Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №277/628/26 — Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/628/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 жовтня 2026 року селище Ємільчине

Суддя Ємільчинського районного суду Житомирської області Т.Г. Корсун, розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли із ВП №1 Звягельського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ:

До Ємільчинського районного суду Житомирської області надійшли матеріали з протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №257780 від 01.05.2026 року зі змісту якого вбачається, що 01.05.2026 року о 00 год. 20 хв. в с-щі Ємільчине по вул. Блюхера, водій ОСОБА_1 керував автомобілем BMW X4 н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що не керував транспортним засобом. Свій автомобіль давав товаришу їздити на ньому. Товариш зателефонував йому, щоб віддати автомобіль. Він приїхав, поставив автомобіль. Вони покурили, після чого сів в автомобіль, щоб покласти свої особисті речі, техпаспорт. В цей час під`їхали працівники поліції і він вийшов з автомобіля.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що 30.04.2026 року взяв у ОСОБА_3 автомобіль, оскільки йому необхідно було їздити у своїх справах, а його автомобіль перебував в ремонті. Після 00 годин він повернув автомобіль Аріошкіну, який вийшов з дому. До них під`їхали працівники поліції, які почали задавати питання. Пояснював працівникам поліції, що він приїхав недавно, автомобіль стояв, коли вони під`їхали. Поліцейським говорив, що керував автомобілем він. Вони йому не пропонували пройти освідування. ОСОБА_3 прийшов з дому і це пояснював працівникам поліції. Передавав ключі Аріошкіну надворі, після чого останній сів у автомобіль, щоб переконатися чи все в порядку з автомобілем. Автомобіль стояв близько за 50 м від будинку Аріошкіна і міг там залишатися.

Захисник ОСОБА_3 – адвокат Гула С.В. в судовому засіданні просила закрити провадження у справі відносно ОСОБА_3 за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки останній автомобілем не керував та його вина є недоведеною.

Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його представника, допитавши свідка, дослідивши адміністративні матеріали та подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. ст. 279, 280 КУпАП, судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення провадиться в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення та у відношенні особи, щодо якої цей протокол був складений.

Згідно з диспозицією ч. 1 ст.130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає, як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає, зокрема, у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є особа, яка керує транспортним засобом, тобто водії транспортних засобів.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом зазначених положень до адміністративної відповідальності, може бути притягнуто, саме особу, яка керує транспортним засобом.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Автомобіль - це самохідна колісна машина, яка приводиться в рух встановленим у неї двигуном.

Відповідно до роз`яснень, що міститься в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. №14 під керуванням транспортними засобами слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортними засобами, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли особа, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, почав рухатись.

Зважаючи на норми чинного законодавства, слід дійти до висновку, що вимога поліцейського щодо проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції може бути адресована тільки особі, яка керує транспортним засобом.

У рішенні №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року Верховний Суд зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду надано: протокол серії БД №257780 від 01.05.2026 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.05.2026; розписку про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; довідку про адміністративне правопорушення від 01.05.2026 року, видану інспектором СРПП ВП №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області; розписку про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом від 01.05.2026 року; рапорт поліцейського СРПП ВП №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області; диск з відеозаписами.

З дослідженого судом диску слідує, що на ньому наявні відеозаписи з відеореєстратора (файли 5, 6), розміщеному в службовому автомобілі, бодікамери поліцейського (файли 7-13) та камер відеоспостереження (файли 1-4). Як вбачається з відеозаписів з відеореєстратора, 01.05.2026 року о 00:21 працівники поліції рухаються на службовому автомобілі в населеному пункті по автодорозі, де з протилежної сторони на узбіччі стоїть автомобіль, в якому перебуває на місці водія особа. Працівники поліції здійснюють розворот та зупиняються перед автомобілем, що стоїть. З вказаного автомобіля виходить ОСОБА_3 , до нього підходять працівники поліції. На відеозаписах з бодікамери поліцейських вбачається, що 01.05.2026 року о 00:29 працівник поліції пропонує ОСОБА_3 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестеру «Драгер», на що останній пояснює, що автомобіль стояв. З боку чути слова іншої особи: «Діма, ти не їхав, ти стояв», який також пояснює поліцейському, що вони стояли під домом. Поліцейський відповідає, що вони розберуться, є камери (одна, друга), візьмуть відео та доведуть, що ОСОБА_4 рухався. В подальшому при розмові поліцейського з Аріошкіним, останній пояснює, що автомобілем не керував, освідування проходити не хоче, оскільки відсутні правові підстави для такого проходження.

В судовому засіданні також були дослідженні відео файли на диску з камер спостереження, які захисник ОСОБА_3 – адвокат Гула С.В. просила визнати неналежними доказами, оскільки на них неможливо ідентифікувати автомобіль, водія, який ним керує. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відеофайли на диску (файли 1-4) містять відео з міських камер спостереження в різний час та на різних перехрестях доріг 01.05.2026 року. На них відображено рух автомобіля, при цьому номерні знаки автомобіля, водія не видно. Разом з тим вказані відеозаписи відзняті на відеозаписуючий пристрій при відображені їх на моніторі.

З огляду на заявлене клопотання адвоката Гули С.В. суд оцінює відеозаписи з міських камер спостереження з точки зору їх належності та допустимості.

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини в певних випадках поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення тобто, фактично «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати обставини вчинення адміністративного правопорушення (відповідні висновки містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», «Карелін проти Росії»).

Неналежним доказом є інформація або документ, які не стосуються суті справи, не підтверджують чи не спростовують винуватість особи та обставини правопорушення.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.

Досліджуючи протокол серії БД №257780 від 01.05.2026 року встановлено, що до нього додаються відео з бодікамери 837980, відео з реєстратора, розписки, направлення, акт, рапорт, водночас жодного посилання на відеодокази з камер спостереження не вказано.

Крім того, у матеріалах справи відсутній оригінал відеозаписів з камер спостереження, тобто відсутнє джерело походження відеозапису. Таким чином, вказані відеозаписи на диску, не можуть бути взяті до уваги як належний доказ.

Разом з тим, матеріали справи не містять даних, яким чином особою, уповноваженою на складання протоколів про адміністративні правопорушення, були отриманні відеозаписи з камер спостереження, коли вони були отримані, в кого, на який технічний пристрій були здійснені дані відеозаписи, чи пройшов цей технічний пристрій державну повірку.

Отже, відеозаписи з камер спостереження є неналежними та недопустимими доказами на підтвердження чи спростування вини ОСОБА_3 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні та не можуть бути взяті судом до уваги.

Показання ОСОБА_3 про те, що 01.05.2026 року він не керував автомобілем, суд визнає достовірними, оскільки вони об`єктивно підтверджуються показами свідка ОСОБА_2 , та дані показання не спростовуються іншими доказами, долученими до протоколу про адміністративні правопорушення особою, уповноваженою на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Таким чином, факт керування ОСОБА_3 автомобілем у час, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, не доведений, належні та достатні докази в матеріалах справи відсутні та не здобуті судом в ході розгляду справи, зокрема і під час перегляду відеозапису з відео реєстратора, розміщеного в службовому автомобілі, який додано до протоколу про адміністративне правопорушення.

При цьому самі по собі протокол не може бути беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступне.

За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.

Отже, протокол про адміністративні правопорушення складений відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, тому, протокол не відповідає вимозі їх достовірності.

Разом з тим, суд не бере до уваги рапорт поліцейського СРПП ВП №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області капрала поліції Фесенка О.В., оскільки такий має посилання на те, що було зупинено транспортний засіб марки BMW д. н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , відеозапис зупинки транспортного засобу було здійснено на портативний відео реєстратор марки «Xiaomi» (який встановлений всередині салону службового автомобіля) та бодікамеру марки «Motorola Solutions», однак вказані дані суперечать встановленим в судовому засіданні обставинам справи.

Суддя приходить до висновку, що надані матеріали адміністративної справи не відповідають критеріям достовірності та належності, таким чином відсутні докази, які можуть свідчити «поза розумним сумнівом» про винуватість ОСОБА_3 у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь згідно ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Приймаючи дане рішення, суддя керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Оцінивши в сукупності надані докази, а також врахувавши встановлені в судовому засіданні обставини, суддя приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів, які достовірно свідчать про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, під час розгляду адміністративних матеріалів в суді - не здобуто, а ті, що надані в якості підтвердження, суддя оцінює критично з наведених вище обставин.

За таких обставин та враховуючи зазначені норми Закону, суддя приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити, відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 130, 247, 283, 284, 287-289 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події ї складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Повний текст постанови складений 19 жовтня 2026 року

СуддяТ. Г. Корсун