Суд: Гощанський районний суд Рівненської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 15 жовтня 2026 р.
Справа: №557/766/26
Суддя: Тишкун П. В.
Провадження № 2/557/751/2026
Справа № 557/766/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року селище Гоща
Гощанський районний суд Рівненської області в складі
головуючого судді Тишкуна П.В.
за участі секретаря судового засідання Гуменюк Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гоща в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
В С Т А Н О В И В :
1. Суть спору.
ТзОВ «Таліон Плюс» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідачки на його користь заборгованості за кредитним договором №733429525 від 10.08.2025 у розмірі 57338,90 грн. та судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та 5000 грн. понесених витрат на професійну правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.08.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №733429525 за умовами якого позичальнику було надано кредит у вигляді кредитної лінії, у розмірі кредитного ліміту на суму 18500 грн. з кінцевою датою повернення кредиту 09.09.2030. Даний договір був укладений в електронному вигляді та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».
11.11.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу №МВ-ТП/67 відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 733429525 від 10.08.2025.
Оскільки відповідачка належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконувала, позивачем було достроково розірвано договір, шляхом направлення їй відповідного повідомлення і з 06.04.2026 припинилося право позивача на нарахування процентів за користування кредитом, передбачених договором.
У зв`язку з порушенням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, ТОВ «Таліон Плюс» звернулось до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором кредиту №733429525 від 10.08.2025 у розмірі 57338,90 грн., з яких: 18500,00 грн. заборгованість по кредиту, 37728,90 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1110 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту. Також просить стягнути з відповідача судові витрати у загальній сумі 7662,40 грн., з яких: 2662,40 грн. сплачений судовий збір та 5000 грн. витрати понесені на професійну правничу допомогу.
10.06.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає про часткове визнання позовних вимог, а саме в частині стягнення з неї суми основного боргу 18500 грн. Просила відмовити у задоволенні позову в частині надмірно нарахованих відсотків та в частині стягнення з неї штрафів, пені та комісії, нарахування якої є незаконним. Також просила врахувати, що оскільки вона є дружиною військовослужбовця, нарахування позивачем відсотків та комісії суперечить вимогам ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При стягненні судових витрат просила врахувати її вкрай складні сімейні обставини, зокрема відсутність у неї самостійного доходу, перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також проходження служби її чоловіком, який має статус Учасника бойових дій.
19.06.2026 від представника позивача надійшла до суду відповідь на відзив, у якій він вказує на безпідставність тверджень відповідача у відзиві та зазначає, що часткове визнання позову відповідачем свідчить про укладення кредитного договору та перерахування коштів для відповідача на виконання його умов, а тому додатковому доказуванню не підлягає. Щодо розміру заборгованості, то суду надано детальний розрахунок заборгованості за договором, який є належним доказом, як факту самої заборгованості, так і її розміру. Нарахування проведено відповідно до умов кредитного договору, з якими відповідач була ознайомлена та погоджувалась з ними при укладенні договору. Правом на відмову від укладеного договору в односторонньому порядку протягом 14 днів з моменту отримання його примірника ОСОБА_1 не скористалася. Проценти нараховано у відповідності до положень ЗУ «Про споживче кредитування». Строк на який посилається відповідач -30 днів, визначений умовами договору, як дисконтний період протягом якого позичальник має право отримувати нові транші, чим ОСОБА_1 і скористалась, уклавши додаткові угоди на отримання додаткових кредитних траншів 30.08.2025 та 31.08.2025. Кінцева дата повернення кредиту, згідно умов договору — 09.09.2030. Щодо нарахування комісій, то своїм підписом у договорі відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма його умовами, в тому числі порядком повернення кредиту та сплати відсотків і інших платежів та погоджується з ними. Що стосується посилання відповідача на те, що вона є дружиною військовослужбовця і має право на пільги, що передбачені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то для реалізації вказаного права на пільгу позичальникам необхідно подати позивачу підтверджуючі документи, зокрема зі строками проходження військової служби.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Гощанського районного суду від 01.06.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Протокольною ухвалою 05.08.2026 судове засідання відкладено.
Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) з повідомленням сторін.
Представник позивача ТзОВ «Таліон Плюс» в судове засідання не з`явився, письмово просив суд провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подала до суду заяву про розгляду справи у її відсутності, у якій зазначила про те, що при прийнятті рішення просить врахувати раніше подане клопотання.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України, прийшов до наступних висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1.ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1.ст.13 ЦПК України).
3. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Судом встановлено, що 10.08.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №733429525 за умовами якого позичальнику було надано кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»
Умовами п 2.2 2.3 та 2.4 договору визначено що загальний розмір кредиту за цим договором становить загальний розмір наданого одразу після укладення цього договору кредиту - 3000 грн 00 коп. та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових траншів позичальнику в межах встановленого кредитного ліміту - 29900 грн 00 коп. Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру наданого кредиту 10.08.2025 (що є датою надання Кредиту). Другий та решта траншів за Договором можуть бути надані позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором. Надання кожного додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого Траншу.
Кожен окремий транш за цим договором надається шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4441-11XX-XXXX-0790, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором (п.5.1 Договору).
Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 09.09.2025, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору (п.7.1 Договору).
Кінцева дата повернення (виплати) кредиту — 09.09.2030 (п.7.3 Договору ).
Пунктом 8.3 договору визначено, що базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.
Також умовами договору визначено розмір та порядок сплати комісії.
30.08.2025 та 31.08.2025 між сторонами договору №733429525 від 10.08.2025 було укладено додаткові угоди до нього відповідно до яких сума наданого кредиту відповідачці була збільшена до 18500 грн.
Кредитний договір №733429525 від 10.08.2025 та додаткові угоди до нього були укладені в електронному вигляді та підписані ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».
10.08.2025, 30.08.2025 та 31.08.2025 ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти в сумі3000 грн., 12000 грн. та 3500 грн. відповідно, номер платіжної картки отримувача № НОМЕР_1 , про що свідчать підтвердження щодо здійснення переказу ТзОВ «ПрофітГід».
Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачкою не заперечувався, а тому відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України не потребує доказування.
11.11.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу №МВ-ТП/67 відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 733429525 від 10.08.2025.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, у відповідача наявний борг в сумі 57338,90 грн. з яких: 18500 грн. заборгованість по кредиту; 37728,90 грн. сума заборгованості по процентах за користування кредитом та 1110 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість, яка на теперішній час не повернута і цим порушуються права та інтереси ТОВ «Таліон Плюс».
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) та Законом України «Про електрону комерцію».
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положеннями ст.12 Закону України«Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами статей 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наданими позивачем доказами підтверджується укладення між сторонами кредитного договору у письмовій формі у вигляді окремого документа, підписаного обома сторонами в електронній формі, який містить усі істотні умови договору, зокрема, щодо сплати процентів за користування коштами. Позивачем також доведено, що перед укладенням вказаного договору відповідачу була надана як споживачу передбачена законом інформація.
Відповідачка належним чином своїх зобов`язань за договором не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість. Доказів погашення відповідачем вказаної вище заборгованості матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано.
Що стосується заперечень відповідача щодо розміру нарахованих відсотків за договором,то суд зазначає, що їх розмір та порядок сплати передбачено умовами укладеного між сторонами кредитного договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1049 ЦК України).
22.11.2023 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон № 3498-ІХ), яким внесені зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п. 6 п.5 розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено п. 17 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 розділу І Закону № 3498-ІХ).
Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Як убачається із матеріалів справи, кредитний договір укладений 10.08.2025 із визначенням денної процентної ставки у розмірі 0,98 %, що відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Позивач не нараховував жодних процентів після закінчення строку дії Кредитного договору (дострокове розірвання 06.04.2026).
Згідно п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту, до яких включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Виходячи з аналізу п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», викладених у постанові від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
У кредитному договорі встановлена комісія за наданням кредиту та обслуговування кредитної заборгованості.
Протягом строку дії кредитного договору відповідач не звернувся до суду із заявою про розірвання кредитного договору чи визнання його (або його окремих положень) недійсним(ми).
Доказів протилежного матеріали справи не містять та суду не надано.
Положеннями ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 по справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 2-383/2010).
Враховуючи те, що відповідач, будучи ознайомленим з умовами кредитування, уклавши кредитний договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс» про стягнення заборгованості у розмірі 57338,90 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується заперечень відповідачки проти заявленого позову в частині нарахованих процентів та комісії з посиланням на положення частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки вона є дружиною військовослужбовця.
На підтвердження зазначених обставин відповідачкою надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 та копію посвідчення учасника бойових дій на ім`я її чоловіка ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , видано 17.03.2026.
Оцінюючи зазначені докази, суддя виходить із такого.
Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Вказана гарантія поширюється також на чоловіка (дружину) військовослужбовця.
При цьому зміст наведеної норми свідчить, що право на відповідну пільгу виникає саме у зв`язку з проходженням військової служби, а тому суд повинен встановити, чи проходив військовослужбовець службу саме протягом строку існування кредитного зобов`язання.
Кредитний договір укладений 10.08.2025, а посвідчення видано 17.03.2026, шлюб між відповідачем та ОСОБА_2 укладено 07.03.2026. Таким чином, відповідачем не надано суду доказів, що на момент укладення кредитного договору вона була членом сім`ї особи призваної на службу за мобілізацією і, яка проходила військову службу на час виникнення спірних правовідносин, як і доказів надання документів, що надають їй право на пільгу позивачу.
Сам факт набуття статусу учасника бойових не є самостійною підставою для застосування пільги, передбаченої частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, суддя доходить висновку, що відповідачкою не доведено наявності підстав для застосування до спірних правовідносин пільги, передбачених частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому саме по собі посилання на проходження чоловіком військової служби не звільняє ОСОБА_1 від виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним у 2025 році. Доводи відповідачки про звільнення від сплати процентів за користування кредитом та комісії є необґрунтованими.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн., а крім того понесено витрати на правову допомоги у розмірі 5000 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову та те, що відповідач подав заяву у якій зазначив про неспівмірність розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу та відповідно до ст.141 ЦПК України вважає, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89,133, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором №733429525 від 10 серпня 2025 року в розмірі 57338 (п`ятдесят сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 90 коп., судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві ) грн. 40 коп. та 4000 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правову допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», ЄДРПОУ 39700642, місце знаходження: м. Чернігів, вул. Жабинського, 13.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя Тишкун П.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua