Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №945/1691/25 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 945/1691/25

провадження № 51-4905 км 25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 серпня 2025 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 серпня 2025 року повернуто скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність посадової особи ВП № 5 Миколаївського РУП ГУНП щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 серпня 2025 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року, направити справу на новий розгляд.

На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_6 , серед іншого, посилається на те, що вказану вище ухвалу слідчого судді не отримував, не брав участі в судовому засіданні під час її постановлення, мотиви прийнятого слідчим суддею рішення йому не відомі.

Також ОСОБА_6 стверджує, що допущені місцевим судом порушення не були усунуті судом апеляційної інстанції, а судові розгляди проведено із суттєвим порушенням Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та його прав.

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_6 не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу ОСОБА_6 і просила її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію учасника судового провадження, перевіривши матеріали провадження та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що ця скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Положеннями ч. 2 ст. 424 КПК передбачено, що ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 399 КПК ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що, з огляду на наведені вище положення кримінального процесуального закону, предметом касаційного перегляду в цьому провадженні може бути лише ухвала Миколаївського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 серпня 2025 року як така, що може перешкоджати подальшому кримінальному провадженню.

З огляду на зазначене вимоги касаційної скарги щодо скасування ухвали слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 серпня 2025 року не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права під час ухвалення судових рішень у тій частині, у якій їх було оскаржено.

Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно із ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися положеннями ст. 412 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення цієї Конвенції знайшли своє відображення також у ст. 55 Конституції України.

Водночас Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Воловік проти України» зазначає, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, то держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених ст. 6 згаданої Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду.

Положеннями ст. 24 КПК визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У частинах 2, 3 ст. 395 КПК встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом 5 днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.

Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, з яких цей строк пропущено.

З огляду на системний аналіз норм процесуального закону поважними причинами пропущення процесуального строку слід вважати лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судового рішення, пов`язані дійсно з істотними перешкодами чи труднощами, які унеможливлювали або ускладнювали можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 306 КПК скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше 72 годин з моменту надходження відповідної скарги.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 304 КПК визначено, що скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати таку скаргу.

Як видно з матеріалів провадження, 04 серпня 2025 року до Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшла скарга ОСОБА_6 на бездіяльність посадової особи ВП № 5 Миколаївського РУП ГУНП щодо невнесення відомостей до ЄРДР.

Перевіряючи матеріали скарги ОСОБА_6 , слідчий суддя зазначив про відсутність можливості ідентифікувати автора скарги та перевірити справжність кваліфікованого електронного підпису (за його відсутності), у зв`язку із чим вважав, що така скарга не може вважатися поданою в порядку статей 303 - 304 КПК, а тому ухвалою від 04 серпня 2025 року скаргу ОСОБА_6 повернув.

За таких обставин, ураховуючи те, що скаргу ОСОБА_6 повернуто після перевірки матеріалів такої скарги на відповідність вимогам законодавства щодо права її подання, ОСОБА_6 не повідомлено про розгляд його скарги, а судове засідання не проводилося.

28 листопада 2025 року до Миколаївського апеляційного суду від ОСОБА_6 надійшли апеляційна скарга (датована 01 листопада цього року) на вказану вище ухвалу слідчого судді від 04 серпня 2025 року, у якій він посилався на те, що зміст цієї ухвали йому невідомий, а також клопотання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги, в якому, зокрема, стверджував, що неотримання повного тексту ухвали слідчого судді перешкодило зрозуміти мотиви прийнятого судом рішення і захистити свої права та інтереси.

Миколаївський апеляційний суд, керуючись положеннями ст. 399 КПК, ухвалою від 02 грудня 2025 року відмовив ОСОБА_6 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, зазначивши, що ним не наведено поважних причин для його поновлення.

Проте колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував і не вмотивовував свого рішення, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з висновком щодо застосування норми права, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 листопада 2019 року (справа № 760/12179/16-к, провадження № 51-9550 кмо 18), за змістом абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК, якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.

У постанові від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18, провадження № 51-6470 кмо 18) об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зауважила, що у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК.

В оскарженій ухвалі суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначив, що копія ухвали слідчого судді від 04 серпня 2025 року була направлена скаржнику 05 серпня цього року.

Мотивуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції також підкреслив, що наведені ОСОБА_6 доводи щодо необізнаності з прийнятим судом рішенням спростовуються матеріалами провадження, згідно з якими 19 вересня 2025 року він вже звертався до Миколаївського апеляційного суду з аналогічною апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, яку ухвалою від 22 жовтня 2025 року повернуто апелянту у зв`язку з тим, що вона не підписана особою, яка її подала, а 18 листопада 2025 року ОСОБА_6 звернувся до Миколаївського апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами цієї ухвали суду апеляційної інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважав, що ОСОБА_6 був обізнаний про прийняте слідчим суддею рішення і мав можливість його оскаржити в передбачений законом строк.

Однак, на переконання колегії суддів, така позиція суду апеляційної інстанції, не узгоджується з положеннями статей 24, 370 КПК і наведеною вище практикою Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Так, зі змісту матеріалів провадження видно, що копія вказаної ухвали слідчого судді та апеляційна скарга дійсно були направлені на поштову адресу ОСОБА_6 05 серпня 2025 року, проте це поштове відправлення повернулося на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області за закінченням терміну зберігання.

Водночас колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі, за результатами розгляду якої постановлена ухвала від 22 жовтня 2025 року (на неї суд апеляційної інстанції посилається в ухвалі від 02 грудня 2025 року як на підставу обізнаності скаржника про прийняте слідчим суддею рішення), ОСОБА_6 вказував про неотримання ухвали слідчого судді станом на час подання такої апеляційної скарги.

Отже, на думку Верховного Суду, суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, належним чином не перевірив та не проаналізував доводів апелянта щодо неотримання оскаржуваного судового рішення і необізнаності з його мотивами.

Ураховуючи наведене вище, колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції, формально зазначивши про те, що ОСОБА_6 не наведено поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для його поновлення.

Таким чином, під час розгляду провадження суд апеляційної інстанції, належним чином не мотивувавши свого рішення, з огляду на згадані вище положення КПК та практику Верховного Суду, допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки зазначене могло перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення, що відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування прийнятого рішення.

За вказаних обставин доводи касаційної скарги ОСОБА_6 щодо допущеного судом апеляційної інстанції порушення КПК є обґрунтованими.

Тому касаційна скарга ОСОБА_6 (з огляду на вимоги його касаційної скарги та повноваження суду касаційної інстанції) підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 серпня 2025 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3