Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №462/7470/25 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 462/7470/25

провадження № 51-2337км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на вирок Львівського апеляційного суду від 19 березня 2026 року,

в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141390000811, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Куткір Буського району Львівської області та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Залізничний районний суд м. Львова вироком від 13 січня 2026 року визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до ст. 75 цього Кодексу звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і поклав на нього обов`язки, визначені ст. 76 КК.

Також суд вирішивпитання щодо процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 10 липня 2025 року о 13:07, керуючи автобусом МАЗ203069 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухаючись біля будинку № 29 на вул. Виговського в напрямку до вул. Городоцької в м. Львові, порушив вимоги п. 1.5, пп «б» п. 2.3, п. 21.4 Правил дорожнього руху, а саме, будучи неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та перед початком руху не переконався, що всі пасажири вийшли

із салону транспортного засобу, розпочав рух, не зачинивши дверей, унаслідок чого пасажирці ОСОБА_8 , яка виходила із салону транспортного засобу та випала на тротуар, спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

Львівський апеляційний суд 19 березня 2026 року під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою представника потерпілого адвоката

ОСОБА_9 скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та постановив свій, яким визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК і призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 рокиз позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Відповідно до ст. 75 цього Кодексу звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і поклав на нього обов`язки, визначені ст. 76 КК.

У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_6 та правильності кваліфікації його діяння, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На переконання захисника, апеляційний суд здійснив перегляд вироку місцевого суду стосовно ОСОБА_6 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_9 , повноваження якого на представництво інтересів потерпілої не були належним чином підтверджені відповідно до вимог статей 50, 58 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). У зв`язку із цим вважає, що адвокат ОСОБА_9 не мав права подавати апеляційну скаргу в інтересах потерпілої, згідно зі ст. 393 КПК.

Стверджує, що адвокат ОСОБА_9 не укладав договору про надання правової допомоги з потерпілою, а уклав його з її сином - ОСОБА_10 , який не був її законним представником. Зазначає, що у матеріалах провадження відсутні документи, які підтверджували б право ОСОБА_10 діяти від імені потерпілої, а також докази волевиявлення потерпілої на представництво її інтересів адвокатом ОСОБА_9 .

Наголошує, що на час подання апеляційної скарги потерпіла померла, а матеріали кримінального провадження не містять ані договору про надання правової допомоги, укладеного безпосередньо з потерпілою, ані довіреності чи іншого документа, який підтверджував би, що вона за життя уповноважила адвоката ОСОБА_9 представляти її інтереси в цьому кримінальному провадженні. Також посилається на відсутність процесуального рішення про залучення правонаступника потерпілої в порядку, передбаченому КПК.

Вважає, що повноваження представника повинні існувати на момент подання апеляційної скарги.

На переконання захисника, розгляд справи за відсутності належного суб`єкта апеляційного оскарження порушив засади законності й правової визначеності та право на справедливий суд і призвів до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, Суд дійшов висновку,що ця скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а саме ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.

За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення

у межах касаційної скарги.

Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених та перевірених місцевим судом, правильності кваліфікації його діяння за ч. 2 ст. 286 КК, а також справедливості призначеного покарання Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині захисник не оскаржує.

Доводи ж касаційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо подання апеляційної скарги на вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 особою, яка не мала права її подавати, Верховний Суд вважає неспроможними.

Так, за загальним правилом, фізичною особою, яка може бути визнана потерпілою у кримінальному провадженні, є особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди; права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 1-3 ст. 55 КПК).

Заразом відповідно до ч. 6 ст. 55 КПК, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин 1-3 цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням

- потерпілими може бути визнано кілька осіб.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК близьким родичем визнається, зокрема, син.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок вчинення ОСОБА_6 ДТП ОСОБА_8 спричинено тяжкі тілесні ушкодження. Водночас ОСОБА_10 (син ОСОБА_8 ) 19 серпня 2025 року подав до органу досудового розслідування заяву про визнання його потерпілим у зв`язку з тим, що його

мати ( ОСОБА_8 ) є недієздатною, тому потребує законного представника (т. 1,

а. с. 108).

Постановою слідчого від 19 серпня 2025 року ОСОБА_10 визнано законним представником ОСОБА_8 (т. 1, а. с. 109).

Водночас постанови слідчого або прокурора про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_10 матеріали судової справи не містять. Про її наявність не стверджує й касатор.

З огляду на викладене Верховний Суд зауважує, що за змістом наведених вище приписів кримінального процесуального закону (ст. 55 КПК) особа набуває статусу потерпілого у кримінальному провадженні з моменту подання заяви про визнання її потерпілою, цей процесуальний статус зберігається протягом усього кримінального провадження і кримінальний процесуальний закон не містить підстав та порядку позбавлення такого процесуального статусу під час судового розгляду чи перегляду оскарженого вироку.

Отже, ОСОБА_10 з моменту подання ним 19 серпня 2025 року заяви про визнання його потерпілим набув цього статусу як син ОСОБА_8 , якій спричинено тяжкі тілесні ушкодження внаслідок протиправного діяння ОСОБА_6 .

Водночас повноваження адвоката ОСОБА_9 на представництво інтересів потерпілого ОСОБА_10 , у тому числі в суді апеляційної інстанції, підтверджуються наявними в матеріалах провадження документами, а саме: свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, договором про надання правничої допомоги від 20 серпня 2025 року та ордером (т. 1, а. с. 179, 180, 203-205).

У зв`язку з викладеним вище, колегія суддів доходить висновку, що суд апеляційної інстанції не допустив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, оскільки здійснив апеляційний перегляд кримінального провадження стосовно

ОСОБА_6 за апеляційною скаргою особи, яка, згідно з приписами п. 7 ч. 1 ст. 393 КПК, мала право на подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 436 КПК, суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав, передбачених ст. 438 КПК, для його скасування або зміни.

Ураховуючи наведене вище, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Львівського апеляційного суду від 19 березня 2026 року стосовно ОСОБА_6

- без зміни.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3