Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №177/3501/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/3501/26

Провадження № 3/177/648/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Суботіна С. А. розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 3 Криворізького районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Криворізького районного суду Дніпропетровської області повторно, після доопрацювання, 12.10.2026 надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 01.10.2026 серії ВБА № 170378 щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпА.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що ОСОБА_1 , 19.09.2026 о 22 год. 54 хв., знаходячись за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , будучи піклувальником ОСОБА_2 , вчинила відносно нього домашнє насильство психологічного характеру, а саме умисно не впустила додому, закрила двері на замок.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечувала обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та надала пояснення про те, що з 2017 року по кінець вересня 2026 року була піклувальником неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які є родичами її чоловіка ОСОБА_4 . У цілому відносини в їх родині складалися добре, однак періодично виникали непорозуміння. Загострення у взаємовідносинах відбулося після сварки з чоловіком, який вчинив щодо неї домашнє насильство. Діти прийняли сторону чоловіка, та постійно з нею сперечалися, не слухали. Діти часто допомагали її чоловікові в полі, де він працював, однак вона наказувала, щоб вони допізна не затримувалися, а поверталися додому о 20 год. 00 хв. 19.10.2026 хлопці вчергове були з чоловіком у полі. На передодні вона з хлопцями домовилася, що у разі їх відсутності вдома о 20 год. 00 хв., вони будуть залишатися на ночівлю з чоловіком у полі, де для цього були відповідні умови. Вказане прохання було виключно в інтересах дітей, щоб вони пізно самі не перебували надворі. Оскільки о 20 год. 00 хв. хлопці додому не повернулися, вона зачинила калитку та вхідній двері в будинок, випила ліки від тиску, оскільки почувалася зле та лягла відпочивати, заснула. Коли приїхали хлопці та що вони стукали в двері, не чула. Умислу не впускати дітей до будинку не було. Близько 22 год. 56 хв. вона прокинулася від телефонного дзвінка, коли телефонував дільничний та сказав відчинити двері і впустити дітей. Як з`ясувалося, хлопці приїхали вже після 22 год. 00 хв. та не могли потрапити до будинку, тому вирішили, що вона їх навмисне не впускала, у зв`язку з чим зателефонували дільничному. Після вказаних подій, розуміючи, що ситуація все більше загострюється, взаєморозуміння між ними відсутнє, діти до неї не прислухаються, її зауваження ігнорують, вона вирішила відмовитися від обов`язків піклувальника, про що звернулася з відповідною заявою до виконкому Криворізької міської ради, який рішенням від 28.09.2026 звільнив її від обов`язків. Діти нині перебувають в КЗ «Малий груповий будинок» КМР». Не вважає себе винуватою у вчиненні будь-якого правопорушення, завжди належним чином виконувала свої обов`язки, піклувалася про фізичний та моральний розвиток дітей, а те що вона просила дотримуватися відповідних правил поведінки, які були встановлені виключно в їх інтересах, не свідчить про вчинення щодо дітей домашнього насильства. Просила закрити провадження в справі через відсутність складу в її діях правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Опитані в судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у присутності представника КЗ «Малий груповий будинок» КМР» ОСОБА_5 , а також представника служби у справах дітей Орищенко І.А., надали пояснення про те, що з ОСОБА_1 була їх піклувальником, хоча вони завжди хотіли, щоб обов`язки піклувальника виконував її чоловік та їх дядько ОСОБА_4 . З ОСОБА_1 у них періодично виникали непорозуміння, оскільки вона не дозволяла довго гуляти, брати її велосипед, спускала колеса, щоб вони не могли допізна кататися та перебувати в полі, де вони допомагали ОСОБА_4 19.10.2026 вони затрималися на роботах в полі, де допомагали ОСОБА_4 та коли приїхали додому, вже після 22 год. 00 хв., до будинку потрапити не змогли, оскільки двері були зачинені. Довго стукали, однак ОСОБА_1 не відчиняла, тому були вимушені зателефонувати дільничному, якому повідомили, що остання їх навмисно вигнала та не впускала до будинку. Після того як дільничний зателефонував ОСОБА_1 та впустила їх до будинку. Про те, що ОСОБА_1 було зле та вона після прийому ліків заснула, не знали, подібних випадків раніше не траплялося.

Представник служби у справах дітей ОСОБА_6 у судовому засіданні повідомила, що на території села проживає подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і остання з 2017 року була піклувальником ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Будь-яких скарг на ОСОБА_1 до служби не надходило. Хлопці ходили до школи, доволі непогано навчалися, завжди були охайно одягнені. Жодних зауважень щодо ОСОБА_1 від дирекції школи не надходило. Однак у вересні 2026 року ОСОБА_1 повідомила, що бажає відмовитися від обов`язків піклувальника, пояснила, що з дітьми постійно виникають непорозуміння та що вона з ними не може впоратися. Із ОСОБА_1 проведено бесіду та рекомендовано звернутися до служби, якою встановлювалося піклування. Саном на зараз обов`язки піклувальника припинено та діти перебувають у комунальному закладі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , неповнолітніх потерпілих та представника служби у справах дітей, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суд доходить до такого висновку.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується те, що 19.09.2026 о 22 год. 54 хв., перебуваючи за місцем проживання та будучи піклувальником неповнолітнього ОСОБА_2 , вона вчинила щодо нього домашнє насильство психологічного характеру, а саме умисно не впустила його до будинку, зачинивши вхідні двері на замок.

Відповідно до ст. 173-2 КУпАП обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є вчинення умисних дій або бездіяльності фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок яких було завдано шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи.

Як установлено судом, згідно з рішенням виконавчого комітету Покровської районної в місті ради від 30.08.2017 № 350, ОСОБА_1 призначено опікуном ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Рішенням від 21.02.2024 № 189 до вищевказаного рішення внесено зміни в частині прізвищ та по батькові, а саме, прізвища « ОСОБА_9 » змінено на « ОСОБА_10 » та по батькові « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 ».

Отже, ОСОБА_1 на відповідній правовій підставі протягом тривалого часу займалася вихованням неповнолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_2 , здійснювала піклування над ними, встановлювала правила їхньої поведінки, зокрема щодо часу повернення додому.

Як слідує з пояснень ОСОБА_1 , необхідність повернення дітей до 20 години була зумовлена насамперед міркуваннями їхньої безпеки. Оскільки неповнолітні періодично допомагали її чоловікові в полі, де останній мав облаштоване місце для проживання та іноді залишався на ночівлю, вона пропонувала дітям у разі затримки залишатися разом із ним, щоб уникнути пізнього самостійного повернення додому.

Наведені пояснення ОСОБА_1 є послідовними, узгоджуються з її письмовими поясненнями, наданими працівнику поліції, та не спростовані іншими дослідженими доказами.

У судовому засіданні неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у присутності представника Хрипченко О.П., підтвердили, що 19.09.2026 допомагали ОСОБА_1 у полі та повернулися додому після 22 год. 00 хв., однак не змогли потрапити до будинку через зачинені двері. Вважаючи, що ОСОБА_1 навмисно їх не впускає, вони звернулися до дільничного офіцера громади.

Разом із тим, потерпілі не навели обставин, які б безпосередньо підтверджували, що ОСОБА_1 чула їхні звернення та свідомо відмовлялася відчинити двері. Подібний випадок відбувся вперше.

ОСОБА_1 послідовно пояснювала, що через погіршення самопочуття прийняла ліки та заснула, у зв`язку з чим, не чула повернення неповнолітніх і стукоту у двері. Після телефонного дзвінка працівника поліції вона прокинулася та впустила дітей до будинку.

За таких обставин твердження про умисне перешкоджання неповнолітнім у доступі до житла ґрунтується на припущенні, яке не знайшло належного підтвердження під час судового розгляду.

Суд ураховує, що наявність між піклувальником та неповнолітніми непорозумінь із приводу дотримання правил поведінки, як і сам факт тимчасової неможливості потрапити до житла, не є безумовним свідченням вчинення домашнього насильства.

При цьому матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що ОСОБА_1 умисно зачинила будинок саме з метою перешкодити неповнолітнім потрапити до житла, усвідомлювала їхнє перебування біля будинку та свідомо відмовлялася відчинити двері.

Пояснення представника служби у справах дітей про відсутність протягом тривалого часу скарг на ОСОБА_1 , належний догляд за неповнолітніми, забезпечення їхніх побутових та освітніх потреб узгоджуються з відомостями про характер взаємовідносин у сім`ї, встановленими під час судового розгляду.

Відповідно до п. п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 За Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Під психологічним насильством в сім`ї слід розуміти насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе, що завдає шкоду психічному здоров`ю.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Системний аналіз національного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

За приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Так, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, суду надано протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 170379 від 01.10.2026 щодо вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_13 ; протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 170378 від 01.10.2026 щодо вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 , у яких викладені обставини вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП; довідку про результати повідомлення заявника ОСОБА_2 та ОСОБА_13 про вчинення щодо них домашнього насильства ОСОБА_1 ; письмові пояснення ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження ОСОБА_13 ; рішення виконкому Криворізької міської ради від 28.09.2026 № 1358 про звільнення ОСОБА_1 від обов`язків піклувальника неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , рішення від 19.04.2017 № 15 про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування малолітнім ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , рішення від 30.08.2017 № 350 про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; рішення від 21.02.2024 № 189 про зміну прізвища та по батькові неповнолітнім та внесення змін до рішень від 30.08.2017 та 19.04.2017.

Водночас, оцінка цих доказів у сукупності не дає достатніх підстав для висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Сам лише факт наявності між ОСОБА_1 , як піклувальником та неповнолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_2 непорозумінь щодо встановлення правил поведінки в побуті, не може свідчити про вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

При цьому, суд не залишає поза увагою обов`язок ОСОБА_1 забезпечувати належні умови проживання та безпеку неповнолітніх, а також неприпустимість використання позбавлення доступу до житла, як заходу виховного впливу. Однак питання належного виконання особою обов`язків піклувальника не є тотожним питанню наявності в її діях усіх обов`язкових ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Таким чином, установлені обставини підтверджують факт тимчасової неможливості неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 потрапити до житлового будинку, однак вони не є достатніми для висновку поза розумним сумнівом про те, що ОСОБА_1 умисно не впускала їх до житла з метою здійснення психологічного впливу або свідомо вчиняла інші дії психологічного характеру, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода їхньому фізичному або психічному здоров`ю.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, сукупність досліджених доказів не дає достатніх підстав для висновку про умисне вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй психологічного домашнього насильства щодо неповнолітнього ОСОБА_3 .

За наведених обставин провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 27, 40-1, 173-2 ч. 2, п. 1 ст. 247, 283, 284, 289 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку упродовж десяти днів з дня її винесення в установленому законом порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Суддя: