Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №910/12257/13 (910/82/23) — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. Справа№ 910/12257/13 (910/82/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Тарасенко К.В.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 07.10.2026,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025

у справі № 910/12257/13 (910/82/23) (суддя Яковенко А.В)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ"

до ОСОБА_1

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест"

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на сторні відповідача 1: Служба безпеки України; Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департамент будівництва та житлового забезпечення

про визнання недійсним договору

за зустрічним позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ"

про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва

в межах справи №910/12257/13

за заявою ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест"

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) (суддя Яковенко А.В., повний текст рішення складено та підписано - 24.03.2026), зокрема, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" відмовлено повністю; зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі; визнано за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) майнові права на об`єкт незавершеного будівництва - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) (суддя Яковенко А.В., повний текст додаткового рішення складено та підписано - 24.03.2026) заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 17 950 (сімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп; видано наказ; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційнна компанія "Інтербудінвест" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 17 950 (сімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп; видано наказ.

Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить врахувати заперечення на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) під час апеляційного розгляду; врахувати заперечення на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 року у справі № 910/12257/13 (910/82/23) під час апеляційного розгляду; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), і постановити нове судове рішення яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно будівельна фірма "АВМ" задовольнити, а у зустрічному позові ОСОБА_1 відмовити повністю; скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 року справі № № 910/12257/13 (910/82/23), і постановити нове судове рішення яким відмовити ОСОБА_1 у відшкодуванні судових витрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/12257/13 (910/82/23); розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) призначено на 17.06.2026 о 10:30; зазначено, що учасники справи мають право подати оформлений відповідно до ст. 263 ГПК України відзив на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали з посиланням на правову позицію у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; зазначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення в апеляційному порядку; скаржник може подати відповіді на відзиви на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його отримання від відповідного учасника справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 задоволено заяву суддів Отрюха Б.В., Станіка С.Р. та Остапенка О.М. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23).

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 18.06.2026 для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Коробенка Г.П., Суліма В.В.

22.06.2025 суддями Козир Т.П., Коробенком Г.П., Сулімом В.В. заявлено самовідвід від розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 задоволено заяву суддів Козир Т.П., Коробенка Г.П., Суліма В.В. про самовідвід від розгляду справи №910/12257/13 (910/82/23); матеріали справи передано для визначення складу суду відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.06.2026 справу №910/12257/13 (910/82/23) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Тарасенко К.В., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) до свого провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 22.07.2026 об 11 год. 30 хв.

06.07.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" в особі ліквідатора Огулькової Анни Миколаївни надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій воно просить допустити його представника - Огулькову Анну Миколаївну ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до участі у судовому засіданні у справі № 910/12257/13 (910/82/23) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

08.07.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій воно просить допустити його представника - адвоката Тарасова Сергія Олексійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до участі у судовому засіданні у справі № 910/12257/13 (910/82/23).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції задоволено; зазначено, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), призначений на 22.07.2026 об 11 год. 30 хв.; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" в особі ліквідатора Огулькової Анни Миколаївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" - адвокат Тарасов Сергій Олексійович ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) братимуть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

17.07.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій вона просить допустити її представника - адвоката Мельника Миколу Анатолійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до участі у судовому засіданні у справі № 910/12257/13 (910/82/23) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 заяву ОСОБА_1 про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції задоволено; зазначено, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), призначено на 22.07.2026 об 11 год. 30 хв.; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" в особі ліквідатора Огулькової Анни Миколаївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" - адвокат Тарасов Сергій Олексійович ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та представник ОСОБА_1 - адвокат Мельник Микола Анатолійович ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) братимуть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) оголошено перерву на 16.09.2026 о 10 год. 30 хв, зазначено, що судове засідання відбудеться у приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1-А (зал судових засідань № 1); представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" в особі ліквідатора Огулькової Анни Миколаївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" - адвокат Тарасов Сергій Олексійович ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; представник ОСОБА_1 - адвокат Мельник Микола Анатолійович ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) братимуть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

29.07.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до яких заявниця просить суд врахувати, що в даній справі змінено склад учасників справи порівняно зі справою №759/13621/13-ц, так як в даній справі позовні вимоги пред`являються до двох відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудівнест». На думку заявниці, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Крім того, слід врахувати, що можливість застосування такого способу захисту, як визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва (квартири), є належним способом захисту, оскільки інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав. Предметом позову повинно бути визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, а не визнання права власності на нього.

31.08.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" в особі ліквідатора Огулькової Анни Миколаївни надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій воно просить допустити його представника - Огулькову Анну Миколаївну ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до участі у судовому засіданні у справі № 910/12257/13 (910/82/23).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" в особі ліквідатора Огулькової Анни Миколаївн про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції задоволено; зазначено, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), призначений на 16.09.2026 о 10 год. 30 хв., буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1); представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" в особі ліквідатора Огулькової Анни Миколаївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" - адвокат Тарасов Сергій Олексійович ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та представник ОСОБА_1 - адвокат Мельник Микола Анатолійович ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) братимуть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

09.09.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій він просить допустити його представника - адвоката Тарасова Сергія Олексійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до участі у судовому засіданні у справі № 910/12257/13 (910/82/23).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції задоволено; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), призначено на 16.09.2026 о 10 год. 30 хв., буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1); представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" в особі ліквідатора Огулькової Анни Миколаївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" - адвокат Тарасов Сергій Олексійович ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та представник ОСОБА_1 - адвокат Мельник Микола Анатолійович ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) братимуть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2026 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) оголошено перерву на 07.10.2026 о 11 год. 15 хв, зазначено, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" в особі ліквідатора Огулькової Анни Миколаївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" - адвокат Тарасов Сергій Олексійович ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та представник ОСОБА_1 - адвокат Мельник Микола Анатолійович ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) братимуть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

02.10.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення щодо доводів скаржника про пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності на звернення до суду, у яких заявниця зазначила, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2013 у справі № 759/13621/13-ц: визнано майнові права на об`єкт інвестування - двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , на 5 поверсі за ОСОБА_1 ; - визнано за ОСОБА_1 право власності на частку в об`єкті незавершеного будівництва, яким є комплекс майна, і яка була нею проінвестована у розмірі 297702 (двісті дев`яносто сім тисяч сімсот дві) гривні для створення нерухомого майна - житлового приміщення - двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , на 5 поверсі. Постановою Київського апеляційного суду у справі №759/13621/13-ц від 14.07.2022 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2013 в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на частку в об`єкті незавершеного будівництва, яким є комплекс майна, і яка була нею проінвестована у розмірі 297702 (двісті дев`яносто сім тисяч сімсот дві) гривні для створення нерухомого майна - житлового приміщення - двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , на 5 поверсі - скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні в цій частині позовних вимог. В іншій частині заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2013 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 23.11.2022 у справі №759/13621/13-ц заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10.12.2013 та постанову Київського апеляційного суду від 14.07.2022 скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), про визнання майнових прав та права власності - відмовлено. Підставою для такого рішення, зокрема, стало те, що права та обов`язки забудовника за договором від 17.07.2006№ 1-З/06 перейшли до ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ», яке не було залучене до участі у справі. Отже, до ухвалення постанови Верховного Суду від 23.11.2022 ОСОБА_1 мала судове рішення про визнання за нею майнових прав на квартиру. Після скасування цього рішення та відмови в задоволенні позову її права потребували нового судового захисту у спорі з ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» та ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест". Зустрічну позовну заяву про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва ОСОБА_1 подала до Господарського суду міста Києва 03.07.2023, після того як дізналася про оспорювання її майнових прав новим забудовником. Крім того, на підставі наказу від 19.03.2021 ТОВ ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» спільно з ОК ЖБК «Аквамарин-1» провело інвентаризацію об`єкта незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_4 , та верифікацію інвесторів. За результатами складено акт звірки від 26.03.2021, у якому, за наведеними обставинами, зазначено про передачу документів інвесторів, серед яких була ОСОБА_1 , для перевірки та подальших господарських відносин, а також про виконання ТОВ ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» зобов`язань за договором поруки від 20.09.2012 перед СБУ, Службою зовнішньої розвідки України та приватними інвесторами до повного виконання зобов`язань за відповідними договорами. На обґрунтування переривання перебігу позовної давності заявниця посилається на статтю 264 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності переривається, зокрема, вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а також пред`явленням позову до одного з кількох боржників або щодо частини вимоги, якщо наявні передбачені законом умови. На думку заявника, акт звірки від 26.03.2021 підтверджує визнання ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» зобов`язань перед приватними інвесторами, а звернення ОСОБА_1 до суду 03.07.2023 свідчить про реалізацію нею права на судовий захист після виникнення спору щодо її майнових прав. Заявниця вважає, що трирічний загальний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України, не сплив, оскільки перебіг цього строку переривався внаслідок визнання ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» зобов`язань перед інвесторами та звернення ОСОБА_1 до суду з вимогами про захист її майнових прав.

05.10.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" надійшли додаткові письмові пояснення, у яких скаржник стверджує, що твердження ОСОБА_1 , що трирічний строк звернення до суду з позовом «переривався», не відповідає статті 264 ЦК України, оскільки позов у справі № 759/13621/13-ц не перервав позовної давності, так як поданий - 04.09.2013, тобто після спливу строку. Крім того, Договір поруки від 20.09.2012 не є визнанням боргу перед ОСОБА_1 , він також укладений після спливу строку, та не підпадає під частину 1 статті 264 ЦК України. Акт звірки від 26.03.2021 також не є визнанням і не перериває строк.

У судове засідання 07.10.2026 з`явилися представники скаржника та ОСОБА_1 та в режимі відеоконференції ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» арбітражний керуючий Огулькова Анна Миколаївна та представник ОСОБА_1 . Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників інших учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23). Прйиняти нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно- будівельна фірма «АВМ» задовольнити, а у зустрічному позові ОСОБА_1 відмовити повністю. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № № 910/12257/13 (910/82/23), і прийняти нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у відшкодуванні судових витрат.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» арбітражний керуючий Огулькова Анна Миколаївна просила суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу частково, відмовити у задоволенні первісного позову, а щодо зустрічного позову - закрити провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Представники ОСОБА_1 просили суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) залишити без змін.

У судовому засіданні колегія суддів з метою повного та всебічного розгляду справи вирішила здійснювати розгляд апеляційної скарги з урахуванням додаткових письмових пояснень, які надійшли до суду від ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ".

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема, з якого часу у ОСОБА_1 за зустрічним позовом виникло право на позов із захисту її прав по Договору про пайову участь у будівництві від 03.09.2007 № 131/1-16. Скаржник зазначає, що відповідно до пункту 1.3 Договору про пайову участь у будівництві від 03.09.2007 № 131/1-16 встановлено плановий термін введення будинку в експлуатацію - 1 квартал 2008, з яким закон пов`язує наявність підстав для виникнення у позивача права власності на квартиру, тому з 01.04.2008 слід вважати, що з цієї дати право відповідача порушено. ОСОБА_1 знала про дату здачі об`єкта в експлуатацію, останнім днем якого є 31.03.2008, а тому строк звернення до суду наступив з 01.04.2008. На думку апелянта, відлік строку позовної давності за зустрічним позовом ОСОБА_1 розпочався з 01.04.2008 та закінчився 31.03.2011. На думку апелянта, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про те, що строк позовної давності переривався, у зв`язку із зверненням ОСОБА_1 у з позовом до Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/13621/13-ц. Тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності. При цьому 04.09.2013 ОСОБА_1 звернулася із позовом до Святошинського районного суду міста Києва (справа № 759/13621/13-ц). Тобто, з 01.04.2008 (день виникнення право на позов) по 04.09.2013 (день подання позову у справі № 759/13621/13-ц) минуло 5 років 5 місяців 3 дні, що залишено поза увагою місцевого господарського суду. Так, станом на 10.12.2013 - день постановлення рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10.12.2013 у справі № 759/13621/13-ц, строк позовної давності вже минув за Договором про пайову участь у будівництві від 03.09.2007 № 131/1-16, і не міг бути перерваний, як передчасно встановив місцевий господарський суд у даній справі № 910/12257/13 (910/82/23). Скаржник зазначає, що як убачається з поданої ОСОБА_1 зустрічної позовної заяви, предметом спору є майнові права на об`єкт незавершеного будівництва - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Святошинського району суду міста Києва, і спір стосується нерухомого майна та виник з цивільних правовідносин, а не господарських. Сторонами Договору про пайову участь у будівництві від 03.09.2007 № 131/1-16 є фізична особа - ОСОБА_1 та юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест». Одні, і ті самі позовні вимоги ОСОБА_1 розглянуті за правилами різних юрисдикцій, що є неприпустимим і призвело до міжюрисдикційного конфлікту, зокрема, у справі № 759/13621/13-ц. Апелянт зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» не є стороною Договору про пайову участь у будівництві від 03.09.2007 № 131/1-16, і не порушувало прав ОСОБА_1 , тому пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що Договір про пайову участь у будівництві від 03.09.2007 № 131/1-16 укладено без створення фондів фінансування будівництва, що вказує на порушення норм ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» та є підставою для визнання Договору недійсним у порядку ч.1 ст. 215 ЦК України та ч. 1 ст. 203 ЦК України. Скаржник зазначає,що Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» встановлено загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами. Згідно зі ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Фінансування будівництва житла за Договором про пайову участь у будівництві від 03.09.2007 № 131/1-16, мало здійснюватися з урахуванням вимог Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин). Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) управитель є фінансовою установою, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та отримала в установленому порядку дозвіл/ліцензію. Залучення коштів від фізичних юридичних осіб з метою будівництва житлового будинку може здійснюватися виключно управителем за умови отримання відповідної ліцензії, що було не враховано судом першої інстанції. Також на думку скаржника, визнання місцевим господарським судом майнових прав за відповідачем на спірне нерухоме майно не призведе до відновлення її порушених прав, адже квартира продана на спірному аукціоні у справі № 910/12257/13, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/12257/13, яким відмовлено у позові про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест", що відбувся 15.11.2019, предметом продажу якого була спірна нерухомість по Договору про пайову участь у будівництві від 03.09.2007, не оскаржувала, будь - яких заперечень не заявляла, відтак погодилась із ним.

Скаржник в апеляційній скарзі також заперечує щодо висновків в ухвалі Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), якою прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва до розгляду з первісним позовом у справі №910/12257/13 (910/82/23), оскільки предметом зустрічного спору є майнові права на об`єкт незавершеного будівництва - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Святошинського району суду міста Києва. Кірм того, у позовній заяві ОСОБА_1 визначала відповідачами дві юридичні особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвсетиційно-будтівельна фірма «АВМ». Натомість, позовна заява ОСОБА_1 у порушення вимог пункту 4 частини 3 статті 162 ГПК України не містить змісту позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест». Місцевий господарський суд на вищенаведене порушення норм процесуального права увагу не звернув, що призвело до незаконного прийняття зустрічного позову до розгляду з первісним позовом у справі №910/12257/13 (910/82/23) та об`єднання вимог за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом та перехід до розгляду справи № 910/12257/13 (910/82/23) за правилами загального позовного провадження.

Скаржник в апеляційній скарзі також заперечує щодо висновків в ухвалі Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), якою відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" в задоволенні заяви про закриття провадження за зустірчним позовом. Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд, відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про закриття провадження у справі № 910/12257/13 (910/82/23), фактично розглянув пред`явлений ОСОБА_1 зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», який вже було розглянуто Верховним Судом (постанова від 23.11.2022 у справі № 759/13621/13-ц) та відмовлено ОСОБА_1 у задоволені позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» про визнання майнових прав на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Заявлені підстави, предмет позову та спірні правовідносини як у справі № 759/13621/13-ц та, і у справі № 910/12257/13 (910/82/23) виникли з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» у строк встановлений пунктом 1.3 умов Договору про пайову участь у будівництві від 03.09.2007 № 131/1-16.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" слід задовольнити частково. Залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) в частині відмови у задоволенні первісного позову. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) в частині задоволення позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест". В цій частині прийняти нове судове рішення, яким закрити провадження у справі за позовними вимогами за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест". Залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" та визнання за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційнна компанія "Інтербудінвест" на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 2232 (дві тисячі двісті тридцять дві) грн. Змінити пункт 4 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), виклавши його у новій редакції: « 4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72; ідентифікаційний код 38090593) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 4465,23 грн». Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційнна компанія "Інтербудінвест" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 17 950, 00 грн. В цій частині прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційнна компанія "Інтербудінвест" 17 950,00 грн. Змінити мотивувальну частину додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), виклавши її в редакції даної постанови. Змінити п. 2 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), виклавши його у новій редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72; ідентифікаційний код 38090593) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 35900,00 грн», з огляду на наступне.

В провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/12257/13 за заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" про банкрутство.

03.01.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест" про визнання недійсним договору.

В обгрунтування позову зазначено, що наявні підстави для визнання недійсним Договору про пайову участь у будівництві від 03.09.2007 №131/1-16, укладеного між ТОВ "БІК "Інтербудінвест" та ОСОБА_1 , оскільки вказаний договір укладений без відповідної ліцензії та має ознаки удаваності правочину, та відноситься до договору управління майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання призначено на 03.07.2023.

03.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.

В обгрунтування заявлених вимог зазначено, що зобов`язання щодо сплати вартості об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_5 виконано, тому у ОСОБА_1 виникло право вимоги й оформлення права власності на нерухоме майно, проте, відповідачі зобов`язання щодо передачі документів для оформлення права власності не надали позивачу, а станом на день звернення до суду будинок в експлуатацію не введений.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва до розгляду з первісним позовом у справі №910/12257/13 (910/82/23); вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом; перейдено до розгляду справи №910/12257/13 (910/82/23) за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), зокрема, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" в задоволенні заяви про закриття провадження за зустірчним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) (суддя Яковенко А.В., повний текст рішення складено та підписано - 24.03.2026), зокрема, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" відмовлено повністю; зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі; визнано за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) майнові права на об`єкт незавершеного будівництва - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Так, предметом первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» є визнання недійсним договору про пайову участь у будівництві від 03.09.2007 № 131/1-16, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» та ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що спірний договір укладено без створення фонду фінансування будівництва та без отримання необхідної ліцензії, а також на його удаваний характер, оскільки, на думку позивача, фактично між сторонами виникли правовідносини з управління майном.

13.09.2007 між ОСОБА_1 (надалі - "Пайовик") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інербудівнест" (надалі - "Організація") укладений договір про пайову участь у будівництві №131/1-16 (надалі - "Договір"), відповідно до якого Пайовик зобов`язується на пайових засадах приймати участь у фінансуванні будівництва Будинку, надалі Об`єкт нерухомості, а Організація зобов`язується передати Пайовику у власність Об`єкт, передбачений п. 1.2 Договору, на умовах та в порядку, які визначені в Договорі після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію і надати Пайовику документи, необхідні для послідуючого оформлення об`єкта нерухомості у власність (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору зазначено інформацію про об`єкт нерухомості (згідно з проектною документацією):

Квартира,

Поверх -5

Кількість кімнат - 2

Загальна площа - 80,46 кв.м.,

Жила площа - 43,07 кв.м.,

У будівлі за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно з п. 1.4 Договору вартість Об`єкта нерухомості становить 297 702,00 грн, в тому числі ПДВ - 49 617,00 грн.).

Пунктом 2.1.1 Договору встановлено, що Пайовик зобов`язаний надати Організації кошти, необхідні для виконання цього Договору у розмірі та терміни, передбачених п.п. 3.1 - 3.4. Договору.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору Пайовик має право отримати від Організації документи, необхідні для оформлення права власності на об`єкт нерухомості, передбачений п. 1.2 Договору.

Згідно з п. 2.3 Договору Організація зобов`язана:

2.3.1 Профінансувати будівництво об`єкта нерухомості, зазначеного у п. 1.2., з виконанням оздоблювальних робіт, передбачених проектною документацією:

- встановлення металопластикових вікон;

- в будинку електричні плити, виконання електричних розводок для підключення плит без встановлення електричних плит;

- встановлення металевих протиударних вхідних дверей;

- виконання внутрішніх штукатурних робіт (за винятком санвузлів);

- виконання внутрішніх сантехнічних робіт без встановлення сантехустаткування;

- виконання гідроізоляції та захисної цементної стяжки в санвузлах;

- монтаж системи опалення з встановленням радіаторів;

- виконання внутрішніх електромонтажних робіт;

- встановлення передбачених проектом лічильників обліку електроенергії, води.

2.3.4 Після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію надати Пайовику документи, необхідні для оформлення об`єкта нерухомості у власність.

Пунктом 3 Договору визначено порядок виконання Договору, а саме:

3.1 Пайовик сплатив Організації кошти, необхідні для виконання цього Договору, в розмірі 100%.

3.2. Загальна площа об`єкта нерухомості підлягає уточненню після введення будинку в експлуатацію на підставі даних технічного паспорту, виданого в БТІ м. Києва. У випадку якщо фактична загальна площа Об`єкта нерухомості виявиться більшою, ніж проектна площа, яку визначено в п. 1.2 Договору, Пайовик здійснює доплату за різницю площі за поточними цінами, які діють на день укладання Додаткової угоди до цього Договору. У разі якщо фактична загальна площа виявиться меншою за проектну, Організація повертає Пайовику у місячний термін вартість різниці площі на вказаний ним у письмовій заяві розрахунковий рахунок.

3.4. Остаточна вартість об`єкта нерухомості визначається з урахуванням положень п. 1.4, п. 3.2, п. 3.3 Договору, при цьому вартість Об`єкта нерухомості не може бути меншою, ніж його вартість, яка встановлено п. 1.4 на день укладання Договору.

Згідно з п. 5.4 Договору сторони узгодили, що Договір доручення від 11.01.2005 №131/1-16, Додаткову угоду від 22.05.2006 №1 до Договору доручення від 11.01.2005 №131/1-16, вважати такими, що втратили чинність, у зв`язку із відступленням гр. ОСОБА_3 своїх майнових прав по Договору про пайову участь у будівництві від 03.09.2007 №131/1-16 на користь третьої особи - дружини гр. ОСОБА_1 відповідно до заяви від 31.07.2007, (засвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимченко Л.Р., зареєстровано в реєстрі за №51 від 31.07.2007).

Як передбачено в п. 3.1 Договору, що не спростовується позивачем, ОСОБА_1 сплатила повністю вартість об`єкта нерухомості, проте, на даний час об`єкт нерухомості недобудований та не введений в експлуатацію.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Суд першої інстанції врахував, що із матеріалів справи вбачається, що позивач не є стороною правочину, вимогу про недійсність якого ним заявлено.

При цьому реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним за позовом особи, яка не є стороною такого правочину, суду, перш за все, слід встановити відсутність/наявність/ порушення чи оспорювання таким правочином прав та законних інтересів особи, яка звернулася із відповідним позовом.

Обґрунтовуючи підстави порушення прав позивача за певісним позовом оспорюваним ним договором, останній посилається на те, що він є забудовником спірного житлового будинку й замовником житлового комплекс . будинку АДРЕСА_6 .

Суд першої інстанції вірно врахував, що неодноразово рішеннями судів встановлено, що саме ТОВ "Інвестиційно- будівельна фірма "АВМ" несе зобов`язання щодо будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_6 .

Обґрунтовуючи підстави для визнання недійсним Договору про пайову участь у будівництві від 03.09.2007 №131/1-16, укладеного між ТОВ "БІК "Інтербудінвест" та ОСОБА_1 , позивач вказував, що договір укладений без відповідної ліцензії та має ознаки удаваності правочину, а спірний договір відноситься до договору управління майном.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору про пайову участь у будівництві від 03.09.2007 №131/1-16, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» та ОСОБА_1 .

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, а також вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, погоджені сторонами, та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства, а укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на принцип свободи договору учасники цивільних правовідносин мають право укладати договори, які прямо не передбачені актами цивільного законодавства, за умови, що вони не суперечать його загальним засадам та імперативним приписам. При цьому правова природа договору визначається не лише його назвою, а насамперед змістом погоджених сторонами умов, характером взаємних прав та обов`язків, метою укладення правочину й правовими наслідками, на досягнення яких він спрямований.

Як убачається зі змісту оспорюваного договору, його укладення мало на меті залучення коштів фізичної особи для фінансування будівництва конкретного об`єкта нерухомості з подальшою передачею цього об`єкта пайовику після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію.

Так, відповідно до пункту 1.1 договору пайовик зобов`язалася на пайових засадах брати участь у фінансуванні будівництва будинку, а організація - забезпечити передбачені договором умови будівництва та після його завершення і введення будинку в експлуатацію передати пайовику визначений договором об`єкт нерухомості й надати документи, необхідні для оформлення права власності на нього.

Пунктом 1.2 договору конкретизовано об`єкт інвестування, а саме, двокімнатну квартиру загальною проектною площею 80,46 кв. м, розташовану на п`ятому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_5 . Водночас пунктом 1.4 договору визначено вартість цього об`єкта в розмірі 297 702,00 грн, а пунктом 3.1 передбачено, що пайовик сплатив кошти, необхідні для виконання договору, у повному обсязі.

Крім того, пунктом 2.3 договору на організацію покладено обов`язки щодо фінансування будівництва відповідного об`єкта з виконанням визначеного переліку оздоблювальних та інженерних робіт, а пунктом 2.3.4 установлено обов`язок після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію надати пайовику документи, необхідні для оформлення об`єкта нерухомості у власність. Умовами пункту 3.2 договору також передбачено уточнення загальної площі квартири після введення будинку в експлуатацію та проведення відповідних розрахунків між сторонами залежно від фактичної площі об`єкта.

Отже, системний аналіз умов договору свідчить, що його предметом є не передача на певний строк майна в управління, а врегулювання відносин між сторонами щодо фінансування будівництва індивідуально визначеного об`єкта нерухомості, визначення його вартості, виконання будівельних робіт та подальшого оформлення права власності пайовика на цей об`єкт.

За своєю правовою природою та економічною метою такий правочин є будівельно-інвестиційним договором, який опосередковує відносини з інвестування коштів у будівництво нерухомого майна та визначає взаємні зобов`язання сторін щодо реалізації відповідного інвестиційного проєкту.

Визначальними ознаками цього договору є наявність конкретного об`єкта інвестування, погодження його вартості, обов`язок пайовика профінансувати будівництво та зустрічний обов`язок організації забезпечити будівництво й у подальшому вчинити дії, необхідні для передачі об`єкта та оформлення права власності на нього. Саме сукупність зазначених умов розкриває справжню мету правочину та його правову спрямованість.

При цьому обставина, що договір передбачає виконання організацією певних дій, пов`язаних із будівництвом об`єкта, сама собою не свідчить про те, що за своєю правовою природою він є договором доручення. Так само залучення коштів пайовика для фінансування будівництва не є достатньою підставою для кваліфікації правовідносин як управління майном. Для визначення правової природи договору необхідно враховувати весь комплекс установлених ним прав та обов`язків, а не окремі умови, розглянуті ізольовано.

Відповідно до частини першої статті 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а управитель зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або визначеної ним особи (вигодонабувача).

Натомість зміст спірного договору не свідчить про передачу пайовиком організації певного майна в управління, встановлення відповідного режиму управління таким майном або покладення на організацію обов`язків, характерних для управителя майна. Внесені пайовиком кошти мають цільове призначення - фінансування будівництва конкретної квартири, а зустрічне зобов`язання організації полягає у забезпеченні будівництва та подальшій передачі документів, необхідних для оформлення права власності на об`єкт нерухомості.

Отже, правовідносини сторін за спірним договором не мають визначальних ознак договору управління майном у розумінні статті 1029 Цивільного кодексу України. Саме по собі використання коштів пайовика для фінансування будівництва не трансформує інвестиційні правовідносини у відносини з управління майном, оскільки правова кваліфікація договору залежить від погодженої сторонами моделі взаємодії та змісту прийнятих ними зобов`язань.

Колегія суддів також ураховує, що Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» регулює спеціальну систему залучення коштів фізичних і юридичних осіб через механізми управління майном, зокрема шляхом створення та функціонування фондів фінансування будівництва. Водночас сам факт укладення договору, пов`язаного з фінансуванням будівництва житла, не означає автоматичного виникнення між його сторонами правовідносин, урегульованих зазначеним Законом, без установлення відповідних ознак спеціальної моделі фінансування.

Матеріали справи не дають підстав для висновку, що сторони уклали саме договір управління майном або що спірний правочин за своїм змістом є договором, укладеним у межах системи фінансування будівництва житла через фонд фінансування будівництва. За встановлених обставин спірний договір спрямований на врегулювання взаємних зобов`язань щодо інвестування коштів у будівництво конкретного об`єкта нерухомості, а тому відсутні підстави поширювати на нього спеціальні вимоги, установлені для здійснення діяльності з управління майном, лише з огляду на факт залучення коштів пайовика.

За таких обставин доводи позивача за первісним позовом про необхідність отримання спеціальної ліцензії або іншого спеціального дозволу для укладення спірного договору не підтверджують наявності підстав для визнання його недійсним. Позивач не довів, що укладений сторонами будівельно-інвестиційний договір за своєю суттю передбачав здійснення відповідачем діяльності, для якої законодавством на момент його укладення було встановлено обов`язок отримання відповідної ліцензії чи дозволу.

Водночас, відсутність необхідності в отриманні спеціального дозволу саме для укладення договору такого виду не звільняє його сторони від обов`язку дотримуватися інших імперативних вимог законодавства, які могли бути застосовними до відповідних правовідносин. Однак, позивач не навів належного правового обґрунтування та не довів обставин, які б свідчили про порушення таких вимог під час укладення спірного правочину

Необґрунтованими є також доводи позивача про удаваність оспорюваного договору. Відповідно до частини першої статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Отже, для встановлення удаваності необхідно з`ясувати, чи вчинили сторони інший правочин, права та обов`язки за яким вони мали намір приховати, та чи відповідають фактичні правовідносини сторін правовій природі такого правочину.

Проте в цьому випадку позивач не довів, що сторони, укладаючи договір про пайову участь у будівництві, фактично мали намір установити правовідносини з управління майном, а обрана ними договірна конструкція була використана для приховування саме такого правочину. Навпаки, умови договору узгоджуються з його безпосередньою метою - фінансуванням будівництва конкретного об`єкта нерухомості та подальшим набуттям пайовиком права власності на нього.

При цьому невиконання або неналежне виконання організацією зобов`язань щодо завершення будівництва, введення будинку в експлуатацію чи надання документів для оформлення права власності саме по собі не свідчить про недійсність договору на момент його укладення. Такі обставини можуть бути підставою для застосування передбачених законом або договором способів захисту прав пайовика, проте, не підтверджують автоматично наявності дефектів правочину, визначених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, як вбачається з умов договору та не спростовано позивачем, пайовик виконала взяте на себе зобов`язання щодо повної сплати вартості об`єкта нерухомості. Водночас сам факт того, що будинок на час розгляду справи не завершений і не введений в експлуатацію, характеризує стан виконання договірних зобов`язань, а не доводить незаконності змісту договору чи невідповідності волевиявлення його сторін їхній внутрішній волі.

Отже, наведені позивачем обставини не свідчать про недодержання сторонами під час укладення договору вимог статті 203 Цивільного кодексу України та не утворюють передбачених статтею 215 цього Кодексу підстав для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що спірний договір за своїм змістом є будівельно-інвестиційним договором, спрямованим на фінансування будівництва конкретного об`єкта нерухомості та подальше оформлення права власності на нього, а доводи позивача про удаваність правочину й необхідність отримання спеціальної ліцензії або дозволу не підтверджують наявності передбачених законом підстав для визнання цього договору недійсним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відмову в задоволенні первісного позову. Наведені обставини не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення в частині вирішення вимог про визнання договору недійсним, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині належить залишити без змін.

Враховуючи викладене, в цій частині судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" слід задовольнити частково. Залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) в частині відмови у задоволенні первісного позову.

Щодо зустрічного позову, то ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом про визнання майнових прав на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 .

На обґрунтування зустрічного позову позивачка посилалася на укладення договору про пайову участь у будівництві від 03.09.2007 № 131/1-16 та виконання своїх зобов`язань зі сплати вартості об`єкта в повному обсязі. Водночас, будинок не введено в експлуатацію, а документи, необхідні для оформлення права власності на квартиру, їй не надано.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо: суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Отже, однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, зокрема, уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Таким чином, передумовою для застосування п.2 ч.1 ст.175 ГПК і, як наслідок, п.3 ч.1 ст.231 ГПК є тотожність у двох справах сторін, предмета та підстав позову.

Отже, для закриття провадження у справі необхідна одночасна наявність трьох однакових складових - сторін, предмета та підстав звернення до суду з позовною заявою (постанова Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №904/2759/20).

Відповідно до пунктів 4, 5 ч.3 ст.162 ГПК позовна заява повинна містити зміст позовних вимог щодо кожного відповідача, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує ці вимоги, зазначення доказів, що підтверджують такі обставини, та правові підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимогу про захист права або охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це наведена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин. Вони не є тотожними фактичним підставам позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19).

Тому, зміна посилань норм права без зміни фактичних обставин, якими обґрунтована матеріально-правова вимога, не свідчить про зміну підстав позову.

Чинні положення ГПК не перешкоджають зверненню з вимогою про той самий предмет, якщо її заявлено з інших фактичних підстав та підтверджено відповідними доказами. Водночас, доповнення правового обґрунтування або інша правова оцінка вже наведених фактів не створюють нового спору.

У справі з кількома відповідачами і кількома позовними вимогами тотожність необхідно перевіряти стосовно тієї конкретної матеріально-правової вимоги, щодо якої вирішується питання про закриття провадження. Додавання до нового позову інших вимог до іншого відповідача саме по собі не усуває тотожності повторно заявленої вимоги.

Так, колегія суддів враховує, що у вересні 2013 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ГУ житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради, про визнання майнових прав та права власності.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 03.09.2007 між нею та ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» було укладено договір про пайову участь у будівництві № 131/1-16, згідно з пунктом 1.1 якого вона зобов`язалася на пайових засадах приймати участь у фінансуванні будівництва житлового будинку, а відповідач зобов`язався передати їй у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_7 , на 5 поверсі. Плановий термін введення будинку в експлуатацію - перший квартал 2008. Позивачка вказувала, що вона свої зобов`язання згідно з вказаним договором виконала повністю, сплативши у встановлені договором строки грошові кошти у розмірі 297 702, 00 грн, проте, відповідач свої зобов`язання не виконав. Відповідач виконав лише 90 % будівельно-монтажних робіт з будівництва житлового будинку, документів для оформлення вказаної квартири у власність не надав, свідоцтво про відповідність збудованого об`єкта проєктній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил не отримав. Таким чином, ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» не виконало взятих на себе зобов`язань щодо здачі будинку в експлуатацію та надання всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру. Будинок за адресою: АДРЕСА_6 , перебуває у статусі незавершеного будівництва. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на частку в об`єкті незавершеного будівництва, яка була нею проінвестована у розмірі 297 702, 00 грн для створення нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , на 5 поверсі.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2013 у справі № 759/13621/13-ц: визнано майнові права на об`єкт інвестування - двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , на 5 поверсі за ОСОБА_1 ; - визнано за ОСОБА_1 право власності на частку в об`єкті незавершеного будівництва, яким є комплекс майна, і яка була нею проінвестована у розмірі 297702 (двісті дев`яносто сім тисяч сімсот дві) гривні для створення нерухомого майна - житлового приміщення - двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , на 5 поверсі.

Це рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з частиною другою статті 386 Цивільного кодексу України власник майна, який має підстави передбачити можливість порушення свого права іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Спірний будинок не введений в експлуатацію, а відтак, позивачка не може зареєструвати право власності на проінвестовану квартиру. Оскільки позивачкою виконані умови інвестування у повному обсязі, то у неї з моменту виконання зобов`язань щодо сплати вартості об`єкта інвестування виникло і майнове право на цей об`єкт та право власності на частку в об`єкті незавершеного будівництва, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Постановою Київського апеляційного суду у справі №759/13621/13-ц від 14.07.2022 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2013 в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на частку в об`єкті незавершеного будівництва, яким є комплекс майна, і яка була нею проінвестована у розмірі 297702 (двісті дев`яносто сім тисяч сімсот дві) гривні для створення нерухомого майна - житлового приміщення - двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , на 5 поверсі - скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні в цій частині позовних вимог. В іншій частині заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2013 залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сплативши 100 % проінвестованого об`єкта, позивачка після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт, тому у частині визнання майнових прав на квартиру позовні вимоги є обґрунтованими і висновки суду в цій частині відповідають вимогам закону, а доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивачки майнових прав є безпідставними.

Водночас суд апеляційної інстанції заначив, що суд першої інстанції не врахував, що саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою, а тому право власності на частку в об`єкті незавершеного будівництва за позивачкою судом визнано безпідставно.

Постановою Верховного Суду від 23.11.2022 у справі №759/13621/13-ц заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10.12.2013 та постанову Київського апеляційного суду від 14.07.2022 скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), про визнання майнових прав та права власності - відмовлено.

Вищевказана постанова обґрунтована тим, що «переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги та дійшов неправильного висновку про те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача - ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», оскільки належним відповідачем у справі слід вважати ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ». Суд касаційної інстанції врахував, що таких висновків у спорах, пов`язаних з майновими правами на квартири у будинку за адресою: АДРЕСА_6 , дійшов Верховний Суд у постановах від 22.09.2021 у справі № 759/3508/14-ц (провадження № 61-18814св20), від 06.04.2022 у справі № 759/13013/14-ц (провадження № 61-14029св21), від 14.04.2022 у справі № 759/12426/13-ц (провадження № 61-12268св21). При вирішенні спору апеляційний суд не врахував, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.03.2021 у справі № 910/2257/13 встановлено, що ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» є забудовником комплексу житлового будинку з вбудованими приміщеннями, підземного паркінгу та офісного центру по адресі: АДРЕСА_6 , згідно з договорами: договором передоручення від 25.04.2012; договором № 2-3/12 управителя із забудовником житлового комплексу від 25.04.2012; договором поруки від 20.09.2012. Так, у відповідності до пункту 2.3 договору передоручення від 25.04.2012 замісник (ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ») зобов`язується збудувати житловий комплекс за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 131, , ввести його в експлуатацію та передати об`єкти інвестування довірителям ФФБ у строки та на умовах, визначених договором управителя із забудовником. Згідно з пунктом 1.1 договору доручення від 25.04.2012 № 2/Д/12 в порядку та на умовах, визначених цим договором, довіритель (ДП «Фінансова компанія "Інтербудінвест») доручає повіреному (ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ») виконати функції забудовника на підставі договору № 2/-3/12 управителя із забудовником житлового комплексу на пр. Перемоги, 131, в місті Києві Фонду фінансування будівництва виду "А" від 25.04.2012 з усіма внесеними до нього змінами та доповненнями. Відповідно до пункту 2 договору № 1 від 25.04.2012 про внесення змін до договору № 1-З/06 управителя із забудовником житлового комплексу на м. Київ, пр. Перемоги, 131, секція №1 в місті Києві від 17.07.2006 права і обов`язки ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», як забудовника по договору № 1-З/06 переводяться на нового забудовника - ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ», внаслідок чого останній замінює первісного забудовника, як зобов`язану сторону по договору № 1-З/06. Згідно з пунктом 2.5 договору поруки від 20.09.2012, що укладений ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» (поручитель), ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки, встановлено, що поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов`язання за основним договором в повному обсязі. Основний договір, про який йде мова у пункті 2.5 договору поруки від 20.09.2012 - це договір № 19/3-32-ж17 пайової участі у будівництві житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками по пр. Перемоги, 131, секція №1 від 10.02.2005».

Так, у справі № 759/13621/13-ц та у справі, що розглядається № 910/12257/13 (910/82/23), позовну вимогу заявив той самий позивач - ОСОБА_1 - до того самого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест". Предмет позовних вимог та фактичні підстави є тотожними та збігаються.

Враховуючи наведене вище у сукупності, з огляду на предмет, підстави (як фактичні, так і правові) позову, суб`єктний склад сторін у справі №759/13621/13-ц та у справі, що розглядається, колегія суддів дійша висновку про закриття провадження у справі за позовними вимогами за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест" на підставі положень пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України з урахуванням норми пункту 2 частини першої статті 175 цього Кодексу.

При цьому колегія суддів вирішила залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" та визнання за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки .

Майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником майнових прав, матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, копії, засвідчені в установленому порядку.

Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений статтею 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

У Постанові № 6-98цс13 від 02.10.2013 Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що виконання грошових зобов`язань за інвестиційною угодою, а саме, повна сплата вартості об`єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт.

Статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що майновими правами визнаються будь-які права пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

Судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом в повному обсязі виконала вимоги Договору про пайову участь у будівництві №131/1-16 від 03.09.2007 щодо внесення вартості об`єкта нерухомості, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 , у зв`язку із чим за умовами договору набула майнових прав щодо об`єкта нерухомості, зокрема, права на отримання документів для оформлення в подальшому у власність спірну квартиру.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 1.3 Договору, плановий термін введення будинку в експлуатацію - 1 квартал 2008 року.

Судом встановлено, що будівництво об`єкту не завершене, будинок не введений в експлуатацію.

Відтак, до завершення будівництва об`єкта нерухомості, а саме квартира: номер квартири АДРЕСА_8 (шістнадцять); поверх 5 (п`ятий); Секція 1 (перша); кількість кімнат 2 (дві); загальна площа 80,46 кв.м. по АДРЕСА_6 , та введення будинку в експлуатацію позивачу за зустрічним позовом належать майнові права на цей об`єкт.

Враховуючи те, що права та обов`язки забудовника були передані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» - Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ", те, що ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" не виконує належним чином узятих на себе зобов`язань, а також, враховуючи, що будинок по АДРЕСА_6 не введено в експлуатацію, з урахуванням повної сплати пайових внесків, враховуючи невизнання ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" прав позивача за зустрічним позовом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що права позивача за зустрічним позовом порушені, оскільки відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ", свої зобов`язання щодо завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію, передачі документів на об`єкт нерухомості для здійснення реєстрації прав власності за позивачем - ОСОБА_1 на спірну квартиру, не виконує, ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" оспорюються майнові права ОСОБА_1 .

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" не виконує зазначених зобов`язань, що свідчить про порушення майнових прав позивача на вищевказаний об`єкт, які він очікував отримати до 1 кварталу 2008, майнові права позивача оспорюються ТОВ "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ".

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" заперечуючи проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом вказував на невідповідність правочину нормам чинного законодавства та відсутності оплати вартості об`єкта нерухомості.

Суд першої інстанції вірно відхилив вказані доводи, оскільки Договір про пайову участь у будівництві від 03.09.2007 №131/1-16 є чинним, про що заначено вище, а позивач за зустрічним позовом повністю сплатив вартість об`єкта нерухомості, про що зазначено в п. 3.1 Договору та підтверджується довідкою ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" №1057 інв. №131/1-16 від 20.11.2006, у якій зазначено, що ОСОБА_3 за 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_9 кошти сплачено повністю, разом 297 702, 81 грн. В п. 5.4 Договору від 13.09.2007 про пайову участь у будівництві №131/1-16 зазначено, що ОСОБА_3 відступив свої майнові права по Договору про пайову участь у будівництві від 03.09.2007 №131/1-16 на користь третьої особи - дружини ОСОБА_1 відповідно до заяви від 31.07.2007.

Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ".

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції сплачений судовий збір ОСОБА_1 поклав у рівних частинах на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційнна компанія "Інтербудінвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ".

Водночас, оскільки судом апеляційної інстанції скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) в частині задоволення позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест" та в цій частині прийнято нове судове рішення, яким закрито провадження у справі за позовними вимогами за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест", судова колегія вважає за необхілдне скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційнна компанія "Інтербудінвест" на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 2232 (дві тисячі двісті тридцять дві) грн. Змінити пункт 4 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), виклавши його у новій редакції: « 4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72; ідентифікаційний код 38090593) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 4465,23 грн».

Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» про застосування позовної давності до вимог за зустрічним позовом, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відмови в задоволенні зустрічного позову у зв`язку зі спливом позовної давності, з огляду на таке.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас за змістом частин другої, третьої статті 264 ЦК України позовна давність переривається, зокрема, у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.

Частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як установлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 зверталася до Святошинського районного суду міста Києва з позовом про визнання майнових прав на об`єкт інвестування та визнання права власності на квартиру.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10.12.2013 у справі № 759/13621/13-ц позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. У подальшому постановою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2022 у цій справі заочне рішення суду першої інстанції від 10.12.2013 та постанову Київського апеляційного суду від 14.07.2022 скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову з підстав, зазначених вище.

Отже, у межах справи № 759/13621/13-ц ОСОБА_1 реалізувала право на судовий захист щодо спірного об`єкта інвестування, за результатами розгляду якого її позовні вимоги були спочатку задоволені, однак, у подальшому відповідні судові рішення скасовано судом касаційної інстанції.

Після цього, 03.07.2023, ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом у цій справі, оскільки її майнові права на спірний об`єкт не визнавалися та оспорюються ТОВ «Інвестиційно-будівельно фірма «АВМ», що і було підставою звернення з даним зустрічним позовом про захист цих майнових прав.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до вимог за зустрічним позовом, оскільки позивачка за зустрічним позовом раніше зверталася до суду за захистом прав щодо того самого об`єкта інвестування, а після ухвалення Верховним Судом постанови від 23.11.2022 повторно звернулася за судовим захистом 03.07.2023, коли ці права оспорило ТОВ «Інвестиційно-будівельно фірма «АВМ», як забудовник вищевказаного житлового комплексу, до якого відповідні права та обов`язки перейшли від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест».

Відтак, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» про сплив позовної давності самі по собі не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для відмови в задоволенні зустрічного позову з цієї підстави.

Крім того, ОСОБА_1 просить судову колегію врахувати, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2013 порушено провадження у справі № 910/12257/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест". Постановою від 16.04.2014 у справі № 910/12257/13 місцевий господарський суд визнав Боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру. Отже, за ОСОБА_1 було визнано право власності на квартиру за вказаним судовим рішенням від 10.12.2013, після чого порушено провадження у справі про банкрутство №910/12257/13 Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" - 15.07.2013. 20.09.2012 між ТОВ «Інвестиційно-будівельно фірма «АВМ» (іменується Поручитель) та ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» (іменується Боржник) з другої сторони, Служба безпеки України (іменується Кредитор-1), з третьої сторони, та Служба Зовнішньої розвідки України (Кредитор-2) укладені Договір поруки. Відповідно п. 1.1. Договору, Поручитель поручається перед Кредиторами за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» (код ЄДРПОУ 32799609) (далі Боржник) зобов`язань Боржника перед Кредитором-1 та Кредитором-2 в повному обсязі, що виникли з Договору №19/3-32-ж17 пайової участі у будівництві житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками по АДРЕСА_6 » від 10.02.2005 з усіма Додатковими угодами та Додатками до нього, який був укладений між Кредитором-1, Боржником та Кредитором-2. Даним Договором забезпечується виконання зобов`язань, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. На підставі Наказу (розпорядження) від 19.03.2021 №1 ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» спільно з ОК ЖБК «АКВАМАРИН-1» в особі голови правління ОСОБА_3 провели повну інвентаризацію активів (об`єкту незавершеного будівництва) за адресою АДРЕСА_4 та верифікацію інвесторів, які взяли участь у фінансуванні будівництва станом 22.03.2021. За результатами інвентаризації активів та верифікації інвесторів складено акт звірки від 26.03.2021 між ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» та ОК ЖБК «АКВАМАРИН-1» згідно з яким, за період з 11.01.2021 по 11.02.2021 згідно зі списком інвесторів (серед яких ОСОБА_1 ) від Голови правління ОК ЖБК «Аквамарин-1» ОСОБА_3 передано копії (сканкопії) особистих документів, що підтверджують інвестування в об`єкти нерухомості у АДРЕСА_4 . до фахівців Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» для перевірки та подальших господарчих відносин з даним суб`єктом господарської діяльності. Згідно ж цього акту ( арк.3 абз. 1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ», виконує зобов`язання згідно з Договором поруки від 20.09.2012 перед Службою безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та приватними інвесторами до повного виконання своїх зобов`язань по договорам. Постановою Касаційного цивільного суду у справі №759/13621/13-ц від 23.11.2022 скасовано рішення про визнання права власності на майнові права ОСОБА_1 на підставі касаційної скарги Нового забудовника (ТОВ «ІБФ « АВМ»). 03.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ІБФ «АВМ» та ТОВ «БІК «ІБІ» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, після того як дізналася ( ОСОБА_1 ) про оспорювання її майнового права Новим забудовником (ТОВ «ІБФ «АВМ»). Відповідно трирічний строк позовної давності не сплинув.

Апелянт також посилається на те, що спірну квартиру було продано на аукціоні в межах справи про банкрутство ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», а рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/12257/13 відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 15.11.2019. На думку скаржника, оскільки ОСОБА_1 не оскаржувала зазначене рішення, визнання за нею майнових прав на квартиру не призведе до відновлення її прав.

Колегія суддів зазначає, що факт реалізації майна на аукціоні в межах процедури банкрутства та факт існування судового рішення, яким відмовлено у визнанні результатів аукціону недійсними, самі по собі не є достатніми для висновку про відсутність у ОСОБА_1 майнових прав, які виникли на підставі договору про пайову участь у будівництві, які оспорюються ТОВ «Інвестиційно-будівельно фірма «АВМ».

Для оцінки цього доводу необхідно розмежовувати правові наслідки реалізації майна в межах процедури банкрутства та наявність або відсутність у конкретної особи майнових прав, що виникли до такої реалізації.

Визнання майнових прав на об`єкт інвестування спрямоване на підтвердження наявності відповідного майнового права, тоді як оскарження результатів аукціону є окремим способом судового захисту, предметом якого є перевірка законності проведення торгів та правових наслідків реалізації майна.

Тому відсутність судового рішення про недійсність результатів аукціону не може автоматично ототожнюватися з установленим судом фактом відсутності майнових прав у ОСОБА_1 на момент проведення аукціону. Так само сам факт продажу об`єкта не доводить, що договір від 03.09.2007 № 131/1-16 був недійсним або що майнові права за цим договором не виникли.

Крім того, рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/12257/13, яким відмовлено у визнанні недійсними результатів аукціону, не є рішенням, яким безпосередньо вирішено питання про наявність чи відсутність майнових прав ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_8 на підставі договору від 03.09.2007 № 131/1-16.

Враховуючи викладене, доводи скаржника не спростували правомірних висновків суду першої інстанції.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 17 950 (сімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційнна компанія "Інтербудінвест" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 17 950 (сімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, коли на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим, встановити їхню дійсність та необхідність.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2020 між ОСОБА_1 (надалі- "Клієнт") та Адвокатом Мельником Миколою Анатолійовичем (надалі "Адвокат") укладено договір №М-01 про надання правничої допомоги (надалі - "Договір"), відповідно до якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу Клієнту у справі №910/12257/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору правничу допомогу, що надається Авокатом, Клієнт оплачує в гривнях, в розмірі, що визначений у актах про надання послуг, що є невід`ємними частинами Договору.

Згідно п. 4.4. Договору за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується кожною зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги та її вартість.

За змістом Додаткової угоди до Договору №М-01 про надання правничої допомоги від 21.11.2023 сторони доповнили Розділ я "Предмет Договору" пунктом 1.2 та виклали його в наступній редакції: "Клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу Клієнту у справі №910/12257/13 (910/82/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно- будівельна фірма "АВМ" про визнання недійсним договору про пайову участь у будівництві №131/1-16 від 03.09.2007 та за зустрічним позовом ОСОБА_1, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно інвестиційна компанія "Інтербудінвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма АВМ" про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва (квартиру) в обсягах та умовах визначених договором..

На підтвердження виконання адвокатом зобов`язань за Договором ОСОБА_1 надано Акт про надану правничу допомогу від 14.10.2025 та квитанції до прибуткового касового ордера від 26.06.2023 №18, від 03.07.2023 №19, від 21.08.2023 №23, від 11.09.2023 №24, від 25.09.2023 №25, від 27.10.2023 №28, від 22.01.2024 №35, від 05.02.2024 №36, від 18.03.2024 №38, від 04.04.2024 №41, від 22.04.2024 №43, від 15.05.2024 № 45, від 17.06.2024 №47, від 03.03.2025 №55, від 14.03.2025 №56, від 14.10.2025 №55.

У вказаному акті зазначено перелік наданих послуг, вартість та період виконання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" будь-яких заперечень проти заявлених витрат не надавав у суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 35900,00, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Зокрема, суд апеляційної інстанції вважає, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35900,00 грн відповідає як критерію співмірності та реальності понесених адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.

Водночас, суд першої інстанції стягнув з відповідачів на користь ОСОБА_1 порівно з кожного по 17 950 (сімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

При цьому, судом апеляційної інстанції скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) в частині задоволення позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест". В цій частині прийнято нове судове рішення, яким закрито провадження у справі за позовними вимогами за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест". Залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" та визнання за ОСОБА_1 майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Враховуючи викладене, правомірним є покладення витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу у розмірі 35900,00 грн повністю на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" .

Оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи та витраченого адвокатом часу на участь у справі, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, а також виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, колегія суддів дійшла висновку скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційнна компанія "Інтербудінвест" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 17 950, 00 грн. В цій частині прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційнна компанія "Інтербудінвест" 17 950,00 грн. Змінити мотивувальну частину додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), виклавши її в редакції даної постанови. Змінити п. 2 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), виклавши його у новій редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72; ідентифікаційний код 38090593) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 35900,00 грн».

Через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" слід задовольнити частково. Залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) в частині відмови у задоволенні первісного позову. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) в частині задоволення позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест". В цій частині прийняти нове судове рішення, яким закрити провадження у справі за позовними вимогами за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест". Залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" та визнання за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційнна компанія "Інтербудінвест" на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 2232 (дві тисячі двісті тридцять дві) грн. Змінити пункт 4 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), виклавши його у новій редакції: « 4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72; ідентифікаційний код 38090593) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 4465,23 грн». Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційнна компанія "Інтербудінвест" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 17 950, 00 грн. В цій частині прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційнна компанія "Інтербудінвест" у розмірі 17 950,00 грн. Змінити мотивувальну частину додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), виклавши в редакції даної постанови. Змінити п. 2 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), виклавши його у новій редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72; ідентифікаційний код 38090593) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 35900,00 грн».

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 277, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиціно-будівельна фірма "АВМ" задовольнити частково.

Залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) в частині відмови у задоволенні первісного позову.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) в частині задоволення позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест" .

В цій частині прийняти нове судове рішення, яким закрити провадження у справі за позовними вимогами за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест".

Залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" та визнання за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційнна компанія "Інтербудінвест" на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 2232 (дві тисячі двісті тридцять дві) грн.

Змінити пункт 4 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), виклавши його у новій редакції:

« 4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72; ідентифікаційний код 38090593) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 4465,23 грн».

Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційнна компанія "Інтербудінвест" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 17 950, 00 грн. В цій частині прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційнна компанія "Інтербудінвест" у розмірі 17 950,00 грн.

Змінити мотивувальну частину додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), виклавши в редакції даної постанови.

Змінити п. 2 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/12257/13 (910/82/23), виклавши його у новій редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72; ідентифікаційний код 38090593) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 35900,00 грн».

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

Матеріали справи № 910/12257/13 (910/82/23) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 19.10.2026

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді К.В. Тарасенко

О.М. Сибіга