Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №185/5125/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 27 вересня 2026 р.

Справа: №185/5125/26

Суддя: Юдіна С. Г.

Справа № 185/5125/26

Провадження № 2/185/6487/26

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Лазько П.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Балацького Д.П., представника органу опіки та піклування Щербини Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради про позбавлення батьківських прав, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 у якому просила суд позбавити відповідачку батьківських прав відносно неповнолітньої дитини – доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У обґрунтування заявленого позову позивач зазначила, що її син ОСОБА_3 проживав разом з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час фактичного перебуванні у шлюбних відносинах ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася донька ОСОБА_4 . Батьком ОСОБА_6 є ОСОБА_3 . З червня 2025 року батьки неповнолітньої ОСОБА_7 разом не проживають. Мати змінила місце проживання та на теперішній час проживає окремо з іншим чоловіком за іншою адресою. Дитина на даний час проживає з батьком та бабусею. ОСОБА_3 призваний до лав ЗСУ тому дитиною повністю опікується позивачка яка є її бабусею. Відповідач з сім`єю не проживає, контакту із закладом де вчиться дитина не підтримує, навчальний заклад не відвідує, з класним керівником та педагогами не спілкується, здоров`ям дитини не цікавиться, лікарів разом з дитиною не відвідує, вихованням дитини не займається, матеріально дитину майже не підтримує та майже не спілкується з неповнолітньою донькою. Під час останніх декілька зустрічей з дитиною мати майже кожен раз перебувала в стані алкогольного сп`яніння внаслідок чого неповнолітня донька відмовляється спілкуватися разом з матір`ю. Батько до проходження військової служби проживав разом з дитиною та на відміну від матері займався її вихованням та до теперішнього часу підтримує її матеріально.

Ухвалою суду від 10.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Позивач та її представник, кожен окремо в судовому засіданні позов підтримали, посилаючись на доводи викладені у позовній заяві та на свої пояснення надані в судовому засіданні.

Представник органу опіки та піклування підтримала висновок вважає, що на даний час підстави позбавляти відповідачку батьківських прав відсутні.

Прокурор в судовому засіданні зазначила, що між позивачкою та відповідачкою склалися неприязні відносини, що підтверджується постановами про притягнення до адміністративної відповідальності. Дійсно відповідачка не в повному обсязі виконує свої батьківських обов`язки, однак позбавлення батьківських прав є виключним заходом. Вважала за доцільне відібрати дитину у відповідачки без позбавлення її батьківських прав.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Про причину неявки суд не повідомила, відзив на позов не надала.

Суд ухвалює у справі заочне рішення суду що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вислухав сторони, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , дослідив матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 08.10.1976 серія НОМЕР_1 , свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 .

Як зазначає позивачка та не спростовано відповідачем, ОСОБА_3 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Від даних стосунків у них народилася дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 та повним витягом з Державного реєстру цивільного стану громадян щодо актового запису про народження. Батьками ОСОБА_4 записані: ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .

На даний час відповідачка змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».

Як пояснила в судовому засіданні позивачка, з червня 2025 року ОСОБА_3 та ОСОБА_11 спільно не проживають. Дитина залишилась проживати з батьком, а ОСОБА_11 пішла із сім`ї і проживає з іншим чоловіком.

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03.03.2026 № 1427 ОСОБА_3 11.02.2026 року був призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_4 .

Згідно довідки № 987 від 23.02.2026 КП МІРАЦ, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до Акту обстеження умов проживання спеціалістами служби у справах дітей від 25.02.2026 року, неповнолітня ОСОБА_7 проживає разом з бабусею ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_3 та має задовільні умови проживання.

Згідно характеристики № 20/01-25 від 23.02.2026 року виданої Гімназією № 3 відділу освіти Павлоградської міської ради, навчанням та вихованням ОСОБА_6 опікується бабуся ОСОБА_1 , з якою і проживає на сьогодні дівчинка. Бабуся підтримує постійний зв`язок з класним керівником, завжди присутня на батьківських зборах, бере активну участь у позакласному житті ОСОБА_12 . Батько ОСОБА_13 з 2026 р. призваний до лав ЗСУ. Мати - ОСОБА_11 самоусунулась від виконання батьківських обов`язків. Мати не цікавиться навчанням і потребами доньки, зв`язок з класним керівником не підтримує.

Відповідно до довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Павлограда» Павлоградської міської ради, Амбулаторії ЗПСМ № 1» за останні 6 місяців з приводу профілактичних оглядів, щеплень, захворювань ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 приходить до амбулаторії в супроводі бабусі ОСОБА_1 , всі рекомендації лікаря виконуються.

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що на даний час проживає з бабусею. Її вихованням, лікуванням займається бабуся, вона ж готує їжу, пере. Мати бачила останній раз в квітні 2026 року, вона не телефонує та не приходить. Матеріально її забезпечує батько. Бажання спілкуватися з матір`ю не має.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_7 проживає разом із бабою та батьком. Мати з ними не проживає. Не бачила щоб мати приходила до дитини. Повністю вихованням та забезпеченням ОСОБА_7 займається бабуся.

Органом опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради надано до суду висновок від 08.07.2026 року № 2229/0/2-26, яким зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на матір, не доведена її винна поведінка щодо дитини, враховуючи вік дитини, орган опіки вважає за доцільне винести гр. ОСОБА_11 офіційне попередження про позбавлення батьківських прав та необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частинами 1-3 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100). Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) Верховний Суд зазначив, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21).

З урахуванням цього, суд констатує, що судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків можливі лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи вище вказані докази в їх сукупності, суд вважає, що матеріали справи не містять доказів того, що поведінка ОСОБА_11 відносно її неповнолітньої дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками. Матеріали справи не містять негативних характеристик та доказів винної поведінки відповідачки.

Під час дослідження доказів судом не встановлено не лише достатніх підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, а й гострої соціальної необхідності у цьому.

Суд вважає що позбавлення батьківських прав ОСОБА_11 відносно ОСОБА_4 є передчасним та не відповідає інтересам дитини.

Так, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позбавлення відповідачки батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Суд враховує, що відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Позивачем не обґрунтовано належними доказами, в чому полягає злісне небажання відповідачки виконувати свої обов`язки по вихованню дочки, при цьому доказів того, що до останньої застосовувались попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини, що вона притягалась до адміністративної відповідальності за неналежне виховання дитини, суду не надано.

Таким чином, під час розгляду даної справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов`язками відповідачкою, які б свідчили про її ухилення від виховання дитини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України, що не відповідатиме інтересам дитини.

А тому суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх відомостей для застосування такої виключної міри як позбавлення відповідачки батьківських прав.

Проте суд вважає необхідним попередити відповідачку про необхідність змінити своє ставлення до виховання дочки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263, 264, 265, ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради контроль щодо виконання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своїх батьківських обов`язків по вихованню неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації : АДРЕСА_3 , фактично проживає: АДРЕСА_4 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради, ЄДРПОУ 04052229, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 42-А.

Суддя С. Г. Юдіна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua