Суд: Індустріальний районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої внаслідок ДТП
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №202/6303/26
Суддя: Бєльченко Л. А.
Справа № 202/6303/26
Провадження № 2/202/5148/2026
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
19 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Бєльченко Л.А., за участі секретаря судового засідання Щербини В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
В С Т А Н О В И В:
24.06.2026 року, через систему «Електронний суд», представник позивача, адвокат Бур`янський А.В., в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до відповідача.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 року визначено суддю Бєльченко Л.А. для розгляду даної справи.
Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 29.06.2026 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено цивільну справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 27.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди до судового розгляду по суті.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 08.06.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зареєстровано шлюб, актовий запис №258.
17.07.2020 року, під час шлюбу, було придбано автомобіль марки «MAZDA», модель «CX5», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2020 року випуску, з об`ємом двигуна 2.0і, VIN НОМЕР_2 , чорного кольору, котрий зареєстровано за ОСОБА_3 .
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2023 року у справі №202/4055/23, що набрало законної сили 18.07.2023 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.
02.07.2023 року, о 16:50 год. у м. Дніпрі по просп. Слобожанському, на перехресті з вул. Старочумацького, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mazda CX-5, перетинав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, унаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем Toyota, що рухався на зелений сигнал світлофора. Після зіткнення автомобіль Mazda CX-5 перекинувся та отримав істотні механічні пошкодження.
Постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14.08.2023 року у справі №202/14872/23, провадження №3/202/9252/2023, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців. Постанова набрала законної сили 25.08.2023 року.
Суд у постанові по справі №202/14872/23 встановив, що вина водія підтверджується, зокрема, його поясненнями, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №265956 від 12.07.2023 року, рапортом працівника поліції, схемою місця ДТП та фототаблицею від 02.07.2023 року.
Висновком судового експерта-авто-товарознавця № 9681 від 05.10.2023 року середньоринкова вартість автомобіля Mazda CX-5 без урахування пошкоджень визначена у розмірі 947 683,59 грн.
В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебувала справа №175/8894/23 за позовом ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Згідно висновку судового експерта-авто-товарознавця по визначенню середньо ринкової вартості КТЗ від 05.10.2026 р., середньо-ринкова вартість автомобіля марки Mazda CX-5 об`ємом двигуна 2.0і обладнаного автоматичною КП становить 947 683,59 грн.
З висновку експерта №06/24А від 23.05.2024 року у справі №175/8894/23 вбачається, що ринкова вартість аварійно пошкодженого автомобіля Mazda CX-5 визначена у розмірі 127 043,02 грн. У тому ж висновку, за наявними процесуальними матеріалами, зазначено, що середньоринкова ціна КТЗ становить 995 760,00 грн, а вартість відновлювального ремонту складає 823 241,93 грн.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.03.2025 року по справі № 175/8894/23 позов ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково: з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля Mazda CX-5 у розмірі 63 521,51 грн, виходячи з вартості вже аварійно пошкодженого автомобіля 127 043,02 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.10.2025 року у справі №175/8894/23 рішення суду першої інстанції у зазначеній частині залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 17.04.2026 року у справі №175/8894/23, провадження №61-14966св25, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін. Верховний Суд підтвердив, що автомобіль Mazda CX-5 є спільною сумісною власністю подружжя, автомобіль є неподільною річчю, а вимоги позивачки про компенсацію вартості 1/2 частки є обґрунтованими. Водночас Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій щодо визначення компенсації у справі про поділ майна саме за вартістю аварійно пошкодженого автомобіля. Таким чином, деліктна відповідальність ОСОБА_2 за пошкодження автомобіля та зменшення вартості 1/2 майнового інтересу ОСОБА_1 у справі №175/8894/23 не була предметом розгляду та не була вирішена.
Середньоринкова вартість автомобіля Mazda CX-5 без урахування пошкоджень, згідно з висновком №9681 від 05.10.2023 року становить 947 683,59 грн. Вартість 1/2 частки позивачки у непошкодженому автомобілі: 947 683,59 грн. / 2 = 473 841,80 грн. Сума, котру суди у справі №175/8894/23 визначили як компенсацію 1/2 частки позивачки у вже аварійно пошкодженому автомобілі: 127 043,02 грн. / 2 = 63 521,51 грн. Різниця, яка становить шкоду позивачки від зменшення вартості її 1/2 майнового інтересу становить: 473 841,80 грн. - 63 521,51 грн. = 410 320,29 грн. Саме ця сума заявляється до стягнення з відповідача. Такий розрахунок не створює подвійного стягнення, оскільки 63 521,51 грн. є компенсацією залишкової вартості 1/2 частки аварійно пошкодженого автомобіля у справі про поділ майна, тоді як 410 320,29 грн. є шкодою від зменшення вартості цієї частки внаслідок ДТП.
На момент ДТП автомобіль Mazda CX-5 був об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . У справі №175/8894/23 суди остаточно підтвердили, що автомобіль є спільним майном подружжя, а ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію 1/2 частки цього автомобіля. Разом з тим, у зазначеній справі суди виходили з вартості вже аварійно пошкодженого автомобіля та стягнули на користь позивачки лише 63 521,51 грн., тобто 1/2 від 127 043,02 грн.
Унаслідок ДТП позивачка фактично втратила різницю між вартістю своєї 1/2 частки у непошкодженому автомобілі та сумою, визначеною судом у справі про поділ майна. Розмір цієї шкоди становить 410 320,29 грн.
Тому представник позивача просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 410 320,29 грн. та судовий збір у розмірі 4 103,20 грн.
У судове засідання позивач не з`явилася. Від її представника через систему «Електронний суд» надійшла заява, в котрій останній просив розглянути справу без його та позивача участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з`явився. Від його представника, адвоката Погрібняка О.М., 17.07.2026 року надійшов відзив на позовну заяву, в котрому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в обгрунтування чого зазначив, що відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, оскільки позивачка не довела належними, допустимими та достатніми доказами розміру майнової шкоди, заподіяної саме їй, а використаний у позові спосіб обчислення заявленої суми фактично ґрунтується на механічному перенесенні оціночних показників з іншої цивільної справи, що мала інший предмет доказування та інший суб`єктний склад.
У позовній заяві не враховано фактичних обставин, за яких відповідач користувався автомобілем Mazda CX-5. Транспортний засіб був добровільно переданий відповідачу його титульним власником ОСОБА_3 , який є сином відповідача та на час відповідних подій перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою. Відповідач не заволодівав автомобілем самовільно, таємно, шляхом обману чи всупереч волі особи, яка ним володіла. Він періодично користувався автомобілем відкрито, за згодою власника, у тому числі в його присутності та під час спільних сімейних справ і поїздок. Про те, що відповідач користується автомобілем, позивачці було добре відомо.
За таких обставин користування автомобілем відповідачем не було прихованим або несподіваним для позивачки. До моменту ДТП позивачка не повідомляла відповідача про заборону користуватися автомобілем, не вимагала повернення ключів чи транспортного засобу, не заявляла про відкликання згоди на керування та не вчиняла інших дій, які могли б свідчити, що користування автомобілем відбувається проти її волі або волі його власника.
Отже, сам факт керування автомобілем відповідачем був наслідком добровільного передання транспортного засобу його власником і не становив неправомірного заволодіння чи самостійного порушення майнових прав позивачки. Умовою застосування положень про неправомірне заволодіння транспортним засобом є вибуття такого транспортного засобу з володіння власника поза його волею; добровільне передання автомобіля іншій особі цієї ознаки не має. Така згода має істотне значення для правильної оцінки правовідносин сторін: позивачка не може виводити протиправність поведінки відповідача із самого факту користування автомобілем. Для стягнення коштів вона повинна довести окремо, у чому саме полягає заподіяна особисто їй майнова втрата, яким є її реальний розмір та чому цей розмір становить саме 410 320,29 грн.
Щодо недоведеності майнової шкоди, заподіяної саме позивачці представник відповідача зазначає наступне.
Наявність факту ДТП та пошкодження автомобіля сама по собі не доводить, що позивачці заподіяно особисту майнову шкоду саме у заявленому розмірі. На момент ДТП автомобіль перебував у шлюбно-сімейному майновому режимі, а зареєстрованим власником і фактичним володільцем транспортного засобу був чоловік позивачки - ОСОБА_3 . Частка позивачки у праві спільної сумісної власності на той час (02.07.2023 р.) у натурі не виділялася, а порядок і розмір грошової компенсації між подружжям були визначені пізніше в окремій справі про поділ майна.
10.03.2025 року рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі №175/8894/23, що набрало чинності 29.10.2025 року, було поділено спільну сумісну власність подружжя. Тому самого посилання на належність автомобіля до спільного майна подружжя недостатньо для автоматичного стягнення з відповідача половини різниці між двома оціночними показниками.
Позивачка повинна була довести не умовну вартість абстрактної половини автомобіля, а конкретний обсяг зменшення власної майнової сфери, безпосередньо спричинений діями відповідача. У позові відсутнє належне пояснення чому компенсація, визначена у спорі між подружжям, повинна відніматися саме від половини вартості автомобіля у непошкодженому стані та чому отримана арифметична різниця є деліктною шкодою, яка підлягає стягненню з відповідача. Арифметична правильність дій не доводить юридичної правильності вихідних величин.
Щодо експертних висновків, використаних позивачкою представник відповідача зазначає наступне.
Згідно з Договором купівлі-продажу транспортного засобу від 15.07.2020 року №01049/2020/496, автомобіль було придбано ОСОБА_3 в сумі 763 910,00 грн. Для обґрунтування суми позову позивачка посилається на експертні висновки та оціночні показники, що використовувалися в іншому судовому провадженні — у справі про поділ майна подружжя. Предметом тієї справи було визначення складу спільного майна, способу його поділу та розміру компенсації між колишнім подружжям. Питання про наявність і розмір цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 у тій справі не вирішувалося. Відповідач не був стороною спору про поділ майна подружжя, а тому висновки, зроблені у тій справі, не можуть автоматично визначати обсяг його відповідальності у цьому провадженні. Правова оцінка певного факту, надана судом в іншій справі, не є обов`язковою для суду.
Крім того, особа, яка не брала участі у попередній справі, вправі в загальному порядку спростовувати встановлені в ній стосовно неї обставини. Постанова у справі про адміністративне правопорушення також є обов`язковою лише щодо того чи мали місце відповідні дії і чи були вони вчинені певною особою, але не визначає розмір цивільної шкоди. Сам по собі факт використання експертного висновку в іншій справі не робить його автоматично неналежним доказом. Однак такий висновок повинен відповідати предмету доказування саме у цьому спорі та давати відповідь на питання про реальний розмір майнової шкоди, заподіяної позивачці діями саме цього відповідача.
Із позовної заяви не вбачається, що в межах експертних досліджень, на котрі посилається позивачка, встановлювався обсяг деліктної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 . Ці дослідження використовувалися для визначення вартості майнового інтересу подружжя та компенсації при його поділі. Вони не вирішували питання про обсяг відповідальності відповідача перед позивачкою та не доводять, що різниця між двома використаними у позові сумами є її реальним збитком.
Висновок експерта, яким обґрунтовується розмір шкоди у судовому процесі, повинен відповідати процесуальним вимогам до такого доказу, зокрема містити зазначення про підготовку для суду та попередження експерта про кримінальну відповідальність. Однак навіть належно оформлений висновок оцінюється судом з огляду на поставлені перед експертом питання та його відповідність предмету конкретного спору. У аналогічних спорах проводиться зовсім інший вид експертизи за експертною спеціальністю направленою на визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу. Позивачка фактично пропонує суду прийняти як доведений збиток арифметичну різницю між половиною оціночної вартості непошкодженого автомобіля та компенсацією, визначеною у сімейному спорі щодо вже пошкодженого автомобіля. Такий підхід підміняє доказування реальної шкоди математичним розрахунком, складеним на підставі показників, отриманих для іншої юридичної мети.
Позивачка самостійно визначила предмет і підстави позову, розрахувала ціну позову в сумі 410 320,29 грн. та мала подати разом із позовною заявою наявні докази, що належно підтверджують кожну складову заявленої вимоги. Цивільний процесуальний кодекс України прямо покладає на позивача обов`язок додати до позовної заяви всі наявні докази, що підтверджують обставини, на котрих ґрунтуються вимоги.
Сам по собі факт складення експертних висновків у межах іншої судової справи не виключає можливості їх оцінки судом. Водночас такі висновки повинні бути належними саме до предмета доказування у цьому спорі. Експертні дослідження, на які посилається позивачка, були спрямовані на визначення вартості майна та компенсації між подружжям у справі про поділ спільного майна, а не на встановлення розміру деліктної шкоди, заподіяної саме позивачці діями саме цього відповідача. Тому вони не мають для суду наперед установленої сили.
Відповідно до статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У разі економічної недоцільності відновлення транспортного засобу визначенню підлягають його ринкова вартість до ДТП та вартість у пошкодженому стані, зокрема вартість придатних залишків.
Аналогічний підхід викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20, провадження № 14-25цс23, згідно з якою у разі фізичного знищення автомобіля розмір відшкодування має визначатися з урахуванням вартості транспортного засобу до та після ДТП.
Згідно п.2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу. Матеріальний збиток визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування. Експертні дослідження, на які посилається позивачка, виконувалися для цілей поділу майна подружжя та не містять висновку про розмір деліктної шкоди, завданої саме позивачці діями відповідача. Арифметичне віднімання однієї оціночної величини від іншої не замінює належного експертного визначення розміру збитку, а обов`язок подання такого доказу покладається на позивачку, а не на відповідача чи суд.
Крім того, до позову не надано жодного висновку експерта про вартість автомобіля до ДТП. ДТП відбулася 02.07.2023 року, тоді як дата оцінки та огляду — 16.05.2024 року, тобто майже через десять із половиною місяців. Тому показник 995 760 грн є розрахунковою ринковою вартістю на дату оцінки у Висновку № 06/24А у травні 2024 року, а не встановленою вартістю автомобіля безпосередньо перед ДТП у липні 2023 року. Матеріальний збиток унаслідок конкретної ДТП повинен бути прив`язаний до належного часового зрізу.
Методика оцінки передбачає визначення ринкової вартості КТЗ на відповідну дату оцінки, а не довільне перенесення пізнішої вартості на попередній період. Експерти не встановлювали фактичний пробіг автомобіля. У висновку №06/24А від 23.05.2024 р. прямо зазначено, що пробіг не встановлено. Це означає, що одна з істотних індивідуальних характеристик автомобіля була не досліджена. Відповідач не зобов`язаний замість позивачки визначати реальний розмір її ймовірних збитків, призначати експертні дослідження для перевірки її розрахунку або збирати документи, яких їй не вистачає для доведення позову. Недоведеність одного з основних елементів заявленої вимоги не може усуватися шляхом перекладення обов`язку доказування на відповідача.
Автомобіль Mazda CX-5 був переданий відповідачу самим його власником добровільно. Користування ним здійснювалося відкрито, за згодою власника, у тому числі в його присутності, та було відоме позивачці, яка до ДТП не висловлювала заперечень щодо такого користування.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 року у справі №456/881/17, провадження №61-470св20, у якій зазначено, що передання власником транспортного засобу іншій особі за наявності його волі виключає застосування конструкції неправомірного заволодіння, передбаченої частиною четвертою статті 1187 ЦК України. Ця обставина спростовує будь-які твердження про самовільне або неправомірне заволодіння транспортним засобом. Саме правомірне користування автомобілем не становило порушення майнових прав позивачки і не може саме по собі бути підставою для стягнення з відповідача коштів. Водночас факт ДТП не звільняє позивачку від обов`язку довести належними доказами, у чому конкретно полягає заподіяна особисто їй майнова шкода та яким є її реальний розмір.
Отже, позивачка не довела однієї з визначальних підстав для задоволення позову — розміру майнової шкоди. Наслідком недоведеності позовних вимог, на думку представника відповідача, має бути відмова в їх задоволенні.
26.07.2026 року від представника позивача, адвоката Бур`янського А.В., через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в котрій останній просив позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, зазначивши, що заперечення відповідача зводяться до чотирьох тез: автомобіль було передано йому власником добровільно, а тому неправомірного заволодіння не було; позивачка не довела, що шкоди завдано саме їй; висновки експертів складені в іншій справі й не стосуються предмета доказування у цьому спорі; розмір шкоди обчислено арифметично, без експертного визначення розміру збитку. Водночас зміст відзиву істотно звужує предмет доказування, оскільки низку ключових обставин відповідач визнає.
По-перше, відповідач визнає, що саме він керував автомобілем Mazda CX-5. У відзиві зазначено дослівно: сам факт керування автомобілем відповідачем був наслідком добровільного передання транспортного засобу його власником. Тим самим відповідач підтвердив, що особою, стосовно якої постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.08.2023 у справі №202/14872/23 накладено адміністративне стягнення за статтею 124 КУпАП, є саме він.
По-друге, він визнає факт дорожньо-транспортної пригоди і пошкодження автомобіля: у відзиві зазначено, що наявність факту ДТП та пошкодження автомобіля сама по собі не доводить, що позивачці заподіяно особисту майнову шкоду саме у заявленому розмірі. Про відсутність своєї вини у пригоді відповідач не заявив і жодного доказу на її спростування не подав.
По-третє, він визнає режим спільної сумісної власності подружжя на автомобіль: на момент ДТП автомобіль перебував у шлюбно-сімейному майновому режимі, і що рішенням від 10.03.2025 у справі №175/8894/23 було поділено спільну сумісну власність подружжя.
По-четверте, він визнає ринкову вартість непошкодженого автомобіля, зафіксовану у висновку експерта №06/24А: показник 995 760 грн. є розрахунковою ринковою вартістю на дату оцінки у Висновку №06/24А у травні 2024 року.
Крім того, він визнає наявність у позивачки частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль станом на дату пригоди: частка позивачки у праві спільної сумісної власності на той час (02.07.2023 р.) у натурі не виділялася, а порядок і розмір грошової компенсації між подружжям були визначені пізніше в окремій справі про поділ майна. Отже, спірною є не наявність частки, а лише її виділення в натурі, яке умовою деліктного позову не є.
Відповідач визнає дату дорожньо-транспортної пригоди і дату оцінки: ДТП відбулася 02.07.2023 року, тоді як дата оцінки та огляду — 16.05.2024 року.
Відповідач також визнає час і підставу набуття автомобіля: згідно з Договором купівлі-продажу транспортного засобу від 15.07.2020 р. №01049/2020/496 автомобіль було придбано ОСОБА_3 в сумі 763 910,00 грн. Автомобіль набуто 15.07.2020, тобто в період шлюбу, і цим визнанням елемент спільної сумісної власності підтверджений самою заявою відповідача по суті справи.
Також відповідач визнає і сам спосіб обчислення шкоди, зазначаючи у відзиві, що у разі економічної недоцільності відновлення транспортного засобу визначенню підлягають його ринкова вартість до ДТП та вартість у пошкодженому стані, зокрема вартість придатних залишків.
Таким чином, протиправність поведінки відповідача встановлена постановою суду, що набрала законної сили і є обов`язковою для суду в силу частини шостої статті 82 ЦПК України, а факт керування автомобілем у момент пригоди і факт пошкодження автомобіля відповідач визнав у відзиві. Позиція позивачки полягає в тому, що кожен елемент заявленої вимоги, включно з її розміром, підтверджений конкретними доказами, тоді як заперечення відповідача не підкріплені жодним доказом.
Питання про відповідальність ОСОБА_2 у справі №175/8894/23 не вирішувалося: він не був стороною того спору, предметом якого був поділ майна між подружжям. Саме тому вимогу про відшкодування шкоди, завданої його діями, заявлено окремим позовом у цій справі.
Значну частину відзиву присвячено доведенню того, що відповідач не заволодівав автомобілем неправомірно. Ці міркування не стосуються підстав заявленого позову.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частина друга цієї статті встановлює, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, вина заподіювача шкоди презюмується, а обов`язок довести її відсутність покладено на нього.
Відповідач у відзиві про відсутність своєї вини не заявив і жодного доказу на її спростування не подав. Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Твердження відповідача про те, що автомобіль передано йому власником добровільно і що він користувався ним відкрито, за згодою власника, позов не спростовує, а підтверджує: у момент дорожньо-транспортної пригоди відповідач володів джерелом підвищеної небезпеки на правовій підставі — за волею власника — і тому саме він є особою, яка за частиною другою статті 1187 ЦК України відповідає за завдану цим джерелом шкоду. Цей підхід відповідає сталій практиці Верховного Суду.
У постанові від 12.05.2022 у справі №623/290/21 Верховний Суд роз`яснив, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка здійснює його експлуатацію в силу права власності або з інших правових підстав, зокрема на підставі договору чи довіреності, і що пункт 2.2 Правил дорожнього руху України дозволяє власникові передавати керування транспортним засобом іншій особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії. Отже, передання керування є звичайною правовою підставою володіння, а не обставиною, що звільняє водія від відповідальності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц прямо назвала підстави такого володіння: особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі — праві власності, іншому речовому праві, договорі підряду, оренди, позички тощо — володіє транспортним засобом. Передання автомобіля у користування родичеві охоплюється цим переліком.
Закон і практика знають лише один випадок, коли обов`язок відшкодувати шкоду переходить з особи, яка керувала транспортним засобом, на іншу особу, — керування у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, коли відповідає роботодавець як законний володілець (постанова Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 211/3277/20).
Відповідач у трудових відносинах із власником автомобіля не перебував і керував автомобілем у власному інтересі, а тому саме він є законним володільцем джерела підвищеної небезпеки і суб`єктом відповідальності за завдану шкоду.
У постанові від 21.07.2022 у справі №752/13375/19 Верховний Суд вказав, що для відшкодування шкоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення — протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв`язку і вини, — та що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди: якщо ця презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини.
Правова позиція, наведена у самому відзиві з посиланням на постанову Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №456/881/17, підтверджує цей висновок: Верховний Суд зазначив, що передання власником транспортного засобу іншій особі не є неправомірним заволодінням і що володільцем джерела підвищеної небезпеки в момент завдання шкоди був саме той, кому транспортний засіб передано, тобто водій, а не власник.
Згода власника на керування автомобілем є згодою на використання речі за призначенням і з дотриманням Правил дорожнього руху України. Вона не є згодою на проїзд на заборонений сигнал світлофора і на пошкодження речі. Права позивачки порушено не тим, що відповідач користувався автомобілем, а тим, що він, керуючи ним, порушив Правила дорожнього руху України і пошкодив спільне майно подружжя.
Твердження про обізнаність позивачки щодо користування автомобілем правового значення не має. Обізнаність співвласника про те, що річчю користується інша особа, не входить до складу цивільного правопорушення і не звільняє заподіювача шкоди від обов`язку її відшкодувати.
Усі елементи складу цивільного правопорушення у цій справі доведені окремо. Протиправність поведінки — проїзд на заборонений сигнал світлофора з порушенням пункту 8.7.3-е Правил дорожнього руху України, встановлений постановою суду, що набрала законної сили, і протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 265956 від 12.07.2023. Шкода — пошкодження автомобіля, зафіксоване експертом під час огляду і покладене в основу розрахунку вартості відновлювального ремонту у висновку № 06/24А. Причинний зв`язок — той самий комплекс пошкоджень автомобіля Mazda CX-5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який експерт дослідив і оцінив у висновку № 06/24А, утворився саме внаслідок цієї пригоди, а зниження вартості цього автомобіля через неї додатково констатоване судами у справі № 175/8894/23. Вина — презюмована законом і додатково підтверджена визнанням провини самим відповідачем у судовому засіданні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідач стверджує, що позивачка не довела заподіяння майнової шкоди саме їй, оскільки на момент пригоди автомобіль був зареєстрований за її чоловіком, а частка в натурі не виділялася. Цей твердження, на думку представника позивача, не відповідає ані закону, ані обставинам, встановленим у справі №175/8894/23.
Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Згідно зі статтею 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання таким майном.
За частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними; аналогічне правило закріплене у частині другій статті 372 ЦК України.
Реєстрація транспортного засобу на ім`я одного з подружжя презумпції спільності майна не спростовує. Тому на день дорожньо-транспортної пригоди 02.07.2023 позивачці належала 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на автомобіль Mazda CX-5. Пошкодження автомобіля зменшило вартість цього майна, а отже — зменшило майнову сферу кожного зі співвласників пропорційно його частці. Саме тому позивачка вимагає рівно половину шкоди, а не повну її суму.
За статтею 22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а за статтею 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди. Виділення частки в натурі не є умовою заявлення деліктного позову: автомобіль визнаний судами неподільною річчю, а право на відшкодування шкоди належить співвласнику в силу самого факту пошкодження спільної речі. Право позивачки на відшкодування підтверджується практикою найвищого рівня.
У постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для того, щоб ця особа звернулася за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної вказаному майну. Позивачка володіла автомобілем на праві спільної сумісної власності подружжя, а отже має право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
Той самий висновок Верховний Суд застосував у постанові від 16.11.2022 у справі №335/2566/18, зазначивши, що право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник та/або особи, які мають речове право на чуже майно, і що правомірність володіння транспортним засобом є достатньою підставою для звернення за відшкодуванням шкоди, заподіяної автомобілю.
Презумпцію спільності майна подружжя і рівність часток підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №372/504/17, у якій зазначено, що норми статей 60, 63, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте в період шлюбу, а тягар доказування обставин, необхідних для спростування цієї презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Ця презумпція у справі №175/8894/23 спростована не була. Верховний Суд послідовно виходить із того, що реєстрація майна, придбаного під час шлюбу, лише на ім`я одного з подружжя не спростовує презумпції належності цього майна до спільної сумісної власності, — постанова від 16.04.2025 у справі № 361/5009/22. Тому реєстрація автомобіля за ОСОБА_3 не позбавляє позивачку 1/2 частки у цьому майні.
Практика Верховного Суду допускає і стягнення на користь одного з подружжя вартості його частки у спільному автомобілі, коли інша особа розпорядилася цим майном або зменшила його цінність, — постанова від 23.06.2022 у справі № 644/2842/17, у якій на користь одного з подружжя стягнуто вартість частки спільного автомобіля. Верховний Суд прямо визнає право вимоги за особою, яка володіє майном на законній підставі, а саме, у постанові від 12.05.2022 у справі № 623/290/21 зазначено, що особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну, і що факт правомірності володіння є достатньою підставою для звернення за таким захистом. Позивачка володіла автомобілем як співвласник за законом, а не за договором, тобто на найсильнішій із можливих підстав.
Обсяг зменшення майнової сфери позивачки має точний, документально зафіксований вимір. Вартість її 1/2 частки в автомобілі у справному стані становить 473 841,80 грн. — половину від 947 683,59 грн., тобто від середньоринкової вартості справного автомобіля, відтвореної у постанові Верховного Суду від 17.04.2026 у справі №175/8894/23. За свою частку їй присуджено 63 521,51 грн, тобто половину вартості автомобіля, перетвореного пригодою на аварійно пошкоджений. Різниця у 410 320,29 грн і є втратою, завданою діями відповідача; це не абстрактна половина вартості речі, а різниця двох величин, зафіксованих судовими рішеннями. Позивачка заявляє вимогу виключно в межах своєї 1/2 частки і не вимагає нічого з частки другого співвласника, який залучений до участі у справі як третя особа. Заявлена вимога прав інших осіб не зачіпає і подвійного стягнення не створює.
Відповідач наполягає, що розмір шкоди має визначатися за статтею 1192 ЦК України, а у разі економічної недоцільності відновлення транспортного засобу — як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу до пригоди і його вартістю у пошкодженому стані, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 125/1216/20. Позивачка з цим підходом погоджується: ціна позову обчислена саме за цією формулою. Відновлення автомобіля є економічно необґрунтованим, і це випливає з розрахунків самого висновку №06/24А: співвідношення вартості відновлювального ремонту до ринкової вартості автомобіля експерт визначив як 823 241,93 / 995 760,00 = 0,83, а разом із втратою товарної вартості зниження вартості автомобіля становить 868 716,98 грн, тобто близько 87 відсотків вартості непошкодженого автомобіля. Саме тому розмір шкоди визначається як різниця вартостей до і після пригоди — за тим підходом, на якому наполягає відповідач.
Таким чином, позивачка заявила до стягнення найменшу з цих величин — 410 320,29 грн., тобто на 24 038,20 грн. менше, ніж дає розрахунок за даними висновку, який до справи про поділ майна подав власник автомобіля. Заявлена вимога є свідомо мінімальною.
Твердження про «підміну доказування математичним розрахунком» також не відповідає змісту розрахунку: усі вихідні величини взяті з висновків судових експертів, а арифметична дія лише застосовує до них ту саму формулу, яку наводить відповідач.
Незалежно від кваліфікації ступеня пошкодження автомобіля, за статтею 1192 ЦК України розмір збитків визначається за реальною вартістю втраченого майна. Реальною вартістю втраченої частини майна позивачки є різниця між вартістю її частки у справному автомобілі і вартістю тієї самої частки в автомобілі, перетвореному на аварійно пошкоджений. Обраний спосіб обчислення дає найменшу з можливих величин: він менший і за половину визначеного експертом зниження вартості автомобіля, і за половину суми вартості відновлювального ремонту з втратою товарної вартості. Він менший навіть за половину самої лише вартості відновлювального ремонту, тобто вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі: 823 241,93 / 2 = 411 620,97 грн. проти заявлених 410 320,29 грн. Отже, заявлена вимога є мінімальною за обома критеріями статті 1192 ЦК України. Такий спосіб визначення розміру шкоди відповідає сталій практиці Верховного Суду.
У постанові від 16.10.2023 у справі №715/2489/22 Верховний Суд у спорі про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, підтвердив, що порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, за аналогією закону (стаття 8 ЦК України) застосовується не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і відповідають за завдану шкоду, а розмір відшкодування визначається як різниця між вартістю транспортного засобу до і після пригоди.
Той самий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 204/5314/18, у якій зазначено, що якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, і що цей порядок за аналогією закону застосовується не лише страховиком, а й іншими особами, які відповідають за завдану шкоду.
Принцип повного відшкодування шкоди підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, у пунктах 69–70 якої зазначено, що за загальним правилом статті 1166 ЦК України шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, у повному обсязі, по-друге — особою, яка безпосередньо її завдала. Позивачка вимагає навіть менше, ніж повний обсяг її частки у завданій шкоді.
Представник позивача зазначає, що висновки експертів є належними, допустимими і достовірними доказами з наступних підстав.
Вимоги до змісту висновку експерта встановлені статтею 102 ЦПК України, частина третя якої прямо допускає підготовку висновку на замовлення учасника справи, а частина сьома вимагає зазначення про те, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Обидва висновки цим вимогам відповідають.
Висновок №9681 від 05.10.2023 складено на замовлення самої позивачки. У ньому зазначено, що 04.10.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява в порядку ст. 106 ЦПК України щодо проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи. Він має пряму вказівку підготовлено для подання до суду і застереження про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України.
Стаття 106 ЦПК України прямо надає учаснику справи право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, а стаття 110 ЦПК України визначає порядок оцінки такого висновку судом.
Висновок №06/24А від 23.05.2024 має обидва реквізити, яких вимагає відзив: вказівку цей висновок експерта підготовлено для подачі в суд та/або страхову компанію, у відповідності та згідно вимогам діючого законодавства України і застереження про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, експерт обізнаний, засвідчене підписом і печаткою судового експерта; він поданий до суду титульним власником автомобіля і покладений в основу рішень трьох судових інстанцій у справі №175/8894/23, а визначена ним величина 127 043,02 грн. відтворена у постанові Верховного Суду від 17.04.2026.
Щодо експертної спеціальності представник позивача звертає увагу на те, що у відзиві зазначено, що в аналогічних спорах проводиться експертиза за спеціальністю, спрямованою на визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу. Ця вимога виконана обома висновками. Висновок № 9681 склав судовий експерт Крутінь В.І., який діє на підставі свідоцтва Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України №1382 від 30.10.2009, дійсного до 16.11.2024, тобто чинне на дату складання висновку; експертна спеціальність 12.2 визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку, заподіяного власнику транспортного засобу. Висновок №06/24А склав судовий експерт Пилипенко О.С., який діє на підставі свідоцтва Міністерства юстиції України №1062 від 27.11.2006, продовжене за тим самим номером до 21.12.2024, тобто чинне на дату складання висновку 23.05.2024; у висновку зазначено, що відомості про експерта містяться в Реєстрі атестованих судових експертів; та сама експертна спеціальність 12.2.
Щодо вартості автомобіля до пригоди. Твердження про відсутність такого доказу спростовується змістом самих висновків. На вирішення експерта у висновку № 9681 було поставлено питання: яка середньоринкова вартість автомобіля Mazda СХ-5, 2020 року виготовлення з об`ємом двигуна 2.0і, обладнаного автоматичною КП?. Предметом дослідження була саме вартість непошкодженого автомобіля цієї моделі, визначена за даними довідникового видання бюлетень автотоварознавця з урахуванням строку експлуатації, — 25 900 доларів США за курсом Національного банку України 36,5901, тобто 947 683,59 грн.
Висновок №06/24А самостійно оперує ринковою вартістю подібного непошкодженого транспортного засобу — 995 760,00 грн, без якої визначення вартості пошкодженого автомобіля у ньому було б неможливим.
Щодо дати оцінки зазначає, що розрахунок ціни позову побудовано не на показнику 995 760,00 грн. з висновку №06/24А, а на меншому показнику 947 683,59 грн з висновку №9681, оцінка за яким проведена 04.10.2023, тобто в часовому зрізі, значно ближчому до дати дорожньо-транспортної пригоди. Позивачка свідомо поклала в основу розрахунку найнижчу з наявних у справі оцінок вартості справного автомобіля цієї моделі: 25 900 доларів США за офіційним курсом Національного банку України 36,5901, тобто 947 683,59 грн., тоді як пізніша оцінка того самого непошкодженого аналога становить 995 760,00 грн. Тому заявлений розмір шкоди є мінімальним і завідомо не завищеним. Залишкова вартість пошкодженого автомобіля становить 127 043,02 грн. і визначена на пізнішу дату, ніж вартість справного, тому обраний спосіб обчислення дає завідомо мінімальну різницю і узгоджується з вимогою статті 1192 ЦК України про визначення розміру збитків за реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи.
Обидві вихідні величини розрахунку відтворені у постанові Верховного Суду від 17.04.2026 у справі № 175/8894/23. Верховний Суд зазначив дослівно: відповідно до висновку судового експерта-автотоварознавця по визначенню середньоринкової вартості КТЗ від 05 жовтня 2023 року №9681, який наданий позивачкою, середньоринкова вартість автомобіля марки «MAZDA», модель «СX-5», 2020 року випуску, складає 947 683,59 грн. .., і окремо: … згідно з висновку експерта про оцінку транспортного засобу від 23 травня 2024 року №06/24А, який наданий відповідачем, ринкова вартість аварійно пошкодженого автомобіля… на дату оцінки складає 127 043,02 грн… Отже, розрахунок позивачки спирається на величини, відтворені судом касаційної інстанції.
Щодо пробігу автомобіля зазначає, що методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів прямо передбачає, що у випадках, коли фактичний пробіг встановити неможливо, для розрахунків приймається нормативний пробіг. Саме це правило застосоване у висновку №06/24А: у таблиці параметрів зазначено: пробіг не встановлено, для розрахунку прийнято нормативний — 91 863. Тому пробіг у цьому висновку врахований, і врахований за Методикою. Більше того, коефіцієнт коригування середньоринкової вартості за величиною пробігу Гк у висновку № 06/24А становить 0,00 %, а його підсумкова формула — 995 760,00 ? (1 + 0,00 % + 0,00 %) ? 868 716,98 = 127 043,02 грн — показує, що ця характеристика на жодну з величин розрахунку не вплинула.
У висновку №9681 вартість визначена в інший спосіб — за формулою Ссер = Са ? К + М, де Са є середньою по Україні ціною колісного транспортного засобу цієї моделі, що був у використанні, з урахуванням строку його експлуатації, за довідниковими даними бюлетеня автотоварознавця (25 900 доларів США), а К — коефіцієнтом ринку регіону, що дорівнює одиниці. Це усереднена величина для автомобілів відповідної моделі і року випуску, яка за Методикою індивідуального коригування за величиною пробігу не потребує і його не містить.
Щодо ціни придбання автомобіля за договором 2020 року представник позивача зазначає, що ринкова вартість колісного транспортного засобу визначається за Методикою на дату оцінки з урахуванням строку експлуатації, комплектації та стану ринку, а не за ціною договору купівлі-продажу, укладеного за роки до пригоди. Показова і сама зіставність цих величин. Ціна придбання 763 910,00 грн. за офіційним курсом Національного банку України станом на 15.07.2020 (27,1436 грн. за долар США) становила еквівалент приблизно 28 143 доларів США, тоді як експертна оцінка справного автомобіля у 2023 році — 25 900 доларів США. Отже, покладена в основу розрахунку оцінка є нижчою за ціну, за яку автомобіль було придбано, а вища гривнева величина пояснюється виключно зміною офіційного курсу.
Крім того, висновок №06/24А досліджений судами трьох інстанцій у справі №175/8894/23 і покладений в основу ухвалених ними рішень, а обставини, встановлені цими рішеннями, у відносинах позивачки і третьої особи повторно не доказуються відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України.
Щодо використання висновків, складених у межах іншої справи зазначає, що питання їх допустимості зняте самим відзивом, у якому зазначено: сам по собі факт використання експертного висновку в іншій справі не робить його автоматично неналежним доказом і сам по собі факт складення експертних висновків у межах іншої судової справи не виключає можливості їх оцінки судом.
Висновок №9681 поданий позивачкою як висновок експерта, складений на її замовлення в порядку статті 106 ЦПК України, і оцінюється за правилами статей 110 і 89 ЦПК України; висновок № 06/24А є належним і допустимим доказом у розумінні статей 76–78 ЦПК України і оцінюється за тими самими правилами. Позивачка не посилається на них як на такі, що мають наперед встановлену силу. Вони підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами за правилами статті 89 ЦПК України. Право відповідача спростовувати ці докази нічим не обмежене — і саме цим правом він не скористався. Позиція про допустимість таких доказів є сталою.
У постанові від 10.06.2026 у справі №295/6411/22 Верховний Суд прямо відхилив довід про те, що висновок експерта не є належним доказом лише тому, що експертизу проведено в іншій справі, зазначивши: отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта в іншій цивільній чи кримінальній справі є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі.
У постанові від 04.02.2026 у справі №760/19703/23 Верховний Суд нагадав, що висновок експерта не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом з іншими доказами за правилами статті 89 ЦПК України, а відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Аналогічний висновок викладено у постанові від 06.05.2026 у справі № 756/2321/23. Особливо показовою є постанова Верховного Суду від 26.01.2023 у справі № 349/487/21, ухвалена у спорі про відшкодування шкоди від дорожньо-транспортної пригоди: суд зазначив, що відповідач не заявляв клопотання про призначення судової експертизи, не надав доказів на противагу поданому позивачем висновку автотоварознавчої експертизи, не спростував визначений розмір матеріального збитку та вартість транспортного засобу після пригоди, а отже не довів, що їх визначено експертним дослідженням неправильно.
Такий самий підхід застосовано у постанові від 28.03.2018 у справі № 639/6528/15-ц, де Верховний Суд визнав правильним покладення в основу рішення висновку експертизи як належного письмового доказу, обставини якого не спростовані відповідачем належним чином.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Саме цього і достатньо: постановою від 14.08.2023 у справі № 202/14872/23, яка набрала законної сили 25.08.2023, встановлено, що проїзд на заборонений сигнал світлофора мав місце і що ці дії вчинив відповідач. Обсяг обов`язкових для суду обставин ширший, ніж сам факт проїзду на червоне світло.
Стаття 124 КУпАП встановлює відповідальність за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, і саме такий склад визнано доведеним: у постанові зазначено, що суд дійшов висновку про доведеність вини у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, і що відповідач вчинив грубе порушення правил дорожнього руху, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Отже, обов`язковими для суду у цій справі є і сама дія, і її наслідок у вигляді пошкодження транспортних засобів.
Спірним лишається лише грошовий вимір цього наслідку, який доводиться висновками експертів. Розмір шкоди позивачка доводить не цією постановою, а висновками судових експертів, і в цій частині обов`язковості постанови не заявляє. Крім того, у відзиві відповідач сам підтвердив, що керував автомобілем. За частиною першою статті 82 ЦПК України ці обставини доказуванню не підлягають. Значення такої постанови для деліктного спору визначено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.09.2019 у справі №234/16272/15-ц: при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, а тому суд не вправі обговорювати вину такої особи і може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Цю правову позицію Верховний Суд послідовно застосовує, зокрема у постановах від 21.07.2022 у справі № 52/13375/19 та від 01.03.2023 у справі №752/27457/21, у яких зазначено, що, розглядаючи спір про відшкодування шкоди, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі перевіряти обставини пригоди, обговорювати вину особи і робити висновки про відповідальність осіб, причетних до пригоди, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування.
Щодо правових наслідків визнання обставин у заяві по суті справи Верховний Суд у постановах від 03.05.2023 у справі №208/5484/20 та від 24.04.2024 у справі №205/1329/22 виходить із того, що обставини, визнані учасниками справи у заявах по суті справи та поясненнях, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності їх визнання.
Від представника позивача через систему «Електронний суд» також надійшла заява, в котрій останній просив провести розгляд справи без його та позивачки участі. Позовні вимоги ОСОБА_5 просив визнати.
Від представника відповідача, адвоката Погрібняка О.М. через систему «Електронний суд» надійшла заява, в котрій останній просив провести розгляд справи без його та відповідача участі. Позовні вимоги не визнає, вважає їх необгрунтованими та такими, що не можуть бути задоволені.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 08.06.2017 до 15.06.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Сторонами 17.07.2020 року, під час перебування в шлюбі, було придбано автомобіль марки «MAZDA», модель «CX5», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2020 року випуску, з об`ємом двигуна 2.0і, VIN НОМЕР_2 , чорного кольору, котрий зареєстровано за ОСОБА_3 .
02.07.2023 року, о 16:50 год., у м. Дніпрі по просп. Слобожанському, на перехресті з вул. Старочумацького, ОСОБА_2 ., керуючи автомобілем Mazda CX-5, перетинав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, унаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем Toyota, що рухався на зелений сигнал світлофора. Після зіткнення автомобіль Mazda CX-5 перекинувся та отримав істотні механічні пошкодження.
Постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14.08.2023 року у справі №202/14872/23, провадження №3/202/9252/2023, ОСОБА_2 було визнано винним за ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.
Висновком судового експерта-автотоварознавця по визначенню середньоринкової вартості колісного транспортного засобу № 9681 від 05.10.2023 (дата оцінки — 04.10.2023) середньоринкову вартість автомобіля марки Mazda CX-5, 2020 року виготовлення, з об`ємом двигуна 2.0і, обладнаного автоматичною коробкою передач, визначено в розмірі 947 683,59 грн.
Висновком експерта про оцінку транспортного засобу № 06/24А від 23.05.2024 (дата оцінки — 16.05.2024) ринкову вартість аварійно пошкодженого автомобіля Mazda CX-5 визначено у розмірі 127 043,02 грн. У цьому ж висновку зафіксовано ринкову вартість подібного непошкодженого транспортного засобу — 995 760,00 грн., вартість відновлювального ремонту — 823 241,93 грн., величину втрати товарної вартості — 45 475,05 грн., а сумарне зниження вартості автомобіля внаслідок пошкоджень — 868 716,98 грн.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.03.2025 у справі №175/8894/23 здійснено поділ спільного майна подружжя; з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля у розмірі 63 521,51 грн, тобто половину вартості вже аварійно пошкодженого автомобіля.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.10.2025 у справі №175/8894/23 рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.03.2025 залишено без змін, а постановою Верховного Суду від 17.04.2026 у справі №175/8894/23, провадження № 61-14966св25, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2026 року у справі №175/8894/23 зазначив, що автомобіль Mazda CX-5 є спільною сумісною власністю подружжя, автомобіль є неподільною річчю, а вимоги позивачки про компенсацію вартості 1/2 частки є обґрунтованими. Водночас Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій щодо визначення компенсації у справі про поділ майна саме за вартістю аварійно пошкодженого автомобіля. Таким чином, деліктна відповідальність ОСОБА_2 за пошкодження автомобіля та зменшення вартості 1/2 майнового інтересу ОСОБА_1 у справі №175/8894/23 не була предметом розгляду та не була вирішена.
Середньоринкова вартість автомобіля Mazda CX-5 без урахування пошкоджень, згідно з висновком №9681 від 05.10.2023 року становить 947 683,59 грн. Вартість 1/2 частки позивачки у непошкодженому автомобілі: 947 683,59 грн. / 2 = 473 841,80 грн. Сума, котру суди у справі №175/8894/23 визначили як компенсацію 1/2 частки позивачки у вже аварійно пошкодженому автомобілі: 127 043,02 грн. / 2 = 63 521,51 грн. Різниця, яка становить шкоду позивачки від зменшення вартості її 1/2 майнового інтересу становить: 473 841,80 грн. - 63 521,51 грн. = 410 320,29 грн.
Такий розрахунок не створює подвійного стягнення, оскільки 63 521,51 грн. є компенсацією залишкової вартості 1/2 частки аварійно пошкодженого автомобіля у справі про поділ майна, тоді як 410 320,29 грн. є шкодою від зменшення вартості цієї частки внаслідок ДТП.
На момент ДТП автомобіль Mazda CX-5 був об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . У справі №175/8894/23 суди остаточно підтвердили, що автомобіль є спільним майном подружжя, а ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію 1/2 частки цього автомобіля. Разом з тим, у зазначеній справі суди виходили з вартості вже аварійно пошкодженого автомобіля та стягнули на користь позивачки лише 63 521,51 грн., тобто 1/2 від 127 043,02 грн.
Таким чином, унаслідок ДТП позивач ОСОБА_1 фактично втратила різницю між вартістю своєї 1/2 частки у непошкодженому автомобілі та сумою, визначеною судом у справі про поділ майна. Розмір цієї шкоди становить 410 320,29 грн.
Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 статті 22 ЦК України).
Частиною 3 статті 22 ЦК України визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, вина заподіювача шкоди презюмується, а обов`язок довести її відсутність покладено на нього.
За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже з урахуванням приписів частини 2 статті 1166 ЦК України, вина заподіювача шкоди презюмується, тягар доведення відсутності вини покладається саме на відповідача.
Тому, заперечуючи проти позову, саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини у завданні шкоди позивачу.
Натомість відповідач не надав належних доказів на підтвердження відсутності своєї вини у пошкодженні майна позивача та, відповідно, у завданні йому шкоди.
Щодо доводів представника відповідача про відсутність заподіяння ОСОБА_1 особистої майнової шкоди в заявленому розмірі, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною другою цієї статті визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини 1 статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно частини 1 ст. 1191 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Твердження відповідача про те, що автомобіль передано власником добровільно і, що він користувався ним відкрито, за згодою власника, не спростовує обґрунтованість позовних вимог, оскільки в момент дорожньо-транспортної пригоди відповідач володів джерелом підвищеної небезпеки на правовій підставі, за волею власника, і тому саме він є особою, яка відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України відповідає за завдану цим джерелом шкоду. Цей підхід відповідає сталій практиці Верховного Суду.
У постанові від 12.05.2022 у справі № 623/290/21 Верховний Суд роз`яснив, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка здійснює його експлуатацію в силу права власності або з інших правових підстав, зокрема на підставі договору чи довіреності, і що пункт 2.2 Правил дорожнього руху України дозволяє власникові передавати керування транспортним засобом іншій особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії. Отже, передання керування є звичайною правовою підставою володіння, а не обставиною, що звільняє водія від відповідальності. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц прямо назвала підстави такого володіння: особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі — праві власності, іншому речовому праві, договорі підряду, оренди, позички тощо — володіє транспортним засобом. Передання автомобіля у користування родичеві охоплюється цим переліком.
У постанові від 21.07.2022 у справі № 752/13375/19 Верховний Суд вказав, що для відшкодування шкоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення — протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв`язку і вини, — та що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди: якщо ця презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини.
Правова позиція, наведена у самому відзиві з посиланням на постанову Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 456/881/17, підтверджує цей висновок: Верховний Суд зазначив, що передання власником транспортного засобу іншій особі не є неправомірним заволодінням і що володільцем джерела підвищеної небезпеки в момент завдання шкоди був саме той, кому транспортний засіб передано, тобто водій, а не власник.
Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Згідно зі статтею 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання таким майном.
За частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними; аналогічне правило закріплене у частині другій статті 372 ЦК України. Реєстрація транспортного засобу на ім`я одного з подружжя презумпції спільності майна не спростовує.
Таким чином, на день дорожньо-транспортної пригоди 02.07.2023 позивачці належала 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на автомобіль Mazda CX-5. Пошкодження автомобіля зменшило вартість цього майна, а отже, зменшило майнову сферу кожного зі співвласників пропорційно його частці.
Згідно статті 22 ЦК України, збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а за статтею 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди.
Виділення частки в натурі не є умовою заявлення деліктного позову: автомобіль визнаний судами неподільною річчю, а право на відшкодування шкоди належить співвласнику в силу самого факту пошкодження спільної речі.
Так, у постанові від 14.12.2021 п справі № 147/66/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для того, щоб ця особа звернулася за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної вказаному майну.
Позивачка володіла автомобілем на праві спільної сумісної власності подружжя, а отже має право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
Цей висновок Верховний Суд застосував і в постанові від 16.11.2022 у справі №335/2566/18, зазначивши, що право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник та/або особи, які мають речове право на чуже майно, і що правомірність володіння транспортним засобом є достатньою підставою для звернення за відшкодуванням шкоди, заподіяної автомобілю.
Презумпцію спільності майна подружжя і рівність часток підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17, у якій зазначено, що норми статей 60, 63, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте в період шлюбу, а тягар доказування обставин, необхідних для спростування цієї презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Ця презумпція у справі №175/8894/23 спростована не була.
Верховний Суд послідовно виходить із того, що реєстрація майна, придбаного під час шлюбу, лише на ім`я одного з подружжя не спростовує презумпції належності цього майна до спільної сумісної власності, — постанова від 16.04.2025 у справі № 361/5009/22. Тому реєстрація автомобіля за ОСОБА_3 не позбавляє позивачку 1/2 частки у цьому майні.
Практика Верховного Суду допускає і стягнення на користь одного з подружжя вартості його частки у спільному автомобілі, коли інша особа розпорядилася цим майном або зменшила його цінність, — постанова від 23.06.2022 у справі № 644/2842/17, у якій на користь одного з подружжя стягнуто вартість частки спільного автомобіля.
Верховний Суд прямо визнає право вимоги за особою, яка володіє майном на законній підставі: у постанові від 12.05.2022 у справі № 623/290/21 зазначено, що особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну, і що факт правомірності володіння є достатньою підставою для звернення за таким захистом. Позивачка володіла автомобілем як співвласник за законом, а не за договором, тобто на найсильнішій із можливих підстав.
Відповідач наполягає, що розмір шкоди має визначатися за статтею 1192 ЦК України, а в разі економічної недоцільності відновлення транспортного засобу — як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу до пригоди і його вартістю у пошкодженому стані, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №125/1216/20.
Встановлено, що ціна позову обчислена саме за цією формулою.
Відновлення автомобіля є економічно необґрунтованим, і це випливає з розрахунків самого висновку №06/24А: співвідношення вартості відновлювального ремонту до ринкової вартості автомобіля експерт визначив як 823 241,93 / 995 760,00 = 0,83, а разом із втратою товарної вартості зниження вартості автомобіля становить 868 716,98 грн, тобто близько 87 відсотків вартості непошкодженого автомобіля. Саме тому розмір шкоди визначається як різниця вартостей до і після пригоди — за тим підходом, на якому наполягає відповідач.
Ринкова вартість автомобіля у непошкодженому стані становить 947 683,59 грн. (висновок № 9681 від 05.10.2023). Ринкова вартість автомобіля у пошкодженому стані становить 127 043,02 грн. (висновок № 06/24А від 23.05.2024). Різниця, тобто повний розмір майнової шкоди, дорівнює 820 640,57 грн. Частка позивачки становить 1/2, а отже її шкода дорівнює 410 320,29 грн.
Заявлена сума відповідає вимозі статті 1192 ЦК України про визначення розміру збитків за реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи. Розрахунок побудовано на найнижчій із наявних оцінок — 947 683,59 грн., станом на 04.10.2023, тоді як уже станом на 16.05.2024 ринкова вартість подібного непошкодженого автомобіля була визначена у розмірі 995 760,00 грн.
Не відповідає матеріалам справи твердження про те, що експертні дослідження не містять висновку про розмір збитку. Пункт 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, на який посилається відповідач, визначає матеріальний збиток як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження транспортного засобу. Саме таке вартісне значення міститься у висновку №06/24А: вартість відновлювального ремонту 823 241,93 грн., розрахована у програмі Audatex за цінами станом на 17.05.2024, і величина втрати товарної вартості 45 475,05 грн., а разом — 868 716,98 грн. Саме на цю величину експерт зменшив ринкову вартість автомобіля, отримавши 127 043,02 грн.
Дослідження №06/24А проведено на замовлення титульного власника автомобіля ОСОБА_3 — третьої особи у цій справі, і саме він подав цей висновок до суду у справі №175/8894/23, де його покладено в основу рішень трьох судових інстанцій. Величини, якими доводиться розмір шкоди, походять з дослідження, замовленого і поданого суду власником автомобіля, і вже перевірені судами.
Таким чином, позивачка просить стягнути не вартість ремонту, а різницю ринкових вартостей автомобіля, яка вже враховує і строк експлуатації, і фактичний технічний стан. Основним є розрахунок за різницею оцінок двох незалежних експертів; внутрішня несуперечність цих величин перевіряється самим висновком № 06/24А, у якому експерт вивів залишкову вартість автомобіля як вартість непошкодженого аналога за вирахуванням збитку.
З цих підстав суд приймає до уваги розрахунок заявленої ОСОБА_1 матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 02.07.2023 року, у розмірі 410 320,29 грн. та вважає за необхідне стягнути вказану суму з відповідача на користь позивачки, задовольнивши вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 103,20 грн.
Керуючись ст. 4,5,10,13,81,89,259-263,265, 268 ЦПК України, суд –
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду, заподіяну 02.07.2023 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 410 320 (чотириста десять тисяч триста двадцять) грн. 29 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 103 (чотири тисячі сто три) грн. 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суддя Бєльченко Л.А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua