Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №926/359/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/359/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Степанюк Н. Л., Міліціанов Р.В.

за участю секретаря судового засідання Псярук О.В.

представники сторін:

від скаржника – Хлапоніна О. Р.

прокурор - Слиш Г. С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» (вх.ЗАГС №01-05/1863/26 від 10.06.2026)

на рішення Господарського суду Чернівецької області (суддя Ярошенко В. П.) від 13.05.2026

у справі № 926/359/26

за позовом: Керівника Чернівецької окружної прокуратури, м. Чернівці

в інтересах держави в особі: Боянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, Чернівецька область, Чернівецький район, с. Бояни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» м. Чернівці

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів в сумі 359 774,35 грн

ВСТАНОВИВ:

Керівник Чернівецької окружної прокуратури звернувся з позовом до Господарського суду Чернівецької області в інтересах держави в особі Боянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група», у якому просить суд визнати недійсними додаткові угоди № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 10 до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 10.01.2023 та стягнути з відповідача безпідставно сплачені бюджетні кошти у розмірі 359 774, 35 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 10.01.2023 між Боянською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» за результатами закупівлі UA-2022-12-13-014506-а укладено договір про закупівлю електричної енергії №1.

Сторонами було укладено 10 додаткових угод до договору, однак, додаткові угоди №№1-8 та №10 є такими, що суперечать п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» як так, що збільшили ціну за одиницю товару, в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» безпідставно одержано 359 774,35 грн.

Поряд з тим, товариством не вжито належних заходів щодо обґрунтування коливання ціни на ринку електричної енергії, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Господарський суд Чернівецької області рішенням від 13.05.2026 у справі №926/359/26 позовні вимоги задовольнив. Визнав недійсними укладені між Боянською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» додаткові угоди до договору від 10.01.2023 № 1 про постачання електричної енергії споживачу: № 1 від 15.02.2023, № 2 від 05.04.2023, № 3 від 28.06.2023, № 4 від 14.08.2023, № 5 від 01.09.2023, № 6 від 02.10.2023, № 7 від 01.11.2023, № 8 від 30.11.2023 та № 10 від 24.01.2024. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» на користь Боянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області кошти у сумі 359 774,35 грн. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» на користь Чернівецької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 28 278,90 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що прокурор належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави в особі Боянської сільської ради, оскільки, незважаючи на неодноразові звернення прокуратури, сільська рада самостійно не вжила заходів щодо захисту інтересів держави.

Суд дійшов висновку, що оспорювані додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії укладені з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178. Зокрема, підставою для укладення перших трьох додаткових угод було збільшення тарифу на передачу електричної енергії, про яке постачальник знав ще до укладення договору, а подальші угоди ґрунтувалися на попередньому неправомірному підвищенні ціни. Внаслідок укладення додаткових угод ціна електроенергії зросла на 31 % - з 4,946988 грн до 6,482260 грн за 1 кВт·год із ПДВ, що перевищує встановлене законом обмеження.

Враховуючи невідповідність додаткових угод вимогам законодавства, суд визнав їх недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України. Оскільки внаслідок їх укладення відповідач безпідставно отримав бюджетні кошти в сумі 359 774,35 грн, суд, керуючись статтями 216, 1212 ЦК України, дійшов висновку про необхідність їх повернення Боянській сільській раді.

10.06.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.05.2026 у справі №926/359/26.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2026 сформовано колегію суддів у складі: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Міліціанов Р.В., Іванчук С.В.

Суддя-доповідач Західного апеляційного господарського суду Ржепецький В.О. ухвалою від 15.06.2026 залишив без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.05.2026 у справі №926/359/26; визначив, що недоліки апеляційної скарги мають бути усунуті шляхом подання до апеляційного суду заяви про усунення недоліків апеляційної скарги з належними доказами доплати судового збору у встановленому судом в цій ухвалі розмірі; встановив скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

19.06.2026 скаржник усунув недоліки апеляційної скарги.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.06.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.05.2026 у справі № 926/359/26; встановив учасникам справи десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження на подання відзиву на апеляційну скаргу і доказів надсилання копій відзиву учасникам справи; витребував матеріали справи.

Ухвалою суду від 09.07.2026 призначено розгляд справи на 27.08.2026 о 10 год 30 хв.

25.08.2026 розпорядженням в. о. керівника апарату суду у зв`язку з перебуванням судді Іванчук С. В. у відпустці проведено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи до складу колегії включено суддю Степанюк Н. Л.

Ухвалою суду від 27.08.2026 відкладено розгляд справи № 926/359/26 на 15.10.2026 о 10 год 30 хв.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.05.2026 у справі №926/359/26 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Покликається на такі обставини: прокурор не довів наявності виключних підстав для представництва інтересів держави в суді, зокрема нездійснення або неналежного здійснення захисту уповноваженим органом, а самостійне опрацювання прокуратурою відомостей із системи «Prozorro» не надає їй повноважень органу контролю у сфері публічних закупівель, у зв`язку з чим позов належало залишити без розгляду; суд першої інстанції не врахував специфіки ринку електричної енергії та правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21, щодо необхідності врахування особливостей функціонування цього ринку та балансу інтересів його учасників; укладення додаткових угод № 1, 2, 3 було зумовлене зміною регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії відповідно до постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788, причому відповідні тарифні зміни набували чинності в різні періоди, а тому застосування тарифу, який ще не діяв на момент укладення договору, було неможливим; інші додаткові угоди укладалися у зв`язку з коливанням ринкової ціни електричної енергії, а пункт 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, допускає зміну ціни за одиницю товару пропорційно підтвердженому коливанню ринкової ціни без установленого обмеження у 10 %, за умови дотримання інших передбачених законодавством вимог; замовник був обізнаний зі змінами ціни, погодив додаткові угоди без зауважень та мав можливість відмовитися від запропонованих змін або розірвати договірні відносини, однак продовжив виконання договору; - прокурор некоректно порівнював ціни на електроенергію, не врахувавши різні періоди розрахунку, регульовані тарифи, ПДВ та особливості функціонування ринку; суд безпідставно відмовив у застосуванні двосторонньої реституції, оскільки в разі визнання додаткових угод недійсними сторони мають повернути одержане за ними відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України.

31.08.2026 через систему «Електронний суд» представник Чернівецької обласної прокуратури Марусик К. О. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ТОВ «Національна енергетична група» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.05.2026 у справі №926/359/26 - без змін.

Відзив обґрунтований тим, що прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Боянської сільської ради, оскільки рада, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету та уповноваженим органом на їх захист, незважаючи на неодноразові звернення прокуратури від 15.01.2025, 25.02.2025 та 25.11.2025, самостійно не вжила заходів представницького характеру. Така бездіяльність компетентного органу підтверджує наявність підстав для прокурорського представництва відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та правових висновків Верховного Суду. Посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 не спростовує правомірності представництва, оскільки відповідні положення втрачають чинність із 01.01.2027, а саме рішення не поширюється на правовідносини, що виникли під час їх чинності. Зазначає, що додаткові угоди № 1 від 15.02.2023, № 2 від 05.04.2023, № 3 від 28.06.2023, № 4 від 14.08.2023, № 5 від 01.09.2023, № 6 від 02.10.2023, № 7 від 01.11.2023, № 8 від 30.11.2023 та № 10 від 24.01.2024 укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 19 Особливостей.

Крім того, обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару на 10 відсотків за одиницю товару застосовується сукупно до ціни, визначеної договором, незалежно від кількості укладених додаткових угод, а не окремо до кожної зміни. Такий підхід підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема постановами від 12.11.2024 у справі № 910/19784/23, від 10.09.2024 у справі № 918/703/23, від 02.07.2024 у справі № 910/13579/23 та від 14.05.2024 у справі № 917/1010/22. Внаслідок безпідставного підвищення ціни ТОВ «Національна енергетична група» отримало 359 774,35 грн бюджетних коштів, що порушує принципи максимальної економії та ефективності публічних закупівель і є підставою для визнання спірних додаткових угод недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Кошти в сумі 359 774,35 грн підлягають поверненню як безпідставно набуті на підставі статей 216, 1212 ЦК України. Оскільки спірні додаткові угоди є недійсними, правова підстава для отримання відповідачем коштів у відповідній сумі відсутня. При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 підтвердила можливість застосування ст. 1212 ЦК України до правовідносин щодо повернення коштів, сплачених за недійсним правочином.

Відтак доводи скаржника про необхідність застосування реституції позивач вважає необґрунтованими, а висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими.

31.08.2026 через систему «Електронний суд» представник скаржника Прокопець Б. М. подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.05.2026 у справі №926/359/26 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування зазначає, що зміна ціни електричної енергії у зв`язку з поетапною зміною регульованого тарифу на послуги з її передачі була правомірною відповідно до підпункту 7 пункту 19 Особливостей, оскільки договором передбачено можливість коригування ціни пропорційно зміні тарифу на підставі рішень НКРЕКП. При цьому прийняття постанови регулятора до укладення договору не означає, що всі передбачені нею тарифні зміни вже настали та були враховані сторонами.

Також товариство заперечує доводи прокуратури щодо відсутності належного підтвердження коливання ринкової ціни електричної енергії, посилаючись на погоджений сторонами в пункті 13.2 договору порядок її визначення шляхом порівняння середньозважених цін за відповідні розрахункові періоди та можливість підтвердження таких змін інформацією з офіційного вебсайту ДП «Оператор ринку».

Крім того, товариство наголошує на необхідності застосування нової редакції пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», яка, на його думку, передбачає застосування 10-відсоткового обмеження до кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару, а не сукупно протягом строку дії договору, та поширюється на раніше виниклі правовідносини.

Товариство зазначає про безпідставність вимог щодо повернення 359 774,35 грн без одночасного застосування двосторонньої реституції, оскільки електрична енергія була фактично поставлена, прийнята та спожита замовником, а тому її повернення в натурі неможливе. На думку товариства, у разі визнання додаткових угод недійсними необхідно вирішити питання про відшкодування вартості отриманої електроенергії відповідно до статті 216 ЦК України, а не покладати обов`язок повернення коштів виключно на постачальника.

Інших клопотань, заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами подано не було.

15.10.2026 у судовому засіданні, яке відбулося в режимі відеоконференції, взяли участь представниця скаржника та прокурор, які підтримали позиції, викладені в поданих ними процесуальних документах, щодо суті апеляційної скарги.

Представник Боянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з урахуванням обставин справи, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду (див. постанову Верховного Суду від 15 липня 2024 року в справі № 447/852/23).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (пункт 86 рішення ЄСПЛ у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії»).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.07.2026 в справі №757/52615/21-ц (провадження № 14-64цс25) викладено висновок, відповідно до якого судове рішення підлягає скасуванню тільки у випадку, коли сукупність обставин свідчить про те, що проведення судом апеляційної інстанції судового засідання за відсутності учасника справи фактично позбавило його можливості ефективно представити свою позицію, такі порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Беручи до уваги положення ст. 270 ГПК України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Щодо строку розгляду цієї справи, то розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад господарського судочинства (п. 10 ч. 3 ст. ст. 2 ГПК України.)

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

На підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Дане право кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року), "Зяя проти Польщі" (заява N 45751/10).

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення законних прав та інтересів сторін, повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з метою дотримання розумного строку судова колегія розглянула апеляційну скаргу у "розумний строк", тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання основного завдання господарського судочинства - справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору.

Тому, апеляційну скаргу розглянуто у межах розумного процесуального строку.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 10.01.2023 між Боянською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області і Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» (надалі - Товариство) укладено договір про закупівлю електричної енергії №1 (надалі - договір).

Відповідно до умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» (постачальник) зобов`язується у 2023 році поставити Боянській сільській раді Чернівецького району Чернівецької області (споживачу) електричну енергію ДК 021:2015:09310000-5 в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику за використану електричну енергію у розмірі, порядку та на умовах, передбачених договором (п. 2.1 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії на 2023 рік становить 500 000 кВт/год.

Ціна договору становить 2 473 494,00 грн (п. 5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору визначено, що ціна за 1 кВт/год електричної енергії становить 4,946988 грн.

Відповідно до пункту 5.5 договору ціна електричної енергії, зазначена в п.5.3 договору, може змінюватись в разі коливання ціни на ринку (у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178) пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку сторони можуть використовувати інформацію з офіційного сайту ДП «Оператор ринку».

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та укладається на строк до 31.12.2023, а в частині зобов`язань щодо оплати – до повного виконання (п.13.1 договору).

Пунктом 13.2 договору визначено, що істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків;

2) збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни на ринку (у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування»). Відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення). Враховуючи специфіку формування ціни на ринку, ціна за 1 кВт/год. електричної енергії може бути змінена з першого числа місяця (розрахункового періоду), в якому відбуваються зміни, що буде відображено в додатковій угоді до договору із застосуванням статті 631 ЦК України.

Істотними умовами цього договору є предмет (найменування, кількість, якість), ціна та строк дії договору.

Зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку.

Документальним підтвердженням факту коливання ціни електричної енергії на ринку або визначеному сегменті ринку може бути довідка, видана відповідною уповноваженою організацією, зокрема, але не виключно, ДП «Держзовнішінформ», Торгово-промисловою палатою, тощо (даний перелік не є вичерпним). Сторони визнають, що документальним підтвердженням також може бути інформація з офіційного вебресурсу ДП «Оператор ринку» у формі роздруківок, скриншотів. В такому випадку, такі документальні підтвердження завіряються стороною, що ініціює внесення змін до договору.

Висновки щодо коливання ціни на ринку ґрунтуються на підставі оприлюднених ДП «Оператор ринку» даних щодо загального показника середньозваженої ціни електричної енергії, що склалася на ринку електричної енергії за відповідний розрахунковий період, у порівнянні з середньозваженою ціною електричної енергії за аналогічний розрахунковий період, в якому укладено договір (підписано останню додаткову угоду до договору про зміну ціни одиниці товару).

Пунктом 13.3 договору визначено, що зміни та доповнення до договору мають юридичну силу за умов, якщо вони оформлені письмово і підписані уповноваженими представниками сторін та завірені печатками у разі їх наявності.

Таким чином, на момент підписання договору сторонами погоджено всі істотні умови договору.

У подальшому, після укладення договору від 10.01.2023 №1, сторонами укладено низку додаткових угод до договору.

Так, 15.02.2023 сторонами укладено додаткову угоду №1, згідно з якою збільшено ціну за 1 кВт/год до 4,988556 грн (на 0,8 %), зменшено обсяг постачання до 495 833,664 кВт/год. Відповідно до п. 4 вказаної додаткової угоди остання набирає чинності та поширює свою дію на відносини, що виникли з 01.01.2023.

Підставою для підвищення ціни електричної енергії з 4,946988 грн з ПДВ до 4,988556 грн з ПДВ за 1 кВт/год, відповідно до змісту вказаної додаткової угоди, є прийнята НКРЕКП постанова від 21.12.2022 №1788 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» на 2023 рік, відповідно до якої тариф на передачу електричної енергії з 01.01.2023 становитиме 380,28 грн/МВт/год (без урахування податку на додану вартість).

Додатковою угодою №2 від 05.04.2023 ціну за 1 кВт/год збільшено до 5,04852 грн (на 2 %). Відповідно до п. 4 вказаної додаткової угоди остання набирає чинності та поширює свою дію на відносини, що виникли з 01.04.2023.

Підставою для підняття ціни електричної енергії до 5,04852 грн з ПДВ за 1 кВт/год, відповідно до змісту вказаної додаткової угоди, є прийнята 21.12.2022 Постанова НКРЕКП №1788 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» на 2023 рік, відповідно до якої тариф на передачу електричної енергії з 01.04.2023 становитиме 430,25 грн/МВт/год (без урахування податку на додану вартість).

Додатковою угодою №3 від 28.06.2023 ціну за 1 кВт/год збільшено до 5,11434 грн (на 3,4 %). Відповідно до п. 4 вказаної додаткової угоди остання набирає чинності та поширює свою дію на відносини, що виникли з 01.07.2023.

Підставою для підняття ціни електричної енергії до 5,11434 грн з ПДВ за 1 кВт/год, відповідно до змісту вказаної додаткової угоди, є прийнята 21.12.2022 постанова НКРЕКП №1788 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» на 2023 рік, відповідно до якої тариф на передачу електричної енергії з 01.07.2023 становитиме 485,10 грн/МВт/год. (без урахування податку на додану вартість).

Додатковою угодою №4 від 14.08.2023 ціну за 1 кВт/год збільшено до 5,55086 грн (на 12,2 %). Відповідно до п. 4 вказаної додаткової угоди остання набирає чинності та поширює свою дію на відносини, що виникли з 01.07.2023.

Підставою для підняття ціни електричної енергії до 5,55086 грн з ПДВ за 1 кВт/год, відповідно до змісту вказаної Додаткової угоди, є посилання на прийняту НКРЕКП постанову від 27.06.2023 №1126 «Про встановлення граничних цін на ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому ринку та балансуючого ринку» та постанову КМУ від 12.10.2022 №1178.

Також, Товариство скерувало листа Боянській сільській раді від 31.07.2023 за №232 про внесення змін до договору з посиланням на постанову НКРЕКП від 27.06.2023 №1126 «Про встановлення граничних цін на ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому ринку та балансуючого ринку» та Постанову НКРЕКП від 21.12.2022 щодо тарифу на послуги передачі, що є складовою ціни електричної енергії становить – 0,4851 грн з 1 кВт/год без ПДВ, а також додало роздруківку з офіційного вебресурсу ДП «Оператор ринку» про середньозважену ціну за липень місяць 2023 року.

Додатковою угодою №5 від 01.09.2023 ціну за 1 кВт/год збільшено до 6,217482 грн (на 25,7 %). Відповідно до п. 4 вказаної додаткової угоди остання набирає чинності та поширює свою дію на відносини, що виникли з 01.08.2023.

Підставою для підняття ціни електричної енергії до 6,217482 грн з ПДВ за 1 кВт/год, відповідно до змісту вказаної додаткової угоди, є посилання на постанову від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» та зазначено про коливання ціни на ринку. Також, наявні роздруківки з офіційного вебресурсу ДП «Оператор ринку» про середньозважену ціну за липень та серпень місяці 2023 року, завірені Товариством.

Додатковою угодою №6 від 02.10.2023 ціну за 1 кВт/год збільшено до 5,87182 грн (на 18,7 %). Відповідно до п. 4 вказаної додаткової угоди остання набирає чинності та поширює свою дію на відносини, що виникли з 01.09.2023.

На підтвердження коливання ціни Товариством на адресу Боянської сільської ради скерований лист від 29.09.2023 за №375/23 про внесення змін до договору з посиланням на коливання ціни в сторону зменшення у порівнянні із середньозваженою ціною минулого розрахункового періоду.

Додатковою угодою №7 від 01.11.2023 ціну за 1 кВт/год збільшено до 6,08662 грн (на 23 %). Відповідно до п. 4 вказаної додаткової угоди остання набирає чинності та поширює свою дію на відносини, що виникли з 01.10.2023.

Підставою для підняття ціни електричної енергії до 6,08662 грн з ПДВ за 1 кВт/год, відповідно до змісту вказаної Додаткової угоди, є посилання на постанову від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» та зазначено про коливання ціни на ринку. Листи Товариства та роздруківки з офіційного вебресурсу ДП «Оператор ринку» про середньозважену ціну не надані.

Додатковою угодою №8 від 30.11.2023 ціну за 1 кВт/год збільшено до 6,48226 грн (на 31 %). Відповідно до п. 4 вказаної додаткової угоди остання набирає чинності та поширює свою дію на відносини, що виникли з 01.11.2023.

Підставою для підняття ціни електричної енергії до 6,48226 грн з ПДВ за 1 кВт/год, відповідно до змісту вказаної додаткової угоди є посилання на постанову від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» та зазначено про коливання ціни на ринку.

Товариство скерувало листа від 29.11.2023 за №633/23 про внесення змін до договору, у якому зазначило про зростання у періоді «листопад 2023» середньозваженої ціни на 7,19% у порівнянні із середньозваженою ціною минулого розрахункового періоду.

Додатковою угодою №9 від 25.12.2023 продовжено дію договору до 16.03.2024, а в частині розрахунків – до повного їх виконання сторонами.

Додатковою угодою №10 від 24.01.2024 з урахуванням п. 19 особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 №1178 та ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» збільшено суму договору та викладено пункт 5.2 договору в такій редакції:

« 5.2 ціна договору становить – 2670413,06 грн з ПДВ».

Судом встановлено, що на виконання умов зазначеного договору постачальник поставив споживачу електричну енергію в загальному обсязі 510607,19 кВт на загальну суму 2 885 742,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, детальним розрахунком суми коштів, що підлягають стягненню з відповідача, який є додатком до листа Боянської сільської ради №207 від 03.03.2026, що підтверджується матеріалами справи, зокрема детальним розрахунком, актами взаємних розрахунків, платіжними інструкціями, а також актами приймання-передачі електричної енергії, які зазначені прокурором в обґрунтуванні розміру позовних вимог, наведеному нижче.

Акт № 0000-000049 від 08.02.2023 (за січень 2023 року). Кількість електроенергії фактично поставленої: 44 196 кВт/год. Ціна за одиницю товару згідно з договором: 4,946988 грн. Сума, що підлягала сплаті згідно з умовами договору:218 637,08 грн. Сума, що фактично сплачена, з урахуванням додаткових угод: 220 474,22 грн. Ціна за одиницю товару за фактичною оплатою: 4,988556 грн. (збільшення на 0,8%). Сума безпідставно збережених коштів: 1 837,14 грн.

Акт № 0000-000154 від 13.03.2023 (за лютий 2023 року). Кількість електроенергії фактично поставленої: 62 641 кВт/год. Ціна за одиницю товару згідно з договором: 4,946988 грн. Сума, що підлягала сплаті згідно з умовами договору: 309 884,28 грн. Сума, що фактично сплачена, з урахуванням додаткових угод: 312 488,14 грн. Ціна за одиницю товару за фактичною оплатою: 4,988556 грн. (збільшення на 0,8%) Сума безпідставно збережених коштів: 2 603,86 грн.

Акт № 0000-000235 від 07.04.2023 (за березень 2023 року): Кількість електроенергії фактично поставленої: 70 787 кВт/год. Ціна за одиницю товару згідно з договором: 4,946988 грн. Сума, що підлягала сплаті згідно з умовами договору: 350 182,44 грн. Сума, що фактично сплачена, з урахуванням додаткових угод: 353 124,91 грн. Ціна за одиницю товару за фактичною оплатою: 4,988556 грн. (збільшення на 0,8%) Сума безпідставно збережених коштів: 2 942,47 грн.

Акт № 0000-000335 від 08.05.2023 (за квітень 2023 року): Кількість електроенергії фактично поставленої: 35 132 кВт/год. Ціна за одиницю товару згідно з договором: 4,946988 грн. Сума, що підлягала сплаті згідно з умовами договору: 173 797,58 грн. Сума, що фактично сплачена, з урахуванням додаткових угод: 177 364,61 грн. Ціна за одиницю товару за фактичною оплатою: 5,048520 грн. (збільшення на 2%). Сума безпідставно збережених коштів: 3 567,03 грн.

Акт № 0000-000441 від 12.06.2023 (за травень 2023 року): Кількість електроенергії фактично поставленої: 31 086 кВт/год. Ціна за одиницю товару згідно з договором:4,946988 грн. Сума, що підлягала сплаті згідно з умовами договору: 153 782,07 грн. Сума, що фактично сплачена, з урахуванням додаткових угод: 156 938,29 грн. Ціна за одиницю товару за фактичною оплатою: 5,048520 грн. (збільшення на 2%) Сума безпідставно збережених коштів: 3 156,22 грн.

Акт № 0000-000536 від 07.07.2023 (за червень 2023 року): Кількість електроенергії фактично поставленої: 17 932 кВт/год. Ціна за одиницю товару згідно з договором: 4,946988 грн. Сума, що підлягала сплаті згідно з умовами договору: 88 709,39 грн. Сума, що фактично сплачена, з урахуванням додаткових угод: 90 530,06 грн. Ціна за одиницю товару за фактичною оплатою: 5,048520 грн. (збільшення на 2%) Сума безпідставно збережених коштів: 1 820,67 грн.

Акт № 0000-000639 від 08.08.2023 (за липень 2023 року): Кількість електроенергії фактично поставленої: 13 501 кВт/год. Ціна за одиницю товару згідно з договором: 4,946988 грн. Сума, що підлягала сплаті згідно з умовами договору: 66 789,29 грн. Сума, що фактично сплачена, з урахуванням додаткових угод: 74 942,17 грн. Ціна за одиницю товару за фактичною оплатою: 5,550861 грн. (збільшення на 12,2%). Сума безпідставно збережених коштів: 8 152,88 грн.

Акт № 0000-000768 від 11.09.2023 (за серпень 2023 року): Кількість електроенергії фактично поставленої: 11 492 кВт/год. Ціна за одиницю товару згідно з договором: 4,946988 грн. Сума, що підлягала сплаті згідно з умовами договору: 56 850,79 грн. Сума, що фактично сплачена, з урахуванням додаткових угод: 71 451,30 грн. Ціна за одиницю товару за фактичною оплатою: 6,217482 грн. (збільшення на 25,7%). Сума безпідставно збережених коштів: 14 600,51 грн.

Акт № 0000-000890 від 09.10.2023 (за вересень 2023 року): Кількість електроенергії фактично поставленої: 17 484 кВт/год. Ціна за одиницю товару згідно з договором: 4,946988 грн. Сума, що підлягала сплаті згідно з умовами договору: 86 493,14 грн. Сума, що фактично сплачена, з урахуванням додаткових угод: 102 662,89 грн. Ціна за одиницю товару за фактичною оплатою: 5,871819 грн. (збільшення на 18,7%) Сума безпідставно збережених коштів: 16 169,75 грн.

Акт № 0000-000989 від 07.11.2023 (за жовтень 2023 року): Кількість електроенергії фактично поставленої: 30 050 кВт/год. Ціна за одиницю товару згідно з договором: 4,946988 грн. Сума, що підлягала сплаті згідно з умовами договору: 148 656,99 грн. Сума, що фактично сплачена, з урахуванням додаткових угод: 182 902,92 грн. Ціна за одиницю товару за фактичною оплатою: 6,086620 грн. (збільшення на 23%). Сума безпідставно збережених коштів: 34 245,93 грн.

Акт № 0000-001064 від 01.12.2023 (за листопад 2023 року): Кількість електроенергії фактично поставленої: 59 382 кВт/год. Ціна за одиницю товару згідно з договором: 4,946988 грн. Сума, що підлягала сплаті згідно з умовами договору: 293 762,04 грн. Сума, що фактично сплачена, з урахуванням додаткових угод: 384 929,54 грн. Ціна за одиницю товару за фактичною оплатою: 6,482260 грн. (збільшення на 31%) Сума безпідставно збережених коштів: 91 167,50 грн.

Акт № 0000-001200 від 21.12.2023 (за грудень 2023 року): Кількість електроенергії фактично поставленої: 53 327,847 кВт/год. Ціна за одиницю товару згідно з договором: 4,946988 грн. Сума, що підлягала сплаті згідно з умовами договору: 263 812,22 грн. Сума, що фактично сплачена, з урахуванням додаткових угод: 345 684,95 грн. Ціна за одиницю товару за фактичною оплатою: 6,482260 грн. (збільшення на 31%) Сума безпідставно збережених коштів: 81 872,73 грн.

Акт № 0000-000108 від 12.02.2024 (за січень 2024 року): Кількість електроенергії фактично поставленої: 32 219 кВт/год Ціна за одиницю товару згідно з договором: 4,946988 грн. Сума, що підлягала сплаті згідно з умовами договору: 159 387,01 грн. Сума, що фактично сплачена, з урахуванням додаткових угод: 208 851,92 грн. Ціна за одиницю товару за фактичною оплатою: 6,482260 грн. (збільшення на 31%) Сума безпідставно збережених коштів: 49 464,91 грн.

Акт № 0000-000246 від 08.03.2024 (за лютий 2024 року): Кількість електроенергії фактично поставленої: 31 377,342 кВт/год. Ціна за одиницю товару згідно з договором: 4,946988 грн. Сума, що підлягала сплаті згідно з умовами договору: 155 223,33 грн. Сума, що фактично сплачена, з урахуванням додаткових угод: 203 396,08 грн. Ціна за одиницю товару за фактичною оплатою: 6,482260 грн. (збільшення на 31%) Сума безпідставно збережених коштів: 48 172,75 грн.

Загальна кількість електроенергії / або показник у підсумку: 510 607,19. Сума, що підлягала сплаті згідно з умовами договору (Підсумок): 2 525 967,64 грн. Сума, що фактично сплачена, з урахуванням додаткових угод (Підсумок): 2 885 742,00 грн. Сума безпідставно збережених коштів (Підсумок): 359 774,35 грн.

Таким чином, додатковими угодами №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 та 10 до договору збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії з 4,946988 грн до 6,482260 грн, або на 31%.

Отже, у підсумку Товариством безпідставно одержано 359 774,35 грн бюджетних коштів.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з позовом у цій справі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Боянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Боянської сільської ради, прокурор зазначав, що рада є органом місцевого самоврядування та головним розпорядником коштів місцевого бюджету, за рахунок якого здійснювалася оплата електричної енергії за договором про закупівлю № 1 від 10.01.2023, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група».

Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох «виключних» випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежним чином.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Проаналізувавши абзац перший частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частин статті 60 Закону № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, корпоративні права в юридичних особах, у тому числі банках, страхових компаніях чи інших господарських товариствах, майно житлового фонду, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно з частиною 1 статті 61 статті 60 Закону № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Частинами 4, 5 зазначеної статті передбачено, що самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.

За інформацією Управління Державної казначейської служби України у Новоселицькому районі Чернівецької області від 18.09.2024 № 02-19-08/903 Боянська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області є головним розпорядником бюджетних коштів, що фінансується з місцевого бюджету Боянської сільської територіальної громади.

Оскільки засновником комунальної установи та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

З огляду на вищезазначені норми законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах Боянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області є органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено повноваження щодо контролю за використанням коштів місцевого бюджету та вжиття заходів, спрямованих на захист майнових інтересів територіальної громади.

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункти 8.33-8.41).

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2023 між Боянською сільською радою та ТОВ «Національна енергетична група» укладено договір про закупівлю електричної енергії № 1, за умовами якого ціна за 1 кВт·год становила 4,946988 грн, а загальна ціна договору - 2 473 494,00 грн.

У подальшому сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 15.02.2023, № 2 від 05.04.2023, № 3 від 28.06.2023, № 4 від 14.08.2023, № 5 від 01.09.2023, № 6 від 02.10.2023, № 7 від 01.11.2023, № 8 від 30.11.2023 та № 10 від 24.01.2024, якими змінювалися ціна за одиницю електричної енергії та сума договору.

За твердженням прокурора, зазначені додаткові угоди укладено з порушенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, унаслідок чого ціна електричної енергії зросла з 4,946988 грн до 6,482260 грн за 1 кВт·год, тобто на 31 %.

Як зазначено в позовній заяві, внаслідок застосування збільшеної ціни ТОВ «Національна енергетична група» отримало за поставлену електричну енергію 2 885 742,00 грн, тоді як, за розрахунком прокурора, відповідно до первісних умов договору підлягало сплаті 2 525 967,64 грн. Різниця становить 359 774,35 грн, які прокурор вважає безпідставно збереженими коштами місцевого бюджету.

Отже, спір стосується не лише дотримання законодавства у сфері публічних закупівель, а й законності та ефективності використання коштів місцевого бюджету, що безпосередньо зачіпає майнові інтереси Боянської територіальної громади.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Чернівецька окружна прокуратура до звернення з позовом у порядку частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» неодноразово зверталася до Боянської сільської ради щодо вжиття заходів представницького характеру для захисту інтересів держави та повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів.

Зокрема, прокуратура направляла відповідні звернення 15.01.2025, 25.02.2025 та 25.11.2025, у яких порушувалося питання щодо необхідності вжиття заходів для оскарження додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії та повернення коштів, сплачених понад ціну, визначену первісним договором.

Незважаючи на зазначені звернення, Боянська сільська рада самостійно не звернулася до суду з відповідним позовом та не вжила належних заходів судового захисту майнових інтересів територіальної громади.

Відтак прокурор, встановивши обставини, які, на його думку, свідчили про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та безпідставне витрачання коштів місцевого бюджету, повідомив уповноважений орган про виявлені порушення і надав йому можливість самостійно вжити заходів щодо їх усунення. Однак відповідний орган не реалізував свої повноваження шляхом звернення до суду.

За таких обставин незвернення Боянської сільської ради до суду після неодноразового повідомлення про можливе порушення інтересів держави свідчить про нездійснення нею належного захисту таких інтересів, що відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для здійснення прокурором представництва.

Доводи скаржника про те, що прокурор самостійно опрацював інформацію, розміщену в електронній системі публічних закупівель «Prozorro», не спростовують наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.

Використання прокурором відомостей із відкритих джерел для виявлення можливих порушень законодавства не означає перебрання ним повноважень органів державного фінансового контролю чи інших уповноважених органів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі» регулювання та державний контроль у сфері закупівель здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель (Міністерство економіки України); центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування (Державна казначейська служба України); банки (під час оплати за договорами про закупівлю); центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (Державна аудиторська служба України); Антимонопольний комітет України; Рахункова палата.

Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).

Моніторинг процедури закупівлі - аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель (п.14 ст.1 Закону «Про публічні закупівлі»).

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії. Моніторинг процедури закупівлі не проводиться на відповідність тендерної документації вимогам частини четвертої статті 22 цього Закону. Моніторинг процедур закупівель здійснюється також щодо процедур закупівель, особливості яких передбачені у законах, що визначені у частинах восьмій та дев`ятій статті 3 цього Закону.

Виходячи із зазначеного, моніторинг може розпочинатися на будь-якому з етапів закупівлі, до завершення строку дії укладеного договору, проте положення ч.1 ст.8 Закону «Про публічні закупівлі» не вказують на можливість Держаудитслужби провести моніторинг процедури закупівлі після закінчення строку дії договору.

Відповідно до п.8 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Підпунктом 9 пункту 4 положення «Про Державну аудиторську службу України» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 передбачено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, при цьому, моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії, разом з тим матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення вказаним органом моніторингу під час проведення процедури закупівлі, під час укладення договору та протягом його дії, та відповідно не містять доказів виявлення порушення законодавства у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим право на звернення до суду із даним позовом Держаудитслужби не виникло та відповідно у спірних правовідносинах Держаудитслужба не набула статусу позивача.

Зазначене свідчить про відсутність підстав для звернення прокуратури до суду в інтересах держави в особі Держаудитслужби та набуття нею статусу позивача у цій справі.

Колегія суддів зауважує, що перевірка прокурором інформації з системи «Prozorro» та звернення до суду в інтересах держави у разі виявлення порушень не є за своєю правовою природою офіційним моніторингом публічних закупівель, здійснення якого віднесено до повноважень Державної аудиторської служби України, оскільки не є спеціальною юридичною процедурою, не має чітких строків, не оформлюється офіційним висновком та не зобов`язує замовника виправити порушення у випадку, якщо вони виявлені.

При цьому підставою для представництва у цій справі є не факт самостійного опрацювання прокурором інформації з електронної системи «Prozorro» та виявлення прокурором можливих порушень у сфері публічних закупівель, а нездійснення уповноваженим органом захисту майнових інтересів територіальної громади, незважаючи на його обізнаність про відповідні обставини та наявність повноважень для звернення до суду.

Доводи скаржника про відсутність у прокурора виключних підстав для представництва інтересів держави не спростовують висновку про наявність таких підстав у цій справі.

За таких обставин прокурор правомірно звернувся із позовом на захист інтересів держави в особі Боянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, оскільки спір стосується законності та ефективності використання коштів місцевого бюджету, а укладення оспорюваних додаткових угод, за доводами позову, призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів у сумі 359 774,35 грн та порушення майнових інтересів територіальної громади. Водночас уповноважений орган місцевого самоврядування, незважаючи на неодноразові звернення прокуратури, самостійно не вжив заходів щодо судового захисту цих інтересів.

Таким чином, прокурором при зверненні з позовом у цій справі правильно визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, а також правильно зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Щодо вимог про визнання недійсними додаткових угод до договору.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зокрема, виходив з того, що оспорювані додаткові угоди №1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 10 до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 10.01.2023 суперечать нормам Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки зміна ціни товару не була належним чином підтверджена документами про коливання ринкових цін, а підвищення ціни за одиницю товару перевищило встановлену законом граничну межу у 10 % від початкової ціни договору. Внаслідок цього сторони безпідставно змінили істотні умови договору.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 цього ж Кодексу, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів на момент їх вчинення (укладення) та настання відповідних правових наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто для того, щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі має довести, що такий правочин, саме на момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Предметом судового розгляду у цій справі є позовні вимоги керівника Чернівецької окружної прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі Боянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, про визнання недійсними додаткових угод до договору № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 10 як таких, що суперечать положенням Закону України «Про публічні закупівлі», та стягнення надмірно сплачених коштів у зв`язку підвищенням ціни на товар, з огляду на що колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Преамбулою Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю договір, - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі у редакції, яка діяла на момент існування спірних правовідносин) замовниками є суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (органи законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

У силу положень частини четвертої статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Як зазначено в частині першій статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (частина четверта статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Разом з тим пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Враховуючи викладене вище, зазначені положення Закону України «Про публічні закупівлі» дають підстави для висновку, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22).

Місцевим господарським судом встановлено, що 10.01.2023 між Боянською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» за результатами закупівлі UA-2022-12-13-014506-а укладено договір про закупівлю електричної енергії № 1, відповідно до умов якого Товариство (постачальник) зобов`язалося у 2023 році поставити Боянській сільській раді (споживачу) електричну енергію за кодом ДК 021:2015:09310000-5 в обсягах і порядку, передбачених договором, для забезпечення потреб електроустановок споживача, а останній - оплатити використану електричну енергію у розмірі, порядку та на умовах, визначених договором.

Сторони погодили всі його істотні умови, зокрема, очікуваний обсяг постачання електричної енергії на 2023 рік обсяг постачання електричної енергії на 2023 рік - 500 000 кВт·год, загальну ціну договору - 2 473 494,00 грн, а ціну за 1 кВт·год - 4,946988 грн. Ці показники визначено в пунктах 5.1–5.3 договору.

Водночас, надалі сторони послідовно уклали додаткові угоди № 1-8 та № 10, унаслідок чого ціна електричної енергії збільшилася до 6,482260 грн за 1 кВт·год із ПДВ, тобто на 31 % порівняно з первісною договірною ціною.

Оцінюючи наведені висновки, колегія суддів виходить із того, що правомірність кожної зміни істотних умов договору про закупівлю належить перевіряти окремо - з урахуванням правової підстави, визначеної сторонами, змісту документів, якими постачальник обґрунтовував зміну ціни, періоду, за який порівнювалися ринкові показники, пропорційності збільшення договірної ціни підтвердженому коливанню, а також законодавства, чинного на дату укладення відповідної додаткової угоди. Посилання в тексті додаткової угоди на коливання ринкової ціни або на постанову Кабінету Міністрів України № 1178 не підтверджує дотримання встановлених законом передумов зміни договору.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови після підписання договору можуть змінюватися лише у прямо передбачених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару - застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Скаржник зазначає, що з 19.10.2022 на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, замовники, що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі відповідно до Закону з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (із змінами), яка прийнята Урядом на виконання вимог Закону.

Відповідно до пункту 1 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ці особливості встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Пунктом 18 зазначених Особливостей передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, у тому числі за результатами електронного аукціону, крім випадків: визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті; перерахунку ціни в бік зменшення ціни тендерної пропозиції переможця без зменшення обсягів закупівлі; перерахунку ціни та обсягів товарів в бік зменшення за умови необхідності приведення обсягів товарів до кратності упаковки.

Підпунктом 7 пункту 19 вказаних особливостей передбачено випадок внесення змін до істотних умов у разі зміни зокрема середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовується в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Підпунктом 2 пункту 19 особливостей передбачено внесення змін у разі погодження зміни ціни такого товару на ринку, що відбулась з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна привести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

На думку скаржника, відповідні норми свідчать, що зміна ціни у разі коливання ціни товару на ринку могла у період дії відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» відбуватися не обмежуючись періодичністю та відсотковою межею, пропорційно до такого коливання, яке фактично відбувається і є документально підтвердженим.

Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялися, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Так, посилання Скаржника на пункт 19 особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Посилання апелянта на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21 не спростовує наведеного висновку. Врахування специфіки ринку електричної енергії, зокрема одночасності її виробництва, передачі та споживання, не означає усунення імперативних вимог законодавства про закупівлі. Ця специфіка має значення для оцінки доказів та способу захисту порушеного права, однак не звільняє постачальника від доведення саме того коливання ринкової ціни, яке відбулося між укладенням договору (або попередньою зміною ціни) та наступною зміною, і не надає сторонам права погоджувати будь-яке збільшення ціни за відсутності належного обґрунтування.

Колегія суддів зазначає, що 24.01.2024 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалося питання про те, чи дозволяють приписи пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» від 19.09.2019 № 114-IX збільшувати ціну товару більше ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що зміна ціни товару у бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялися, то зміна ціни товару у бік збільшення у випадку збільшення ціни такого товару на ринку можлива лише, якщо це призвело до істотної зміни обставин у порядку статті 652 Цивільного кодексу України якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

При цьому висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» має універсальний характер та підлягає застосуванню до всіх правовідносин, які виникають при збільшенні ціни за одиницю товару за договором, укладеним відповідно до Закону (постанова Верховного Суду від 05.10.2026 у справі №907/1471/25).

Отже, за наявності кількох послідовних додаткових угод кожна з них має бути обґрунтована окремо, а їх сукупний результат не може оцінюватися безвідносно до первісної ціни та законодавчих обмежень. У цій справі ціна зросла з 4,946988 грн до 6,482260 грн за 1 кВт/год, тобто приблизно на 31 % порівняно з первісною договірною ціною та вимагає переконливого документального підтвердження кожного етапу такого зростання.

Щодо додаткових угод № 1 від 15.02.2023, № 2 від 05.04.2023 та № 3 від 28.06.2023 колегія суддів враховує, що ними ціну послідовно збільшено з 4,946988 грн до 4,988556 грн, 5,048520 грн та 5,114340 грн за 1 кВт/год відповідно. Як підставу сторони зазначили постанову НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788, якою на 2023 рік були встановлені тарифи на послуги з передачі електричної енергії, що змінювалися з 1 січня, 1 квітня та 1 липня 2023 року.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що зазначену постанову прийнято до моменту укладення договору 10.01.2023, тому встановлені нею майбутні тарифні зміни були відомі або могли бути враховані сторонами під час формування первісної цінової пропозиції. Збільшення регульованого тарифу, визначеного до укладення договору, не є передбаченою Законом підставою для зміни ціни договору у бік збільшення, не підтверджують факту коливання ринкової ціни електричної енергії та не свідчить, що підвищення договірної ціни в обраному розмірі було пропорційним відповідній зміні. Доказів, які б дозволяли встановити саме таку пропорційність, у матеріалах справи не наведено.

Таким чином, враховуючи, що як передбачено положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», збільшення ціни договору можливе лише у випадку зростання ціни такого товару на ринку (за умови врахування наведених вище в цій постанові умов щодо підтвердження такого зростання), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обставини обізнаності учасників відповідних правовідносин станом на момент укладення договору із розмірами тарифів, встановлених постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788, свідчать про невідповідність наведеним положенням закону додаткових угод №1-3, а відтак і наявність підстав для визнання їх недійсними.

Водночас, як зазначено вище, для надання належної оцінки наявності підстав для визнання недійсними решти додаткових угод, колегія суддів вважає, що правомірність кожної зміни істотних умов договору про закупівлю належить перевіряти окремо, з урахуванням правової підстави, визначеної сторонами, змісту документів, якими постачальник обґрунтовував зміну ціни, періоду, за який порівнювалися ринкові показники, пропорційності збільшення договірної ціни підтвердженому коливанню, а також законодавства, чинного на дату укладення відповідної додаткової угоди.

Так, Додатковою угодою № 4 від 14.08.2023 ціну збільшено до 5,550860 грн за 1 кВт·год, що становило приблизно 12,2 % понад первісну ціну. Товариство посилалося на постанову НКРЕКП від 27.06.2023 № 1126 та додало лист від 31.07.2023 № 232 і роздруківку з вебресурсу ДП «Оператор ринку» щодо середньозваженої ціни за липень 2023 року. Однак постанова № 1126 встановлювала граничні ціни на окремих сегментах ринку, а не засвідчувала фактичне збільшення середньозваженої ринкової ціни на величину, співмірну зі збільшенням договірної ціни. Одна роздруківка за місяць без належного порівняння з відповідним попереднім розрахунковим періодом та без демонстрації відсотка коливання не доводить, що підвищення до 5,550860 грн було пропорційним такому коливанню. До того ж угоді надано дію з 01.07.2023, тобто до дати її підписання; у частині вже поставленої та спожитої електроенергії це потребувало окремої оцінки з огляду на частину третю статті 632 ЦК України, за якою зміна ціни після виконання договору не допускається.

Додатковою угодою № 5 від 01.09.2023 ціну збільшено до 6,217482 грн за 1 кВт/год, тобто приблизно на 25,7 % порівняно з первісною договірною ціною. На підтвердження постачальник послався на коливання ринку та подав роздруківки середньозваженої ціни ДП «Оператор ринку» за липень і серпень 2023 року. Проте наявність відомостей за два місяці сама по собі не доводить відповідності підвищення ціні фактичному відсотку коливання у релевантному проміжку часу. Необхідно було встановити, якою була ціна на момент укладення договору або попередньої зміни ціни, наскільки вона змінилася до наступної зміни та чи не перевищував відсоток підвищення ціни за договором відсотка підтвердженого ринкового коливання. Наведені документи такого співвідношення не обґрунтовують, тоді як збільшення ціни до 6,217482 грн призвело до сукупного зростання на 25,7 % від початкової ціни.

Додатковою угодою №6 від 02.10.2023 ціну зменшено до 5,871820 грн за 1 кВт/год порівняно з ціною, визначеною попередньою угодою № 5. Однак у листі від 29.09.2023 № 375/23 Товариство посилалося на коливання середньозваженої ціни в бік зменшення. Отже, цей документ не підтверджував необхідності чергового збільшення ціни, а навпаки, свідчив про зниження відповідного ринкового показника. Хоча ціна за угодою № 6 була нижчою, ніж за угодою № 5, вона все одно залишилася приблизно на 18,7 % вищою за первісну договірну ціну.

Отже, зменшення ціни порівняно з ціною, встановленою попередньою додатковою угодою, саме по собі не усуває сумнівів щодо правомірності раніше погодженого збільшення та не виправдовує сукупне підвищення порівняно з ціною, визначеною за результатами закупівлі.

Додатковою угодою № 7 від 01.11.2023 ціну знову збільшено до 6,086620 грн за 1 кВт·год приблизно на 23 % понад первісну ціну. Водночас у матеріалах справи, як установив місцевий господарський суд, відсутні лист постачальника та роздруківки з вебресурсу ДП «Оператор ринку», які підтверджували б заявлене коливання ціни. За таких обставин сам текст додаткової угоди з посиланням на постанову № 1178 не є належним доказом фактичного ринкового коливання, його розміру та пропорційності підвищення. Відсутність таких документів є самостійною підставою вважати недоведеною необхідну передумову зміни ціни.

Додатковою угодою № 8 від 30.11.2023 ціну збільшено до 6,482260 грн за 1 кВт·год, тобто приблизно на 31 % порівняно з первісною ціною. У листі від 29.11.2023 № 633/23 Товариство зазначило про зростання середньозваженої ціни в листопаді на 7,19 % порівняно з попереднім розрахунковим періодом. Водночас якщо виходити з наведеного постачальником показника, він не обґрунтовує збільшення договірної ціни до рівня, що на 31 % перевищує первісну ціну. Для цього належало довести, що зміна ціни саме в період між попереднім коригуванням і укладенням угоди № 8 була пропорційною відповідному ринковому коливанню, а не лише послатися на один відсотковий показник за листопад.

Матеріали справи не містять належного обґрунтування такого співвідношення.

Додаткова угода № 9 від 25.12.2023 не змінювала ціну за одиницю електричної енергії, а продовжувала строк дії договору, тому не є предметом вимог про визнання недійсними угод щодо підвищення ціни.

Додатковою угодою № 10 від 24.01.2024 збільшено загальну суму договору до 2 670 413,06 грн з ПДВ із посиланням на пункт 19 Особливостей та частину шосту статті 41 Закону. Проте ця угода не змінювала ціну за одиницю товару на підставі нового документально підтвердженого коливання, а визначала загальну суму з урахуванням раніше погоджених умов. Тому вона не усуває недоліків попередніх угод № 4– 8 і не може самостійно підтвердити правомірність оплати за ціною, збільшення якої не було належно обґрунтоване.

Колегія суддів зазначає, що додаткові угоди № 4-8 передбачали поширення їх дії на періоди, які починалися до дати підписання відповідної угоди. Така умова не може змінювати ціну електричної енергії, яка на момент підписання вже була поставлена, прийнята та спожита, оскільки частина третя статті 632 ЦК України забороняє зміну ціни після виконання договору. Положення статті 631 ЦК України про можливість поширити умови договору на відносини, що виникли до його укладення, не усуває спеціальних обмежень, установлених законодавством про закупівлі, і не дозволяє обходити вимоги щодо зміни істотних умов договору.

На підставі наведеного, висновок суду першої інстанції щодо недійсності додаткових угод № 4-10 (крім 9-ї) внаслідок того, що останні укладено на підставі встановленої додатковою угодою ціни товару та факту її недійсності, не є таким, що суперечить обставинам справи або наведеним вище положенням Закону, які підлягали застосуванню та були застосовані судом правильно.

Водночас, про недійсність додаткових угод № 4-10 (крім 9-ї), як визначено вище свідчить також, встановлена матеріалами справи наявність самостійної підстави для визнання їх недійсними, а саме відсутність належного обґрунтування коливання ціни на товар за відповідний період та перевищення встановленого Законом розміру збільшення ціни договору.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності оцінки доказів.

Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Тобто загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 238, підпункту "в" пункту 3 частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення та постанови мають бути зазначені мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України).

Врахувавши наведене вище, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції в наведеній частині не призвів до постановлення незаконного рішення.

Таким чином, в суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що скаржником спростовано висновки місцевого господарського суду про відсутність належних правових і фактичних підстав для погоджених послідовних змін ціни.

Доводи про некоректність порівняння прокурором цін також не спростовують установлених порушень. Для оцінки правомірності кожної додаткової угоди визначальним є не абстрактне зіставлення різних показників, а наявність належних доказів того, що у відповідний період відбулося конкретне коливання ціни на відповідному сегменті ринку та що погоджений відсоток збільшення договірної ціни не перевищував такого коливання.

Постачальник, який ініціював зміну ціни та посилався на ринкове коливання, мав надати документи, що дозволяють перевірити цей зв`язок. Наявність окремих даних про середньозважену ціну, тариф або граничну ціну не замінює такого порівняння та не підтверджує автоматично правомірності погодженого сторонами підвищення.

За встановлених обставин висновок суду першої інстанції про недійсність спірних додаткових угод ґрунтується не на самому факті збільшення ціни або на абстрактному припущенні про неефективне використання коштів, а на недотриманні сторонами конкретних законодавчих умов зміни істотної умови договору про закупівлю та відсутності належного документального підтвердження пропорційного коливання ринкової ціни.

Апелянт також зазначає, що Боянська сільська рада була обізнана зі зміною ціни електричної енергії, погодила відповідні додаткові угоди без зауважень, а також мала можливість відмовитися від запропонованих змін або припинити договірні відносини.

Колегія суддів відхиляє наведені доводи апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальними засадами цивільного законодавства, визначеними статтею 3 ЦК України, є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Зазначені засади визначають стандарти правомірної поведінки учасників цивільних правовідносин і вимагають від них добросовісного здійснення своїх прав та виконання обов`язків з урахуванням прав і законних інтересів інших учасників правовідносин. Такий підхід викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18.

Водночас, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18, відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони договору вправі на власний розсуд врегулювати свої відносини, відступаючи від положень актів цивільного законодавства, якщо такі положення є диспозитивними, однак не вправі відступати від імперативних приписів законодавства.

Отже, свобода договору не є необмеженою та підлягає реалізації з дотриманням установлених законом обмежень. У сфері публічних закупівель зазначений принцип не надає сторонам права змінювати істотні умови договору про закупівлю на власний розсуд, поза визначеними спеціальним законодавством підставами та порядком. Відтак правомірність зміни ціни договору про закупівлю визначається не лише наявністю взаємної згоди сторін, а насамперед відповідністю такої зміни імперативним вимогам законодавства, чинного на момент укладення відповідної додаткової угоди.

За таких обставин погодження Боянською сільською радою запропонованих постачальником змін, підписання додаткових угод без зауважень та обізнаність замовника щодо збільшення ціни електричної енергії не свідчать про правомірність відповідних змін. Волевиявлення сторін, спрямоване на зміну договірних умов, не замінює передбачених законом юридичних підстав для такої зміни та не усуває обов`язку дотримання встановлених законодавством обмежень.

При цьому предметом правової оцінки у цій справі є не наявність у замовника можливості обрати інший варіант поведінки, а дотримання сторонами встановлених законом вимог під час зміни ціни договору про закупівлю. Відтак посилання апелянта на можливість відмови від запропонованих змін або припинення договірних відносин не спростовує висновку про необхідність оцінки кожної спірної додаткової угоди з огляду на наявність законних підстав для її укладення та відповідність її змісту нормативним обмеженням.

Крім того, підписання замовником актів приймання-передачі електричної енергії та здійснення оплати за поставлений товар підтверджують факт виконання сторонами відповідних господарських операцій, проте не підтверджують правомірності застосування змінених умов договору та не позбавляють замовника права вимагати повернення коштів, сплачених понад належний розмір, за наявності передбачених законом підстав.

Таким чином, наведені апелянтом доводи ґрунтуються на ототожненні погодження сторонами змін до договору з правомірністю таких змін, тоді як у спірних правовідносинах визначальним є дотримання імперативних вимог законодавства про публічні закупівлі.

Погодження замовником збільшення ціни, відсутність його заперечень або можливість припинення договірних відносин не усувають необхідності встановлення правових підстав для укладення кожної додаткової угоди та перевірки її відповідності вимогам закону.

Апелянт зазначає про безпідставність стягнення з відповідача коштів без одночасного застосування двосторонньої реституції, посилаючись на те, що електрична енергія була фактично поставлена, прийнята та спожита Боянською сільською радою, а тому в разі визнання додаткових угод недійсними суд мав вирішити питання про відшкодування вартості отриманого товару відповідно до статті 216 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі чи наданій послузі, - відшкодувати вартість одержаного за цінами, які існують на момент відшкодування.

Водночас, за змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Отже, приписи статей 216 та 1212 ЦК України передбачають правові механізми повернення майна або коштів, одержаних за відсутності належної правової підстави, зокрема внаслідок недійсності правочину. При цьому застосування відповідного способу захисту залежить від характеру спірних правовідносин, змісту заявлених позовних вимог та встановлених судом обставин.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Боянською сільською радою та ТОВ «Національна енергетична група» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 10.01.2023, який передбачав постачання електричної енергії та її оплату за погодженими сторонами умовами. Предметом судового розгляду є вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 1– 8 та № 10, якими змінювалися умови договору щодо ціни електричної енергії та загальної суми договору, а також про стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів.

При цьому судом першої інстанції визнано недійсними саме додаткові угоди, а не договір про постачання електричної енергії в цілому. Відтак недійсність окремих правочинів, якими змінювалися умови основного договору, сама собою не означає недійсності всього договірного правовідношення та не спростовує обов`язку замовника оплатити фактично поставлену електричну енергію відповідно до правомірних умов договору.

За таких обставин вимога прокурора спрямована не на повернення всієї вартості поставленої електричної енергії та не на звільнення замовника від обов`язку оплатити фактично спожитий товар, а на повернення тієї частини коштів, яку відповідач одержав унаслідок застосування недійсних умов щодо збільшення ціни.

Як вбачається з матеріалів справи, первісна ціна електричної енергії становила 4,946988 грн за 1 кВт/год із ПДВ, тоді як унаслідок укладення оспорюваних додаткових угод вона зросла до 6,482260 грн за 1 кВт/год із ПДВ, тобто на 31 %. Загальна вартість фактично поставленої електричної енергії становила 2 885 742,00 грн, тоді як сума, що підлягала сплаті за ціною, визначеною договором без урахування неправомірного підвищення, становила 2 525 967,64 грн. Різниця між цими сумами - 359 774,35 грн є коштами, сплаченими понад належний розмір унаслідок застосування недійсних договірних умов.

Таким чином, фактичне постачання та споживання електричної енергії не спростовує обов`язку відповідача повернути надмірно одержані кошти, оскільки позивач не вимагає повернення вартості всього поставленого товару. Навпаки, розмір стягнення визначено з урахуванням вартості фактично поставленої електричної енергії та первісно погодженої ціни, а тому стягнення 359 774,35 грн не призводить до безоплатного отримання замовником електричної енергії.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення статей 216, 1212 ЦК України та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 359 774,35 грн безпідставно отриманих коштів. Доводи апелянта про необхідність застосування двосторонньої реституції не спростовують правильності цього висновку, оскільки фактично зводяться до необхідності повторного вирішення питання про оплату товару, вартість якого вже врахована під час визначення суми безпідставно одержаних коштів.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доводам учасників справи й наявним у матеріалах доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду щодо наявності підстав для визнання недійсними додаткових угод № 1– 8 та № 10 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 10.01.2023, оскільки укладення цих угод не було належним чином обґрунтовано з дотриманням установлених законодавством вимог щодо зміни істотних умов договору про закупівлю.

Встановивши відсутність належних правових підстав для отримання відповідачем коштів понад вартість електричної енергії, визначену за правомірними умовами договору, суд першої інстанції також обґрунтовано задовольнив вимогу про стягнення 359 774,35 грн безпідставно отриманих коштів. При цьому доводи щодо необхідності застосування двосторонньої реституції не спростовують правильності обраного способу захисту, оскільки предметом стягнення є не вартість усієї поставленої електричної енергії, а виключно надмірно сплачені кошти, правова підстава для утримання яких відпала внаслідок визнання недійсними відповідних додаткових угод.

Доводи скаржника щодо необхідності застосування нової редакції пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», судом апеляційної інстанції відхиляються, виходячи з положень ч. 1 ст. 266 ГПК України та ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження

Водночас, наведені доводи було зазначено апелянтом тільки у відповіді на відзив на апеляційну скаргу, яку було подано 08.07.2026, тобто поза межами наведеного процесуального строку, а відтак їхній розгляд виходить за межі апеляційного перегляду.

Отже, колегія суддів на підставі наведених вище обставин та міркувань у їх сукупності, вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.05.2026 у справі №926/359/26 є законним та обґрунтованим, а підстав для його скасування чи зміни за доводами апеляційної скарги не встановлено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.05.2026 у справі №926/359/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено і підписано 19.10.2026.

Головуючий суддя В.О. Ржепецький

Судді Р.В. Міліціанов

Н.Л. Степанюк