Суд: Західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №914/674/25
Суддя: Міліціанов Роман Валерійович
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/674/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Іванчук С.В., Зварич О.В.., при секретарі Залуцькому Д.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури на Ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.08.2026 у справі
за позовом: Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Мартиняка Івана Володимировича (вулиця Богомольця, 9, Львів, 79005; умовний код 0291003122);
до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (вулиця Коперника, 4, Львів, 79000; код ЄДРПОУ 42899921);
відповідача-2: Львівської міської ради (площа ринок, 1, Львів, 79008; код ЄДРПОУ 04055896);
відповідача-3: Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Провесінь» (вулиця Тракт Глинянський, 152, Львів, 79067; код ЄДРПОУ 00854400);
відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю «Провесінь - Агроінвест» (вулиця Тракт Глинянський, 152, Львів, 79067; код ЄДРПОУ 34857761);
відповідача-5: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тракт Інвест Груп» (вулиця Бузкова, 13, Львів, 79028; код ЄДРПОУ 44198178);
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (проспект Чорновола, 4, Львів, 79019; код ЄДРПОУ 39769942);
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне агенство водних ресурсів України (вулиця Велика Васильківська, 8, Київ, 01004; код ЄДРПОУ 37472104);
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (вулиця Родини Крушельницьких, Львів, 79017; код ЄДРПОУ: 01038909);
про: усунення перешкод щодо користування та розпорядження водними ресурсами,
за участю представників:
прокурор: Рогожнікова Н.Б.,
відповідач 1: не прибув,
відповідач 2: Ковела М.В.
відповідач 3: Попко Р.І.
відповідач 4: не прибув,
відповідач 5: Бушева І.М.
третя особа 1: не прибув,
третя особа 2: не прибув,
третя особа 3: не прибув.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2026 у справі №914/674/25 призначено судову експертизу. Провадження у справі зупинено до отримання висновку судової експертизи.
03.09.2026, не погодившись з Ухвалою Господарського суду Львівської області, Львівська обласна прокуратура звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: Ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.08.2026 про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі №914/674/25 скасувати; справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2026, сформовано колегію суддів у складі: Міліціанов Р.В. (суддя-доповідач), судді Іванчук С.В., Ржепецький В.О.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 (головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Іванчук С.В., Ржепецький В.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Львівської обласної прокуратури на Ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.08.2026 у справі №914/674/25. Призначено розгляд апеляційної скарги на 30.09.2026.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №356 від 28.09.2026 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 914/674/25 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Ржепецького В.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2026 головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №914/674/25 визначено суддю Міліціанова Р.В., суддів: Іванчук С.В., Зварич О.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2026 відкладено розгляд справи на 14.10.2026.
У судове засідання прибули прокурор, представники позивача, відповідачів 2, 3, 5, підтримали правові позиції, викладені у процесуальних заявах.
Відповідач 1, 4, треті особи 1-3 у судове засідання 14.10.2026 не прибули.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі (ч. 2 ст. 273 ГПК України).
1. Короткий зміст позовних вимог.
Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова Мартиняк Іван Володимирович звернувся до суду із позовною заявою до Відповідача-1: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Відповідача-2: Львівської міської ради, Відповідача-3: Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Провесінь», Відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю «Провесінь Агроінвест», Відповідача-5: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тракт Інвест Груп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне агенство водних ресурсів України; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну про усунення перешкод щодо користування та розпорядження водними ресурсами шляхом визнання в частині недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України, скасування державної реєстрації права приватної власності, зобов`язання передачі водних об`єктів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання недійсними договору про поділ майна в натурі, визнання недійсною та скасування ухвали Львівської міської ради, визнання недійсним договору оренди землі, державної реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх прав, а також повернення земельної ділянки та водних об`єктів у власність територіальної громади.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконним вибуттям земель водного фонду і водних об`єктів із комунальної власності, що порушує права територіальної громади міста Львова, у зв`язку з чим Прокурор самостійно звернувся з позовом про їх поновлення до суду.
2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2026 у справі №914/674/25 призначено судову експертизу. Провадження у справі зупинено до отримання висновку судової експертизи.
Оскаржувана ухвала мотивована тим, що надані сторонами докази містять істотні розбіжності не лише щодо окремих характеристик спірних водних об`єктів, а й щодо їх просторового розташування, способу утворення, характеру зв`язку з водотоками та особливостей функціонування.
Так, з одного боку, у технічній документації та паспортах водних об`єктів містяться відомості про спірні ставки як руслові водні об`єкти, пов`язані з водотоками, тоді як з інших матеріалів справи, зокрема документації щодо реконструкції ставків, вбачається інформація про проведення земляних робіт та створення окремих водойм шляхом влаштування виїмок (котлованів). Сам по собі факт проведення таких робіт не дає суду можливості визначити, чи була відповідна водойма створена поза межами існуючого водотоку, чи в межах або на основі його русла, а також яким чином це вплинуло на її гідрологічні характеристики.
Крім того, надані матеріали дистанційного зондування Землі та космічні знімки за різні періоди містять відомості, які можуть свідчити про зміну площі водного дзеркала окремих водойм або його відсутність у певні періоди. Водночас для суду без спеціальних знань неможливо визначити, чи є такі зміни наслідком сезонної або іншої природної мінливості гідрологічного режиму, регулювання рівня води, особливостей водного живлення, проведення гідротехнічних чи земляних робіт або інших факторів.
Так само наявні розбіжності щодо просторового співвідношення окремих ставків із водотоками, каналами та іншими елементами водогосподарської мережі, а також щодо їх фактичних площ, меж та розташування. Встановлення таких обставин потребує спеціальних знань у галузі гідрології, гідротехніки, геодезії та землеустрою і не може бути здійснене судом виключно шляхом правової оцінки наданих документів.
На переконання місцевого суду, необхідно встановити фактичні характеристики кожного зі спірних водних об`єктів, їх просторове розташування та площу, наявність або відсутність зв`язку з природними чи штучними водотоками, характер такого зв`язку, джерела живлення та водообміну, особливості гідрологічного режиму, а також можливість і спосіб регулювання рівня води.
Крім того, з урахуванням тривалого періоду, який охоплюють спірні правовідносини, має значення встановлення, наскільки фактичне розташування та характеристики відповідних водойм відповідають відомостям, наведеним у документах, складених у різні періоди, та чи могли встановлені розбіжності бути зумовлені зміною русла водотоку, зміною гідрологічного режиму, проведенням земляних або гідротехнічних робіт чи іншими факторами.
Зазначені обставини є взаємопов`язаними та потребують дослідження як природних характеристик водних об`єктів, так і їх просторового положення щодо земельної ділянки, водотоків та інших об`єктів місцевості. У зв`язку з цим їх встановлення потребує застосування спеціальних знань різних галузей, що зумовлює необхідність проведення комплексної експертизи із залученням фахівців відповідних спеціальностей.
Оскільки правовідносини щодо приватизації водних об`єктів мали місце у 1996 році, а безпосереднє обстеження стану водних об`єктів станом на 1996 рік є об`єктивно неможливим, суд першої інстанції поставив перед експертами питання про встановлення відповідних характеристик станом на 1996 рік шляхом ретроспективного дослідження сучасного стану території у взаємозв`язку з матеріалами дистанційного зондування Землі, картографічними матеріалами, технічною та проєктною документацією, матеріалами інвентаризації, паспортами водних об`єктів та іншими документами, що відображають стан відповідної території у різні періоди.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись з Ухвалою Господарського суду Львівської області, Львівська обласна прокуратура звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: Ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.08.2026 про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі №914/674/25 скасувати; справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги:
- порушено норми матеріального права,
- порушено норми процесуального права,
- клопотання ПАТ «Агрофірма «Провесінь» (відповідач-3) про призначення експертизи є необґрунтованим. Відповідач-3 обґрунтовує наявністю в матеріалах справи суперечливих відомостей щодо наявності/відсутності спірних водних об`єктів (ставків №1, №2, №4), їх площ, джерел живлення, але з наданої інформації, що міститься в матеріалах справи, однак, в матеріалах справи всі паспорти спірних водних об`єктів досліджувалися, питання призначення експертизи обговорювалось у підготовчому судовому засіданні 21.07.2025, однак відповідачі не вважали необхідним проведення такої експертизи.
- щодо призначення земельно-технічної та інженерно-екологічної експертиз у даній справі, то відповідач-3 вказував на необхідність проведення вищевказаних експертиз з метою визначення типу водних об`єктів, фактичної площі водного плеса кожного ставка, наявності/відсутності джерел їх живлення, з`єднання їх в річкою Полтва та між собою. Проте такі питання не відносяться до завдань та переліку вирішуваних питань вищевказаних експертиз.
- щодо обґрунтування судом наявності підстав для призначення судової експертизи, то судом в оскаржуваній ухвалі не зазначено жодного конкретного доказу, який би свідчив про розбіжності окремих характеристик спірних водних об`єктів, їх просторового розташування, способу утворення, характеру зв`язку з водотоками та особливостей функціонування, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 100, п. 3 ч. 1 ст. 234 ГПК України. На думку апелянта, у матеріалах справи є достатньо належних та допустимих доказів, які свідчать про правовий статус спірних водних об`єктів.
- в ухвалі про призначення експертизи від 25.08.2026 судом зазначено, що матеріали дистанційного зондування Землі та космічні знімки за різні періоди містять відомості, які можуть свідчити про зміну площі водного дзеркала окремих водойм або його відсутність у певні періоди, що унеможливлює визначити, чи є такі зміни наслідком сезонної або іншої природної мінливості гідрологічного режиму, регулювання рівня води, особливостей водного живлення, проведення гідротехнічних чи земляних робіт або інших факторів. Однак, не вказано про які окремі водойми необхідно встановити зміну площі та інше. Більше того, такі доводи не стосуються предмета спору у даній справі, оскільки зміна площі водного дзеркала водойми (або його повне зникнення) у певні періоди - це індикатор екологічних, кліматичних та антропогенних процесів.
- аналогічні доводи суду про наявні розбіжності щодо просторового співвідношення окремих ставків із водотоками, каналами та іншими елементами водогосподарської мережі, а також щодо їх фактичних площ, меж та розташування. Встановлення таких обставин, на думку суду, потребує спеціальних знань у галузі гідрології, гідротехніки, геодезії та землеустрою і не може бути здійснене судом виключно шляхом правової оцінки наданих документів. Однак, як зазначено вище, в матеріалах справи достатньо доказів, які достеменно вказують на місце розташування всіх спірних водних об`єктів за адресою: вул. Тракт Глинянський, 152, що і не оспорюється учасниками справи. Крім того, суд вказав, що з урахуванням тривалого періоду, який охоплюють спірні правовідносини, має значення встановлення, наскільки фактичне розташування та характеристики відповідних водойм відповідають відомостям, наведеним у документах, складених у різні періоди, та чи могли встановлені розбіжності бути зумовлені зміною русла водотоку, зміною гідрологічного режиму, проведенням земляних або гідротехнічних робіт чи іншими факторами. У зв`язку з цим їх встановлення потребує застосування спеціальних знань різних галузей, що зумовлює необхідність проведення комплексної експертизи із залученням фахівців відповідних спеціальностей. Однак, у даній справі відсутні правові підстави для проведення комплексної експертизи.
- судом першої інстанції не мотивовано необхідність проведення комплексної експертизи. В обґрунтування ухвали про призначення експертизи у даній справі суд першої інстанції зазначив про наявність суперечливих даних щодо ставків. Водночас, у порушення вимог процесуального закону щодо вмотивованості судових рішень, суд не вказав жодного конкретного доказу, які містять такі суперечності. Суд обмежився загальними фразами, не здійснивши аналізу наявних у матеріалах справи документів.
- щодо порушення судом п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України, то запропоновані прокурором питання судовому експерту не повністю включені в перелік питань, що є в оскаржуваній ухвалі. Крім того, прокурор заперечував не лише проти інженерно-екологічної, а й проти земельно-технічної експерти.
- щодо винесення судом рішення без його проголошення, то у судовому засіданні 23.07.2026 суд оголосив перерву для виготовлення ухвали про призначення експертизи. При цьому у судовому засіданні 23.07.2026 суд не оголосив резолютивної частини ухвали про призначення експертизи та не призначив дату наступного судового засідання для оголошення прийнятого рішення. Таким чином, ухвала про призначення судової експертизи виготовлена та підписана судом 25.08.2026 (протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису в Електронному суді) без проголошення, що є порушенням принципу гласності та відкритості судового процесу – п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2, ст. 8, ч. 9 ст. 240 ГПК України. Не проголошення судом ухвали, яку було фактично підписано та долучено до матеріалів справи, є прямим порушенням принципу гласності та відкритості судового процесу.
- щодо інших процесуальних порушень, то в ухвалі Господарського суду Львівської області від 25.08.2026 про призначення судової експертизи не вказано її назву (вид). Більше того відповідача-3 зобов`язано електротехнічної експертизи. здійснити оплату проведення судової Суд в оскаржуваній ухвалі вказав, що «представниця третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача – Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну також не заперечила проти призначення експертизи у справі». Однак, представник третьої особи на стороні позивача-3 заперечував проти призначення експертиз. Також, суд в даній ухвалі помилково зазначив, що апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її складення, в порядку передбаченому ст. 253-259 ГПК України.
- щодо зупинення провадження у справі, то з оскаржуваної ухвали суду від 25.08.2026 вбачається, що судом першої інстанції не наведено жодного мотивування стосовно необхідності зупинення провадження у справі №914/674/25. Тривале зволікання судом першої інстанції з розглядом справи № 914/674/25, у тому числі через зупинення провадження у справі у зв`язку із призначенням у справі експертизи, ставить під загрозу дотримання з боку України п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки зупинення провадження у цій справі є наслідком призначення судом експертизи, оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині призначення судової експертизи та в частині зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв`язку.
4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відповідач 3 подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№01-04/8687/26 від 13.10.2026), в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурору, залишити без змін оскаржувану ухвалу.
Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставин, а також обставин, встановлені судом апеляційної інстанції.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява прокурора про усунення перешкод щодо користування та розпорядження водними ресурсами шляхом визнання в частині недійсним наказу, договорів купівлі-продажу, ухвал, договору оренди та скасування державної реєстрації права приватної власності на водні об`єкти, державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх прав, а також повернення земельної ділянки та водних об`єктів у власність територіальної громади.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21.05.2025.
06.05.2026 року представником відповідача-3 Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Провесінь" подано клопотання про призначення у справі №914/674/25 судової експертизи: земельно-технічну та інженерно-екологічну, оскільки наявні в матеріалах справи докази містять розбіжності щодо наявності/відсутності водного об`єкту на спірній земельній ділянці, у випадку наявності водного об`єкту на спірній земельній ділянці його виду, типу та джерела живлення, а також площі. Тобто наявні у справі докази є взаємно суперечливими.
30.06.2026 року представником відповідача-3 Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Провесінь" подано клопотання про призначення експертизи, у якому додатково зазначено про необхідність проведення судової інженерно-екологічної експертизи, в ході якої експерту поставити наступне питання: чи наявне впадання у ставок №1 водостоків із вул. Лодія, вул. Залісна (бічні вул. Тракт Глинянський) та визначити хімічний склад цих водостоків на стан дотримання екологічних норм, а також визначити причини виникнення/впадання цих водостоків у ставок №1.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2026 у справі №914/674/25 зупинено провадження у справі № 914/674/25 та призначено судову експертизу.
Проведення судової експертизи дорученоити фахівцям Незалежномого центру судових експертиз Навчально-наукового інституту права Національного університету водного господарства та природокористування.
На розгляд судової експертизи поставлено наступні питання:
І. Яким фактично наявним на території за адресою: м. Львів, вул. Тракт Глинянський, 152, водним об`єктам відповідають водні об`єкти (ставки), зазначені у дублікаті переліку нерухомого майна від 11 листопада 2011 року (т. 1, а. с. 58- 62), з урахуванням даних сучасного стану території, матеріалів дистанційного зондування Землі, картографічних матеріалів, проєктної, технічної, землевпорядної та іншої документації, наданої на дослідження? Визначити просторове розташування, межі та площу відповідних фактично наявних водних об`єктів станом на час проведення дослідження та, за можливості, станом на 1996 рік.
ІІ. Чи були станом на 1996 рік водні об`єкти (ставки), зазначені у дублікаті переліку нерухомого майна від 11 листопада 2011 року та фактично наявні на момент проведення дослідження на території за адресою: м. Львів, вул. Тракт Глинянський, 152, розташовані в межах русла природного водотоку (річки, струмка) або безпосередньо примикали до нього чи були іншим чином безпосередньо пов`язані з таким водотоком? Якщо так, визначити характер, спосіб та просторові межі такого зв`язку.
III. Якими були джерела живлення та водообміну ставків, наявних на території за адресою: м. Львів, вул. Тракт Глинянський, 152, станом на 1996 рік та якими вони є на час проведення дослідження? Яким чином здійснювалися та здійснюються надходження і відведення води, її циркуляція та регулювання рівня води у зазначених ставках? Які природні або штучні водні об`єкти та гідротехнічні споруди були і є елементами системи їх живлення, водовідведення та водообміну? Чи мають зазначені ставки ознаки замкнених (безстічних) водойм?
IV. Чи відповідають встановлені за результатами дослідження фактичні характеристики, просторове розташування, площа, спосіб утворення, джерела живлення, гідравлічний зв`язок та функціональне призначення ставків наявних на території за адресою: м. Львів, вул. Тракт Глинянський, 152 відомостям, зазначеним у наданих на дослідження паспортах водних об`єктів? У разі встановлення розбіжностей визначити їх характер та, за можливості, причини їх виникнення.
V. Чи мали наявні на території за адресою: м. Львів, вул. Тракт Глинянський, 152 ставки станом на 1996 рік самостійне водогосподарське призначення як водойми?
Судом першої інстанції зобов`язано відповідача-3, Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Провесінь» здійснити оплату проведення судової електротехнічної експертизи, докази про що надати суду (платіжне доручення, квитанція тощо).
7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
7.1. Предметом спірних процесуальних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції положень ГПК України, якими врегульовано питання призначення експертизи судом.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.
За частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належать до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною 3 цієї ж статті.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунуто. Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.
Верховний Суд виснував, що призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв`язку з цим провадження у справі є нерозривною процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі. В свою чергу, зупинення провадження у справі до отримання висновку експерта не звужує та не зменшує права доступу до суду особи, яка звернулася за захистом свого порушеного права (постанова ВС від 16.01.2025 у справі №910/68/24).
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із засобів встановлення обставин справи є висновок судового експерта (п.2 ч.2 ст. 73 ГПК України). Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Верховний Суд також поділяє позицію, що експертиза призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (постанова від 18.12.2019 у справі №761/29966/16-ц).
За приписами ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно зі ст. 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Приписами ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Спеціальні знання це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формуються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.
Предмет позовних вимог стосується надання правової оцінки обставинам дотримання вимог законодавства під час укладення оспорюваних прокурором договорів купівлі-продажу, договору оренди землі, встановлення правових підстав для скасування державної реєстрації права приватної власності на водні об`єкти, вирішення питання про їх повернення у комунальну власність, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (Постанови Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17).
Як зазначає прокурор, у судовому засіданні 23.07.2026 суд оголосив перерву для виготовлення ухвали про призначення експертизи. При цьому у судовому засіданні 23.07.2026 суд не оголошував скороченої частини ухвали про призначення експертизи та не призначив дату наступного судового засідання для оголошення прийнятого рішення. Оскаржувана ухвала про призначення судової експертизи виготовлена та підписана судом 25.08.2026 без проголошення.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.
В силу вимог ч. 9 ст. 240 ГПК України, ухвали суду проголошуються негайно після їх постановлення за правилами проголошення рішень суду.
На підставі ч. 16 ст. 8 ГПК України, судове рішення (повне або скорочене), ухвалене у відкритому судовому засіданні, оголошується прилюдно у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 233 ГПК України для постановлення ухвал, що оформлюються окремим документом, суд оголошує перерву. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.
У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Складання повної ухвали залежно від складності справи може бути відкладено на строк не більш як на п`ять днів з дня проголошення скороченої (вступної та резолютивної частин) ухвали. Скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи.
Як убачається з протоколу судового засідання від 23.07.2026, суд оголосив перерву для виготовлення ухвали про призначення експертизи у справі, без зазначення дати судового засідання, у якому мала бути оголошена ухвала про призначення експертизи та зупинення провадження у справі (повна чи скорочена частини).
Оскаржувана ухвала датована 25.08.2026, тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими у цій частині вимог.
7.3. Під час дослідження доказів місцевим господарським судом встановлено наявність у матеріалах справи взаємно суперечливих відомостей щодо походження спірних водойм, способу їх утворення, виду водного об`єкта, джерел його живлення та сталості існування водного дзеркала.
Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок, що "недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц вказано, що "наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору.
Наведені правові висновки узгоджуються зі змістом ч. 1 ст. 236 ЦК України, згідно якого Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (Постанова КЦС ВС від 31.01.2024 № 201/4160/19).
Отже, перевірка судом доводів позову прокурора щодо недійсності оспорюваних договорів вимагає саме правової оцінки; доцільність використання спеціальних знань та неможливість вирішення спору без їх отримання має бути достатньою мірою вмотивована в ухвалі про призначення експертизи.
На підставі ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Тобто, експертиза призначається, за одночасного існування сукупності перелічених декількох процесуальних підстав, а саме для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Оскаржувана ухвала не містить: мотивів стосовно неможливості визначитись з оцінкою підстав поданого позову відносно чинного правового регулювання на момент укладення кожного оспорюваного договору; обґрунтувань яким чином фактичні характеристики, просторове розташування, площа, спосіб утворення, джерела живлення, гідравлічний зв`язок та функціональне призначення спірних ставків може підтвердити або спростувати правомірність/неправормірність набуття права приватної власності на водні об`єкти, а також внесення відомостей до реєстру речових прав на нерухоме майно.
7.4. Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Верховний Суд акцентує увагу на тому, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18, від 07.05.2018 у справі № 903/351/16 та від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18.
Матеріалами справи підтверджується, що з позовом прокурор звернувся до суду 11.03.2025, однак клопотання про призначення експертизи було подане лише 06.05.2026 (із доповненнями 30.06.2026), оскаржувана ухвала постановлена 25.08.2026 року.
Враховуючи норми процесуального закону, відповідачі не були позбавлені права самостійно замовити та надати суду висновок експерта відповідно до ст. 101 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції щодо стану спірних водойм, якщо вважали таке дослідження необхідним для її обґрунтування.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
На підставі ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
Клопотання відповідача ПрАТ «Агрофірма «Провесінь» від 06.05.2026 року (т. 12 а.с. 177-181) та від 30.06.2026 року (т. 14 а.с. 4-12) не містять заяв про поновлення процесуальних строків та обґрунтування підстав їх поновлення.
Оскаржувана ухвала також не містить мотивів щодо дотримання відповідачем процесуальних строків на доведення свої заперечень проти позову, доцільності перевірки доводів відповідача-3 саме з використанням спеціальних знань та з одночасним урахуванням предмету та підстав поданого прокурором позову, який ґрунтується на порушенні, на його думку, норм матеріального права на момент укладення кожного оспорюваного договору.
Водночас, предметом судового розгляду є надання сукупної оцінки долученим до справи доказам, з урахуванням нормативно-правового врегулювання порядку укладення оспорюваних договорів на дату їх укладення.
Обов`язок доказування, доведення переконливості процесуальної позиції покладається на кожного учасника справи, з наданням належних та допустимих засобів доказування.
Однак, оскаржувана ухвала не містить мотивів щодо: неможливості надати таку оцінку шляхом застосуванням чинного нормативного регулювання на момент укладення оспорюваних договорів; які саме доводи та підстави позову можуть бути спростовані або підтверджені шляхом отримання відповідей на поставлені судом запитання.
Стосовно змісту питань, котрі поставлені на вирішення судової експертизи, то визначені судом питання не відповідають Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 в частині завдань та орієнтовного переліку питань судовому експерту щодо призначення земельно-технічної та інженерно-екологічної експертиз (п. п. 6.1. - 6.2.2, 11.1).
З переліку питань, які суд поставив судовому експерту, вбачається необхідність визначення стану водних об`єктів станом на 1996 рік, проте в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції відсутні мотиви способів, з використанням яких судовий експерт може встановити фактичні характеристики кожного зі спірних водних об`єктів станом період 30-ти річної давності, а також - яке правове значення має встановлення таких обставин, з урахуванням положень ч. 1 ст. 236 ЦК України.
При цьому, саме на сторони, з дотриманням вимог ст. ст. 73, 74 ГПК України, покладено обов`язок доведення тих обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, або відповідач - в обґрунтування поданих заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).
Однак, оскаржувана ухвала не містить достатніх обґрунтувань щодо застосування за ініціативою суду положень ст. ст. 74, 99, 100 ГПК України.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного постановляння оскаржуваного процесуального рішення (ухвали).
За таких обставин Ухвала Господарського суду Львівської області від 25.08.2026 у справі №914/674/25 підлягає скасуванню.
Згідно ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Таким чином, справа підлягає передачі на розгляд суду першої інстанції для продовження її розгляду.
9. Судові витрати.
За розгляд апеляційної скарги апелянтом сплачено 2 662,40 грн судового збору.
Підпунктом в) п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на передачу судом апеляційної інстанції справи на розгляд до суду першої інстанції, питання щодо розподілу судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, має бути вирішено судом першої інстанції під час розподілу судових витрат за наслідком розгляду справи по суті, з урахуванням вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 73-89, 99, 100, 115-119, 129, 228, 232-234, 269, 270, 271, 275, 276, 280-282, 284-287 ГПК України, суд
У Х В А Л И В:
1. Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури на Ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.08.2026 у справі №914/674/25 - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.08.2026 про зупинення провадження у справі №914/674/25 - скасувати.
3. Справу №914/674/25 передати на розгляд суду першої інстанції.
4. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності – засобами поштового зв`язку.
5. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення – 14.10.2026.
Постанова оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 20.10.2026.
Головуючий суддя Міліціанов Р.В.
Суддя Іванчук С.В.
Суддя Зварич О.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua