Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №341/1447/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1447/26

Номер провадження 2/341/1047/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р., за участю:

секретаря судового засідання Матейко О. С.,

представниці відповідача ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

установив

29 липня 2026 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

У позові просить стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 5000,0 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала у шлюбі з відповідачем. Шлюб між нею та відповідачем розірвано. За час перебування у шлюбі народилась дочка ОСОБА_3 . На цей час вона з відповідачем проживають окремо. Дочка проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач належної участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини не бере, систематичної матеріальної допомоги не надає, добровільно кошти на утримання дитини не сплачує, у зв`язку з чим весь тягар забезпечення дитини покладено виключно на позивачку. Відповідач є працездатною особою та зобов`язаний брати участь у матеріальному забезпеченні своєї малолітньої дитини. Відповідачці відомо, що відповідач має іншу дитину від попереднього шлюбу. На цей час відповідач не має стабільного офіційного доходу, тому просить стягувати з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі.

Ухвалою суду від 03 серпня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження.

Судове засідання призначено на 19 жовтня 2026 року.

У судове засідання 19 жовтня 2026 року з`явилась представниця відповідача.

Позивачка 16 жовтня 2026 року подала до суду заяву, у якій просить справу розглядати без її участі.

Положеннями ч. 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності позивачки, оскільки така повідомлена належним чином про судове засідання, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавала, просила розгляд справи здійснювати за її відсутності.

У судовому засіданні представниця відповідача позов визнала частково. Зазначила, що відповідач погоджується сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі по 3500,0 грн щомісячно. Заявлені у позові до стягнення аліменти у розмірі по 5000,0 грн щомісячно є для відповідача надмірними, оскільки відповідач є військовослужбовцем та на цей час перебуває на лікуванні у зв`язку з пораненням. На запитання суду щодо розміру доходу відповідача на цей час представниця відповідача відповіді не надала. При цьому підтвердила, що відповідач продовжує перебувати на військовій службі, лікування проходить за рахунок держави. Зазначила, що позивачка не надала доказів про те, що витрачає на утримання дитини по 10000,0 грн щомісячно. Також, жодних аргументів з покликанням на відповідні докази щодо утримання відповідачем інших осіб, зокрема ще однієї дитини, зі сторони відповідача не прозвучало.

Надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, суд установив наступні фактичні обставини у справі.

Згідно зі змістом наявних у матеріалах справи копій свідоцтв про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком є ОСОБА_3 , відповідач у справі, а позивачка ОСОБА_2 – матір`ю (а. с. 8).

Відповідно до копії рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від

14 квітня 2026 року шлюб між сторонами розірвано (а. с. 9).

Згідно з копією довідки військово-лікарської комісії від 01 травня 2026 року солдату ОСОБА_3 проведено медичний огляд «КП «РОКЛ ім. Ю. Семенюка» РОР», діагноз: травматичний розрив сухожилка двоголового м`язу правої верхньої кінцівки. Оперативне лікування. 28.04.2026 – анкерна рефіксація сухожилка двоголового м`язу правої верхньої кінцівки.

Відповідно до копії виписки-епікризу із медичної картки стаціонарного хворого № 12283(26) від 01 травня 2026 року діагноз ОСОБА_3 травматичне пошкодження сухожилка двоголового м`язу правої верхньої кінцівки.

Згідно з копією довідки військово-лікарської комісії від 18 червня 2026 року діагноз ОСОБА_3 – S46.2; Y96 (стан після операції 28 квітня 2026 року, анкерна рефіксація сухожилка двоголового м`язу правої верхньої кінцівки з приводу травматичного розриву (16 квітня 2026 року) двоголового м`язу правої верхньої кінцівки у вигляді післяопераційної контрактури сухожилку двоголового м`язу правої верхньої кінцівки).

Відповідно до копії виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 24325(26) від 21 серпня 2026 року діагноз ОСОБА_3 – травма м`яза та сухожилка інших частин двоголового м`яза плеча.

Згідно з копією довідки військово-лікарської комісії від 21 серпня 2026 року діагноз ОСОБА_3 – S46.2; Y96 (травматичне пошкодження сухожилка двоголового м`язу лівої верхньої кінцівки. Оперативне лікування 18 серпня 2026 року - анкерна рефіксація сухожилка двоголового м`язу лівої верхньої кінцівки).

Надаючи правову оцінку установленим обставинам у цій справі та позовним вимогам, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Нормами ч. ч. 2, 3 ст. 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» у 2026 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2817,0 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 3 вищевказаної Конвенції в усіх діях щодо дітей судами першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Заперечуючи проти позову у заявлених вимогах, представниця відповідача зазначила, що відповідач не заперечує щодо стягнення з нього аліментів у розмірі по 3500,0 грн щомісячно, з огляду на його матеріальне становище через лікування.

При цьому жодних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача та неможливості ним сплачувати аліменти у розмірі по 5000,0 грн щомісячно суду не надано.

Отже, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача в частині надмірності заявлених у позові до стягнення аліментів.

Суд бере до уваги те, що відповідач, як батько дитини зобов`язаний забезпечити достатній рівень життя своїй дитині, а тому, розмір аліментів має бути відповідним для забезпечення достатнього рівня життя дитини.

Суд насамперед діє в інтересах дітей, з огляду на обов`язок батьків забезпечувати своїх дітей та дбати про їх необхідний і достатній рівень життя.

Водночас матеріальне забезпечення дитини є лише одним із обов`язків батьків, серед інших: виховання дитини, духовний, моральний та фізичний розвиток дитини, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя тощо.

Також, суд бере до уваги те, що відповідач є працездатною особою та зобов`язаний брати участь у матеріальному забезпеченні своєї малолітньої дитини.

З огляду на встановлені обставини справи, а саме те, що у позивачки не достатньо коштів для належного забезпечення дитини, яка проживає разом з нею, і так чи інакше, обов`язок щодо утримання та виховання дитини переважно лежить на позивачці, доказів, які б спростовували доводи позивачки відповідач суду не надав, суд дійшов висновку про задоволення позову.

З урахуванням наведеного вище, враховуючи рівність прав та обов`язків батьків щодо виховання та утримання дітей, виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі у розмірі по 5000,0 (п`ять тисяч) гривень щомісяця до досягнення дитиною повноліття, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому суд ураховує, що мінімальна щомісячна виплата війсбковослужбовцям становить 30000,0 грн, тоді як 5000,0 грн - менше, ніж 1/4 від такого мінімального доходу, які підлягають стягненню у безспірному порядку в межах наказного провадження.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Позивачка звільнена від сплати судового збору згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує судовий збір з відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі приписів статей 259, 268 ЦПК України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення. Складання повного тексту рішення суду відкладено на строк не більш як п`ять днів.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 258, 263, 265, 268, 272, 273, 279, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 5000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 29 липня 2026 року.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1331,20 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене).

Повний текст рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивачка – ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

відповідач – ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ