Суд: Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №279/5340/26
Суддя: Пацко О. О.
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/5340/26
Провадження № 2/279/3365/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року м. Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Пацко О.О., з участю секретаря судового засідання Стужук С.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 27.01.2026 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір №102294955 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.
За умовами укладеного договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти у сумі 10000,00 грн у безготівковій формі шляхом їх перерахування на електронний платіжний засіб відповідача № НОМЕР_1 , погодили проценти в розмірі 90,00% річних на фактичну заборгованість кредитом.
Посилаючись на те, що відповідач умови укладеного договору не виконує, а також на те, що ТОВ «Новий колектор» набуло право вимоги по вказаному договору, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 29807,20 грн; з яких 10000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 6637,20 грн заборгованість за відсотками, 8170,00 грн комісія, 5000,00 грн - штраф.
Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач належним чином повідомлявся про судовий розгляд справи, відзив на позов та інших заяв не подав.
Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 27.01.2026 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договір про споживчий кредит №102294955, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 10000,00 грн строком на 360 днів. Пунктом 1.5. договору встановлено, що загальні витрати за кредитом складають 35373,20 грн. Денна процентна ставка складає: (35373,20 грн. / 10000,00 грн.) / 360 днів * 100% = 0,98%. Відповідно до п.1.5.1. Договору встановлена Комісія за надання кредиту: 2250,00 грн., яка нараховується за ставкою 22,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
У відповідності до п.1.5.3. Договору Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 90,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.
Згідно п. 1.5.4. Договору Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 16843,20 грн.
Договір та паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем з використанням електронного підпису.
Відповідно до копії платіжного доручення № 115024698 від 27.01.2026 року на картку № НОМЕР_2 , яка вказана в пункті 2.1 кредитного договору, 27.01.2026 року було зараховано 10000,00 грн.
26 червня 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий колектор» було укладено договір факторингу №МТ-260626-1, відповідно до якого кредитор (ТОВ «Мілоан») передав у повному обсязі, а новий кредитор (ТОВ «Новий колектор») прийняв у повному обсязі право грошової вимоги, що належить кредитору за кредитними договорами, перелік яких міститься у реєстрі боржників №1, в тому числі і за договором №102294955, що підтверджується реєстром боржників до цього договору.
Долучений до матеріалів справи розрахунок свідчать про те, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань, в останнього виникла заборгованість у розмірі 29807,20 грн; з яких 10000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 6637,20 грн заборгованість за відсотками, 8170,00 грн комісія, 5000,00 грн - штраф.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 7 та 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.
Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідач будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписавши електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитні документи, погодила, таким чином, умови сплати процентів за користування кредитними коштами.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, доказів належного виконання зобов`язань за договором не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі з 10000,00 грн, заборгованості по відсотках в розмірі 6637,20 грн, всього разом 16637,20 грн підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача 5000,00 грн штрафу, суд виходить з наступного.
Згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн штрафу слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо стягнення комісії в розмірі 8170,00 грн, суд зазначає наступне.
Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 11 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 1 квітня 2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача комісії, оскільки з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та вважає за необхідне відмовити у задоволенні стягнення комісії в розмірі 8170,00 грн з відповідача на користь позивача.
Отже, позов ТОВ «Новий колектор» підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача заборгованості в розмірі 16637,20 грн.
На підставі статті 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1485,88 грн.
Щодо вимоги стягнення з відповідача витрат пов`язаних з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками, суд дійшов наступного висновку.
Висновки щодо необхідності розподілу судових витрат, понесених у зв`язку оплатою поштових відправлень, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц.
Пунктом 4 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
На підтвердження понесених витрат на поштове відправлення позивачем надано суду копію опису вкладення та квитанцію № 22199397 від 14.08.2026 року про оплату поштового відправлення на суму 223,38 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що поштові витрати, пов`язані із розглядом справи підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку із чим є підстави для їх стягнення з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» 16637 (шістнадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн 20 коп заборгованості за кредитним договором №102294955 від 27.01.2026 року, 1485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п`ять) грн 88 коп судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, та поштові витрати в розмірі 223 (двісті двадцять три) грн 38 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Суддя Пацко О.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua