Вирок від 19 жовтня 2026 р. у справі №554/14225/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 20.10.2026Справа № 554/14225/26

Провадження № 1-кп/554/1427/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року місто Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_2 (в режимі ВКЗ),

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025175420000231 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Тахтаулове Полтавського району Полтавської області, громадянина України, одруженого, військовослужбовця за мобілізацією, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2018, 2019 р.н., проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України

В С Т А Н О В И В:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 22-РС від 22.01.2023 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду майстра артилерійського взводу артилерійської батареї десантно – штурмового батальйону НОМЕР_1 .

Так, згідно ч.1 ст.15 Закону України «Про дорожній рух», кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. У свою чергу, за ч. 9 ст. 15 зазначеного Закону, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України, відповідно до Конвенції про дорожній рух, діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України. Всупереч даним положенням законодавства.

Всупереч даним положенням законодавства, обвинувачений ОСОБА_3 у невстановлений в ході проведення досудового розслідування точний час та місці, але не пізніше 04.05.2025, з метою отримання можливості керування транспортними засобами, маючи умисел на виготовлення підробленого посвідчення водія, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання вступив в попередню змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою з метою виготовлення завідомо підробленого документу.

Так, у невстановлений в ході проведення досудового розслідування час, але не пізніше 04.05.2025, обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи в м.Полтаві, під час перегляду мережі Інтернет виявив посилання у застосунку “Telegram” із рекламою про виготовлення посвідчення водія, після чого перейшов за даним посиланням, де розпочав листування із невстановленою досудовим розслідуванням особою з метою виготовлення завідомо підробленого документу.

У ході змови із невідомою особою вони узгодили зміст виконуваних функцій кожного, а саме ОСОБА_3 надав невідомій особі свої особисті дані та грошові кошти у сумі 50000 грн., що являлося винагородою за незаконне виготовлення посвідчення водія. Тобто дії ОСОБА_3 , були охоплені умислом на виготовлення підробленого офіційного документу, з розподілом функцій. У подальшому, в результаті спільних дій, ОСОБА_3 незаконно отримав (придбав) виготовлене на його замовлення підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 на своє ім`я з реквізитами: «зам.17-3764 РС Україна (UKRAINE) 04.2017», бланк якого не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу. Відповідно до висновку експерта бланк посвідчення водія серії та номеру НОМЕР_2 , заповненого на ім`я ОСОБА_3 , не відповідає аналогічним бланкам документів, які знаходяться в офіційному обігу.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 358 КК України.

04 травня 2025 року, приблизно о 13:57 год, обвинувачений ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом — автомобілем марки “Ford Fiesta” з державним номерним знаком НОМЕР_3 , рухаючись у м. Полтава, був зупинений співробітниками Управління патрульної поліції у Полтавській області, за адресою: м.Полтава, вул.Шевченка, 27, для перевірки документів.

Під час перевірки документів на законну вимогу працівників поліції, ОСОБА_3 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на використання завідомо підробленого посвідчення водія, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, достовірно знаючи, що наявне у нього посвідчення водія є підробленим і не відповідає документам, які знаходяться в офіційному обігу, пред`явив працівникам патрульної поліції посвідчення водія серії та номеру НОМЕР_2 на своє ім`я.

Таким чином, ОСОБА_3 умисно використав завідомо підроблене посвідчення водія, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.4 ст.358 КК України.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурор висловив думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому вважав необхідним обмежитися допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений погодився з думкою прокурора.

Враховуючи те, що обвинувачений в судовому засіданні свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Також суд з`ясував, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Суд роз`яснив, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Сторони кримінального провадження проти такого рішення суду не заперечували. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого, дослідженням доказів щодо процесуальних витрат, долі речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений підтвердив фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті. Вину визнав у повному обсязі. Показав, що мав необхідність отримати посвідчення водія, але на мав часу на навчання. Побачив оголошення про виготовлення посвідчення водія, зустрівся із невстановленою особою, надав копію власного паспорта, ідентифікаційного номера та 50000 грн. Через деякий час під час повторної зустрічі він отримав від зазначнеої особи посвідчення водія на право керування транспортними засобами трьох категорій. У вчиненому щиро розкаявся.

Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого, дослідивши письмові докази, необхідні для вирішенні долі речових доказів, процесуальних витрат, вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним інкримінованих правопорушень доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а його дії органами досудового розслідування кваліфіковані правильно за ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбаченою ст.66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 67 КК України, не встановлено.

Таким чином, відповідно до загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, беручи до уваги ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України належать до категорій нетяжких злочинів та кримінальних проступків, відповідно, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, думку прокурора, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкціями ч.ч.3, 4 ст.358 КК України, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Разом із тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, які зазначені вище, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому до нього необхідно застосувати положення ст.75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування основного покарання із випробуванням та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, а також п.2 ч.3 ст.76 КК України, які є необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта у справі, підлягають стягненню з обвинуваченого згідно з довідкою експертної установи.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 70, 314, 374-376, 394-395 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим:

- у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Згідно зі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено, на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 2228,50 грн (дві тисячі двісті двадцять вісім гривень 50 копійок).

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 08 травня 2025 року на речовий доказ - посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 , скасувати.

Речовий доказ: посвідчення водія серії НОМЕР_4 , видане на ім`я ОСОБА_3 , - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст.532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Полтави.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому, в порядку, визначеному ст.376 КПК України.

Суддя ОСОБА_1