Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №902/1233/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Справа № 902/1233/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Хабарова М.В.,

суддя Мамченко Ю.А.,

суддя Кульчій І.М.,

секретар судового засідання Щербак В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 11.09.2026 у справі № 902/1233/26 (суддя Тварковський А.А., повна ухвала складена 11.09.2026)

за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

про визнання неправомірним та скасування Повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання

за участі представників:

від позивача - Яценко Д.Ю.

від відповідача - Кравчук О.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11.09.2026 заяву КП "Вінницяміськтеплоенерго" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 902/1233/26 задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" вчиняти дії, спрямовані на реалізацію Повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №2011 від 02.09.2026, у тому числі припиняти та/або обмежувати розподіл природного газу на об`єкти КП "Вінницяміськтеплоенерго" за договором розподілу природного газу №42АТ13-10468-23 на підставі цього Повідомлення.

Обґрунтовуючи постановлену ухвалу, суд першої інстанції врахувавши наявність повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №2011 від 02.09.2026 та статус КП "Вінницяоблтеплоенерго" як об`єкта критичної інфраструктури, дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки у разі припинення газопостачання існують ризики для соціально важливої інфраструктури міста, зокрема у створенні загрози належному функціонуванню житлово-комунального господарства, бюджетних установ, закладів охорони здоров`я, освіти та інших об`єктів соціальної сфери.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою ТОВ "Газорозподільні мережі України" звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що застосований судом захід забезпечення є фактично тотожним задоволенню позовних вимог та передчасно вирішує спір; є неспівмірним та таким, що порушує баланс інтересів сторін, адже позбавляє відповідача права, визначеного договором розподілу природного газу та Кодексом ГРМ на ініціювання заходів з припинення (обмеження) газопостачання споживачеві у випадку наявності в останнього заборгованості у розмірі більше 90 млн грн.

Зазначає, що невиконання КП "Вінницяміськтеплоенерго" своїх грошових зобов`язань з оплати послуг з розподілу природного газу згідно договору безпосередньо впливає на фінансовий стан Оператора ГРМ, як об`єкта критичної інфраструктури, та створює ризики для забезпечення належного, безпечного та безперебійного функціонування газорозподільної системи, тобто введення ним господарської діяльності.

Крім того, вказує про відсутність у матеріалах справи будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення оспорюваних прав у разі задоволення позову.

У відповідності до ст.263 Господарського процесуального кодексу України КП "Вінницяміськтеплоенерго" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що існування загрози підтверджується повідомлення №2011 від 02.09.2026, яким: визначено точну дату і час припинення розподілу природного газу: з 07:00 год. 14.09.2026; зобов`язано позивача самостійно обмежити газоспоживання до рівня 0 тис.м.куб. на добу; зобов`язано позивача підготувати газоспоживне обладнання до пломбування; попереджено, що, у разі невиконання цієї вимоги позивачем, розподіл природного газу буде припинено/обмежено примусово. Вказане свідчить, що на момент звернення позивача до суду процедура припинення розподілу вже була ініційована самим відповідачем та мала конкретний строк її реалізації.

Позивач також зазначає про відсутність тотожності між заявленим заходом забезпечення позову та його предметом, оскільки предметом позову КП "Вінницяміськтеплоенерго" є вимога визнати неправомірним та скасувати Повідомлення №2011 від 02.09.2026 (вимоги про встановлення постійної заборони ТОВ "Газорозподільні мережі України" припиняти або обмежувати розподіл природного газу заявлено не було). Натомість захід забезпечення полягає лише у тимчасовій забороні реалізації конкретного Повідомлення №2011 до вирішення питання про його правомірність (вирішення спору по суті). На підтвердження своєї правової позиції наводить постанову Верховного Суду від 26.03.2025 у справі №914/2673/24.

Щодо посилання апелянта на наявність заборгованості за позивачем, порушення балансу інтересів, негативні майнові наслідки та втручання у господарську діяльність, вказує, що наявність певної заборгованості не означає автоматичної правомірності будь-якого документа про припинення розподілу незалежно від його змісту та дотримання встановленої процедури. Оскаржувана ухвала не припиняє грошових зобов`язань позивача і не позбавляє скаржника можливості їх захищати. Посилання скаржника на істотні фінансові втрати також не підтверджене конкретними доказами.

З огляду на вказане, просить апеляційний суд оскаржувану ухвалу залишити без змін.

У судове засідання 13.10.2026 з`явились представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення щодо обставин справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 11.09.2026, наявні в них докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 11.09.2026, позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ "Газорозподільні мережі України" про визнання неправомірним та скасування Повідомлення ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" №2011 від 02.09.2026 про припинення (обмеження) газопостачання, направлене КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго".

Разом із позовною заявою КП "Вінницяоблтеплоенерго" подало заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" до набрання законної сили рішенням у справі вчиняти дії, спрямовані на реалізацію Повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №2011 від 02.09.2026, у тому числі припиняти та/або обмежувати розподіл природного газу на об`єкти КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" за договором розподілу природного газу №42АТ13-10468-23 на підставі цього Повідомлення.

Обґрунтовуючи вищевказану заяву позивач зазначає, що відповідач, надіславши повідомлення №2011 від 02.09.2026, створив реальну та безпосередню загрозу припинення (обмеження) розподілу природного газу.

Вказує, що вжиття заходів забезпечення позову необхідне для збереження існуючого фактичного становища підприємства до вирішення спору по суті. Натомість для позивача невжиття заходів забезпечення означає необхідність припинити газоспоживання до нуля або ризикувати примусовим відключенням, виникненням додаткової компенсації та необхідністю подальшого відновлення розподілу. З огляду на масштаб теплопостачання та момент підготовки до опалювального сезону можливі наслідки виходять за межі майнового інтересу самого підприємства.

Відтак вважає, що співвідношення наслідків є очевидним: забезпечення тимчасово обмежує лише реалізацію конкретного спірного повідомлення, тоді як його невжиття може фактично змінити предмет спору та створити нові майнові, технічні й суспільні наслідки ще до вирішення питання про правомірність повідомлення №2011.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з положеннями ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст.137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.2 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Разом з тим, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет вірогідності, належності, допустимості та достовірності.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Оцінюючи заявлені КП "Вінницяоблтеплоенерго" заходи забезпечення позову, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів оскарження, між КП "Вінницяоблтеплоенерго" та ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії 01.10.2023 укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) шляхом підписання останнім заяви-приєднання №42АТ13-10468-23 до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому.

03.09.2026 Вінницька філія ТОВ "Газорозподільні мережі України" надіслала КП "Вінницяоблтеплоенерго" лист від 02.09.2026 з додатком Повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №2011 від 02.09.2026.

У листі адресат зазначив, що станом на 02.09.2026 "проблемна заборгованість" за Договором №42АТ13-10468-23 від 01.10.2023 становить 90 427 918,34 грн за період з 01.05.2026 по 31.08.2026.

Згідно Повідомлення №2011 від 02.09.2026 вбачається, що у зв`язку з несвоєчасною та/або неповною оплатою послуг, запропоновано позивачу з 07:00 год 14.09.2026 самостійно відключити від газових мереж газоспоживання (обмежити газопостачання до рівня 0 тис.м.куб. на добу) та підготувати до пломбування газоспоживне обладнання. Також вказане Повідомлення містить попередження, що у разі невиконання вимоги розподіл газу підприємству буде припинено (обмежено) у примусовому порядку.

З огляду на наведені обставини, колегія суддів зазначає, що діяльність учасників справи, у тому числі, провадиться на принципі забезпечення захисту прав та інтересів споживачів. У відносинах між сторонами, заявник є споживачем природного газу, а у відносинах з іншими особами, фактичним надавачем послуг теплової енергії і гарячої води.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову мають враховуватися не лише інтереси сторін спору, а й права та законні інтереси інших осіб, які залежать від безперебійного функціонування позивача, з дотриманням засад справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до Закону України "Про критичну інфраструктуру" до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема, енергозабезпечення (у тому числі постачання теплової енергії).

Колегія суддів враховує, що КП "Вінницяоблтеплоенерго" є підприємством, що здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії і гарячого водопостачання населенню, бюджетним установам, закладам охорони здоров`я, освіти, іншим споживачам Вінницької області. Безперебійна діяльність підприємства напряму пов`язана із забезпеченням життєво важливих потреб населення та належним функціонуванням об`єктів соціальної та критичної інфраструктури.

Об`єкти позивача віднесено до Реєстру об`єктів критичної інфраструктури, оскільки вони належить до сектору комунального господарства (теплопостачання) та енергетики. (інформація про статус даного підприємства міститься в загальному та відкритому доступі).

Відтак, припинення постачання (розподілу) природного газу на об`єкті позивача може призвести до порушення безперебійного функціонування об`єктів соціальної та критичної інфраструктури, а також негативно вплинути на права та законні інтереси невизначеного кола осіб, які є споживачами послуг теплопостачання і гарячого водопостачання (зокрема, але не виключно теплопостачання лікарень, закладів освіти та житлових будинків, тощо).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлений захід забезпечення позову є співмірними та спрямованими на забезпечення балансу інтересів не лише сторін спору, а й інших осіб, права та законні інтереси яких можуть зазнати істотного впливу у разі припинення постачання/розподілу природного газу на об`єкти позивача.

Матеріали справи не містять доказів того, що тимчасове незастосування заходів щодо припинення (обмеження) постачання природного газу спричинить для відповідача негативні наслідки, які за своїм характером чи обсягом переважатимуть ті наслідки, що можуть настати для позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову. Натомість невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення прав позивача у разі задоволення позову, а також негативно вплинути на безперебійне забезпечення тепловою енергією та гарячою водою широкого кола споживачів.

Заборона вчинення дій щодо примусового припинення (обмеження) постачання (розподілу) природного газу є адекватним і необхідним заходом забезпечення позову, що відповідає меті ефективного судового захисту. При цьому невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до суттєвого порушення прав заявника, нанесення йому збитків та витрат для відновлення газопостачання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову є ефективним, обґрунтованим та таким, що забезпечує належний захист прав та інтересів позивача.

Схожа правова позиція щодо обґрунтованості застосування заходів забезпечення позову, спрямованих на недопущення припинення постачання природного газу до вирішення спору по суті викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2025 у справі №914/2673/24.

Оцінюючи доводи апелянта про те, що застосований судом захід забезпечення позову є тотожним задоволенню позовних вимог та передчасно вирішує спір по суті, апеляційний суд зазначає, що збіг способу забезпечення позову із змістом позовної вимоги не є достатньою підставою для висновку про їх тотожність у розумінні ч.11 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки визначальним є не формальний зміст відповідної заборони, а її процесуальна мета та юридичні наслідки.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору є вимога про визнання неправомірним та скасування повідомлення Вінницької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" №2011 від 02.09.2026.

Натомість заявлений захід забезпечення позову полягає лише у тимчасовій забороні реалізації вищевказаного повідомлення до вирішення питання про його правомірність (вирішення справи по суті).

Апеляційний суд зазначає, що позовні вимоги судом першої інстанції не вирішено, оцінки правомірності оскаржуваному повідомленню не надано, не встановлено наявності чи відсутності у відповідача права ініціювати припинення (обмеження) газопостачання, не вирішено питання щодо наявності підстав для такого припинення, тощо. Зазначені питання можуть бути вирішені виключно за результатами розгляду справи по суті.

Судом враховано, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Натомість застосований судом захід забезпечення позову має виключно тимчасовий характер, який спрямований на збереження існуючого стану правовідносин між сторонами і запобігання настанню наслідків реалізації дій відповідачем, правомірність яких є предметом судового розгляду у даній справі.

Таким чином, застосування заходу забезпечення позову у даній справі не спрямоване на вирішення спору по суті, а має на меті збереження існуючого стану правовідносин між сторонами та можливості ефективного виконання майбутнього судового рішення. За таких обставин доводи ТОВ "Газорозподільні мережі України" про тотожність заходу забезпечення позову задоволенню позовних вимог та передчасне їх вирішення по суті є необґрунтованими.

Щодо доводів апелянта про порушення балансу інтересів учасників справи, колегія суддів не погоджується із вказаним, оскільки застосований судом захід забезпечення позову не позбавляє відповідача права вимагати виконання договірних зобов`язань, звернутися до суду із вимогами про стягнення заборгованості або використовувати інші передбачені законом способи захисту своїх прав (зокрема, відповідач уже здійснив майновий спосіб захисту своїх прав у справі №902/925/26 щодо заявлення стягнення заборгованості), а лише тимчасово обмежує реалізацію одного із способів впливу на споживача до вирішення спору по суті, натомість наслідки припинення газопостачання підприємству, яке забезпечує функціонування об`єктів критичної інфраструктури, є значно більш істотними та потенційно незворотними, що свідчить про дотримання судом першої інстанції принципу пропорційності.

Оцінюючи доводи апелянта про те, що вжитий захід забезпечення позову є втручанням у господарську діяльність сторін, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки вжитий судом захід забезпечення позову є тимчасовим процесуальним обмеженням, спрямованим на збереження існуючого стану правовідносин між сторонами та забезпечення ефективного судового захисту до вирішення спору по суті.

Разом з тим, оскаржуваною ухвалою не було позбавлено відповідача можливості здійснювати господарську діяльність, виконувати договірні та визначені законом обов`язки чи реалізовувати належні йому права, а лише тимчасово заборонено вчинення конкретних дій щодо припинення (обмеження) газопостачання з підстав, правомірність яких є предметом розгляду у даній справі.

Твердження апелянта про те, що захід забезпечення позову вжитий при недоведеності підстав для застосування заходів забезпечення позову, апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки направлення відповідачем повідомлення №2011 від 02.09.2026 про припинення (обмеження) газопостачання, із визначенням конкретної дати такого добровільного припинення, та попередженням про можливість його примусового здійснення, свідчить про наявність реальної та безпосередньої загрози припинення газопостачання позивачу, що обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, наведені апелянтом доводи не спростовують правильності висновку суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову.

У силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст.73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність КП "Вінницяоблтеплоенерго" необхідності вжиття, визначеного ним заходу забезпечення позову, оскільки його невжиття може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання майбутнього судового рішення, а також ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду Вінницької області від 11.09.2026 у справі №902/1233/26.

Оскільки відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 11.09.2026 у справі №902/1233/26 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 11.09.2026 у справі №902/1233/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена "19" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Хабарова М.В.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Кульчій І.М.