Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №908/356/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 м. Дніпро Справа № 908/356/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі

головуючого судді: Віннікова С.В. доповідач,

суддів: Андрейчук Л.В., Левшина Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія “АКВІ БУД” на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 (суддя Зінченко Н.Г., повний текст якого складений 24.07.2026) у справі № 908/356/26,

за позовом Військової частини НОМЕР_1 ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія “АКВІ БУД”, про стягнення 42 145,87 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія “АКВІ БУД” 42 145,87 грн штрафних санкцій (пені за порушення строків завершення будівництва) за договором підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 169/4Д від 24.03.2025.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі №908/356/26 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія “АКВІ БУД” на користь Військової частини НОМЕР_1 38 127,22 грн пені та 2 662,40 грн судових витрат на сплату судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія “АКВІ БУД”, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі №908/356/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

У разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, зменшити на 99% розмір неустойки, заявленої до стягнення, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, з огляду на її явну неспівмірність наслідкам (їх відсутність) порушення строків виконання зобов`язання та необхідність дотримання принципів розумності, справедливості й добросовісності.

В обґрунтування вимог скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності та формально підійшов до оцінки доказів, порушивши вимоги ст. 86 ГПК України щодо всебічного й повного дослідження обставин справи у їх сукупності.

Підрядник наголошує, що роботи 1 етапу виконав своєчасно, а будівельні роботи за договором фактично завершив 14.07.2025 (акт приймання виконаних робіт за липень 2025 року), тобто виконав їх у повному обсязі, якісно та добросовісно, що підтверджується також актом здачі-приймання робіт з нагляду від 23.07.2025 та актом готовності об`єкта до експлуатації від 17.11.2025. При цьому замовник прийняв виконані роботи без зауважень та оплатив їх у повному обсязі, що свідчить про відсутність завданих позивачу збитків.

Крім того, замовник здійснював технічний нагляд і був обізнаний про уповільнення робіт, однак повідомлень чи претензій у порядку п. 18.9 договору не направляв, порушення строків істотним не визнав та передбаченим п. 4.1.1 договору правом на одностороннє розірвання договору в разі порушення строку понад 5 днів не скористався, що вказує на фактичне визнання замовником об`єктивних труднощів виконання договору.

Скаржник стверджує, що порушення строків сталося внаслідок дії непередбачуваних і невідворотних обставин, які виникли після укладення договору та не залежали від волі підрядника (ст. 617, ст. 652 ЦК України, п. 13.2, 13.13, 14.1, 14.3 договору): загострення ситуації на Слов`янському та Покровському напрямках; пришвидшення руху фронту в бік об`єкта; загрози використання ворогом FPV-дронів (зокрема на оптоволокні), баражуючих БПЛА типу «Ланцет»; значна тривалість і кількість повітряних тривог, під час яких роботи зупинялися за інструкцією підприємства; несприятливі погодні умови (опади, перезволоження ґрунту, пориви вітру, туман); дефіцит матеріалів і кваліфікованої сили через мобілізацію, а також відмова перевізників доставляти вантажі поблизу лінії фронту.

Наведені обставини, на думку апелянта, підтверджуються матеріалами справи: висновком Рівненської ТПП про істотну зміну обставин від 12.03.2026 № 56.01/89, даними мапи Deep State Map, листами перевізників (ТОВ «Харків транс групп», ФОП Мехедок Г.В., ФОП Синєбок А.С., ТОВ «Темп авто групп»), відповідями Донецької та Дніпропетровської ОВА про тривалість тривог і примусову евакуацію, фотографіями з об`єкта та внутрішнім наказом про дії під час тривог від 31.03.2025 № 21/3-5/1.

Спираючись на правові висновки Верховного Суду у постановах від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 та від 05.12.2023 у справі № 917/1593/22, скаржник наголошує, що сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом наявності форс-мажорних обставин і вони можуть доводитися іншими доказами, тим більше з огляду на загальновідомість військових подій, обізнаність замовника та приписи ч. 1, 3 ст. 75 ГПК України.

Щодо зменшення розміру пені апелянт зазначає, що за приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та практики Верховного Суду (постанови у справах № 902/417/18, № 911/2269/22, № 910/6807/25 та ін.) неустойка має виключно компенсаційний, а не каральний характер і не може бути джерелом надмірного збагачення кредитора чи непомірним тягарем для боржника. З огляду на незначний період прострочення, здачу фортифікаційного об`єкта в повному обсязі, відсутність зауважень щодо якості, відсутність шкоди та збитків у позивача, а також дотримання принципів справедливості, добросовісності й розумності, скаржник вважає за необхідне зменшити розмір неустойки на 99%.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач (Військова частина НОМЕР_1 ) просить залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/356/26 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ПБК «АКВІ БУД» без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що, ознайомившись із текстом апеляційної скарги відповідача, вважає викладені в ній доводи повністю безпідставними, а ухвалене судом першої інстанції рішення законним і обґрунтованим.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В., Левшина Г.В.

Ухвалою від 17.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія “АКВІ БУД” на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/356/26. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Частинами 1, 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Встановлені судом обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 24.03.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “АКВІ БУД” (Підрядник, відповідач у справі) укладено Договір підряду № 169/4Д на будівництво фортифікаційних споруд (далі – Договір), за умовами пункту 1.1 якого в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати Роботи з розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об`єкту: “Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 533” (далі - Об`єкт), а Замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість. Код ДК 012:2015: 45220000-5 - Інженерні та будівельні роботи.

В пункті 1.4 Договору визначено, що роботи виконуються за етапами:

І етап - Проектування: виконання вишукувальних робіт (інженерно - геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проєктної документації стадії “Робочий проект” (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача Замовнику відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4), що є невід`ємною частиною Договору.

ІІ етап - Будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4).

Згідно з п. 2.1 Договору вартість робіт по Договору визначена за Договірною ціною (Додаток № 1) і складає 3 010 462,00 грн., в тому числі ПДВ 501 743,67 грн. та є складовою частиною вартості робіт по Об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об`єкта.

Договірна ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Вказана договірна ціна встановлюється твердою та складається Підрядником на основі його пропозицій відповідно до кошторисних норм України – Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281. (п. 2.3, 2.4 Договору)

В подальшому сторонами укладалися додаткові угоди до Договору № 1 від 125.06.2025 та № 2 від 11.11.2025, згідно з якими сторони дійшли згоди щодо зміни вартості робіт, визначеної за Договірною ціною, в бік її зменшення.

Пунктом 3.1 Договору обумовлено, що строки виконання робіт за цим Договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4).

Після закінчення виконання робіт Підрядник письмово повідомляє про це Замовника. Датою закінчення робіт за Договором вважається дата підписання Акту готовності Об`єкта до експлуатації, складеного уповноваженими представниками Замовника разом з представниками Підрядника. (п. 3.4 Договору)

За змістом пункту 3.5 Договору Підрядник передає Замовнику по І етапу: технічні звіти про вишукувальні роботи (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), проєктну документацію стадії “Робочий проєкт”, позитивний експертний звіт. Замовник протягом 10 календарних днів з дня отримання документації та Акту виконаних робіт зобов`язаний прийняти роботи шляхом підписання Акту виконаних робіт.

В п. 8.1 Договору визначено, що Замовник за Актом приймання-передачі Об`єкта передає Підряднику на період виконання робіт та до їх завершення Об`єкт (будівельний майданчик/фронт робіт).

Відповідно до п. 10.1 Договору приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3.

В п. 11.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи з будівництва Об`єкта проводяться на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, протягом 10 календарних днів після їх підписання (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника) та надання підрядником проміжного пакету документів, а саме: проміжних актів прихованих робіт затверджених інженером технічного нагляду.

Після виконання Підрядником робіт з будівництва Замовник приймає виконану роботу та протягом 5 робочих днів з дати отримання пакету документів, підписує акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, якщо вони повністю відповідають об`ємам виконаних робіт на ділянці будівництва, в іншому випадку акти повертаються підряднику для усунення зауважень та коригування.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним Договором, Сторони несуть відповідальність передбачену цим Договором та чинним законодавством України (п. 13.1 Договору).

В пункті 13.5 Договору сторони визначили, що за порушення строків завершення будівництва по Договору, Підрядник сплачує Замовникові пеню у розмірі 0,1 % Договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з Підрядника додатково стягується штраф на користь Замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 17.2 Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” (зі змінами), але не пізніше ніж до 31 грудня 2025 року. У частині оплати - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Зміни та доповнення до цього Договору будуть дійсні за умови, якщо вони укладені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками сторін та скріплені печатками (за наявності). (п. 18.4 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 8.1 Договору Замовником за Актом приймання-передачі об`єкта (будівельного майданчика) “Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 533” від 25.03.2025 передано Підряднику будівельний майданчик для початку будівництва. Зазначений Акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками Замовника і Підрядника.

У Календарному графіку виконання робіт (Додаток № 4 до Договору) сторонами узгоджені строки виконання робіт по Об`єкту - окремо за І та ІІ етапами.

Так, за І-им етапом – проектні роботи та експертиза проектної документації – роботи мають бути виконані в період третя декада березня 2025 року – перша декада квітня 2025 року; по ІІ-у етапу – будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 533 – роботи мають бути виконані в період друга – третя декади червня 2025 року.

Фактичні обставини справи свідчать, що за Актом здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектно-кошторисної документації по об`єкту “Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 533” від 01.06.2025 № 1ПКД Підрядником передано Замовнику роботи на загальну суму 57 274,36 грн. з ПДВ (вартість виконаних проектних робіт – 50 000,00 грн. з ПДВ, вартість експертизи проектної документації – 7 274,36 грн. з ПДВ).

Платіжною інструкцією № 794 від 27.06.2025 позивачем на користь відповідача здійснено оплату виконаних робіт з розробки проектно-кошторисної документації в розмірі 57 274,36 грн.

Додаткова угода № 1 від 12.06.2025, якою на підставі абз. 5 п. 48 постанови КМУ від 11.11.2022 № 1275 “Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану” (зі змінами) сторони дійшли згоди щодо зміни вартості робіт в бік зменшення на 42,38 грн., у зв`язку із чим вартість робіт по Договору визначена за Договірною ціною (Додаток № 1 до Додаткової угоди № 1 від 12.06.2025) і складає 3 010 419,62 грн., в тому числі ПДВ 501 736,60 грн.

Будівельні роботи по Об`єкту виконані Підрядником, фактично завершені та передані Замовнику 14.07.2025, у підтвердження чого сторонами складені та підписані Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2025 року форми № КБ-2в та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3н а суму 2 863 588,62 грн.

Платіжною інструкцією від № 1314 від 16.07.2025 позивачем на користь відповідача здійснено оплату в розмірі 2 863 588,62 грн. за виконані відповідачем будівельні роботи за Договором.

Крім того, 23.07.2025 сторонами також був складений та підписаний Акт № 1А здачі-приймання виконаних робіт зі здійснення авторського нагляду за будівництвом по об`єкту “Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 533” на суму 12 000,00 грн., яка перерахована позивачем на рахунок відповідача платіжною інструкцією № 1446 від 24.07.2025.

17.11.2025 позивачем та відповідачем складено та підписано Акт готовності об`єкта до експлуатації, в якому сторонами визначено, що будівельні роботи по об`єкту “Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 533” виконано в повному обсязі у строк: початок робіт – 12.06.2025, закінчення робіт – 14.07.2025.

У зв`язку тим, що будівельні роботи по об`єкту “Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 533” завершено, при цьому фактична вартість будівельних робіт склала 2 863 588,62 грн., Додатковою угодою № 2 від 11.11.2025 сторонами зменшено бюджетні зобов`язання (вартість робіт за Договором) на 77 556,64 грн., тобто до 2 932 862,98 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо дотримання строків завершення будівництва по об`єкту “Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 533” за Договором підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 169/4Д від 24.03.2025 стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів з позовом у цій справі про стягнення 42 145,87 грн. штрафних санкцій (пені за порушення строків завершення будівництва) на підставі п. 13.5 Договору.

Розрахунок пені позивачем здійснений наступним чином: договірна ціна за Договором в редакції Додаткової угоди № 1 (на період прострочення) – 3 010 419,62 грн.; строк завершення робіт за Договором - 30.06.2025; дата фактичного виконання робіт - 14.07.2025. Отже розмір пені за період прострочення з 01.07.2025 по 14.07.2025 (14 днів) складає 42 145,84 грн. (3 010 419,62 грн. х 0,1 % х 14 днів).

Відповідач доказів дотримання всіх умов Договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 169/4Д від 24.03.2025, в тому числі стосовно строків завершення будівництва, не надав. Проте, вважає, що ТОВ “ПБК “АКВІ-БУД” укладаючи Договір підряду № 169/4Д від 24.03.2025 врахувало відповідні обставини, пов`язанні з повномасштабною військовою агресією РФ проти України, введення на території України військового стану, близькість регіонів виконання будівельних робіт до лінії фронту, разом із тим через короткий проміжок часу з моменту укладення договору настала істотна зміна обставин, якими сторони керувалися в момент укладення договору, і які відповідач не міг передбачити, а саме: загострення воєнної ситуації на Слов`янському напрямку Дніпропетровської області та Покровському напрямку Донецької області; рух фронту в сторону населених пунктів, де велися будівельні роботи та можливість ворогом використовувати FPV-дрони на оптоволокні та радіокеровані FPV-дрони з підсиленими антенами або ретрансляторами та БПЛА типу “Ланцет”; значна тривалість повітряних тривог, через постійну загрозу ракетних та авіаційних ударів; наявність несприятливих погодних умов, таких як значні та тривалі опади, надмірне зволоження ґрунту, сильні пориви вітру, грози, туман; дефіцит будівельних матеріалів, які через свою специфічну приналежність виготовляються тільки кількома виробниками на всій території України; дефіцит на ринку праці, в умовах мобілізації кваліфікованої робочої сили. Такі обставини є незалежними від волі та дій ТОВ “ПБК “АКВІ-БУД”, належать до категорії істотних обставин та не могли бути передбачені на момент укладення договорів підряду. Їх комплексний вплив об`єктивно унеможливлює належну організацію та функціонування складної системи виконання будівельних робіт із зведення фортифікаційних та військових інженерно-технічних споруд у період збройної агресії, що фактично призвело до неможливості належного виконання зобов`язань за Договором підряду на будівництво об`єктів у первісно встановлені строки без шкоди для якості та безпеки робіт. Зазначений характер обставин засвідчується висновком Рівненської ТПП про істотну зміну обставин від 10.03.2026 № 56.01/86. Поданий висновок у поєднанні з іншими доказами у справі є належним підтвердженням існування обставин, що об`єктивно вплинули на виконання зобов`язань.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договір. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір від 24.03.2025 №152/4Д за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 цього Кодексу регламентовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що за змістом п. 3.1 Договору від 24.03.2025 № 169/4Д та Календарного графіку виконання робіт (додаток № 4 до Договору) строк завершення будівельних робіт по об`єкту (ІІ етап) узгоджено сторонами - третя декада червня 2025 року, тобто кінцевою датою виконання є 30.06.2025.

Предметом спору у даній справі є вимоги Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія «АКВІ БУД» про стягнення неустойки (пені) в сумі 42 145,87 грн за порушення строків завершення будівництва фортифікаційних споруд за договором підряду від 24.03.2025 № 169/4Д.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання перед позивачем щодо своєчасного завершення будівельних робіт, оскільки фактично будівельні роботи по об`єкту було завершено та передано замовнику за Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в лише 14.07.2025, що також зафіксовано сторонами у підписаному Акті готовності об`єкта до експлуатації від 17.11.2025.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 13.5 Договору сторони погодили, що за порушення строків завершення будівництва по Договору підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 % договірної ціни за кожен день такого прострочення.

На підставі пункту 13.5 Договору позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 42 145,87 грн пені за період з 01.07.2025 по 14.07.2025 (14 днів) у розмірі 0,1 %, виходячи з суми договірної ціни 3 010 419,62 грн (погодженої в редакції Додаткової угоди № 1 від 12.06.2025).

Суд першої інстанції здійснив перевірку розрахунку пені, наведеного позивачем, та встановив, що такий розрахунок здійснено неправильно, з огляду на те, що позивачем невірно визначено період прострочення, оскільки день завершення робіт та передання їх замовнику (14.07.2025) не входить у період прострочення; останнім днем прострочення є 13.07.2025 (13 днів). Також суд першої інстанції зазначив, що вартість робіт, з якої допущене прострочення, визначена за Додатковою угодою № 2 від 11.11.2025 і становить 2 932 862,98 грн, у зв`язку з чим самостійно визначив розмір пені, належної до нарахування, у сумі 38 127,22 грн.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений правовий висновок: «З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у звязку з порушенням грошового зобовязання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.».

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справах № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо визначення періоду прострочення тривалістю 13 днів та розміру нарахованої пені у сумі 38 127,22 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, заперечуючи проти рішення суду, стверджує про безпідставне неврахування судом першої інстанції того факту, що порушення строків виконання зобов`язання підрядником було зумовлено дією форс-мажорних обставин та істотною зміною обставин, які мають непередбачуваний та невідворотний характер, що звільняє його від відповідальності на підставі ст. 617, ст. 652 ЦК України та розділу 14 Договору.

Оцінюючи зазначені доводи відповідача, колегія суддів виходить із того, що за приписами частини 1 статті 883 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за прострочення передання збудованого об`єкта замовникові та за інші порушення договору, якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Відповідно до частин 1, 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини. Форс-мажорними обставинами є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16). Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанова КГС ВС від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання особа повинна довести наявність обставин непереборної сили, їх надзвичайний характер, неможливість попередити завдання шкоди та прямий причинно-наслідковий звязок між цими обставинами і порушенням конкретного зобов`язання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що укладений між сторонами Договір від 24.03.2025 № 169/4Д містить детально регламентований Розділ 14 «Обставини непереборної сили».

Зокрема, відповідно до п. 14.2 Договору сторона, виконанню обов`язків якої перешкоджають форс-мажорні обставини, зобов`язана не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону, протягом 5 (п`яти) календарних днів надати належні підтвердні документи, видані компетентними (уповноваженими) органами. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, який надається в межах строку повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Згідно з п. 14.6 Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення другої сторони стороною, для якої стало неможливим виконання зобов`язань за Договором через настання обставин непереборної сили, позбавляє її права посилатися на ці обставини та вимагати зміни (перенесення) строку виконання своїх зобов`язань.

Крім того, за умовами п. 14.8 Договору сторони погодили, що оскільки правочин укладається в умовах дії правового режиму воєнного стану, сам факт воєнного стану не вважається обставинами непереборної сили, крім випадків настання конкретних подій/обставин, що буде підтверджено документами уповноважених органів.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, останній не надав доказів письмового повідомлення позивача у погоджений п. 14.2 Договору 5-денний строк про настання конкретних форс-мажорних обставин, які перешкоджали своєчасному завершенню будівництва у строк до 30.06.2025. Також матеріали справи не містять доказів отримання підрядником сертифіката ТПП про форс-мажорні обставини щодо виконання спірного Договору в межах строку виконання зобов`язань або завчасного письмового інформування замовника про сповільнення робіт за 10 днів у порядку п. 4.4.16 Договору.

Щодо наданої відповідачем копії висновку Рівненської торгово-промислової палати від 12.03.2026 № 56.01/89 колегія суддів зазначає, що вказаний документ складений вже після фактичного виконання робіт і звернення позивача з позовом до суду, та за своєю правовою природою є висновком про істотну зміну обставин (ст. 652 ЦК України), а не сертифікатом про засвідчення форс-мажорних обставин (ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Істотна зміна обставин і форс-мажорні обставини є різними правовими категоріями: якщо форс-мажор звільняє від відповідальності за порушення зобов`язання (ст. 617 ЦК України), то істотна зміна обставин є підставою для внесення змін до договору або його розірвання за згодою сторін чи в судовому порядку (ст. 652 ЦК України), проте відповідач таких вимог у передбаченому законом порядку не заявляв.

На підставі викладеного апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності підстав для повного звільнення його від відповідальності за порушення строків завершення будівництва.

Разом з тим, наведені скаржником обставини підтверджують, що виконання робіт відбувалося у винятково складних умовах, пов`язаних із веденням бойових дій на Покровському напрямку, реальною загрозою для життя працівників від повітряних атак та ударних БПЛА, тривалістю сигналів повітряної тривоги, що вимагало зупинення робіт, ускладненою логістикою постачання матеріалів та дефіцитом робочої сили.

Ці обставини, хоча й не звільняють відповідача від цивільно-правової відповідальності в силу недотримання ним погодженої процедури фіксації форс-мажору, підлягають обов`язковому врахуванню судом не як підстава для відмови в позові, а як істотні обставини при вирішенні питання про застосування судової дискреції щодо зменшення розміру належної до сплати неустойки.

Аналізуючи наявність підстав для зменшення розміру неустойки, колегія суддів виходить з наступного.

Як зазначав відповідач у суді першої інстанції та в поданій апеляційній скарзі, стягнення неустойки в заявленому розмірі є несправедливим, непропорційним і таким, що не узгоджується з фактом повного виконання зобов`язання, відсутністю завданих позивачу збитків та об`єктивно небезпечними умовами виконання робіт під час дії воєнного стану.

Колегія суддів вважає ці доводи обґрунтованими в частині визначення остаточного розміру відповідальності відповідача.

Так, частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, балансу інтересів сторін, характеру порушення, причин його виникнення, ступеня виконання зобов`язання, поведінки сторін та наслідків порушення.

Водночас згідно із частиною першою статті 550 Цивільного кодексу України право кредитора на неустойку виникає незалежно від наявності у нього збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Ненадання позивачем доказів понесення збитків не є підставою для повної відмови у позові, проте відсутність у матеріалах справи доказів реальних негативних майнових наслідків прострочення є однією з істотних обставин, яка підлягає врахуванню при визначенні розміру неустойки.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність.

У пунктах 8.22– 8.25 постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що заходи цивільно-правової відповідальності мають компенсаторний характер і спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора, а не на покарання боржника. Неустойка не може перетворюватися на непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила, що обставини, які можуть бути підставою для зменшення неустойки, та розмір, до якого вона зменшується, мають індивідуальний характер у кожних конкретних правовідносинах. Законодавством не встановлено універсального мінімального чи максимального відсотка зменшення неустойки, а його визначення належить до дискреційних повноважень суду, які реалізуються на підставі оцінки встановлених обставин справи та з дотриманням принципів верховенства права, справедливості, добросовісності й розумності.

Оцінюючи ступінь виконання відповідачем зобов`язання, колегія суддів враховує, що будівельні роботи за Договором підряду від 24.03.2025 № 169/4Д виконані підрядником у повному обсязі, прийняті позивачем за актом приймання форми № КБ-2в та повністю оплачені. Результат робіт введено в експлуатацію відповідно до підписаного сторонами Акта готовності об`єкта до експлуатації від 17.11.2025. Матеріали справи не містять відомостей про дефекти чи недоліки якості або обсягів робіт, а також необхідності залучення іншого підрядника для їх виконання.

Матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок 13-денного прострочення позивач зазнав будь-яких матеріальних втрат або що збудована фортифікаційна споруда через це втратила своє функціональне призначення.

Колегія суддів також бере до уваги, що підрядник здійснював будівництво оборонного опорного пункту в умовах підвищених ризиків ураження засобами противника поблизу лінії фронту та постійних сигналів повітряної тривоги. Незважаючи на об`єктивні логістичні та безпекові ускладнення, відповідач не відмовився від договору, не зупинив будівництво, а продовжив виконання зобов`язання і забезпечив повну здачу об`єкта замовнику, що вказує на добросовісність поведінки підрядника.

Зваживши наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що стягнення визначеного судом першої інстанції розміру неустойки у сумі 38 127,22 грн не забезпечує справедливого балансу інтересів сторін та набуває ознак каральної санкції щодо підрядника, який в умовах воєнного стану забезпечив завершення фортифікаційних робіт.

Натомість зменшення нарахованої пені на 90 відсотків із залишенням до стягнення 10 відсотків її розміру забезпечить реальну відповідальність відповідача за допущене порушення договірної дисципліни, збереже превентивну функцію неустойки та запобігатиме покладенню на боржника неспівмірного майнового тягаря.

З огляду на те, що належний до нарахування розмір пені становить 38 127,22 грн, після застосування судового зменшення на 90 % до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає: 38 127,22 грн Ч 10 % = 3 812,72 грн пені.

У стягненні решти нарахованої пені у розмірі 34 314,50 грн (38 127,22 грн - 3 812,72 грн) належить відмовити на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив факт порушення відповідачем строку будівництва та відсутність підстав для повного звільнення від цивільно-правової відповідальності, проте помилково відхилив клопотання відповідача про зменшення розміру пені без належного врахування всієї сукупності обставин, які мають істотне значення: здачі робіт у повному обсязі, відсутності зауважень щодо якості, відсутності доведених збитків у замовника та специфіки виконання фортифікаційних робіт в умовах загрози ураження на прифронтових територіях.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/356/26 підлягає зміні в частині розміру пені, що підлягає стягненню, та розподілу судових витрат.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обовязок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України», № 4241/03 від 28.10.2010). Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», № 63566/00 від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно зі статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 277 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія «АКВІ БУД» підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі № 908/356/26 підлягає зміні в частині розміру пені, що підлягає стягненню, шляхом її зменшення на 90 % на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України - до суми 3 812,72 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у даній справі слід залишити без змін.

Судові витрати

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю (пропорційно обґрунтовано нарахованій сумі до її судового зменшення), без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог у цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19.

Враховуючи, що у даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені на 90 % саме з підстав застосування дискреційних повноважень на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, а не з огляду на необґрунтованість позовних вимог, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позову підлягають покладенню на відповідача у визначеному судом першої інстанції розмірі 2 662,40 грн (розрахованому пропорційно обґрунтовано нарахованій пені у сумі 38 127,22 грн до її судового зменшення).

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія «АКВІ БУД», оскільки зменшення розміру пені є наслідком реалізації дискреційних повноважень суду за клопотанням скаржника, тоді як у задоволенні вимог апеляційної скарги про повне звільнення від відповідальності та відмову в позові відмовлено. Підстави для стягнення судового збору за подання апеляційної скарги з позивача на користь відповідача відсутні.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, які підлягали б розподілу за результатами апеляційного перегляду, матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія “АКВІ БУД” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі №908/356/26 змінити.

Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі №908/356/26 викласти в такій редакції:

“Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія «АКВІ БУД» (69063, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 27/29, кабінет 49, ідентифікаційний код юридичної особи 41400018) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) 3 812,72 грн (три тисячі вісімсот дванадцять грн 72 к) пені та 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40к.) судових витрат на сплату судового збору.»

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 у справі №908/356/26 залишити без змін.

Видачу наказу, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 19.10.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя Г.В. Левшина