Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №910/879/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Справа№ 910/879/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 06.10.2026,

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 (повний текст складено 22.06.2026)

у справі №910/879/26 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Київської міської ради

до Товариства з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс»

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 895 751,83 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Київська міська рада (далі, позивач або Рада) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс» (далі, відповідач або ТДВ «Укрліфтсервіс») про стягнення 1 895 751,83 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,0636 га з кадастровим номером 8000000000:90:171:0218 за адресою: вул. Колекторна, 40 у Дарницькому районі м. Києва за період з 16.12.2021 до 31.12.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 16.12.2021 (дата проведення державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі) відповідач безоплатно використовував земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:171:0218 без правовстановлюючих документів на неї, у зв`язку із чим позивач заявив до стягнення з відповідача 1 895 751,83 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 16.12.2021 (дата проведення державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі) до 31.12.2025.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі №910/879/26 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс» на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 1 590 315 (один мільйон п`ятсот дев`яносто тисяч триста п`ятнадцять) грн 05 коп. та судовий збір у розмірі 19 083 (дев`ятнадцять тисяч вісімдесят три) грн 78 коп.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення про часткове задоволення позову, суд установив, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:171:0218 є сформованою, а у період з 16.12.2021 по 31.12.2025 Товариство з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс» здійснювало користування спірною земельною ділянкою без оформлення договору оренди, що є підставою для стягнення з відповідача на основі положень статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з дати державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі 16.12.2021 до 31.12.2025 (дата, визначена позивачем у позові).

Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру оплати, яку мав здійснити відповідач за період з 16.12.2021 по 31.12.2025, суд зазначив, що не погоджується із визначеним позивачем розміром орендної плати, що підлягала сплаті відповідачем за 2022 рік з огляду на передбачену підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України пільгу щодо оплати користування земельними ділянками у період березень-грудень 2022 року. Відповідно до перерахунку суду відповідач за користування землею у період березень-грудень 2022 року на підставі вказаної пільги не мав сплачувати кошти, а тому сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 становить 58 891,41 грн (12 144 273,08 х 3% / 365 х 59 днів), а не 305 436,79 грн (12 144 273,08 х 3% / 365 х 306 днів).

Отже, за висновками суду, Товариство з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс» загалом повинне сплатити на користь Київської міської рази кошти за користування спірною земельною ділянкою за період з 16.12.2021 по 31.12.2025 у загальному розмірі 1 590 315,05 грн, з яких:

1) з 16.12.2021 по 31.12.2021 11 040 248,25 х 3% / 365 х 16 днів = 14 518,68 грн;

2) з 01.01.2022 по 31.12.2022 12 144 273,08 х 3% / 365 х 59 днів = 58 891,41 грн;

3) з 01.01.2023 по 31.12.2023 13 965 914,04 х 3% / 365 х 365 днів = 418 977,42 грн;

4) з 01.01.2024 по 31.12.2024 14 678 175,66 х 3% / 366 х 366 днів = 440 345,27 грн;

5) з 01.01.2025 по 31.12.2025 16 439 556,74 х 4% / 365 х 365 днів = 657 582,27 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 13.07.2026 через підсистему «Електронний суд» Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі №910/879/26 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що до спірних правовідносин зі стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за фактичне користування спірною земельною ділянкою взагалі не можуть бути застосовані положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Зазначена позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у постановах, ухвалених за подібних правовідносин, зокрема у постановах від 01.07.2025 у справі №908/1301/24, від 11.11.2025 у справі №910/8635/24, від 09.12.2025 у справі №905/1313/24, від 10.02.2026 у справі №908/2849/24, однак суд першої інстанції, здійснивши власне трактування щодо застосування підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України до спірних правовідносин, фактично здійснив відступ від усталених правових позицій Верховного Суду, чим вийшов за межі своїх повноважень та допустив порушення принципу правової визначеності та єдності судової практики як елементів якісного судового рішення.

Отже, з відповідача слід стягнути всю суму безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, здійснену на підставі розрахунків, наведених у позовній заяві.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

05.08.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У відзиві відповідач наголошує на поширенні передбаченої підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України пільги на всіх осіб, які фактично користувались земельними ділянками у зв`язку з набуттям права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на них, безвідносно до укладених договорів оренди, що висновується з принципу верховенства права, правової визначеності та застосування найбільш сприятливого для особи способу тлумачення закону.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції був зобов`язаний безумовно застосувати правові висновки Верховного Суду та не мав права формувати відмінний підхід до вирішення спірних правовідносин, ґрунтуються на помилковому розумінні ролі судової практики та принципу незалежності суду.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції не проігнорував правові висновки Верховного Суду та не відхилив їх формально чи без належної мотивації. Навпаки, суд детально дослідив наведені сторонами правові позиції, проаналізував їх зміст, визначив підстави, з яких вважав їх такими, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та навів власне, належним чином мотивоване тлумачення відповідних норм матеріального права.

Отже, висновки Верховного Суду (у тому числі й Великої Палати) не є обов`язковими для судів, а лише мають враховуватися ними. Якщо суддя першої або другої інстанції не згоден із висновком Верховного Суду, то він може і повинен відступити від нього, бо інакше рішення судді буде неправосудним (не відповідатиме його внутрішньому переконанню).

Відповідач у відзиві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом апеляційної скарги, що складається із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі (попередньо/орієнтовно) 50 000,00 грн. Керуючись положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідач зазначив, що докази, які підтверджують розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі №910/879/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/879/26; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

23.07.2026 матеріали справи №910/879/26 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі №910/879/26, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 22.09.2026 об 11 год. 40 хв.

У судове засідання, призначене на 22.09.2026, до суду апеляційної інстанції з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився та 21.09.2026 подав через підсистему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він задіяний як захисник особи Снігур Л.О. під час проведення слідчої дії у кримінальному провадженні, а саме допиту, проведення якого призначено на 22.09.2026 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2026 клопотання представника Товариства з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс» про відкладення розгляду справи №910/879/26 задоволено, розгляд справи №910/879/26 відкладено на 06.10.2026 об 11 год. 40 хв.

У судовому засіданні 06.10.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 06.10.2026 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру №НВ-3513768092021 від 16.12.2021 про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:171:0218, 16.12.2021 Відділом №2 Управління у Кропивницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 02.04.2020 було проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:171:0218 площею 1,0636 га, яка розташована за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Колекторна, 40, вид цільового призначення: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:171:0218 є комунальною власністю та належать територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.

Натомість за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №460895514 від 20.01.2026 Товариству з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс» з 08.07.2015 належить на праві власності майновий комплекс (літ. А, Б, В, Г) загальною площею 4 586,9 кв.м., до якого входить будівля виробничого корпусу (літ. А) площею 1 709,7 кв.м., будівля цеху (літ. Б) площею 2 631,7 кв.м., будівля складського приміщення (літ. В) площею 192,5 кв.м., будівля трансформаторної підстанції (лі. Г) площею 53 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, буд. 40.

Тобто майновий комплекс (літ. А, Б, В, Г) загальною площею 4 586,9 кв.м. розташований на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 8000000000:90:171:0218 за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Колекторна, 40, що сторонами не заперечується.

Позивач стверджує, що відповідач з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, на якій розташований зазначений об`єкт нерухомого майна.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями Ради про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,0636 га, кадастровий номер 8000000000:90:171:0218, без правовстановлюючих документів у період з 16.12.2021 по 31.12.2025 у розмірі 1 895 751,83 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з таких підстав.

В обґрунтування позовних вимог Рада вказує на те, що у період з 16.12.2021 по 31.12.2025 відповідач безоплатно користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:171:0218 без правовстановлюючих документів на неї, тому відповідно до положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати Київській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки.

За частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка набула такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 та №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Матеріалами справи підтверджується набуття Товариством з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс» 08.07.2015 права власності на майновий комплекс (літ. А, Б, В, Г) загальною площею 4 586,9 кв.м., до якого входить будівля виробничого корпусу (літ. А) площею 1 709,7 кв.м., будівля цеху (літ. Б) площею 2 631,7 кв.м., будівля складського приміщення (літ. В) площею 192,5 кв.м., будівля трансформаторної підстанції (лі. Г) площею 53 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, буд. 40.

Частиною 1 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Належне відповідачу нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, площею 1,0636 га з кадастровим номером 8000000000:90:171:0218 за адресою: вул. Колекторна, 40 у Дарницькому районі м. Києва, яка була сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України з 16.12.2021, тобто з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом №НВ-3513768092021 від 16.12.2021 з Державного земельного кадастру.

При цьому Верховний Суд у постанові від 10.10.2022 у справі №922/1336/21, вирішуючи питання щодо наявності підстав для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України у спорі про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності державної реєстрації речового права на таку сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень частини дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України зазначив, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору, власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України безвідносно до (незалежно від) здійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень частини дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України.

Таким чином, як правильно зазначив місцевий господарський суд, після набуття права власності на майновий комплекс (літ. А, Б, В, Г) загальною площею 4 586,9 кв.м. та з моменту формування земельної ділянки, на якій розташований цей майновий комплекс, - присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, у відповідача виникло право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:171:0218.

Однак відповідач як власник об`єкта нерухомого майна у період з 16.12.2021 по 31.12.2025 користувався спірною земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування нею, тобто ТОВ «Укрліфтсервіс» є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо розміру безпідставно збережених коштів у період з 16.12.2021 по 31.12.2025, то суд апеляційної інстанції установив таке.

Відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до пункту 289.1. статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу, який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Правова позиція про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.19. постанови від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Вказана правова позиція у справі №905/1680/20 була застосована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 05.08.2026 у справі №922/3056/25.

Так, відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9900510212026 станом на 06.01.2026 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:171:0218 становить 16 439 556,74 грн.

Згідно з пунктом 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель міститься на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, де вказано, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь), 2024 рік - 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Враховуючи викладене, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2021- 2025 роки з урахуванням зазначених вище положень законодавства становила:

за 2025 рік - 16 439 556,74 грн (відповідно до витягу №НВ-9900510212026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок);

за 2024 рік - 14 678 175,66 грн (16 439 556,74 грн/1,12), де зазначені: нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за 2025 рік; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік;

за 2023 рік - 13 965 914,04 грн (14 678 175,66 грн/1,051), де зазначені: нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за 2024 рік; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік;

за 2022 рік - 12 144 273,08 грн (13 965 914,04 грн/1,15), де зазначені: нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за 2023 рік; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік;

за 2021 рік - 11 040 248,25 грн (12 144 273,08 грн/1,1), де зазначені: нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за 2022 рік; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2021 рік.

Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:171:0218 належить до земель з видом цільового призначення - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

У відповідності до Додатку 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 №24/24; 01.01.2022, до Додатку 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 №3704/3745; 01.01.2023, Додатку 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 №5828/5869; Додатку 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 №7531/7572; Додатку 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» від 05.12.2024 №426/10234 та за умови, що приміщення нерухомого майна, розташованого в межах земельної ділянки, не передавались в оренду їх власником, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки), до земель з видом цільового призначення - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, протягом 2021-2024 років застосовувалась ставка орендної плати - 3%, а у 2025 році - 4%.

Судом установлено, що ставка орендної плати визначалася Радою у позові в такому порядку:

1. з 16.12.2021 по 31.12.2021 11 040 248,25 х 3% / 365 х 16 днів = 14 518,68 грн;

2. з 01.01.2022 по 31.12.2022 12 144 273,08 х 3% / 365 х 365 днів = 364 328,19 грн;

3. з 01.01.2023 по 31.12.2023 13 965 914,04 х 3% / 365 х 365 днів = 418 977,42 грн;

4. з 01.01.2024 по 31.12.2024 14 678 175,66 х 3% / 366 х 366 днів = 440 345,27 грн;

5. з 01.01.2025 по 31.12.2025 16 439 556,74 х 4% / 365 х 365 днів = 657 582,27 грн.

Усього за період з 16.12.2021 по 31.12.2025 - 1 895 751,83 грн.

Місцевий господарський суд не погодився із визначеним Радою розміром орендної плати, що підлягала сплаті відповідачем за 2022 рік, врахувавши передбачену підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України пільгу щодо оплати користування земельними ділянками у період березень-грудень 2022 року. За перерахунками суду за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 відповідач мав сплатити позивачу за розрахунком суду 58 891,41 грн (12 144 273,08 х 3% / 365 х 59 днів = 58 891,41 грн).

У свою чергу Рада в апеляційній скарзі посилається на неможливість застосування до спірних правовідносин положень підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Оцінивши вказані доводи скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Законом України від 11.04.2023 №3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», який набрав чинності 06.05.2023, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції Закону України від 11.04.2023 №3050-IX за період із 01.01.2022 до 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї)), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період із 01.03.2022 до 31.12.2022 - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.07.2025 у справі №908/1301/24, Законом України від 11.04.2023 №3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» чітко передбачено, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї)), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди, за період із 01.03.2022 до 31.12.2022 - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Отже, положення Закону України від 11.04.2023 №3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» підлягають застосуванню в разі наявності правових підстав для володіння чи користування земельними ділянками, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01.07.2025 у справі №908/1301/24, від 10.02.2026 у справі №908/2849/24, від 02.12.2025 у справі №908/1926/24, від 30.06.2026 у справі №910/12543/25.

Натомість у цій справі, за встановленими судом обставинами, у спірний період земельна ділянка використовувалася без укладеного між Київською міською радою та ТДВ «Укрліфтсервіс» договору оренди.

За таких обставин колегія суддів відхиляє посилання відповідача на підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки зазначені положення Податкового кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, доводи апеляційної скарги Ради з приводу чого є обґрунтованими.

Протилежні висновки місцевого господарського суду є помилковими, оскільки ґрунтуються на власному трактуванні застосування підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу до спірних правовідносин без урахування у відповідності до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України усталених висновків Верховного Суду щодо застосування даної норми.

У свою чергу суд апеляційної інстанції наголошує, що Київська міська рада при розрахунку розміру плати за 2022 рік безпідставно не застосовує до спірних правовідносин пункт 19.13 рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» у частині визначення пільгового періоду (із 01.03.2022 до 31.05.2022) в поєднанні з положеннями статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Так, як уже наголошувалось, для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, зокрема, встановити суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов у цей період.

Визначальним для висновку про стягнення коштів за статтею 1212 Цивільного кодексу України є те, що відповідач «зберіг кошти, які мав сплатити за користування відповідною земельною ділянкою» та «збагатився за рахунок органу місцевого самоврядування» за відсутності правової підстави.

Розмір плати на яку «збагатився відповідач» та «зберіг у себе» у даній категорії справ визначається саме за методикою розрахунку орендної плати за землю та не може її перевищувати.

За загальним правилом ця сума визначається із розрахунку орендної плати, яку б одержала Київська міська рада при існуванні правової підстави (укладеному договорі оренди землі).

Рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 №5449/5490, яке набрало чинності 14.09.2022, доповнено пункт 19.13 рішення Київської міської ради від 09 грудня 2021 року №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» абзацом такого змісту: «Установити, що з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.».

Наведена норма рішення Київської міської ради не містила будь-яких додаткових умов для застосування пільгової ставки.

Такі умови з`явились пізніше у зв`язку з прийняттям Київською міською радою рішення «Про уточнення механізму реалізації пільг зі сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва» від 20.04.2023 №6311/6352, де вказано про необхідність орендарям забезпечити укладення додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок територіальної громади міста Києва.

Однак, оскільки рішення про уточнення механізму було прийняте поза межами спірного періоду для цієї справи, враховуючи принципи верховенства права та належного урядування, принцип незворотності дії в часі нормативно-правових актів, суд доходить висновку, що за наявності рішення Київської міської ради від 13.09.2022 №5449/5490 відповідач мав право розраховувати на те, що у період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року ставка орендної плати плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва дорівнювала «0» й до нього, як до користувача спірною земельною ділянкою, підлягала застосуванню встановлена пільга.

Рішення Ради від 20.04.2023 №6311/6352 не могло ретроспективно перетворити безумовну пільгу 2022 року на умовну, якщо на момент дії пільги такої умови нормативно встановлено не було.

Отже, оскільки ставка орендної плати за земельну ділянку комунальної власності територіальної громади міста Києва, затверджена органом місцевого самоврядування, є основою для розрахунку розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без укладення договору, то Київська міська рада безпідставно не взяв до уваги зміст пункту 19.13 рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (із змінами, внесеними, зокрема, рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 №5449/5490), відповідно до якого з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.06.2026 у справі №910/12543/25.

У даному випадку за період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року мова не може йти про збагачення відповідача чи збереження коштів Київської міської ради, адже за вказаний період Рада одержала б нуль гривень. За цей період відсутня майнова вигода у вигляді несплаченої плати, яка могла б бути кваліфікована як безпідставно збережені кошти за статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,0636 га з кадастровим номером 8000000000:90:171:0218 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 становить 272 497,47 грн, а не 364 328,19 грн, як про це вказує скаржник (плата за період з 01.03.2022 по 31.05.2022 у розмірі 91 830,72 грн: 998,16 грн/день х 92 дні, нарахована Радою безпідставно),

Щодо інших періодів (з 16.12.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 31.12.2025) розрахунок позивача є правильним.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру оплати, яку мав здійснити відповідач за період користування земельною ділянкою з 16.12.2021 по 31.12.2025, враховуючи приписи статей 74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на спірній земельній ділянці знаходиться належне відповідачу на праві власності нерухоме майно та ТДВ «Укрліфтсервіс» у період з 16.12.2021 по 31.12.2025 користувалося спірною земельною ділянкою без достатніх на те правових підстав, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1 803 921,11 грн (1 895 751,83 грн - 91 830,72 грн). В іншій частині (на суму 91 830,72 грн) вимоги позивача заявлені безпідставно й у цій частині суд апеляційної інстанції в задоволенні позову відмовляє.

Ураховуючи такі висновки суду апеляційної інстанції, оскаржене рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у даній справі підлягає зміні, а позов - частковому задоволенню на суму 1 803 921,11 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За змістом статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин, що мають значення для справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача (оскільки в апеляційній скарзі Рада просила скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 305 436,78 грн та стягнути з відповідача загальну суму 1 895 751,83 грн), а рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у даній справі таким, що підлягає зміні - позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 1 803 921,11 грн.

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснено у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі №910/879/26 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі №910/879/26 змінити.

Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі №910/879/26 викласти у такій редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 24-А; ідентифікаційний код 05472637) на користь Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) безпідставно збережені кошти у розмірі 1 803 921 (один мільйон вісімсот три тисячі дев`ятсот двадцять одну) грн 11 коп та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 21 647 (двадцять одна тисяча шістсот сорок сім) грн 06 коп.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.».

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 24-А; ідентифікаційний код 05472637) на користь Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) 3 844 (три тисячі вісімсот сорок чотири) грн 91 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ із урахуванням резолютивної частини даної постанови. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/879/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.10.2026 (після повернення суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І. з відрядження).

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

А.О. Мальченко