Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №191/5227/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/5227/26

Провадження № 2/191/2531/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 жовтня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого – Гречко Ю.В.

за участю секретаря – Глушко О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 07 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №21174646. Кредитодавець передає одноразовий ідентифікатор клієнту засобом зв`язку вказаним під час реєстрації у його Інформаційно-телекомунікаційній системі ( вказаний в особистому кабінеті Клієнта), в тому числі, але не виключно, шляхом направлення йому СМС-повідомлення за номером телефону, вказаним Клієнтом під час заповнення Заявки. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні кредитного договору. Таким чином, відповідач уклав кредитний договір №21174646 від 07 вересня 2021 року із ТОВ «ФК «Ірбіс» і відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в розмірі 3000,00 грн.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» і ТОВ «ФК «Позика» був укладений договір факторингу №01092025/1, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №21174646 від 07 вересня 2021 року.

Відповідно до договору факторингу сума заборгованості перед новим кредитором становить 10890,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000,00 грн.; заборгованості за відсотками в розмірі 7890,00 грн.

Позичальник не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 10890,00 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, але у позовній заяві просив розглянути справу без його участі. Надав згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений завчасно, про що свідчить довідка про доставку SMS.

Згідно умов та порядку, визначених ст.280, 281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

15.01.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 2025854, відповідно до п.1.1. якого Товариство надає Споживачу кошти у кредит в національній валюті України – гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту складає 3000,00 грн. (п.3.1 Договору). Строк кредиту – до 06 грудня 2021 року (п.11.1 Договору).

Стандартна процентна ставка становить 3 %. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п.4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта (п.3.2 Договору).

Згідно п.4.1 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача.

Згідно довідки ТОВ «УПР» від 23 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Ірбіс» 07 вересня 2021 року було перераховано 3000,00 грн. на картку відповідача: НОМЕР_1 .

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» і ТОВ «ФК «Позика» був укладений договір факторингу №01092025/1, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №21174646 від 07 вересня 2021 року.

Згідно платіжної інструкції №6054383 від 02 вересня 2025 року позивачем було сплачено на користь ТОВ «ФК «Ірбіс» вартість отриманих прав вимоги за кредитними договорами в розмірі 3490472,17 грн.

Відповідно до договору факторингу сума заборгованості перед новим кредитором становить 10890,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000,00 грн.; заборгованості за відсотками в розмірі 7890,00 грн.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності з положеннями ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України особа, яка уклала кредитний договір та отримала кошти повинна виконувати його належним чином та повернути кошти у відповідності з умовами кредитного договору.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.5 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтями 7 та 8 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Згідно зі ст.10 ЗУ «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до ч.3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» закріплено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 3 даного Закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Існування кредитних відносин підтверджено зібраними у справі доказами.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина 2 статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в загальному розмірі 10890,00 грн. підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5500,00 грн., які позивач поніс у зв`язку з розглядом цієї справи та які вважає судовими витратами в цій цивільній справі.

Згідно пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Суду повинні бути надані на підтвердження понесених витрат на правову допомогу договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Представником позивача надано суду на підтвердження витрат на правову допомогу копії: договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 року. який був укладений між ТОВ «ФК «Позика» та в особі директора Міньковської Анастасії Володимирівни та ФОП Горобей Руслани Геннадіївни; свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11628/10; детального опису робіт ( наданих послуг); акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 17.03.2026 року.

Відповідно до Акту надання послуг від 17.03.2026 року та детального опису наданих послуг за договором про надання правової допомоги №39493634/03 від 02.01.2026 року, загальна вартість наданих адвокатом позивачеві послуг, які були сплачені позивачем адвокату, становить 6000,00 грн.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно постанови ВС від 13 березня 2025 у справі №275/150/22 суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи та за відсутності обґрунтованих заперечень, а матеріали справи на час вирішення спору по суті не містили заперечень відповідача.

У зв`язку з вищевикладеним, з відповідача підлягають стягненню всі понесені позивачем судові витрати по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.525, 526, 549, 625, 629, 610, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 263, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Позика» (код ЄДРПОУ: 39493634, 07406, Київська область, м. Бровари, вул.Симона Петлюри, 21/1, IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «Акорд Банк», МФО: 380634), заборгованість за кредитним договором №21174646 від 07 вересня 2021 року в розмірі 10890 (десять тисяч вісімсот дев`яносто) грн. 00 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.; заборгованості за відсотками в розмірі 7890 (сім тисяч вісімсот дев`яносто) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Позика» (код ЄДРПОУ: 39493634, 07406, Київська область, м. Бровари, вул.Симона Петлюри, 21/1, IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «Акорд Банк», МФО: 380634), судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивачем може бути подано апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ю. В. Гречко