Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №911/462/25 (911/253/26) — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №911/462/25 (911/253/26)

Суддя: Отрюх Б.В.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р. Справа№ 911/462/25 (911/253/26)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Станіка С.Р.

Остапенка О.М.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю представників учасників справи:

від ГУ ДПС у Київській області: Лінцов О.О.

від ОСОБА_1 : Дубчак Л.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича та Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26) (суддя Гребенюк Т.Д., повний текст ухвали складено та підписано - 26.08.2026)

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича

до ОСОБА_1

про покладення субсидіарної відповідальності

у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро»

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.08.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26) (суддя Гребенюк Т.Д., повний текст ухвали складено та підписано - 26.08.2026) заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності залишено без задоволення.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для покладення субсидіарної відповідальності за боргами банкрута на ОСОБА_1 є недоведеними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» Усачов Олег Миколайович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити апелянту строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 20.08.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26); скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26) повністю; ухвалити нове рішення, яким заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича про покладення субсидіарної відповідальності задовольнити у повному обсязі; стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТО-ЕЛЕКТРО» (код ЄДРПОУ 39727640) 1073521 (один мільйон сімдесят три тисячі п`ятсот двадцять одну) грн 43 коп. у порядку субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, за невідповідності викладених у ній висновків обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться, зокрема, до того, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував частину другу статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства та безпідставно відмовив у покладенні на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності.

Апелянт наголошує, що відповідач, будучи одноосібним учасником, кінцевим бенефіціарним власником і директором ТОВ «ТО-ЕЛЕКТРО», за наявності податкової заборгованості та значних активів підприємства не вжив заходів для погашення боргу, після чого відбулося відчуження корпоративних прав на користь особи з ознаками номінального керівника, припинення господарської діяльності товариства та зникнення його активів.

На думку апелянта, суд не оцінив зазначені обставини в сукупності, неправильно розподілив тягар доказування, не застосував презумпцію вини відповідача та помилково вимагав доведення кожної дії окремо. Крім того, скаржник вказує на вихід суду за межі предмета доказування шляхом повторної оцінки розміру визнаних кредиторських вимог, а також на суперечливе тлумачення правових норм і вибіркове застосування практики Верховного Суду.

Апелянт стверджує, що сукупність установлених обставин свідчить про наявність усіх елементів правопорушення, передбаченого частиною другою статті 61 КУзПБ, зокрема вини відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між його діями й неплатоспроможністю боржника.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській област та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 20.08.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26); ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26), якою залишено без задоволення заяву ліквідатора ТОВ «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 , - скасувати; прийняти нове судове рішення, яким заяву ліквідатора ТОВ «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 задовольнити та покласти на ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ «То-Електро» у зв`язку з доведенням останнього до банкрутства; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «То-Електро» в особі ліквідатора грошові кошти в розмірі 1 073 521,43 грн, для включення відповідних коштів до складу ліквідаційної маси ТОВ «То-Електро»; здійснити розподіл судових витрат відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції постановлено за умов неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неналежної оцінки доказів і неправильного застосування норм матеріального права, що в сукупності вплинуло на результат розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги полягають, зокрема, у тому, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності, не надав належної оцінки сукупності обставин щодо його управлінського та корпоративного контролю над ТОВ «То-Електро», припинення господарської діяльності товариства, руху коштів і відсутності достатніх активів для задоволення вимог кредиторів.

На думку апелянта, суд неповно дослідив можливий причинно-наслідковий зв`язок між діями та бездіяльністю ОСОБА_1 і неплатоспроможністю боржника, звузив предмет доказування до встановлення конкретних господарських операцій та неправильно застосував положення частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, фактично підмінивши вирішення питання про субсидіарну відповідальність оцінкою повноважень контролюючого органу щодо стягнення податкового боргу.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

07.10.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Київській області, в якому останній просить залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2026 року без змін та стягнути з ГУ ДПС у Київській області на його користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

08.10.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора ТОВ «ТО-ЕЛЕКТРО» арбітражного керуючого Усачова О.М. надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Київській області, в якій останній просив відхилити як необґрунтовані доводи наведені ОСОБА_1 у зазначеному відзиві, задовольнити апеляційні скарги ліквідатора ТОВ «ТО-ЕЛЕКТРО» арбітражного керуючого Усачова О.М. та ГУ ДПС у Київській області та покласти судові витрати на відповідача.

09.10.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ «ТО-ЕЛЕКТРО» арбітражного керуючого Усачова О.М., в якому останній просить залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2026 року залишити без змін та стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2026 апеляційну скаргу у справі № 911/462/25 (911/253/26) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.

Також не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 20.08.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26); ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26), якою залишено без задоволення заяву ліквідатора ТОВ «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 , - скасувати; прийняти нове судове рішення, яким заяву ліквідатора ТОВ «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 задовольнити та покласти на ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ «То-Електро» у зв`язку з доведенням останнього до банкрутства; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «То-Електро» в особі ліквідатора грошові кошти в розмірі 1 073 521,43 грн, для включення відповідних коштів до складу ліквідаційної маси ТОВ «То-Електро»; здійснити розподіл судових витрат відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 04.06.2026 апеляційну скаргу у справі № 911/462/25 (911/253/26) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26) витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/462/25 (911/253/26) за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро»; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26) до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26) відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26) до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

16.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/462/25 (911/253/26).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26) апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26) залишено без руху.

Іншою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26) апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26) залишено без руху.

24.09.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича надійшло клопотання про долучення доказів. Суд приймає це за заяву про усунення недоліків.

25.09.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Головного управління Державної податкової служби у Київській області надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 у справі № 911/462/25 (911/253/26) відкрито апеляційне провадження у справі № 911/462/25 (911/253/26); об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича та Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26) в одне апеляційне провадження; розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича та Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26) призначено на 14.10.2026.

Як зазначалось вище, від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича надійшло клопотання про долучення доказів, відповідно до якого останній просив долучити до матеріалів справи № 911/462/25 (911/253/26) платіжну інструкцію АТ «Укрсиббанк» № 280 від 23.09.2026 про сплату судового збору в сумі 11 980,80 грн; відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора ТОВ «То-Електро» Усачова О.М. на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2026 по справі № 911/462/25 (911/253/26); повернути арбітражному керуючому Усачову О.М. (РНОКПП НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України (ГУК у м. Київ/м. Київ/22030101) надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 3 993,60 грн, яка була сплачена згідно з платіжною інструкцією АТ «Укрсиббанк» № 280 від 23.09.2026. Суд приймає це за клопотання про повернення судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26) задоволено клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича від 23.09.2025 про повернення судового збору у справі № 911/462/25 (911/253/26).

05.10.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26) задоволено клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2782/26 від 12.10.2026 у зв`язку із перебуванням судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/462/25 (911/253/26).

Згідно з витягом до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2026 апеляційну скаргу у справі № 911/462/25 (911/253/26) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Станік С.Р., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26) апеляційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича та Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26) прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Станік С.Р., Остапенко О.М.

Явка представників учасників справи

В судове засідання 14.10.2026 з`явились представники ГУ ДПС у Київській області та ОСОБА_1

Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТО-ЕЛЕКТРО» арбітражного керуючого Усачова О.М. в судове засідання 14.10.2026 не з`явився, до його початку подав клопотання про розгляд даної справи за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи документах.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТО-ЕЛЕКТРО» арбітражного керуючого Усачова О.М.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 14.10.2026 представник ГУ ДПС у Київській області вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення яким заяву ліквідатора ТОВ «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 14.10.2026 заперечував щодо задоволення апеляційних скарг ліквідатора банкрута та ГУ ДПС у Київській області, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "То-Електро" (далі - боржник, банкрут) на стадії ліквідаційної процедури.

Ухвалою Суду від 18.02.2025, зокрема, відкрито провадження у справі №911/462/25 про банкрутство боржника.

Постановою від 24.06.2025 ухвалено відкрити ліквідаційну процедуру; призначити ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича (далі - арбітражний керуючий, ліквідатор). Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом - здійснено 24.06.2025.

29.01.2026 року до Господарського суду Київської області надійшла заява ліквідатора про покладення на засновника та керівника боржника субсидіарної відповідальності, а саме стягнути з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) на користь банкрута грошові кошти в сумі 1 073 521,43 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства (з урахуванням заяви про збільшення вимог).

Заява обґрунтована наступним:

- оборот руху коштів по рахункам боржника у сумі більше ніж 31 мільйон гривень свідчить про направлене припинення господарської діяльності ТОВ «ТО-Електро» та виведення коштів Товариства на розрахункові рахунки контрагентів в період проведення перевірок та донарахування заборгованості з боку контролюючого органу;

- відповідач, будучи одноособово засновником, бенефіціаром та директором Товариства у період виникнення у нього заборгованості, яка стала підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ТО-Електро», мав вирішальний вплив на прийняття управлінських рішень товариства у зазначений період, однак, не зважаючи на наявність у товариства активів, не вчинив необхідних дій для уникнення неплатоспроможності боржника, натомість - вийшов зі складу засновників та звільнилися з посади керівника ТОВ «ТО-Електро», а керівником боржника було призначено іншу особу - ОСОБА_3 ;

- відповідач, який мав вирішальний вплив на прийняття управлінських рішень, усвідомлюючи, що у майбутньому ТОВ «ТО-Електро» буде зобов`язане сплатити відповідні кошти на користь органу ДПС, проте, з метою уникнення здійснення відповідних розрахунків, умисно вчинив дії, що мали наслідком припинення господарської діяльності Товариства, зміну назви, адреси, КВЕД, інформації про засоби зв`язку, засновника та керівника такого боржника, приховування його активів, що в сукупності призвело до банкрутства ТОВ «ТО-Електро»;

Заперечуючи при задоволення даної заяви ОСОБА_1 вказав, що:

- ліквідатором не доведено наявність в діях відповідача складу правопорушення, за вчинення якого його може бути притягнуто до субсидіарної відповідальності;

- ліквідатором не доведено те, що податкова заборгованість виникла саме з вини будь-яких управлінських рішень відповідача, що такі дії виходять за межі ризику підприємницької діяльності та що відповідач на час перебування на посаді керівника банкрута не вчиняв дій з оскарження незаконних рішень контролюючого органу;

- наявність податкового боргу не свідчить автоматично про наявність вини керівника боржника;

- ліквідатором не вказано та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між будь-якими управлінськими рішеннями відповідача та виникненням податкового боргу;

- під час перебування на посаді керівника/засновника відповідач вчиняв всі необхідні та залежні від нього дії з метою оскарження незаконних рішень контролюючого органу, що свідчить про відсутність його вини у виникненні будь-якого податкового боргу;

- усі дії, рішення, бездіяльність, які мали місце з боку нового засновника та керівника банкрута ( ОСОБА_3 ) чи самого банкрута не можуть бути поставлені у вину за будь-яких умов відповідачу;

- заявлені ліквідатором вимоги щодо покладення на відповідача субсидіарної відповідальності в розмірі 30 280,00 грн. та 4844,80 грн. - судового збору та у розмірі 72 000,00 грн. - авансування винагороди арбітражному керуючому не можуть бути задоволені за будь-яких умов;

- відчуження відповідачем 100 % частки у статутному капіталі банкрута на користь ОСОБА_3 відбулося за значний період до відкриття провадження у справі про банкрутство, в 2018 році, не супроводжувалося неправомірними діями та не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з неплатоспроможністю товариства, а, отже, не може розцінюватися як підстава для субсидіарної відповідальності ОСОБА_1 ;

- податковий борг, який включено до реєстру вимог кредиторів та вину у виникненні якої ліквідатор хоче покласти на відповідача, є незаконним, а податкова вимога від 19.02.2018 № 353-84-17 була своєчасно оскаржена товариством в судовому порядку.;

- рішення окружного адміністративного суду які стосуються податкового боргу банкрута по справі №640/21441/18 та 826/12305/18 є незаконними, у зв`язку з чим було подано відповідні апеляційні скарги.

В свою чергу, кредитор у справі зазначив наступне:

- відповідач достеменно знав про наявність значних невиконаних податкових зобов`язань ТОВ «ТО-Електро» та про ризик застосування заходів примусового стягнення;

- факт оскарження рішень податкового органу не свідчить про добросовісність поведінки керівника та не спростовує встановлених обставин щодо втрати підприємством активів, зміни контролю над юридичною особою та подальшої неможливості задоволення вимог кредиторів;

- відповідач не надав доказів вжиття будь-яких заходів, спрямованих на погашення податкового боргу, збереження майна ТОВ «ТО-Електро», відновлення його платоспроможності або забезпечення належного виконання обов`язків перед кредиторами.

- обставини справи свідчать про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача як одноособового учасника та керівника Боржника і настанням наслідків у вигляді повної неможливості задоволення вимог кредиторів;

- існує прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями посадової особи підприємства-боржника (прийняття управлінських рішень, внаслідок яких утворився податковий борг, несплата податкової заборгованості, завершення господарської діяльності, виведення майнових активів, у тому числі грошових коштів, з розрахункових рахунків боржника та закриття рахунків і продаж частки у статутному капіталі на номінального керівника) та зверненням кредитора до суду із заявою про відкриття провадження про банкрутство для захисту своїх інтересів, який відповідно до приписів ч. 2 ст. 34 КУзПБ, в обов`язковому порядку має додати докази сплати судового збору та авансування винагороди арбітражному керуючому у розмірі трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень;

- виникнення податкового боргу не є звичайним елементом підприємницького ризику, а є наслідком несплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань або порушенням норм податкового законодавства, у зв`язку з чим відбувається донарахування основного боргу та застосування штрафних санкцій. Натомість вчинення платником податків дій щодо досудового та судового оскарження не можуть бути підставою для звільнення від субсидіарної відповідальності так само, як і відчуження частки статутного капіталу товариства на користь іншої особи;

- сукупність обставин, які свідчать про винну поведінку контролюючої особи та недостатність майна боржника для розрахунків із кредиторами підтверджується: виникненням значного податкового боргу у період здійснення управління відповідачем; наявністю активної господарської діяльності та значних грошових оборотів до зміни керівництва; відчуженням відповідачем 100 % корпоративних прав після виникнення податкового боргу;зміною керівника та учасника товариства; припиненням подання звітності; відсутністю документації та активів Боржника; неможливістю погашення кредиторських вимог у ліквідаційній процедурі.

За наслідками розгляду вищевказаної заяви, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваної судової ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича та Головного управління Державної податкової служби у Київській області не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом преамбули КУзПБ, одним із основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Щодо об`єкта правопорушення, суд першої інстанції зазначив, що ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема, ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність і боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Зміст правопорушення з доведення до банкрутства не обмежується вичерпним переліком дій / бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками.

Це дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність і боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Відповідно до п.3.2. Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, які затверджено Наказом Міністерства економіки України №14 від 19.01.2006 економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема:

- підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів;

- необгрунтованої виплати грошових коштів, необгрунтованої передачі третім особам майна;

- прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат;

- заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

Крім того, необхідно проаналізувати заходи, ужиті керівництвом підприємства, щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) та своєчасності розв`язання проблем у виробничому процесі тощо.

Навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками:

- зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства;

- штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості;

- продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів (особлива увага приділяється договорам відчуження майна або оренди майна, зокрема перевіряється відповідність ціни реалізації ринковій та наявність дозволу на вказані операції органу, уповноваженого управляти майном);

- продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляє підприємство, за ціною, нижчою за собівартість, без належних економічних підстав (наприклад, регульована ціна реалізації, яка корегується за рахунок коштів державної підтримки; продаж за передоплатою; тимчасове зниження ціни в рекламних цілях; продаж морально застарілої продукції; продаж продукції, що не користується попитом; продаж товарних залишків готової продукції для перепрофілювання або запуску нового виробництва; продаж товарних залишків (сезонної продукції) у зв`язку із закінченням сезону тощо);

- у разі збиткової діяльності підприємства спрямування отримуваних грошових засобів та інвестицій на закупівлю товарів, робіт, послуг, безпосередньо не задіяних у виробничо-господарській діяльності;

- необґрунтоване зменшення або збільшення штату підприємства.

Також доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)).

Тобто, зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту.

При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

Однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності. Отже навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Як встановлено судом першої інстанції, що сума вимог кредиторів становить 1 073 521,43 грн., натомість ліквідаційна маса банкрута складає 0,00 грн. Отже, різниця між ліквідаційною масою та вимогами єдиного кредитора у справі складає 1 073 521,43 грн, з яких 1 073 521,43 грн ліквідатор просить стягнути з відповідача.

Місцевим господарським судом встановлено, що банкрут має податковий борг на загальну суму 966 396,63 грн, з яких 598 572,00 грн основного боргу з податку на додану вартість та 367 824,63 грн штрафних санкцій.

Разом з тим, як свідчать остання подана товариством податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2018 року, пояснення представника кредитора ГУ ДПС у Київській області та відповідача, товариство має податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 543 780,00 грн /т.1 ас.58/.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст. 61 КУзПБ, розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

За змістом ч. 1 ст. 64 КУзПБ у першу чергу задовольняються витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури. У третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). У шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

Така позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) від 19.06.2024 та спростовує доводи відповідача щодо неможливості покладення на відповідача субсидіарної відповідальності в розмірі судового збору та авансування винагороди арбітражному керуючому.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність такої передумови для покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство як недостатність майна боржника для задоволення вимог кредитора.

За змістом ст. 61 КУзПБ, суб`єктами субсидіарної відповідальності є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії.

Як зазначено вище, відповідач був єдиним учасником та директором банкрута, отже, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 є суб`єктом субсидіарної відповідальності.

Субсидіарна відповідальність відповідних осіб настає в розмірі незадоволених вимог кредиторів за умови існування вини цих осіб у доведені до банкрутства боржника, тобто існування обставин, які свідчать, що дії та/або бездіяльність осіб, прийняті ними рішення, наданні вказівки на вчинення дій або на утримання від них, призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Тобто, має існувати прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю відповідних суб`єктів та спричиненою неплатоспроможністю боржника.

Суд першої інстанції вказав, що ліквідатор не довів, що майнові права боржника та кредиторів, які мають вимоги у справі про банкрутство, порушені саме у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства. Натомість ліквідатор ототожнює неналежне виконання податкових зобов`язань з наявністю підстав для покладення субсидіарної відповідальності, що не відповідає наведеним вище положенням законодавства України.

Також, місцевий господарський суд зазначив, що ліквідатор у цій справі лише констатував наявність податкової заборгованості, яка виникла до порушення справи про банкрутство; відсутність дій щодо погашення податкової заборгованості; послався на значний оборот коштів; передачу корпоративних прав на ОСОБА_3 та зміну директора банкрута, тоді як для застосування субсидіарної відповідальності необхідним є встановлення за допомогою належних та допустимих доказів сукупності обставин, які б свідчили про доведення до банкрутства товариства діями/бездіяльністю директора та єдиного учасника товариства ОСОБА_1 .

Ліквідатор не вказав, які конкретні дії / бездіяльність відповідача призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення ОСОБА_1 боржника до банкрутства.

Суд зазначив, що ліквідатор не довів зміст відповідного делікту - умисних і цілеспрямованих дій/бездіяльності відповідача, результатом яких є банкрутство боржника та шкода завдана приватним і суспільним інтересам.

Так, господарський суд першої інстанції вказав, що ліквідатор не довів, що мали місце факти підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необгрунтованої виплати грошових коштів, необгрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

Крім того, ліквідатор не довів, що ОСОБА_1 як керівником товариства не вживалися заходи претензійно-позовної роботи та своєчасності розв`язання проблем у виробничому процесі тощо.

Ліквідатор не вказав, що мало місце зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства; штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості; продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів; продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляє підприємство, за ціною, нижчою за собівартість, без належних економічних підстав; закупівля товарів, робіт, послуг, безпосередньо не задіяних у виробничо-господарській діяльності; необґрунтоване зменшення або збільшення штату підприємства.

Також ліквідатор не довів фактів відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо.

Тобто, за висновом суду першої інстанції, ліквідатор не довів тих обставин, з якими чинне заонодаство та практика його застосування пов`язують зміст такого делікту. Як не довів і будь-яких інших обставин, які б свідчили про доведення товариства діями/бездіяльністю ОСОБА_1 як директора до банкрутства.

Місцевий господарський суд вірно звернув увагу на те, що, як свідчить остання подана товариством податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2018 року, товариство має податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 543780,00 грн. Натомість податкове зобов`язання товариства з податку на додану вартість, з якого утворилася податкова заборгованість, що складає грошові вимоги кредитора у справі, становить за розрахунком кредитора /т.1 ас. 22/ 598572,00 грн. Матеріали справи не містять інформації, що товариство скористалося наявним податковим кредитом після зміни директора та єдиного учасника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальні формулювання доводів ліквідатора в обґрунтування заяви про покладення субсидіарної відповідальності без зазначення конкретних дій чи в чому конкретно полягала бездіяльність суб`єкта субсидіарної відповідальності, яка мала наслідком доведення боржника до банкрутства, унеможливлює встановлення складу правопорушення як підстави для застосування субсидіарної відповідальності.

Щодо тези ліквідатора в обґрунтування підстав покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 про значний рух коштів та виведення коштів на розрахункові рахунки контрагентів, місцевий господарський суд вірно вказав, що ліквідатор не вказує конкретних операцій, які б свідчили про такі обставини. Натомість з виписок в АТ «Райффайзен банк» /т.1 ас.16-48/ та АТ КБ «Приватбанк» /т.1 ас.62-114/ вбачається проведення товариством розрахунків за товари, продукцію, оплату послуг, комісії, виплати заробітної плати тощо.

З огляду на вищевикладене, судова колегія визнає обґрунтований висновок суду першої інстанції, що підстави для покладення субсидіарної відповідальності за боргами банкрута на ОСОБА_1 є недоведеними, у зв`язку з чим місцевий господарський суд правомірно залишив без задоволення заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності.

Ухвалюючи рішення про відмову у покладенні субсидіарної відповідальності, місцевий господарський суд вірно наголосив на тому, що засади цивільно-правової відповідальності за приписами ст. 92 Конституції України можуть визначатися виключно законами України.

Наявне законодавче регулювання підстав/умов притягнення осіб до субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство не передбачає субсидіарної відповідальності відповідних осіб навіть за умови наявності негативних наслідків у майновій сфері кредиторів (збитків/шкоди) через неплатоспроможність боржника, але за відсутності встановленого факту доведення відповідними суб`єктами боржника до банкрутства.

Тобто, інститут субсидіарної відповідальності надає можливість нівелювати негативні наслідки для майнової сфери кредитора - відшкодувати завдану йому невиконанням зобов`язання шкоду - шляхом покладення на відповідних осіб субсидіарної відповідальності, але тільки у випадку, коли така шкода завдана діями/бездіяльністю таких осіб, які можуть бути охарактеризовані як доведення боржника до банкрутства.

Невиконання податкового обов`язку не тотожно доведенню юридичної особи до банкрутства. Сам по собі факт невиконання податкового обов`язку, який не знаходиться у прямому та безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з діями/бездіяльністю суб`єктів субсидіарної відповідальності по доведенню юридичної особи до банкрутства, не є згідно приписів чинного законодавства підставою для покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство настає за доведення до банкрутства.

Розширені підходи щодо тлумачення умов/підстав субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство входять у суперечність з положеннями ст. 92 Конституції України.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції також вірно зазначив, що чинне законодавство послідовно сповідує принцип, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.

На переконання суду, концепція окремої правосуб`єктності юридичної особи та обмеженої відповідальності була одним з чинників, що уможливили розвиток сучасної економіки. Коли межа між майном компанії та особистим майном керівника розмивається шляхом безумовного покладення на директора відповідальності за борги фірми - це завдає системного удару по підприємницькій ініціативі.

Кредитори, вступаючи у відносини з юридичною особою, оцінюють саме її платоспроможність, а не статки директора/засновника. Автоматичне перекладення боргів на директора/засновника перетворює цивільно-правовий ризик кредитора на персональну гарантію керівника, що суперечить природі відповідних правовідносин.

Безумовно, директор повинен відповідати за умисні протиправні дії такі як, зокрема, доведення до банкрутства, проте ця відповідальність має бути деліктною (за винні дії та шкоду), а не автоматичним перебранням на себе комерційних боргів компанії.

Крім того, враховуючи, що заборгованість у справі виникла з публічних правовідносин та стосується зобов`язань зі сплати податків та штрафних санкцій за несплату податків, а тому інститут субсидіарної відповідальності не може бути «чарівною паличкою» для стягнення податкової заборгованості, підміняючи компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх керівників під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Доводи апеляційних скарг щодо неповного дослідження судом першої інстанції обставин справи спростовуються змістом оскаржуваної ухвали, з якої вбачається, що судом надано оцінку статусу ОСОБА_1 як керівника та учасника товариства, податковій заборгованості, фінансово-господарському стану боржника, руху коштів за банківськими рахунками, податковій звітності, обставинам зміни органів управління, а також недостатності майна для задоволення вимог кредиторів.

Зазначені обставини досліджено як окремо, так і в сукупності, однак скаржниками не доведено факту незаконного виведення активів товариства та наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_1 і неплатоспроможністю боржника.

Як установлено судом першої інстанції, у період перебування ОСОБА_1 на посаді директора товариство продовжувало господарську діяльність і подавало податкову звітність, а правомірність спірних податкових нарахувань оскаржувалася в установленому законом порядку. Водночас скаржниками не наведено доказів вчинення ОСОБА_1 конкретних дій, спрямованих на незаконне виведення активів, штучне збільшення заборгованості чи умисне погіршення майнового стану товариства. Самі по собі припинення ним повноважень директора та відчуження корпоративних прав також не свідчать про виведення майна боржника.

Отже, самі по собі наявність податкової заборгованості та недостатність майна у ліквідаційній процедурі не є достатніми підставами для покладення субсидіарної відповідальності. За відсутності належних доказів протиправної поведінки ОСОБА_1 та причинно-наслідкового зв`язку між його діями і неплатоспроможністю товариства суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність підстав для покладення на нього субсидіарної відповідальності.

Таким чином, твердження апеляційних скарг не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду Київської області від 20.08.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26), а отже, у даному випадку скаржниками не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційних скарг колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За таких обставин решту аргументів скаржників, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича та Головного управління Державної податкової служби у Київській області необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 20.08.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26) підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання апеляційних скарг, у відповідності до ст. 129 ГПК України, судом покладаються на скаржників.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «То-Електро» Усачова Олега Миколайовича та Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2026 у справі № 911/462/25 (911/253/26) залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 911/462/25 (911/253/26) повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови скаладено та підписано 20.10.2026.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді С.Р. Станік

О.М. Остапенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua