Суд: Північно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №903/235/26
Суддя: Бучинська Г.Б.
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року Справа № 903/235/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного підприємства "Транском-Альянс" на рішення Господарського суду Волинської області від 31 липня 2026 року у справі №903/235/26 (повний текст складено 31 липня 2026 року, суддя Якушева І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор.Люкс"
до Приватного підприємства "Транском-Альянс"
про стягнення 305 628,79 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор.Люкс" звернулося до суду з вимогою стягнути з Приватного підприємства "Транском-Альянс" 305 657 грн курсової різниці за договором поставки №260224-1 від 26 лютого 2024 року.
Рішенням Господарського суду Волинської області повністю задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор.Люкс" до Приватного підприємства "Транском-Альянс", стягнуто з Приватного підприємства "Транском-Альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор.Люкс" 305 657 грн заборгованості, 4 584,42 грн судового збору.
Місцевий господарський суд дійшов висновку щодо обгрунтованості позовних вимог, вказавши, що матеріалами справи підтверджується факт укладення договору поставки. За умовами договору ціна товару у гривнях була визначена як еквівалент 163 900 євро за комерційним курсом НБУ + 2%, а п. 2.1 договору передбачено автоматичне коригування ціни залежно від курсу євро на дату кожного платежу.
Приватним підприємством "Транском-Альянс" сплачено погоджену в гривнях суму 6 948 392,98 грн, однак платежі здійснені в різні дати, коли курс євро був вищим. Судом встановлено, що відповідач мав самостійно враховувати передбачене договором коригування та сплатити відповідну курсову різницю. Сторонами добровільно погоджено умови договору про коригування ціни, а відсутність детального механізму виконання не перешкоджала відповідачу самостійно розрахувати суму з урахуванням офіційного курсу НБУ.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що валютна прив`язка грошового зобов`язання та відповідне коригування платежів не суперечать законодавству.
Відповідач заперечував щодо заявлених позовних вимог, посилаючись на безпідставність позовних вимог, оскільки за договором поставки №260224-1 ціна товару становила 6 948 392,98 грн, і саме на цю суму позивач виставив рахунок №282 від 26 лютого 2024 року. Приватним підприємством "Транском-Альянс" повністю оплачено рахунок п`ятьма платежами на загальну суму 6 948 392,98 грн, а в рахунку-фактурі не було зазначено еквівалентної суми в євро чи іншої суми, яку необхідно було б додатково сплачувати через зміну курсу. Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор.Люкс" також оформлено видаткову накладну від 09 липня 2024 року на суму 6 948 392,98 грн, тобто фактично підтверджено остаточну вартість поставленого товару. Відповідач вважає, що передбачене договором "автоматичне коригування" ціни через зміну курсу є невизначеним і фактично не було реалізоване, оскільки позивач не надавав розрахунку курсової різниці, нового рахунку чи іншого письмового документа. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор.Люкс" протягом усього періоду розрахунків та до поставки товару не вимагало доплати, а вимогу про курсову різницю заявлено лише після повного виконання договору. Враховуючи проведення відповідачем повної оплати та оформлення видаткової накладної позивач не може в односторонньому порядку змінювати ціну вже виконаного договору.
Тому зобов`язання відповідача вважається припиненим належним виконанням, а заборгованість у розмірі 305 657 грн згідно умов договору відсутня.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Транском-Альянс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт зазначає, що рішення місцевого господарського суду ухвалено незаконно із порушенням принципів об`єктивності та повноти судового рішення, вважає таким, яке базується на суб`єктивному сприйнятті судом першої інстанції обставин справи, без проведення належного аналізу доводів відповідача.
Сторони погодили ціну договору в сумі 6 948 392,98 грн, яку відповідач сплатив в повному обсязі, а позивач прийняв платежі без зауважень та без вимог про доплату. Договором не визначено достатньо чіткого механізму автоматичного донарахування, обов`язок відповідача самостійно розраховувати та сплачувати курсову різницю умовами договору прямо не встановлений. Зміна валютного курсу сама по собі не створює нового боргу, тому 305 628,79 грн не підлягають стягненню.
Судом першої інстанції неправомірно покладено на відповідача обов`язок розраховувати курсову різницю, який не передбачений умовами договору поставки, в ході розгляду справи не надано належної оцінки аргументам відповідача та недостатньо мотивовано висновок про виникнення боргу.
З огляду на викладене відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 31 липня 2026 року у справі №903/235/26 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 7 вересня 2026 року у справі №903/235/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Транском-Альянс" на рішення Господарського суду Волинської області від 31 липня 2026 року у справі №903/235/26. Запропоновано позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор.Люкс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечує проти апеляційної скарги Приватного підприємства "Транском-Альянс" та просить залишити рішення Господарського суду Волинської області від 31 липня 2026 року без змін.
При цьому представник у відзиві зазначає, що договором сторони погодили ціну товару в еквіваленті 163 900 євро, а гривнева сума 6 948 392,98 грн була визначена за курсом на дату укладення договору. Пункт 2.1 договору прямо передбачає автоматичне коригування ціни залежно від комерційного курсу гривні до євро на дату кожного платежу. Посилання відповідача на те, що остаточну суму визначав рахунок-фактура вважає необґрунтованим, оскільки оплата мала здійснюватися не лише за рахунком, а на умовах договору та додатку до нього. Позивач вважає, що механізм коригування ціни був достатньо визначеним: курс НБУ є відкритим, а комерційний курс визначається шляхом додавання 2% до курсу НБУ. Відсутність ціни за одиницю товару у специфікації не перешкоджає визначенню загальної договірної ціни та її валютного еквівалента. Підписання видаткової накладної на суму 6 948 392,98 грн, на думку представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор.Люкс", не означає відмови від передбаченого договором коригування ціни, оскільки права та обов`язки сторін визначаються насамперед договором.
У зв`язку з цим позивач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути таку апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, що передбачено абзацом 2 частини 10 статті 270 ГПК України.
Предметом позову у цій справі є вимога Товариства з обмеженою відподальністю "Вектор.Люкс" до Приватного підприємства "Транском-Альянс" про стягнення 305 657 грн курсової різниці за договором поставки №260224-1 від 26 лютого 2024 року, тобто ціна позову є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а справа не належить до категорії справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.
Судом було створено сторонам належні умови для реалізації їхніх процесуальних прав, зокрема апелянтом подано апеляційну скаргу, а позивачем відзив на апеляційну скаргу.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Транском-Альянс" на рішення Господарського суду Волинської області від 31 липня 2026 року у справі №903/235/26 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Згідно ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи приписи статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, переглянувши рішення місцевого господарського суду в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду – залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
26 лютого 2024 року між Приватним підприємством "Транском-Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор.Люкс" укладено Договір поставки №260224-1 від 26 лютого 2024 року, відповідно до умов якого Приватне підприємство "Транском-Альянс" як покупець зобов`язується купити, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор.Люкс" як продавець поставити, в зазначений строк обладнання (надалі товар).
Згідно п.1.2. договору покупець здійснює оплату за замовлений товар на рахунок продавця згідно рахунків-фактур на умовах договору та додатку, а продавець передає товар в асортименті та кількості згідно додатку, який є невід`ємною частиною даного Договору: №1 Специфікація холодильного обладнання.
Право власності на товар за пунктом 1.3 договору переходить до покупця після повної оплати покупцем згідно п. 2.2.; 2.3.; 2.4.
Покупець на об`єкті зобов`язується забезпечити розвантаження обладнання та подачу обладнання на місця розташування (п.1.4 договору).
Пунктом 1.5 договору сторони визначили, що поставка додаткового обладнання, виконання додаткових робіт та додаткові умови узгоджуються сторонами в окремих додатках до даного договору.
Згідно розділу 2 ціна договору складає 6 948 392,98 гривні, з урахуванням ПДВ; ціна договору встановлена в ґривневому еквіваленті суми 163 900 євро з урахуванням комерційного курсу гривня/євро (курс гривня/євро НБУ + 2,0%) на день його підписання. У випадку оплати замовником у інший день ціна договору автоматично підлягає коригуванню при зміні комерційного курсу гривня/євро (курс гривня/євро НБУ +2,0%) на день оплати.
Перша частина попередньої оплати за товар складає - 50% від суми даного договору має бути перерахована на рахунок продавця після підписання даного договору та отримання рахунку-фактури на оплату товару.
Друга частина попередньої оплати за товар складає - 50% від суми даного договору має бути перерахована на рахунок продавця не пізніше дати відвантаження товару покупцю на об`єкт.
Вид розрахунків: безготівковий.
Покупець повинен повідомляти продавця про здійснення кожного окремого платежу в термін 2 (двох) календарних днів з моменту здійснення оплат.
Продавець повідомляє покупця про готовність товару до передачі, а покупець зоров`язується прийняти товар згідно п.3.2.
Поставка товару здійснюється на об`єкт покупця за адресою, зазначеною в п.2.10 договору.
Продавець передає товар покупцеві в кількості і в асортименті, зазначеному у відповідному додатку до договору, рахунку-фактурі та видатковій накладній (п.3.1 договору).
Пунктом 3.2. визначено порядок передачі товару, за яким приймання товару здійснюється за кількістю і за якістю комісійно за участі представника сторін договору відповідно до товаросупровідних документів. Претензії покупця щодо кількості та якості (включаючи приховані недоліки) направляються ним та розглядаються продавцем протягом 10 робочих днів.
Згідно п.4.1 договору зобов`язання сторін за даним договором повинні виконуватись належним чином, у встановлені строки і у відповідності до умов даного договору і вимог чинного законодавства.
Договір набирає чинності з дня його підписання, і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до моменту його повного виконання.
Зміни або доповнення до договору за п.6.2 можуть бути внесені по взаємній згоді у вигляді додаткової угоди обох сторін з обов`язковим підписанням документу уповноваженими особами.
Додатком №1 до договору №260224-1 від 26 лютого 2024 року є специфікація холодильного обладнання, в якій зазначено назву обладнання та кількість, яку продавець повинен передати покупцю.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив для відповідача поставку товару відповідно до умов договору, що підтверджується товарно-транспортною накладною №1461 від 09 липня 2024 року та видатковою накладною №1461 від 09 липня 2024 року на суму 6 948 392,98 грн (з ПДВ).
Із платіжних інструкцій кредитового переказу коштів №11 від 26 лютого 2024 року, №17 від 27 березня 2024 року, №26 від 04 квітня 2024 року, №59 від 18 липня 2024 року, №76 від 12 вересня 2024 року вбачається проведення відповідачем оплати за поставку обладнання на загальну суму 6 948 392,98 грн.
За таких обставин, станом на момент звернення з позовом до суду відповідач оплатив вартість обладнання, визначену в договорі. При цьому, за доводами позивача, проведені відповідачем платежі не включають в себе сплату курсової різниці вартості товару.
Згідно розрахунку позивача, курсова різниця за договором становить 305 628,79 грн, яка заявлена до стягнення.
В порядку ст. 530 Цивільного кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор.Люкс" направлено Приватному підприємству "Транском-Альянс" вимогу №280126-1 від 26 січня 2026 року, яка залишена відповідачем без виконання.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до положень статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Судами встановлено, що спірні правовідносини виникли на підставі договору поставки.
Так, згідно з приписами ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови, погоджені сторонами, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Як встановлено судами, сторонами по справі не заперечується факт постачання товару у асортименті та відповідній кількості, що підтверджується товарно-транспортною накладною №1461 та видатковою накладною №1461 від 09 липня 2024 року.
Згідно із положеннями ст.706 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов`язання.
Покупець згідно ст. 691 Цивільного кодексу України зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вже зазначено судом, згідно п.2.2-2.3 договору першу частину попередньої оплати в розмірі 50% від суми договору покупець зобов`язується перерахувати після підписання договору та отримання рахунку-фактури на оплату товару, а решту – не пізніше дати відвантаження товару на об`єкт.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. (ст.632 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
У відповідності до положень ст.533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Зазначені положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно євро), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 лютого 2020 року у справі № 910/10191/17 та постановах Верховного Суду від 06 червня 2023 року у справі №916/1223/22, від 15 січня 2021 у справі № 904/2357/20, від 08 липня 2020 року у справі № 910/20365/17.
Відповідно до умов п.2.1 ціна договору складає 6 948 392,98 гривні, з урахуванням ПДВ; ціна договору встановлена в ґривневому еквіваленті суми 163 900 євро з урахуванням комерційного курсу гривня/євро (курс гривня/євро НБУ + 2,0%) на день його підписання. У випадку оплати замовником у інший день ціна договору автоматично підлягає коригуванню при зміні комерційного курсу гривня/євро (курс гривня/євро НБУ +2,0%) на день оплати.
Крім того, відповідач погодився з умовами договору щодо коригування ціни договору у гривневому еквіваленті до комерційного курсу євро з розрахунку курс гривня/євро НБУ + 2,0% для формування ціни договору на момент підписання договору та взяв на себе зобов`язання щодо виконання.
Отже, встановлені судом першої інстанції фактичні обставини в цій справі свідчать про погодження сторонами договору порядку зміни ціни обладнання шляхом перерахунку (коригування) орієнтовної ціни, і це є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору. Таким чином, грошові зобов`язання хоч і виражені у національній валюті, проте прив`язані до еквіваленту в іноземній валюті. При цьому визначення остаточної ціни договору залежить саме від дати здійснення фактичної оплати товару за орієнтовною вартістю.
Таким чином, виходячи з умов договору та положень статей 524, 533 Цивільного кодексу України, зміна гривневого еквіваленту вартості товару (курсова різниця) не зумовлює зміну істотної умови договору - ціни, оскільки еквівалент безпосередньо ціни обладнання зафіксований в договорі в іноземній валюті, який у цьому випадку залишається незмінним, тоді як його гривневий еквівалент змінюється відповідно до погодженого сторонами курсу.
За таких обставин, враховуючи, що зміна курсу національної валюти України стосовно іноземної валюти є правомірною підставою для здійснення перерахунку грошового зобов`язання сторони, яка його фактично порушила у зв`язку з неповною оплатою, місцевий господарський суд, перевіривши основну заборгованість покупця з урахуванням коливання курсу іноземної валюти, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона, боржник, зобов`язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, зокрема виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 598, частини 1 статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Платіжними інструкціями кредитового переказу коштів підтверджується здійснення Приватним підприємством "Транском-Альянс" оплати за поставку обладнання, зокрема 26 лютого 2024 року відповідачем на рахунок позивача перераховано 2 088 392,98 грн, 27 березня 2024 року – 1 000 000,00 грн, 04 квітня 2024 року – 1 500 000,00 грн, 18 липня 2024 року – 2 000 000,00 грн, 12 вересня 2024 року – 360 000,00 грн, а всього 6 948 392, 98 грн.
Однак, як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, з матеріалів справи вбачається порушення відповідачем п.2.1. договору, що полягає у неврахуванні при оплаті необхідності коригування ціни.
Позивачем правильно здійснено розрахунок недоотриманої курсової різниці за формулою курс гривні/євро НБУ + 2%. На дати оплати курс євро за даними НБУ з врахуванням 2% становив: 26 лютого 2024 року – 41,5628 х 2% = 42,394056 грн; 27 березня 2024 року – 42,6911 х 2% = 43,544922 грн; 04 квітня 2024 року – 42,2643 х 2% = 43,109586 грн; 18 липня 2024 року – 45,3457 х 2% = 46,252614 грн; 12 вересня 2024 року – 45,4894 х 2% = 46,399188 грн.
Враховуючи комерційний курс, погоджений сторонами, відповідачем оплачено: 26 лютого 2024 року – 2 088 392,98 / 42,394056 = 49 261,45 євро; 27 березня 2024 року – 1 000 000,00 / 43,544922 = 22 964,79 євро; 04 квітня 2024 року – 1 500 000,00 / 43,109586 = 34 795,03 євро; 18 липня 2024 року – 2 000 000,00 / 46,252614 = 4 3240,79 євро; 12 вересня 2024 року – 360 000,00 / 46,399188 = 7 758,75 євро, всього 158 020,85 євро.
Заборгованість складає 5 879,15 євро (з розрахунку: 163 900 – 158 020,85).
Комерційний курс євро (НБУ + 2%) станом на день підготовки позовної заяви - 25 лютого 2026 року становить: 50,9659 грн х 2% = 51,99 грн, відповідно заборгованість за договором складає: 51,99 х 5 879,15 євро = 305 657 грн.Посилання Приватного підприємства "Транском-Альянс" на відсутність у рахунку-фактурі окремого зазначення суми можливої курсової різниці не заслуговують на увагу, оскільки не змінюють змісту договірного зобов`язання. Рахунок-фактура є документом, на підставі якого здійснюється оплата, однак його зміст не може скасовувати або змінювати умови договору, якщо сторони не внесли відповідних змін у передбаченому договором порядку.
Доводи апелянта про те, що позивач не заявляв вимог про доплату до повного виконання договору, не свідчать про припинення відповідного зобов`язання. Сам факт прийняття платежів без зауважень не є доказом зміни умов договору або відмови кредитора від права вимагати належного виконання зобов`язання, така відмова прямо не встановлена та не підтверджена належними доказами.
Щодо позиції на зазначення у видатковій накладній №1461 від 09 липня 2024 року вартості товару у розмірі 6 948 392,98 грн, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена накладна не вказує на відсутність заборгованості, а лише підтверджує факт передачі товару та містить його вартість, визначену на момент укладення договору, не є правочином на зміну умов договору та не містить положень про скасування передбаченого п. 2.1 механізму валютного коригування.
Більше того, судом враховується, що підписуючи договір та визначаючи його ціну 163900 євро сторонами було погоджено гривневий евівалент такої ціни 6948392,98 грн., тобто виходячи з валютного коригування ціни товару в еквіваленті до курсу євро станом на 26 лютого 2024 року + 2%. Так станом на 26 лютого 2024 року курс євро становив 41,5628 грн., із врахуванням умови +2% = 42,394056. 163900 євро х 42,394056 =6948385,78 - тобто із урахуванням комерційного курсу євро, встановленого сторонами в договорі /курс НБУ + 2%/.
Також суд не враховує аргумент відповідача щодо зміни ціни товару після поставки товару та здійсненої оплати, оскільки ціна договору сторонами не змінювалася та становить 163900 євро, як це погоджено сторонами в пункті 2.1 договору.
Колегія суддів, враховуючи принцип pacta sunt servanda, що в національному законодавстві втілено в приписи ст. 526 Цивільного кодексу України, відхиляє твердження апелянта щодо відсутності у договорі положення про обов`язок коригування ціни відповідача як безпідставні, оскільки підписавши договір поставки відповідач акцептував умови щодо визначення ціни договору та взяв на себе зобов`язання щодо виконання в повному обсязі. Правом на внесення змін або доповнень до договору у відповідності до п.6.2 останній не скористався.
Відтак, суд апеляційної інстанції підтримує висновок місцевого господарського суду щодо здійснення відповідачем платежів за поставлений товар із порушенням строків та без застосування курсової різниці іноземної валюти до гривні всупереч умовам договору і саме заборгованість в розмірі 305 657 грн математично правильно розрахована та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається апелянт, у розумінні статті 86 ГПК України не спростовують висновків місцевого господарського суду та не є підставою для зміни чи скасування рішення Господарського суду Волинської області від 31 липня 2026 року у справі №903/235/26.
За таких обставин апеляційна скарга Приватного підприємства «Транском-Альянс» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Волинської області від 31 липня 2026 року у справі №903/235/26 підлягає залишенню без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Транском-Альянс" на рішення Господарського суду Волинської області від 31 липня 2026 року у справі №903/235/26 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 31 липня 2026 року у справі №903/235/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Справу №903/235/26 повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "19" жовтня 2026 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua