Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №734/3774/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/3774/26Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А.

Провадження № 33/4823/877/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі судді Гуренко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 серпня 2026 року о 12 годині 00 хвилин в с-ще Козелець квартал Розумовських, 45, автодорога М-01 Київ-Чернігів-Нові-Яриловичі (Чернігівського району Чернігівської області), керував транспортним засобом Toyota N2, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло та неприродна блідість шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначені обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 745403 від 14 серпня 2026 року, в якому викладені обставини вчинення правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14 серпня 2026 року (в якому викладені ознаки сп`яніння, виявлені у водія ОСОБА_2 ); інформацією, яка розміщена на CD диску, на якому детально зафіксовано обставини, за яких було запропоновано особі пройти огляд на виявлення стану наркотичного сп`яніння та з яких причин особа такий огляд не пройшла.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом неправильно визначено предмет доказування та не доведено факту його свідомої й однозначної відмови від проходження медичного огляду, оскільки він погодився пройти огляд і добровільно прибув до закладу охорони здоров`я, однак огляд не відбувся через відсутність лікаря-нарколога. Вважає, що суд не надав належної оцінки обставинам, пов`язаним із неможливістю проведення огляду з причин, що не залежали від його волі, а також виконанням ним службового/бойового завдання як військовослужбовцем, добровільним проходженням лабораторного дослідження наступного дня та необхідністю застосування спеціального порядку огляду, передбаченого ст. 266-1 КУпАП. Крім того, апелянт зазначає, що судом не перевірено законність первинної зупинки транспортного засобу, наявність належних підстав для направлення його на медичний огляд, не досліджено відеозаписи в повному обсязі та не надано оцінки суперечностям між доказами. На думку апелянта, висновок суду про повну доведеність його вини є передчасним, ґрунтується на припущеннях і не відповідає вимогам повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи. Також вважає безпідставним стягнення судового збору з огляду на рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2026 року № 10-р(II)/2026.

Також апелянт зазначає, що суд не надав належної оцінки результатам лабораторного дослідження № 739468 від 15.08.2026, згідно з яким у зразку його сечі не виявлено досліджуваних наркотичних речовин.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції не є обов`язковою. Вказане положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (AleksandrShevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон АліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин, з огляду на належне повідомлення ОСОБА_1 про час, дату та місце апеляційного розгляду, відсутність повідомлень про причини неявки та клопотань про відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає, що його неявка не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

При цьому апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи, мав можливість реалізувати свої процесуальні права та подати до суду відповідні доводи і клопотання, у тому числі викладені в апеляційній скарзі. Отже, його неучасть у судовому засіданні апеляційного суду не свідчить про порушення права на захист та не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд виходив з того, що вчинення ним адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами.

Із зазначеними висновками місцевого суду погоджується суд апеляційної інстанції, вважаючи його правильним, обґрунтованим та таким, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Так, відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки.

Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність зупинки транспортного засобу не беруться до уваги апеляційним судом з огляду на таке.

Суд вважає наведені доводи непереконливими, виходячи з покладених на працівників поліції повноважень з регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками згідно із Законами України «Про дорожній рух», «Про Національну поліцію України».

Окрім того, відповідно до п. 4 та п. 5 «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 1456 від 29.12.2021 року, перевірка документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення). Право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. Згідно із п. 10 Постанови уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби, зокрема, і в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду виїзду. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України з 05 год 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією проти України, Законами України неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який безперервно діє і до тепер.

Також згідно з пунктами 1, 4 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські мають право застосовувати превентивні заходи, зокрема перевіряти документи та зупиняти транспортні засоби.

Крім того, доводи апеляційної скарги щодо безпідставної зупинки транспортного засобу спростовуються дослідженим судом відеозаписом, а також рапортом, наявним в матеріалах справи, в якому відображено інформацію, що зупинка транспортного засобу була здійснена на підставі п. 10 ч. 1 ст. 35 закону України «Про Національну поліцію України», в якому передбачено право поліцейських зупиняти транспортні засоби, якщо такий зареєстрований в іншій країні, з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що зупинка транспортного засобу була здійснена на законних підставах, а подальші дії працівників поліції щодо проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння були обумовлені виявленням у водія передбачених законом ознак такого сп`яніння. Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що працівниками поліції не було встановлено ознак наркотичного сп`яніння, а також про відсутність належних підстав для направлення його на медичний огляд.

З відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що на 03 хвилині 11 секунді ОСОБА_1 під час спілкування з працівником поліції повідомляє, що раніше вживав канабіс («курив план»). На 06 хвилині 04 секунді працівник поліції роз`яснює йому необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та повідомляє про правові наслідки відмови від його проходження. На 07 хвилині 52 секунді працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про ознаки наркотичного сп`яніння, які були виявлені у водія, а саме виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, що не реагують на світло, та неприродну блідість шкірного покриву обличчя.

Крім того, на 08 хвилині 08 секунді відеозапису зафіксовано, що ОСОБА_1 погоджується їхати до закладу охорони здоров`я для проходження медичного огляду лікарем-наркологом. Надалі, на 09 хвилині 25 секунді, працівник поліції повторно роз`яснює йому наслідки відмови від проходження огляду та повідомляє про складення протоколу у разі такої відмови. На 09 хвилині 32 секунді ОСОБА_1 зазначає, що все добре розуміє, та думає, що результати аналізу можуть бути позитивними.

Відповідно до ч.ч. 2,3,4 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Таким чином, доводи апелянта про нероз`яснення працівником поліції правових наслідків відмови від проходження медичного огляду та незазначення ним ознак наркотичного сп`яніння не знайшли свого підтвердження під час перегляду відеозапису.

Крім того, доводи апелянта щодо добровільного проходження 15.08.2026 лабораторного дослідження, за результатами якого у зразку його сечі не виявлено досліджуваних наркотичних речовин, самі по собі не спростовують факту відмови від проходження огляду в момент оформлення адміністративного правопорушення. Зазначене дослідження було проведено наступного дня після події, а тому не є оглядом, проведеним у порядку та строки, передбачені ст. 266 КУпАП, і не може підміняти собою процедуру огляду, яку працівники поліції пропонували пройти 14.08.2026.

Отже, подальше добровільне звернення ОСОБА_1 для проведення лабораторного дослідження та його результати не спростовують автоматично обставин, зафіксованих під час оформлення адміністративного правопорушення, і самі по собі не виключають наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що на момент події він виконував службове/бойове завдання як військовослужбовець Збройних Сил України.

Як убачається з відеозапису, на часовому проміжку 03:24–03:55 ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що він є військовослужбовцем та їде на завдання. Водночас матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що на момент зупинки транспортного засобу апелянт безпосередньо виконував бойове завдання або що подальше очікування проведення медичного огляду унеможливлювало його виконання. Саме лише повідомлення про те, що він прямує на завдання, не є достатнім підтвердженням факту виконання такого завдання на момент події.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі за правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП.

Отже, сам по собі статус військовослужбовця не звільняє особу від обов`язку виконувати законні вимоги працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння та не є безумовною підставою для незастосування встановленої законом процедури.

Посилання апелянта на необхідність застосування ст. 266-1 КУпАП також підлягає оцінці з урахуванням конкретних обставин справи, характеру виконуваних ним обов`язків та наявності підтверджувальних доказів. Сам факт проходження військової служби та усне повідомлення про прямування на завдання без надання документів, які підтверджують виконання обов`язків військової служби саме на момент події, не дають самі по собі підстав для висновку про обов`язковість застосування іншого порядку проведення огляду.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не надав належних доказів на підтвердження фактичного виконання ним бойового завдання на момент події, а з відеозапису вбачається лише його повідомлення про те, що він прямує на завдання, наведені доводи апеляційної скарги не можуть самі по собі свідчити про порушення працівниками поліції встановленої законом процедури або бути підставою для звільнення апелянта від адміністративної відповідальності.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність чіткої та однозначної відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується дослідженим відеозаписом, ОСОБА_1 спочатку погодився їхати до закладу охорони здоров`я для проходження огляду. Після прибуття до медичного закладу працівники поліції повідомили йому про необхідність очікувати лікаря. На 22 хвилині 07 секунді відеозапису працівник поліції роз`яснює, що після прибуття лікаря їх покличуть для проходження огляду. Однак у часовому проміжку з 22 хвилини 16 секунди до 22 хвилини 39 секунди ОСОБА_1 чітко відмовляється від проходження огляду та на запитання працівника поліції щодо розуміння наслідків такої відмови підтверджує, що розуміє передбачену законом відповідальність.

Зазначені обставини узгоджуються з висновком суду першої інстанції про те, що після прибуття до закладу охорони здоров`я та повідомлення про необхідність очікування лікаря ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, а наслідки такої відмови йому були роз`яснені.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про відсутність чіткої та однозначної відмови від проходження медичного огляду спростовуються змістом відеозапису та встановленими судом першої інстанції обставинами.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

Таким чином, оцінюючи докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою судом першої інстанції доказів, однак не містять даних, які б спростовували встановлені судом обставини.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова районного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддяМ.О. Гуренко