичної особи-підприємця Баширян Марини Сергіївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Східного офісу Держаудитслужби, про визнання недійсним договору про надання послуг з поточного ремонту № 09/11-2 від 09.11.2023 р. та стягнення грошових коштів - відмовити у повному обсязі.
Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури ( 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, ідентифікаційний код 02909938 ) на користь фізичної особи-підприємця Баширян Марини Сергіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 95 666 (дев`яносто п`ять тисяч шістсот шістдесят шість) грн 76 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом двадцяти днів у порядку та за наявності підстав, передбачених статтями 287– 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.10.2026 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Оригінал: reyestr.court.gov.ua