Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: повернення безпідставно набутого майна (коштів)
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №910/15352/25
Суддя: Шаратов Ю.А.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
(додаткова)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" жовтня 2026 р. Справа№ 910/15352/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаратова Ю.А.
суддів: Скрипки І.М.
Бестаченко О.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження (без виклику сторін) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКСТГЕН ЛТД" від 10.08.2026 (вх. № 09.1-11/2948/26) про ухвалення додаткової постанови
за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 (повний текст складено 23.03.2026)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 (повний текст складено 06.04.2026
у справі № 910/15352/25 (суддя Погрібна С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Некстген лтд"
до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спора на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Банк "Український капітал"
про стягнення 333 148,00 грн
в с т а н о в и в:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/15352/25 задоволено позовні вимоги повністю.
Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оброни України «Агенція оборонних закупівель» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Некстген лтд» суму безпідставно набутих коштів у розмірі 333 148,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2026 апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/15352/25 - залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/15352/25 - залишено без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.
Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі № 910/15352/25 - задоволено частково.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі № 910/15352/25 - скасовано частково та викладено резолютивну частину додаткового рішення в наступній редакції:
«Заяву (вх. № 07-10/3406/26) позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Некстген лтд» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Прийняти додаткове рішення у справі.
Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (адреса: АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКСТГЕН ЛТД" (адреса: 03188, м. Київ, просп. Глушкова Академіка, 11; код ЄДРПОУ: 44995742) 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відмовлено у задоволенні заяви в іншій частині.
Доручено суду першої інстанції видати відповідний наказ.
Справу повернуто до суду першої інстанції.
Процесуальне питання, що розглядається.
10.08.2026 до апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКСТГЕН ЛТД» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 09.1-11/2948/26) в якій товариство просило суд:
- ухвалити додаткове рішення у справі № 910/15352/25 та стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (адреса: 04074 м. Київ, вул. Автозаводська, 2; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКСТГЕН ЛТД" (Код ЄДРПОУ: 44995742, 03188, м. Київ, проспект Глушкова Академіка, буд. 11) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКСТГЕН ЛТД» про ухвалення додаткового рішення від 10.08.2026 (вх. № 09.1-11/2948/26).
Постановлено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКСТГЕН ЛТД» про ухвалення додаткового рішення від 10.08.2026 (вх. № 09.1-11/2948/26) здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Запропоновано відповідачу надати свої заперечення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКСТГЕН ЛТД» про ухвалення додаткового рішення від 10.08.2026 (вх. № 09.1-11/2948/26).
Позиція Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" щодо клопотання про ухвалення додаткової постанови.
17.08.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в яких просило:
- відмовити в задоволенні вимоги про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/15352/25.
Узагальнені доводи Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» зводяться до того, що:
- позивачем не надавалось орієнтовного розрахунку судових витрат, в частині витрат на професійну правничу допомогу разом з першою заявою по суті, якою в даному випадку є відзив на апеляційну скаргу. З поданих позивачем додатків, вбачається що на момент подання
ним відзиву, вже існували документи, які дозволяли йому здійснити орієнтовний розрахунок судових витрат. В заяві від 05.08.2026 про подання в майбутньому доказів на понесені витрати, позивач не обґрунтовує підстав надання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення;
- відповідно до поданих доказів, у них не міститься визначення вартості окремих послуг або ж вартості за певний час надання послуг;
- додаткова угода 3 від 16.04.2026, на яку посилається позивач, визначає обсяг необхідних наданих послуг, та вказує, що загальна вартість таких послуг становить 35 000,00 грн. При цьому, з наданого адвокатом звіту від 06.08.2026 вбачається, що послуга 1.5 додаткової угоди № 3 «скласти і надати до суду необхідні процесуальні документи» не надавалась, у зв`язку з чим обсяг послуг зменшився і це безумовно мало відобразитись на вартості послуг.
Також, однією з складових послуг є «проаналізувати актуальну судову практику Касаційного господарського суду з питань повернення принципалом безпідставно стягнутої суми банківської гарантії».
Однак, з поданого позивачем відзиву на апеляційну скаргу вбачається відсутність посилання на практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо предмету спору. Що, на думку відповідача, свідчить про те, що дана послуга адвокатом не надавалась. У звіті від 06.08.2026 року зазначено, що адвокатом надано послугу «складання відзиву». Провівши порівняння поданого позивачем відзиву з позовною заявою, вбачається повне співпадіння правових позицій позивача, викладених ідентичним текстом, за виключенням окремих формулювань загального змісту, які не впливають на суть відзиву, а є лише описовими частинами. Тому, подання адвокатом відзиву, який є майже ідентичним з позовною заявою, поданою цим же адвокатом, фактично спростовує твердження про надання послуги з складання відзиву.
Окремо в акті наданих послуг від 06.08.2026 зазначено що адвокатом «вчинено інші дії по справі» (пункт 2.5 акту), без зазначення які самі дії було вчинено.
Враховуючи наведений аналіз поданих доказів, відповідач вважає, що адвокатом надано послуги з аналізу апеляційної скарги та участь в одному судовому засіданні.
У звіті адвоката від 06.08.2026 зазначено загальний час, витрачений на справу, однак не вказано затрати часу на окремі послуги, що в контексті обсягу наданих послуг, ненадання окремих послуг з обумовлених в додатковій угоді № 3 від 16.04.2026, позбавляє можливості визначити реальну вартість витрат на правову допомогу, яку поніс Позивач саме при розгляді даної справи;
- поданий позивачем звіт від 06.08.2026 підписано наступною особою: «Завідуючий АО». При цьому відповідно до наданих договору, додаткової угоди та акту, АБ «Антона Гаврика» діє в особі Керуючого Гаврика Антона Вікторовича. У зв`язку з чим невідомо ким підписано звіт і чи має він відношення до даної справи.
Фактичні обставини та позиція суду апеляційної інстанції.
22.01.2025 між Адвокатським бюро «Антона Гаврика» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕКСТГЕН ЛТД» було укладено Договір про надання правової допомоги підприємству № 22/01-25 (далі - Договір від 22.01.2025).
Відповідно до пункту 1.1 Договору від 22.01.2025 предметом договору є надання клієнту від бюро усіма законними методами та способами необхідної професійної правової допомоги, зокрема, але не тільки: надання клієнту правових консультацій та роз`яснень з правових (юридичних) питань, здійснення його представництва, захисту прав та інтересів у кримінальних провадженнях, а також провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, представництво його інтересів у цивільному, господарському, адміністративному судочинствах та судах України усіх інстанцій та юрисдикцій, а також перед будь-якими третіми особами, у тому числі, але не тільки: перед усіма державними органами України, органами прокуратури та досудового розслідування, органами державної виконавчої служби, в органах Державної казначейської служби України, Міністерства юстиції України, перед приватними виконавцями, органами місцевого самоврядування України, перед Радою бізнес-омбудсмена, перед всіма юридичними та фізичними особами, посадовими особами вказаних вище органів та юридичних осіб, а також надання клієнту інших видів професійної правової допомоги в обсягах та на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього.
Згідно із пунктом 4.2 Договору від 22.01.2025 гонорар бюро (фіксована ціна чи погодинна оплата) погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього договору.
16.04.2026 між Адвокатським бюро «Антона Гаврика» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕКСТГЕН ЛТД» було укладено Додаткову угоду № 3 до договору про надання правової допомоги підприємству № 22/01-25 від 22.01.2025 про наступне:
1. В рамках Додаткової угоди № 3 Бюро через адвокатів (адвоката), що працюють (працює) у Бюро та/або залучаються (залучається) Бюро здійснює надання професійної правової допомоги Клієнту у спорі з Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" у Північному апеляційному господарському суді щодо розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.2026 у справі № 910/15352/25.
В рамках даної Додаткової угоди № 3 Бюро зобов`язується вчинити наступні дії:
1.1 Здійснити правовий аналіз апеляційної скарги ДП МО України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.2026 у справі № 910/15352/25;
1.2 Проаналізувати актуальну судову практику Касаційного господарського суду з питання повернення принципалом безпідставно стягнутої суми банківської гарантії;
1.3 Розробити правову позицію та скласти відзив на апеляційну скаргу ДП МО України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.2026 у справі № 910/15352/25;
1.4 Здійснити представництво інтересів Клієнта під час розгляду позовної заяви у суді апеляційної інстанції, а саме у Північному апеляційному господарському суді;
1.5 У разі необхідності - скласти і надати до суду необхідні письмові процесуальні документи (заперечення, клопотання, заяви, письмові пояснення тощо);
1.6 Вчинити інші дії, необхідні для належного надання послуг щодо розгляду апеляційної скарги ДП МО України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.2026 у справі № 910/15352/25.
2. Гонорар Бюро за цією Додатковою угодою № 3 є фіксованою ціною та становить суму 35 000,00 грн. (тридцять п`ять тисяч гривень 00 коп.).
3. Оплата гонорару здійснюється Клієнтом шляхом безготівкового розрахунку на поточний банківський рахунок Бюро на підставі рахунку Бюро, в строк до 24.04.2026 включно.
4. Після надання правової допомоги Сторони зобов`язані скласти та підписати відповідний Акт наданих послуг. Акт готується Бюро у 2 (двох) примірниках та надається Клієнту для підписання. У випадку відсутності зауважень, Клієнт, підписує відповідний Акт наданих послуг або протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати його отримання надає мотивовану письмову відмову від його підписання.
5. Ця Додаткова угода № 3 є невід`ємною частиною Договору, укладена у двох примірниках по одному для кожної Сторони, що мають однакову юридичну силу.
До заяви про ухвалення додаткового рішення від 10.08.2026 (вх. № 09.1-11/2948/26) заявником додано Акт наданих послуг від 06.08.2026; Звіт про надані послуги за період з 16.04.2026 по 06.08.2026; Рахунок на оплату від 16.04.2026 № 3 та платіжну інструкцію від 27.04.2026 № 451 на загальну суму 35 000,00 грн.
Як вбачається зі змісту акту наданих послуг від 06.08.2026 Адвокатське бюро «Антона Гаврика» у період з 15.04.2026 по 06.08.2026 надало професійну правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю «НЕКСТГЕН ЛТД» у справі № 910/15352/25 у Північному апеляційному господарському суді щодо розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/15352/25.
В рамках Додаткової угоди № 3 бюро вчинило наступні дії:
- здійснило правовий аналіз апеляційної скарги ДП МО України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/15352/25;
- проаналізувало актуальну судову практику Касаційного господарського суду з питання повернення принципалом безпідставно стягнутої суми банківської гарантії;
- розробило правову позицію та склало відзив на апеляційну скаргу ДП МО України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/15352/25;
- здійснило представництво інтересів клієнта у судових засіданнях у Північному апеляційному господарському суді у справі № 910/15352/25;
- вчинило інші дії, необхідні для належного надання послуг щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів отриманих за Банківською гарантією № 110 від 06.12.2024.
Сторони погодили, що винагорода (гонорар) бюро за надані послуги є фіксованою ціною та становить 35 000,00 грн.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив. Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Стороною в договорі про надання правової допомоги є Адвокатське бюро. Адвокатське бюро зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Колегія суддів враховує висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно із якими у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Відповідно до частини першої статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 916/15357/17.
Колегія суддів відхиляє довід відповідача про те, що ТОВ «Некстген ЛТД» не надавалось орієнтовного розрахунку судових витрат, в частині витрат на професійну правничу допомогу разом з першою заявою по суті, якою в даному випадку є відзив на апеляційну скаргу, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Отже вказана норма передбачає можливість, а не обов`язок суду відмовити у відшкодуванні відповідних витрат у разі неподання попереднього розрахунку. Адже, застосування такого наслідку потребує оцінки обставин конкретної справи, зокрема того, чи перешкодило неподання розрахунку іншому учаснику реалізувати право на заперечення щодо обґрунтованості та співмірності заявлених витрат.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважила, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Щодо відсутності обґрунтування підстав надання доказів понесених витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення, слід зазначити наступне.
Верховний Суд у постанові від 05.08.2025 у справі № 910/8491/24 дійшов наступних висновків, згідно із якими вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та об`єднаної палати Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 916/2168/22);
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).
Отже, у постанові від 05.08.2025 у справі № 910/8491/24 Верховний Суд зазначив, що статті 129 та 221 ГПК України не встановлюють вимоги про наведення такого обґрунтування виключно одночасно із заявою про подальше подання доказів або заявою про розподіл судових витрат. Водночас сторона повинна своєчасно заявити про їх відшкодування, подати докази у встановлений строк та обґрунтувати поважність причин їх неподання до закінчення судових дебатів.
А відтак сама відсутність відповідного обґрунтування у заяві від 05.08.2026 не є достатньою підставою для відмови у відшкодуванні витрат. Оцінці підлягають також пояснення, наведені позивачем у подальших заявах, і докази на їх підтвердження.
Щодо підписання звіту від 06.08.2026 завідуючим адвокатського об`єднання, слід зазначити, що вказана обставина не впливає на правомірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому колегія суддів погоджується із доводом відповідача, що поданий позивачем відзив на апеляційну скаргу майже ідентичний з позовною заявою.
Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду апеляційної інстанції не надходило.
Згідно із частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд враховує висновки Верховного Суду викладені в пунктах 4.24, 4.25 постанови від 11.11.2021 № 910/7520/20, в яких зазначено, що у пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Тобто доводи суду апеляційної інстанції, що зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги безпосередньо пов`язане з наявністю клопотання, є неправильними, оскільки перш за все суд має визначити, чи є обґрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також суд враховує висновки викладені у пунктах 23-29 постанови Верховного Суду від 07.10.2026 у справі № 910/7190/22, згідно із якими за змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (п. 23).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 24).
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (п. 25).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (п. 26).
Тобто, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п. 27).
Суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (п. 28).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 (п. 29).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів враховує завдання господарського судочинства, особливості предмету спору, ціну позову, нескладність справи, значення розгляду справи для сторін, невеликий обсяг матеріалів справи, кількість підготовлених адвокатом процесуальних документів та кількість засідань суду, і вважає за можливе зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «НЕКСТГЕН ЛТД» до 8 000,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (адреса: АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКСТГЕН ЛТД" (адреса: 03188, м. Київ, просп. Глушкова Академіка, 11; код ЄДРПОУ: 44995742) витрати на професійну правничу допомогу, що понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 коп.).
2. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя Ю.А. Шаратов
Судді І.М. Скрипка
О.Л. Бестаченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua