Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №910/10264/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. Справа №910/10264/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Іванова В.П.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники учасників справи:

від позивача: Скляр Д.Ю.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 (повний текст складено 10.08.2026)

у справі №910/10264/25 (суддя Босий В.П.)

за позовом виконувачки обов`язків керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області

до 1) Державної служби геології та надр України

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "Доназовкомплект"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовекомет"

про визнання недійсними результату аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу та спеціального дозволу на користування надрами, застосування правових наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції

Виконувачка обов`язків керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області (далі - прокуратура) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "Доназовкомплект" (далі - ТОВ "ВКП "Доназовкомплект") з вимогами про:

- визнання недійсними результатів електронного аукціону, оформленого протоколом про результати аукціону від 12.01.2021 №UA-PS-2020-11-24-000113-1;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами від 01.02.2021 №6/1-21, укладеного між Держгеонадра та ТОВ "ВКП "Доназовкомплект" за результатами проведеного відповідачем-1 аукціону, з метою видобування глинистих порід (аргілітів та алевролітів) Новозванівського родовища, яке знаходиться в Попаснянському (на теперішній час - Сіверськодонецькому) районі Луганської області;

- визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами для видобування глинистих порід Новозванівського родовища в Луганській області від 22.03.2021 №6485, виданого ТОВ "ВКП "Доназовкомплект";

- застосування правових наслідків недійсності правочину, визначених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини 1 статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановивши, що грошові кошти в сумі 3 175 000,00 грн, сплачені ТОВ "ВКП "Доназовкомплект" за придбання спеціального дозволу на користування надрами від 22.03.2021 №6485, є стягнутими в дохід держави.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ТОВ "ВКП "Доназовкомплект" законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій з метою спотворення результатів аукціону №UA-PS-2020-11-24-000113-1 щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами для видобування глинистих порід Новозванівського родовища в Луганській області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 відкрито провадження у справі №910/10264/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Крім того, цією ухвалою залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовекомет" (далі - ТОВ "Азовекомет").

В процесі розгляду справи прокурором подано заяву про відмову від частини позовних вимог, в якій заявник просив прийняти заяву про відмову від частини позовних вимог щодо застосування правових наслідків недійсності правочину, визначених частиною 3 статті 228 ЦК України та частиною 1 статті 208 ГК України, встановивши, що грошові кошти в сумі 3 175 000,00 грн, сплачені ТОВ "ВКП "Доназовкомплект" за придбання спеціального дозволу на користування надрами від 22.03.2021 №6485, є стягнутими в дохід держави, у зв`язку з чим вважати заявленими решту позовних вимог, а саме:

- визнати недійсними результати електронного аукціону, оформленого протоколом про результати аукціону від 12.01.2021 №UA-PS-2020-11-24-000113-1;

- визнати недійним договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами від 01.02.2021 №6/1-21, укладеного між Держгеонадра та ТОВ "ВКП "Доназовкомплект" за результатами проведеного аукціону, з метою видобування глинистих порід (аргілітів та алевролітів) Новозванівського родовища, яке знаходиться в Попаснянському (Сіверськодонецькому) районі Луганської області;

- визнати недійним спеціальний дозвіл на користування надрами для видобування глинистих порід Новозванівського родовища в Луганській області від 22.03.2021 №6485, виданий ТОВ "ВКП "Доназовкомплект".

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі №910/10264/25 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про застосування правових наслідків недійсності правочину.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у даній справі, в частині вимог прокурора про застосування правових наслідків недійсності правочину, визначених частиною 3 статті 228 ЦК України та частиною 1 статті 208 ГК України, встановивши, що грошові кошти в сумі 3 175 000,00 грн, сплачені ТОВ "ВКП "Доназовкомплект" за придбання спеціального дозволу на користування надрами від 22.03.2021 №6485, є стягнутими в дохід держави, у зв`язку з відмовою прокурором від цієї частини позовних вимог. При цьому, на переконання суду першої інстанції, матеріалами справи не підтверджується, а прокурором не доведено факту протиправності спірних правочинів і суперечності їх мети інтересам держави і суспільства. Місцевим господарським судом не встановлено обставин, з якими положення частини 3 статті 228 ЦК України пов`язують можливість визнання правочинів недійсними, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Луганська обласна прокуратура звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі №910/10264/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги прокуратура посилається на те, що оскаржуване рішення є суперечливим і таким, що ухвалено з нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Так, скаржник вказує, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини щодо дотримання самого порядку набуття права користування надрами та не визначено належним чином предмет доказування у справі, чим порушено вимоги статті 76 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Крім того, на переконання апелянта, факт укладання договору купівлі-продажу спецдозволу та отримання спецдозволу на користування надрами, внаслідок незаконного отримання перемоги в аукціоні, з узгодженими діями єдиних учасників, у тому числі в частині подання цінових пропозицій, сам по собі є негативним наслідком для держави та суспільства, оскільки не тільки усувається конкуренція учасників, а й втрачається право держави та суспільства надати надра у користування за більш вигідними цінами, які могли бути запропоновані при дотриманні конкурентної процедури.

Також, скаржник зазначає, що суд першої інстанції фактично поставив законність результатів аукціону в залежність від доведення прокурором таких наслідків, як конкретний розмір збитків, яких зазнала держава або обов`язкове настання негативних економічних чи екологічних наслідків, чим неправильно застосував положення статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Крім того, прокуратура стверджує, що під час проведення електронного аукціону не дотримано принципу реалізації права на користування надрами на конкурентних засадах, унаслідок чого право користування надрами фактично передано за результатами процедури, в якій конкуренцію між учасниками було усунуто. Встановлені порушення законодавства є підставою для визнання недійсними результатів аукціону, що зумовлює недійсність спеціального дозволу на користування надрами та укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2026 апеляційну скаргу Луганської обласної прокуратури у справі №910/10264/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Демидова А.М., Іванов В.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Луганської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі №910/10264/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.10.2026. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 18.09.2026.

Супровідним листом від 11.09.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10264/25.

17.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10264/25.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2026, у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 05.10.2026 до 08.10.2026, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2026, для розгляду справи №910/10264/25 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Іванов В.П., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2026 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Луганської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі №910/10264/25 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Іванов В.П., Шапран В.В.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

16.09.2026, через систему "Електронний суд", Держгеонадра подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі №910/10264/25.

Так, у відзиві відповідач-1 стверджує, що електронний аукціон №UA-PS-2020-11-24-000113-1 проведено відповідно до вимог Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №993, а дії Держгеонадра на кожному етапі здійснювались у межах наданих повноважень та без втручання у хід здійснення аукціону.

Також, у відзиві Держгеонадра просить суд проводити слухання апеляційної скарги у справі №910/10264/25 без участі її представника.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 07.10.2026 з`явився представник позивача.

Відповідач-2 та треті особи своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, відповідач-2 та треті особи повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/10264/25 розглядається за їх відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі №910/10264/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-PS-2020-11-24-000113-1, сформованого 12.01.2021, відбувся аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами для видобування глинистих порід Новозванівського родовища в Луганській області.

Вартість геологічної інформації - 706 462,31 грн з ПДВ.

Номер лоту: UA-PS-2020-11-24-000113-1.

Організатор електронного аукціону - Товарна біржа "Українська енергетична біржа".

Початкова ціна реалізації лоту- 3 144 960,00 грн.

Новозванівське родовище розташоване на відстані близько 1,5 км на південь від південної околиці с. Новозванівка Попаснянського району Луганської області. Вид користування надрами та строк, на який надається дозвіл: видобування глинистих порід (аргілітів та алевролітів), 20 років.

Електронний аукціон проведено 12.01.2021.

У торгах взяли участь учасники: ТОВ "Азовекомет" та ТОВ "ВКП "Доназовкомплект".

Аукціон тривав 12.01.2021 з 12 год 25 хв по 12 год 54 хв.

Переможцем аукціону визнано ТОВ "ВКП "Доназовкомплект", яке запропонувало найбільшу цінову пропозицію - 3 175 000,00 грн.

У подальшому, 01.02.2021 між Держгеонадра (продавець) та ТОВ "ВКП "Доназовкомплект" (переможець аукціону) укладено купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування глинистих порід (аргілітів та алевролітів) Новозванівського родовища, яке знаходиться в Попаснянському районі Луганської області №6/1-21, відповідно до пункту 1.1 якого сторони визнають свої права та обов`язки, згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №993 "Про затвердження Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами шляхом електронних торгів" та від 30.05.2011 №615 "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами", і керуються їх положеннями та положеннями законодавства України під час виконання цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору на аукціоні, що відбувся 12.01.2021 за результатами проведення торгів, переможець аукціону зобов`язується за суму коштів, визначену в протоколі проведення електронного аукціону від 12.01.2021 №UA-PS-2020-11-24-000113-1, згідно з яким покупець визнаний переможцем аукціону, придбати у продавця спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування глинистих порід (аргілітів та алевролітів) Новозванівського родовища, яке знаходиться в Попаснянському районі Луганської області. Строк дії дозволу: 20 років.

22.03.2021 Держгеонадра видано ТОВ "ВКП "Доназовкомплект" відповідний спеціальний дозвіл на користування надрами №6485.

Рішенням адміністративної колегії Комітету від 24.04.2025 №70/87-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення), зокрема визнано, що ТОВ "Азовекомет" та ТОВ "ВКП "Доназовкомплект" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону, проведеного Держгеонадра за лотом "Спеціальний дозвіл на користування надрами - Новозванівське родовище" (ідентифікатор аукціону в системі "Prozorro.Продажі": №UA-PS-2020-11-24-000113-1), а за таке порушення на ТОВ "Азовекомет" та ТОВ "ВКП "Доназовкомплект" накладено штрафи у розмірі 68 000,00 грн кожному.

Звертаючись з позовом до суду, прокурор зазначає, що в рішенні встановлені обставини антиконкурентних узгоджених дій учасників аукціону, у зв`язку з чим договір, укладений за наслідком його проведення, є недійсним відповідно до частини 1 статті 203, частин 1, 3 статті 215, частини 3 статті 228 ЦК України, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства щодо необхідності додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування та забезпечення добросовісної конкуренції при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування надрами.

Також, прокурор стверджував про те, що умисел укладення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наявний лише в однієї із сторін, а відтак грошові кошти, сплачені за спеціальний дозвіл на користування надрами, необхідно визнати такими, що є стягнутими в дохід держави, на підставі частини 3 статті 228 ЦК України, частини 1 статті 208 ГК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 статті 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Так, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що у прокуратури були обґрунтовані підстави для представництва в суді інтересів держави за цим позовом.

Згідно з частиною 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину як стороною договору, так і зацікавленою особою, яка не є стороною правочину.

Слід зазначити, що прокурором було реалізоване право позивача на відмову від частини позовних вимог, передбачене пунктом 1 частини 2 статті 46 та частин 1, 3 статті 191 ГПК України, і заявлене відповідне клопотання, за наслідком розгляду якого суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність прийняття відмови від частини позовних вимог.

За приписами частини 3 статті 191 та пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову, яку прийнято судом, провадження у справі підлягає закриттю.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у даній справі, в частині вимог прокурора про застосування правових наслідків недійсності правочину, визначених частиною 3 статті 228 ЦК України та частиною 1 статті 208 ГК України, встановивши, що грошові кошти в сумі 3 175 000,00 грн, сплачені ТОВ "ВКП "Доназовкомплект" за придбання спеціального дозволу на користування надрами від 22.03.2021 №6485, є стягнутими в дохід держави.

Таким чином, предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про визнання недійсними результатів електронного аукціону, оформленого протоколом про результати аукціону №UA-PS-2020-11-24-000113-1 від 12.01.2021, договору та спеціального дозволу на користування надрами №6485 від 22.03.2021, як такими, що вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Згідно з частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

У статті 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначити в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За приписами частини 3 статті 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Чітке законодавче визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства" відсутнє, як і відсутні законодавчо закріплені єдині критерії, принципи, засади їх визначення. Втім поняття "інтерес" є ширшим, адже охоплює, наприклад, "охоронюваний законом інтерес", "публічний інтерес", "суспільний інтерес" тощо.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 дано визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес": у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).

Поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 ЦК України, можна дійти висновку, що зокрема, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення такого спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Оскільки не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 та у постанові Верховного Суду від 05.02.2026 у справі №910/6780/23.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №390/34/17 виснував, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція (частина 5 статті 13 ЦК України).

Постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 уточнено висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України, таким чином:

При визначенні підстав для застосування частини 3 статті 228 ЦК України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили) або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Крім того, вирішуючи питання щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України суд має враховувати що санкції, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України, частиною 1 статті 208 ГК України є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Застосування наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 ЦК України є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що для дотримання принципу пропорційності цивільна конфіскація має стосуватися майна, яке було отримане від злочинної діяльності, незаконного збагачення, майна, джерела походження якого сторона не могла пояснити, або майна, яке безпосередньо використовувалося при здійсненні злочинної діяльності. ЄСПЛ також визнав небезпечною тенденцію поширення конфіскації без вироку суду на випадки звичайних адміністративних порушень.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 вказав, що здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Таким чином, прокурор має довести, що спірний аукціон, договір та спеціальний дозвіл за своєю суттю є протиправними, спрямованими на порушення інтересів держави та суспільства.

Так, на переконання прокурора, порушення економічної конкуренції однозначно суперечить інтересам держави, яка зацікавлена в ефективному використанні надр, зменшенні негативного впливу на довкілля та одержанні якомога більшої суми коштів за спеціальний дозвіл на користування надрами, а у спірних правовідносинах надання права користування надрами фактично відбулося у позаконкурентний спосіб, що і зумовило необхідність звернення з даним позовом до суду.

У той же час, антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні частини 3 статті 228 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23.

Як слушно зазначив місцевий господарський суд, твердження прокурора про недійсність спірних правочинів зводяться до порушення ТОВ "Азовекомет" та ТОВ "ВКП "Доназовкомплект" законодавства про захист економічної конкуренції. Проте в матеріалах справи як відсутні обґрунтування, так і докази в підтвердження того, що таке порушення призвело або мало на меті призвести до не ефективного використання надр, негативного впливу на довкілля чи одержання меншої суми коштів, яка могла б бути отримана державою за такий спеціальний дозвіл на користування надрами.

Матеріалами справи не підтверджується, а прокурором не доведено факту протиправності спірних правочинів і суперечності їх мети інтересам держави і суспільства, судом не встановлено обставин, з якими положення частини 3 статті 228 ЦК України пов`язують можливість визнання правочинів недійсними.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі №910/10264/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі №910/10264/25, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Луганської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі №910/10264/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі №910/10264/25 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №910/10264/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 19.10.2026.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.П. Іванов

В.В. Шапран