Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №908/611/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року м.Дніпро Справа № 908/611/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач),

судді Вінніков С.В., Андрейчук Л.В.

секретар судового засідання: Солодова І.М.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник позивача: не з`явився

Представник відповідача: не з`явився

Представник третьої особи: Букін Сергій Михайлович (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - самопредставництво, довіреність

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ І НАУКИ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.06.2026 (повне рішення складено 06.07.2026, суддя Педорич С.І.,) та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 (додаткове рішення підписано 16.07.2026, суддя Педорич С.І.,) у справі № 908/611/26

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» (б.Парковий, будинок 1А, місто Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 33918351)

до відповідача: ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ І НАУКИ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (вул. НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ, будинок 39-Б, місто Запоріжжя, 69037; ідентифікаційний код юридичної особи 37573094)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Запорізька міська рада (просп. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ І НАУКИ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про стягнення трьох процентів річних, нарахованих на суму основного боргу 3 936 270 грн, за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 02 лютого 2024 року по 11 березня 2026 року у розмірі 248 479,00 грн. та інфляційних втрат, нараховані на суму основного боргу 3 936 270 грн., за період з січня 2024 року по лютий 2026 року у розмірі 904 655,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку з оплати основного боргу у розмірі 3 936 270,00 грн, стягнутого з відповідача на користь позивача рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 у справі №908/252/24, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024 та постановою Верховного Суду від 24.04.2025. Рішення суду не виконано відповідачем в повному обсязі. Згідно з заявою про збільшення позовних вимог та заявою про виправлення описки в заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач нарахував за період з 02.02.2024 по 18.06.2026 - 3% річних у розмірі 279 571,76 грн, та за період з січня 2024 по 18.06.2026 інфляційні втрати у розмірі 1 073 334,89 грн.

Також від позивача через систему «Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у справі №908/611/26.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.06.2026 у справі №908/611/26 позов задоволено повністю; стягнуто з ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ І НАУКИ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» суму 1 352 906,65 грн, з яких: 279 571,76 грн три проценти річних та 1 073 334,89 грн інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання, а також суму 16 234,88 грн витрат зі сплати судового збору.

Суд виходив із того, що Господарський суд Запорізької області рішенням від 31.01.2025 у справі №908/252/24 стягнув з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради на користь позивача 3 936 270,00 грн основного боргу з орендних платежів за період з березня 2023 року по березень 2024 року за договором з послуги оренди від 26.01.2021 №6/21.

Місцевий суд встановив, що оскільки рішенням суду у справі №908/252/24 3% річних було стягнуто по 01.02.2024, інфляційні втрати - по грудень 2023 року, позивач має право нараховувати 3% річних з 02.02.2024 та інфляційні втрати з січня 2024 року до моменту повного виконання рішення суду у справі №908/252/24.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі «Ліга:Закон», зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 ГПК України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що розрахунок виконано у відповідності до положень діючого законодавства, є обґрунтованими та арифметично правильним.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 клопотання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» (вх.№14705/08-08/26 від 07.07.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу у справі №908/611/26 задоволено частково; стягнуто з ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ І НАУКИ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» витрати у на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

В іншій частині відмовлено.

Господарський суд відзначив, що, враховуючи характер спору у даній справі (стягнення інфляційних втрат та 3% річних), ступінь її складності (справа не є складною), незначний обсяг матеріалів у справі та нескладні арифметичні розрахунки, відсутність представника позивача при проведенні судового засідання по розгляду справи по суті, керуючись принципами справедливості та верховенства права, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, 10 000,00 грн становлять співмірні і розумні витрати відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, через систему «Електронний суд», представник ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ І НАУКИ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 25.06.2026 у справі №908/611/26 повністю; прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; скасувати додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/611/26.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що для застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, необхідним є встановлення не лише факту невиконання грошового зобов`язання, а й оцінка обставин такого невиконання, поведінки боржника та причин прострочення.

На переконання апелянта, суд першої інстанції фактично виходив із презумпції автоматичної відповідальності відповідача лише через факт неповного виконання рішення суду, не дослідивши питання вини відповідача. Такий підхід суперечить положенням статті 614 ЦК України, відповідно до якої особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність лише за наявності її вини.

Відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для виконання судового рішення. Департамент освіти і науки Запорізької міської ради є виконавчим органом Запорізької міської ради та розпорядником бюджетних коштів. Відповідач не здійснює підприємницької діяльності, не формує прибутку та здійснює видатки виключно в межах бюджетних призначень. Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можуть здійснюватися лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Таким чином, відповідач не мав законної можливості самостійно здійснити виплату коштів поза межами бюджетних асигнувань.

Водночас відповідачем здійснювалися всі можливі заходи для забезпечення виконання рішення суду, а саме: визначено порядок фінансування виконання рішення; подано пропозиції щодо виділення додаткових коштів за КПКВК 0611010 КЕКВ 2800 листом від 04.11.2025 №01.01-21/3440; здійснювалися заходи щодо включення відповідних видатків до місцевого бюджету.

Отже, на думку апелянта, невиконання рішення суду у визначений позивачем період було наслідком об`єктивної процедури бюджетного фінансування, а не бездіяльності або умисного ухилення відповідача.

Також скаржник вважає, суд першої інстанції, вирішуючи спір, фактично не врахував особливий порядок виконання судових рішень, боржниками за якими є бюджетні установи.

При цьому, відповідач вказує, що в обґрунтування рішення суд першої інстанції послався на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких наявність судового рішення не припиняє грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України. Апелянт не заперечує зазначену правову позицію. Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що правові висновки Верховного Суду повинні застосовуватися з урахуванням конкретних фактичних обставин кожної справи. У даній справі істотною обставиною є те, що боржником є не суб`єкт приватного права, який вільно розпоряджається власними коштами, а орган місцевого самоврядування - бюджетна установа, діяльність якої регулюється бюджетним законодавством.

Крім цього, скаржник зазначає, що стягнення з бюджетної установи понад 1,3 млн грн додаткових платежів у вигляді інфляційних втрат та 3% річних за умов, коли виконання рішення залежало від бюджетного фінансування та казначейської процедури, створює надмірний фінансовий тягар. Таке стягнення без урахування поведінки боржника фактично перетворює компенсаційний механізм статті 625 ЦК України на додаткову санкцію.

Додатково в апеляційній скарзі відповідач вказує, що місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення сум, пославшись на те, що законодавство не передбачає можливості зменшення інфляційних втрат, а 3% річних можуть бути зменшені лише до розміру не нижче законодавчо встановлених трьох процентів.

Однак суд не врахував, що відповідач просив оцінити не лише розмір нарахувань, а й самі обставини прострочення, а саме: статус відповідача як бюджетної установи; відсутність умисного ухилення від виконання рішення; вчинення всіх залежних дій для погашення заборгованості; суспільне значення діяльності відповідача. Суд фактично не здійснив індивідуальної оцінки обставин справи, а обмежився формальним застосуванням загальних висновків судової практики.

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ також не погоджується з додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі №908/611/26, яким частково задоволено клопотання ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу та стягнуто з відповідача 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідач вказує, що оскільки рішення Господарського суду Запорізької області від 25.06.2026 у справі №908/611/26 є незаконним та підлягає скасуванню, то додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі №908/611/26 є передчасним та таким, що не відповідає вимогам процесуального законодавства.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Представником ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» до Центрального апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надано відзив на апеляційну скаргу.

Позивач вказав, що сам факт ухвалення судового рішення не припиняє грошового зобов`язання та не звільняє боржника від відповідальності за його подальше невиконання.

Як вважає позивач, суд першої інстанції обґрунтовано врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, щодо триваючого характеру прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також позивач зазначив, що часткове виконання рішення не припинило грошове зобов`язання повністю та не позбавило позивача права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на відповідний період прострочення.

Позивач наголошує, що посилання на відсутність бюджетного фінансування та надмірне фінансове навантаження на місцевий бюджет не може позбавляти кредитора передбачених законом способів компенсації наслідків тривалого невиконання грошового зобов`язання.

Щодо бюджетного фінансування та Порядку виконання рішень щодо бюджетних установ, положення постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 та відсутність бюджетних асигнувань, то позивач звертає увагу, що зазначені обставини визначають порядок фактичного виконання судового рішення, але не припиняють самого грошового зобов`язання. Порядок казначейського виконання не містить положень, відповідно до яких бюджетна установа звільняється від наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання.

Стосовно додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач вказав, що апеляційна скарга не містить належних доводів, які б спростовували обґрунтованість саме додаткового рішення.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Андрейчук Л.В., Вінніков С.В.

Ухвалою суду від 29.07.2026 апеляційну скаргу ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ І НАУКИ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.06.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/611/26 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків. Роз`яснено скаржнику, що в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п.2 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ І НАУКИ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.06.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/611/26; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 30.09.2026 о 14 год. 00 хв; витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи (оскарження) № 908/611/26, необхідні для розгляду апеляційної скарги.

24.09.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення від представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Запорізької міської ради, в яких просить апеляційну скаргу Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради задовольнити повністю, рішення Господарського суду Запорізької області від 25.06.2026 та додаткове рішення від 16.07.2026 у справі № 908/611/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» відмовити повністю.

В поясненнях зазначено, що третя особа підтримує викладене у апеляційній скарзі відповідача, вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного:

- суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги відсутність вини Департаменту як обов`язкової умови для настання відповідальності;

- суд першої інстанції помилково ототожнив правовий статус бюджетної установи зі статусом звичайного суб`єкта господарювання, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Департамент є виконавчим органом Запорізької міської ради та головним розпорядником бюджетних коштів. Його діяльність жорстко регламентована статтями 23 та 48 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття зобов`язань та здійснення платежів без відповідних бюджетних асигнувань. Виконання судових рішень щодо Департаменту відбувається за спеціальною процедурою, встановленою Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМУ від 03.08.2011 № 845. Затримка у виконанні рішення була зумовлена об`єктивними та законодавчо врегульованими бюджетними процедурами, а не протиправною бездіяльністю. Застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №916/190/18, суд першої інстанції діяв формально, не врахувавши, що фактичні обставини даної справи (боржник – бюджетна установа) докорінно відрізняються від обставин у типових спорах між приватними суб`єктами;

- оскаржуване рішення порушує принцип пропорційності та створюють надмірне навантаження на місцевий бюджет, що прямо суперечить інтересам територіальної громади. Ці кошти будуть вилучені з бюджету сфери освіти міста Запоріжжя, що негативно вплине на фінансування освітніх програм та закладів, права на доступ до яких мають члени територіальної громади.

24.09.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення від представника ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП», в яких позивач зазначив, що доводи Запорізької міської ради не спростовують факту прострочення виконання грошового зобов`язання та не усувають передбачених частиною другою статті 625 ЦК України наслідків такого прострочення.

22.09.2026 від відповідача/скаржника до ЦАГС надійшла заява про розгляд справи без участі повноважного представника ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ І НАУКИ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ за наявними у справі матеріалами.

30.09.2026 позивач наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників. Про день і час розгляду справи всі учасники провадження у справі повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (а.с. 83-88 т 2).

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача.

У судовому засіданні 30.09.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.

7. Встановлені судом обставини справи

У лютому 2024 до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, підписаною 01.02.2024, звернулось ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» до відповідача - Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради про стягнення 3498996 грн 41 коп., з яких: 3027900 грн 00 основного боргу, 400415 грн 67 коп. пені, 37110 грн 92 коп. 3% річних та 33569 грн 82 коп. інфляційних втрат згідно з договором з послуги оренди №6/21 від 26.01.2021.

У березні 2024 позивачем збільшено позовні вимоги до 4407366, 41 грн, а саме: 3936270,00 основного боргу, 400415,67 грн пені, 37110,92 грн 3% річних та 33569,82 грн інфляційних втрат згідно договору з послуги оренди від 26.01.2021 № 6/21.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 37573094 в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, ідентифікаційний код 37611401 (вул. Бородінська, буд 1А, м. Запоріжжя, 69096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП», ідентифікаційний код юридичної особи 33918351 (Бульвар Парковий, буд. 1А, м. Запоріжжя, 69006) 3936270 (три мільйони дев`ятсот тридцять шість тисяч двісті сімдесят) грн основного боргу, 40041 (сорок тисяч сорок одна) грн 57 коп. пені, 37110 (тридцять сім тисяч сто десять) 92 коп. 3 % річних, 33569 (тридцять три тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять) 82 коп. інфляційних втрат та 66110 (шістдесят шість тисяч сто десять) грн 50 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Предметом судового розгляду у справі №908/252/24 було стягнення з Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради грошових коштів у розмірі 3498996 грн 41 коп., з яких: 3027900 грн 00 основного боргу, 400415 грн 67 коп. пені, 37110 грн 92 коп. 3% річних та 33569 грн 82 коп. інфляційних втрат згідно з договором з послуги оренди №6/21 від 26.01.2021.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024 апеляційну скаргу Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 у справі №908/252/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 у справі №908/252/24 залишено без змін.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024 та рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 у справі №908/252/24 залишено без змін.

Як встановлено Центральним апеляційним господарським судом в постанові від 06.11.2024 у справі №908/252/24:

«….з огляду на порушення строків внесення орендної плати позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3936270,00 грн основного боргу з орендних платежів за період з березня 2023 року по березень 2024 року задоволенню в повному обсязі.

Як вже зазначалось, позивач заявив до стягнення, зокрема, 400415,67 грн пені за період з 21.04.23 по 01.02.24, 37110,92 грн 3 % річних за період з 21.04.23 по 01.02.24 та 33569,82 грн інфляційних втрат за період травень 2023 року - грудень 2023 року згідно договору з послуги оренди від 26.01.2021 № 6/21….

…Здійснивши власний перерахунок 3% річних за період з 21.04.23 по 01.02.24 та інфляційних втрат за період травень 2023 року грудень 2023 року, апеляційний суд визнав правомірним та таким, що підлягає стягненню у заявленому розмірі (37110,92 грн 3% річних; 33 569,82 грн інфляційних втрат)…».

На виконання зазначеного судового рішення господарським судом Запорізької області 12.12.2024 було видано наказ на примусове стягнення.

Постановою Верховного Суду від 24.04.2026 касаційну скаргу Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради залишено без задоволення.

У зв`язку з неможливістю виконання судових рішень через відсутність бюджетних асигнувань у Правобережного відділу освіти, позивач звернувся до суду із заявою про зміну способу виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.12.2025 у справі №908/252/24 заяву ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» було задоволено. Суд змінив спосіб виконання рішення та встановив, що стягнення здійснюється: шляхом списання коштів з рахунків Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради.

Запорізькою міською радою було прийняте рішення від 17.12.2025 №17 «Про затвердження Програми для забезпечення виконання рішень суду та пов`язаних із ними стягнень на 2025-2027 роки».

Метою Програми є виконання рішень про стягнення коштів місцевого бюджету, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи) з метою недопущення настання негативних наслідків для департаменту освіти і науки Запорізької міської ради та структурних підрозділів департаменту освіти і науки Запорізької міської ради пов`язаних із неможливістю реалізації власних та делегованих повноважень у зв`язку із стягненнями, що є наслідком наявності відповідних рішень судів та неможливості виконання судових рішень.

На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 у справі №908/252/24 відповідач частково сплатив суму основної заборгованості, а саме:

- відповідно до платіжної інструкції №695097284 від 26.03.2026 сплачено на користь позивача 125 015,00 грн (а.с. 113);

- відповідно до платіжної інструкції №714050746 від 14.05.2026 сплачено на користь позивача 27 991,00 грн (а.с. 203).

У зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання по сплаті заборгованості за договором з послуги оренди №6/21 від 26.01.2021 стягнутих за рішенням суду від 10.06.2024 у справі №908/252/24 позивачем нараховані та заявлені до стягнення за період з 02.02.2024 по 18.06.2026 3% річних у розмірі 279 571,76 грн та нараховані за період з січня 2024 по 18.06.2026 інфляційні втрати у розмірі 1 073 334,89 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються.

За змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що передбачені ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та три проценти річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права кредитора та компенсацією негативних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (Аналогічна правова позиція висловлена у п. 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).

Подібний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 98, 99 постанови від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20, в якій зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язань сторін. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано учасниками справи, заборгованість відповідача зі спати орендних платежів за період з березня 2023 року по березень 2024 року грн за договором з послуги оренди від 26.01.2021 №6/21 у розмірі 3 936 270,00 грн. була встановлена рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.01.2024 у справі №908/252/24. Також вказаним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 21.04.2023 по 01.02.2024 та інфляційні втрати за період травень 2023 року - грудень 2023 року розраховані на суму заборгованості.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 у справі №908/252/24 залишено без змін.

Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024 та рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 у справі №908/252/24 залишено без змін постановою Верховного Суду від 24.04.2025.

Відповідно до встановлених у цій справі обставин, згідно з платіжними інструкціями відповідачем сплачено суми основного боргу у розмірі 125 015,00 грн (платіжна інструкція №695097284 від 26.03.2026) та у розмірі 27 991,00 грн (платіжна інструкція №714050746 від 14.05.2026).

Водночас повного погашення заборгованості основного боргу у сумі 3 936 270,00 грн у спірний період не відбулося, у зв`язку із чим нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних є правомірним з урахуванням відповідних часткових платежів.

Отже, заявлені в цій справі вимоги стосуються нарахувань за період, який не охоплений попереднім судовим рішенням у справі №908/252/24: трьох процентів річних - з 02.02.2024 до 18.06.2026, інфляційних втрат - із січня 2024 року до 18.06.2026.

Здійснивши власний перерахунок, суд попередньої інстанції правильно встановив, що з відповідача підлягають стягненню 279 571,76 грн. трьох процентів річних за період з 02.02.2024 по 18.06.2026 та 1 073 334,89 грн інфляційних втрат за період із січня 2024 року по 18.06.2026. Визначаючи розмір належних до стягнення сум, місцевий суд урахував часткове погашення основного боргу, здійснене відповідачем 26.03.2026 та 14.05.2026.

За таких обставин, з огляду на встановлене попереднім судовим рішенням грошове зобов`язання відповідача, відсутність доказів його повного виконання у спірний період та необхідність компенсації кредитору наслідків прострочення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Доводи апелянта про безпідставність відмови місцевого суду у зменшенні розміру 3 % річних та інфляційних втрат та не врахування судом обставини прострочення (статусу відповідача як бюджетної установи; відсутність умисного ухилення від виконання рішення; вчинення всіх залежних дій для погашення заборгованості; суспільне значення діяльності відповідача) колегія суддів відхиляє.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зазначила, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним щодо основного грошового зобов`язання, входить до його складу та поділяє його юридичну долю. При цьому положення статті 625 ЦК України поширюються на будь-яке прострочене грошове зобов`язання незалежно від підстав його виникнення, якщо інше не встановлено законом або договором.

Верховний Суд послідовно виходить із того, що інфляційні втрати та три проценти річних не є штрафними санкціями чи неустойкою у розумінні статей 549, 550 ЦК України, а мають компенсаційний характер і спрямовані на відшкодування кредитору втрат від знецінення грошових коштів та компенсацію за користування боржником належними кредитору коштами. Саме тому такі нарахування здійснюються незалежно від вини боржника, його фінансового стану, наявності форс-мажорних обставин чи інших причин прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Апелянт зазначає про незгоду зі стягненням 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, однак окремих мотивів щодо порушення судом норм статей 123, 126, 129 ГПК України, недостовірності поданих позивачем доказів або неправильності пропорційного розподілу цих витрат в апеляційній скарзі не наводить.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачу професійної правничої допомоги на підставі договору б/н від 01.03.2026 про надання правничої допомоги, додатку №1 до договору б/н від 01.03.2026 про надання правничої допомоги, акту від 19.05.2026 приймання-передачі виконаної роботи до договору б/н від 01.03.2026 про надання правничої допомоги, квитанції до прибуткового касового ордеру №19/05 від 19.05.2026 про сплату 20000,00 грн., ордеру серії АР №1319134 від 19.05.2026

Визначений судом першої інстанції розмір витрат є пов`язаним із розглядом справи, документально підтвердженим та є співмірними та розумними витратами відповідача на професійну правову допомогу у даній справі. Підстав для його зменшення або відмови у відшкодуванні колегія суддів не встановила.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

9. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ І НАУКИ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.06.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/611/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/611/26 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена: 19.10.2026.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук