Суд: Північно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №918/938/26
Суддя: Хабарова М.В.
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року Справа № 918/938/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Хабарова М.В.,
суддя Мамченко Ю.А.,
суддя Кульчій І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 09.09.2026 у справі №918/938/26 (суддя Романюк Р.В., повна ухвала складена 09.09.2026)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІСА"
про стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.09.2026 зупинено провадження у справі № 918/938/26 до набрання законної сили рішенням у справі №918/957/26.
Обґрунтовуючи постановлену ухвалу суд першої інстанції вказав, що обставини щодо наявності та розміру 45% частки у статутному капіталі ТОВ ВКФ "ВІСА" ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ВКФ "ВІСА" від 08.07.2017 є предметом доказування у справі №918/957/26 та мають істотне значення для вирішення спору у справі №918/938/26, оскільки позивач, обґрунтовуючи порушення своїх прав, посилається, зокрема, на стягнення вартості частки учасника товариства у розмірі 45%, який вийшов зі складу учасників товариства.
Відтак, суд дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням у справі №918/957/26 та наявність підстав для зупинення провадження у справі №918/938/26.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити дану справу до Господарського суду Рівненської області для продовження її розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що наявні у даній справі докази дозволяють повно встановити та оцінити всі обставини, які є її предметом доказування.
Зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив коло обставин, які підлягають встановленню при вирішенні питання про зупинення провадження, чим фактично підмінив предмет дослідження. Сама лише потенційна значущість результату іншої справи не тотожна об`єктивній неможливості розгляду цієї справи і не є достатньою підставою для зупинення. Вказує, що відповідач у справі не ставив під сумнів законність набуття ОСОБА_1 частки у ТОВ ВКФ "ВІСА".
Апелянт також посилається на ст.204 Цивільного кодексу України, за якою чинність договору від 08.07.2017 презюмується та зазначає, що зв`язок між справами має ймовірний характер; справа №918/957/26 є спором між іншими особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо дійсності договорів 2017 року.
Крім того вказує, що оспорювані договори укладені 08.07.2017, тоді як позов у справі №918/957/26 подано у серпні 2026 року, тобто більш ніж через дев`ять років. Наведене свідчить про зловживання своїми правами ОСОБА_2 , що робить перспективу задоволення такого позову щонайменше сумнівною та не дає підстав вважати результат тієї справи визначальним для даної справи.
Вважає, що заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження свідчить про його суперечливу процесуальну поведінку та умисне затягування справи. Зокрема у справі №918/902/26 у межах провадження щодо забезпечення позову та в апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.08.2026 ТОВ ВКФ "ВІСА" наполягало, що арешт його грошових коштів завдає йому істотних несприятливих наслідків, унеможливлює господарську діяльність і має бути якнайшвидше скасований, а спір - вирішений по суті. Водночас у цій самій справі те саме ТОВ ВКФ "ВІСА" подає клопотання про зупинення провадження, наслідком якого є збереження арешту та відкладення вирішення спору по суті на роки - до завершення розгляду справи №918/957/26 у всіх інстанціях.
Тобто, відповідач одночасно стверджує про шкідливість для нього тривалості обмежень, в той же час сам домагається максимального продовження цієї тривалості, що суперечить принципу добросовісності і не може бути підставою для зупинення провадження.
Апелянт також вказує, що тривале зупинення позбавляє його права на своєчасне вирішення спору, спричиняє знецінення заявленої до стягнення суми та створює ризик відчуження або зменшення майна товариства протягом періоду зупинення, що ускладнить виконання майбутнього рішення.
У відповідності до ст.263 Господарського процесуального кодексу України ТОВ ВКФ "ВІСА" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що встановлення у справі №918/957/26 дійсності або недійсності договору купівлі-продажу частки від 08.07.2017 безпосередньо впливає на можливість задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог у справі №918/938/26, а саме щодо права ОСОБА_1 , як учасника ТОВ ВКФ "ВІСА", на виплату вартості частки учасника при виході зі складу учасників товариства.
Відповідач вважає, що при наявності спору у справі №918/957/26 щодо дійсності правочину, за яким ОСОБА_1 набув статус учасника ТОВ ВКФ "ВІСА", що перебуває у прямому причинному зв`язку із правом на виплату частки учасника товариства при виході з його складу, у суду першої інстанції відсутня об`єктивна можливість розглянути дану справу, так як саме від встановлення факту законності набуття такого статусу учасника, буде залежати набуття матеріального права ОСОБА_1 на виплату йому вартості частки учасника товариства при виході з його складу.
Крім того, зазначає, що ТОВ ВКФ "ВІСА" не ставило під сумнів законності договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, тому що воно не було стороною такого правочину та не мало інформації щодо відсутності згоди дружини ОСОБА_3 на відчуження часток у статутному капіталі товариства, зокрема, для ОСОБА_1 , а також не знало, що ОСОБА_2 буде оскаржувати вказаний правочин.
Щодо посилань позивача на те, що зв`язок між справами має ймовірний характер та дійсність договорів 2017 року презюмується, відповідач вказує, що вони є неспроможними, оскільки на даний час є встановленим факт оскарження ОСОБА_2 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ВКФ "ВІСА" між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , внаслідок укладення якого ОСОБА_1 набув статус учасника товариства та який є правовою підставою для позовних вимог про стягнення вартості частки при виході із складу його учасників.
Щодо твердження апелянта про те, що перспектива задоволення позову у справі №918/957/26 є сумнівною, зазначає, що апелянт виходить за межі можливого апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, оскільки апеляційний суд не може досліджувати питання суті позовних вимог у обох справах, а відтак, і з`ясовувати сумнівність чи не сумнівність перспектив для задоволення позову у справі №918/957/26. Посилання щодо невизначено тривалого терміну зупинення справи вважає припущеннями апелянта та його упередженою думкою, яка не може бути підставою для вирішення питання про законність ухвали суду першої інстанції.
Посилання апелянта на те, що подане відповідачем клопотання про зупинення провадженння свідчить про його суперечливу поведінку та умисне затягування справи вважає необґрунтованим, оскільки вказане клопотання було подане ТОВ ВКФ "ВІСА" після того, як на адресу Господарського суду Рівненської області у даній справі надійшла заява ОСОБА_2 про залучення її до участі у цій справі в якості третьої особи, та вивчення підстав для подання ОСОБА_2 позову та доказів, на обґрунтування позовних вимог. Подання вищевказаного клопотання спрямоване лише на забезпечення повного, всебічного та неупередженого розгляду справи, дотримання принципів справедливості, розумності та правової визначеності у господарському процесі.
Крім того, відповідач вважає, що зупиненням провадження у даній справі шкода позивачу не завдається та баланс інтересів не порушується.
Враховуючи приписи абз.1 ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 09.09.2026 у справі №918/938/26 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.ч.1,4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ ВКФ "ВІСА" про стягнення вартості частки учасника товариства, який вийшов зі складу учасників товариства, у розмірі 43 620 180,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо виплати повної вартості його частки у статутному капіталі ТОВ ВКФ "ВІСА", внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 43 620 180,00 грн.
02.09.2026 до Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №918/938/26 до набрання законної сили рішенням суду у справі №918/957/26, що перебуває на розгляді у Господарському суді Рівненської області.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення грошових коштів, як вартості частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ ВКФ "ВІСА", у зв`язку із виходом із числа засновників товариства.
Водночас, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.08.2026 у справі №918/957/26 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу та договорів дарування, предметом яких була частка у статутному капіталі ТОВ ВКФ "ВІСА", недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.
Відповідач зазначає, що позовна вимога ОСОБА_1 до ТОВ ВКФ "ВІСА" про стягнення коштів в рахунок частки учасника товариства, який вийшов зі складу учасників, є похідною від позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу частки 45% у статутному капіталі товариства, укладеного 08.07.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Тобто, у разі задоволення позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства недійсним, ОСОБА_1 втратить статус учасника товариства, а відтак, і право вимоги коштів в рахунок вартості частки учасника товариства, який вийшов з його складу.
Відтак, враховуючи, що питання законності набуття ОСОБА_3 статусу учасника товариства перебуває на розгляді Господарського суду Рівненської області (справа №918/957/26), відповідач вважає, що розгляд даної справи є об`єктивно неможливим до набрання законної сили рішенням суду у справі №918/957/26.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.09.2026 у справі №918/938/26 вищевказане клопотання задоволено.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів враховує наступне.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами ст.227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.
За змістом п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Згідно з ч.4 ч.1 ст.229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 дійшов висновку, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:
- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Вказаний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду узгоджується із постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19.
Водночас Верховний Суд у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 вказав, що за приписами п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 09.03.2025 учасниками ТОВ ВКФ "ВІСА" були: ОСОБА_3 із внеском 3 500,00 грн, що становить 35% статутного капіталу; ОСОБА_1 (позивач) із внеском 4 500,00 грн, що становить 45% статутного капіталу; ОСОБА_4 із внеском 1 000,00 грн, що становить 10% статутного капіталу; ОСОБА_5 із внеском 1000,00 грн, що становить 10% статутного капіталу.
Реалізуючи своє право, визначене ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", 10.03.2025 позивач подав нотаріально засвідчену заяву про вихід зі складу учасників товариства. За Звітом ПП "Експерт-Рівне-Консалт" ринкова вартість сукупності всіх часток товариства становить 153 088 150,00 грн, ринкова вартість частки позивача у розмірі 45% статутного капіталу, виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства, без ПДВ, становить 68 889 600,00 грн. Відповідач частково сплатив позивачу вартість його частки на суму 25 269 420,00 грн. Відтак, на думку позивача, заборгованість відповідача за невиплаченою частиною вартості частки складає 43620180,00грн.
Таким чином, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача вартості частки учасника товариства, який вийшов зі складу учасників товариства, у розмірі 43 620 180,00 грн.
Тобто, у спірних правовідносинах підлягають встановленню обставини наявності або відсутності правових підстав для стягнення заявленої суми заборгованості та належного/неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань на підставі поданих доказів та встановлення відповідних обставин/фактів.
Разом з тим, у провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа №918/957/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів, протоколу загальних зборів товариства та застосування наслідків недійсності правочинів. Предметом спору серед іншого є визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ВКФ "ВІСА", укладеного 08.07.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників ТОВ ВКФ "ВІСА" №3/17 від 08.07.2026, а також застосування наслідків недійсності правочинів шляхом скасування за ОСОБА_1 права власності на частку у статутному капіталі ТОВ ВКФ "ВІСА" розміром 45%, відповідно, та повернення запису про ОСОБА_3 , як власника вказаної частки у статутному капіталі товариства.
Отже, у справі №918/957/26 підлягають встановленню обставини правомірності чи неправомірності договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ВКФ "ВІСА" від 08.07.2017 та набуття ОСОБА_1 права власності на частку у статутному капіталі товариства розміром 45%.
Аналізуючи наявність підстав для зупинення провадження у даній справі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі, оскільки право заявника на отримання вартості частки у справі №918/938/26 безпосередньо залежить від дійсності його права власності на частку у розмірі 45% статутного капіталу товариства.
Так, у разі задоволення позову у справі №918/957/26 та застосування наслідків недійсності правочинів у вигляді скасування за ОСОБА_1 права власності на частку у розмірі 45% статутного капіталу товариства, буде поставлено під сумнів сам факт участі останнього у товаристві та, як наслідок, виходу з товариства та наявності права на відшкодування вартості частки.
Відтак, колегія суддів вважає, що обставини, які є предметом доказування у справі №918/957/26 щодо дійсності договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ВКФ "ВІСА" від 08.07.2017 та придбання і наявності у ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ ВКФ "ВІСА" у розмірі 45%, мають істотне значення для вирішення спору у справі №918/938/26 щодо встановлення наявності права позивача на виплату частки у статутному капіталі вказаного товариства при виході з товариства, а тому існує об`єктивна неможливість розгляду даної справи №918/938/26 до набрання законної сили рішенням у справі №918/957/26.
Тобто, до вирішення справи №918/957/26 неможливо встановити чи набув позивач статус учасника товариства та, відповідно, чи виникло у нього корпоративне право на отримання вартості частки, у зв`язку з виходом.
Оцінюючи доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції презумпції правомірності правочину та помилкове ним зазначення про відсутність об`єктивної неможливості розгляду даної справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Разом із тим, презумпція правомірності правочину не виключає можливості його оспорювання в судовому порядку та сама по собі не свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, якщо вирішення спору залежить від встановлення обставин, які є предметом розгляду в іншій справі.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.03.2024 у справі № 907/882/22, наявність спору щодо визнання недійсним договору в силу презумпції чинності правочину не свідчить про об`єктивну неможливість здійснення розгляду справи в якій ставиться питання про стягнення заборгованості за таким договором, відповідно не може бути підставою для зупинення провадження у цій справі на підставі п. 5 ч. 1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, ця норма містить виняток щодо обов`язку суду зупиняти провадження у справі, у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду справи, а саме у випадку коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Дослідивши предмети доказування у даній справі та у справі №918/957/26, апеляційний суд зазначає, що право ОСОБА_1 на отримання вартості частки залежить від встановлення факту належності йому 45% статутного капіталу ТОВ ВКФ "ВІСА". Водночас, правомірність набуття ОСОБА_1 зазначеної частки та відповідних корпоративних прав є предметом судового розгляду у справі №918/957/26, у межах якої, зокрема, заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки від 08.07.2017 та протоколу загальних зборів учасників ТОВ ВКФ "ВІСА"№3/17 від 08.07.2026.
Отже, обставини, що підлягають встановленню у справі №918/957/26, мають істотне значення для вирішення справи №918/938/26, оскільки від результатів розгляду питання про дійсність зазначеного правочину залежить встановлення правомірності набуття ОСОБА_1 45% частки у статутному капіталі товариства, його статусу учасника та, відповідно, наявності права на отримання вартості цієї частки, за захистом якого він звернувся до суду у справі №918/938/26.
Твердження апелянта, що зв`язок між справами №918/938/26 та №918/957/26 має ймовірний характер колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки правова підстава для отримання учасником товариства вартості частки у статутному капіталі ТОВ ВКФ "ВІСА" при виході з його складу перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку із набуттям статусу учасника товариства, що розглядається у справі №918/957/26.
Доводи позивача про те, що перспектива задоволення позову у справі №918/957/26 є сумнівною, а строк зупинення - невизначено тривалим, є безпідставним, оскільки під час оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 09.09.2026, апеляційний суд не надає оцінки позовним вимогам по суті в жодній із зазначених справ, а перевіряє виключно законність та обґрунтованість зупинення провадження.
Посилання апелянта на суперечливу поведінку відповідача та умисне затягування справи колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки заперечення щодо накладення арешту у справі №918/902/26 та клопотання про зупинення провадження у справі №918/938/26 стосуються різних процесуальних питань і не свідчать про недобросовісне користування процесуальними правами відповідачем.
Крім того, наведені позивачем доводи щодо завдання останньому шкоди (можливе знецінення заявленої до стягнення суми та створення ризику відчуження або зменшення майна товариства протягом періоду зупинення), на думу апеляційного суду, не свідчать про порушення балансу інтересів сторін, оскільки такі обставини є припущеннями, які не підтверджені належними доказами. Водночас необхідність дотримання розумних строків розгляду справи не може нівелювати обов`язок суду врахувати обставини, що мають істотне значення для її вирішення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження відповідно до п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України.
У силу приписів ч. 1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення ухвали Господарського суду Рівненської області від 09.09.2026 у справі №918/938/26 без змін, з огляду на що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Оскільки відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно з ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 09.09.2026 у справі №918/938/26 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 09.09.2026 у справі №918/938/26 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню до Верховного Суду відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Хабарова М.В.
Суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Кульчій І.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua