Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №751/3189/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 751/3189/26Головуючий у 1 інстанції Овсієнко Ю.К.

Провадження № 33/4823/886/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду Карун В.П.,

за участю:

захисника ОСОБА_1 – адвоката Слєпченка С.А.,

за наслідками розгляду апеляційної скарги захисника Слєпченка Сергія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 14.09.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_1

в с т а н о в и в:

Короткий зміст оскаржуваної постанови.

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 14 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665, 60 грн.

За постановою суду ОСОБА_1 08.03.2026 о 21 год 36 хв у місті Чернігові по вулиці Тероборони, 29 керувала транспортним засобом «RENAULT Sandero», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чим порушила п. 2.9а Правил дорожнього руху України.

Огляд на стан сп`яніння було проведено за допомогою приладу «Drager ARCE-0238» на місці зупинки, проба позитивна – 0,75 % (проміле). Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 – адвокат Слєпченко С.А. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова від 14 вересня 2026 року, скасувати її, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування заявлених вимог апелянт стверджує, що:

-суд першої інстанції попри клопотання захисника про відкладення призначеного на 14.09.2026 судового засіданні через його перебування на лікуванні розглянув цього дня справу за відсутності ОСОБА_1 та її захисника, чим порушив право останньої на захист;

- матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом «RENAULT Sandero». Наявний у справі відеозапис починається з діалогу, в якому особа у звані «капітана» повідомляє, що нібито бачила ОСОБА_1 в магазині АТБ в нетверезому стані, пропонує пройти тест на алкоголь по вул. Щорса 3 і лише згодом повідомляє про виклик патрульних. Вказане є свідченням порушення порядку виявлення правопорушення та процедури огляду

- з відеозаписів з камер спостереження АТБ неможливо ідентифікувати автомобіль та особу водія;

- ОСОБА_1 заперечує факт керування авто та факт зупинки. Стверджує, що стояла на узбіччі дороги, розмовляла по телефону, коли до неї під`їхали працівники поліції і перегородили їй проїзд.

Позиції учасників судового провадження.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явилася, була належним чином 15.10.2026 повідомлена про місце, дату та час судового засідання, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подала.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Слєпченко С.А. в засіданні апеляційного суду підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених в тексті самої скарги.

Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви апеляційного суду.

У відповідності до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена за відсутності ОСОБА_1 та її захисника Слєпченка С.А., її копія надіслана судом засобами поштового зв`язку супровідним листом від 08.10.2026. Згідно довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді від 14.09.2026 надіслано 07.10.2026 на електронну пошту захисника, документ доставлено до електронної скриньки 07.10.2026 о 16:57:42. Апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 13.10.2026.

З метою забезпечення принципу доступу до правосуддя та зважаючи на викладені обставини апеляційний суд визнає їх достатніми та вважає за можливе поновити апелянту строк на звернення до суду.

Відповідно до приписів ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд розглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно вимог статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь – які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Вимоги статті 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає, окрім іншого, відповідальність за керування транспортним засобом особами в стані алкогольного сп`яніння.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та перевіривши її на предмет правильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, кваліфікованого за ч.1 ст.130 КУпАП.

Такий висновок слідує з сукупності належним чином досліджених судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом наступних доказів:

- протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1№609795, згідно якого ОСОБА_1 08.03.2026 о 21:36:00 у місті Чернігові по вулиці Тероборони, 29 керувала транспортним засобом «RENAULT SANDERO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чим порушила п. 2.9а Правил дорожнього руху України. Зі згоди водія огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер ARCE-0238, проба позитивна 0,75 % проміле. В поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення зазначено – не згодна.

- роздруківка результату тестування на алкоголь від 08.03.2026 за допомогою приладу Drager № ARCE-0238, якою встановлено наявність алкоголю у видихуваному повітрі водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кількості 0.75 % проміле;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Результат огляду на стан сп`яніння – 0,75 % проміле. В акті наявний підпис ОСОБА_1 в графі «З результатами згоден ОСОБА_1 »;

- відеозапис з нагрудної камери поліцейського на якому зафіксовано ОСОБА_1 , яка перебуває за кермом автомобіля із працюючим двигуном та ввімкненим світлом фар. На прохання співробітників поліції заглушити автомобіль ОСОБА_1 ставить питання : «На підставі чого ви мене зупинили?» та повідомляє : «…Я бачила, що ви стояли на парковці, я бачила, що ви за мною поїхали…». «…ви вчотирьох мене зупинили без порушення правил. Ви побачили, що я купую спиртні напої та зупиняєте не за порушення правил дорожнього руху…». В ході розмови ОСОБА_1 неодноразово повторює фразу : «…ви зупинили мене…». На запитання співробітниці патрульної поліції повідомила, що в цей день вживала пиво. ОСОБА_1 погодилась пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою приладу Drager, за наслідками якого було зафіксовано результат 0,75 проміле. З результатами огляду не погодилась, їхати до медичного закладу відмовилась, повідомила, що вдень пила пиво, але стану алкогольного сп`яніння не відчуває. В подальшому погодилась з результатами огляду приладом Drager. На питання поліцейського чи має вона тверезого водія, який може доїхати на автомобілі додому, ОСОБА_1 повідомила, що сама може доїхати, оскільки живе поруч.

Апеляційний суд у цій справі не вбачає допущених при збиранні та оцінці описаних вище доказів порушень такого рівня, які б ставили під обґрунтований сумнів законність їх здобуття поліцейським як особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, чи правильну їх оцінку судом першої інстанції.

Не маючи жодних сумнівів в законності отримання наявних у справі доказів та правильної їх оцінки судом першої інстанції, апеляційний суд визнає необґрунтованими та такими, що не впливають на законність оскаржуваного судового рішення доводи апеляційної скарги й наводить цьому такі мотиви.

--З досліджених судом відеозаписів, аналіз яких описаний вище, слідує, що працівниками поліції після виявлення в ОСОБА_1 , як водія, ознак алкогольного сп`яніння, їй було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. ОСОБА_1 жодного разу не заявила, що транспортний засіб був припаркований на узбіччі, вона ним не керувала та рух ним не здійснювався. Натомість, в ході бесіди неодноразово повторювала фразу «…ви мене зупинили», акцентуючи увагу на безпідставності такої зупинки. При цьому, двигун автомобіля працював, світо фар було увімкнене. На прохання вимкнути двигун автомобіля ОСОБА_1 відмовилась. Після проходження тестування на стан сп`яніння збиралась продовжити рух автомобілем до дому, мотивуючи своє рішення тим, що живе поруч та не має бажання залишати автомобіль на узбіччі.

З наведених підстав доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 стояла на узбіччі дороги, автомобіль не рухався та вона не збиралась нікуди рухатись далі, суд вважає не переконливими та відхиляє їх.

Апеляційний суд погоджується, що на наданому працівниками поліції відеозаписі не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, однак, подальша її поведінка, що вже зафіксована на відеозаписах та інші наявні у справі докази, аналіз яких наведено вище, в сукупності не викликають в апеляційного суду жодних обґрунтованих сумнівів в правильності висновку суду першої інстанції про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

--З відеозапису з камер зовнішнього спостереження, наданого до суду, дійсно неможливо ідентифікувати автомобіль та особу водія. Проте, на інших відеозаписах з нагрудних камер працівників поліції зафіксовано особу водія ОСОБА_1 , яку встановлено з наданих нею документів. Факт керування ОСОБА_1 автомобілем доведений викладеними вище обставинами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неможливості чіткої ідентифікації автомобіля та особи водія з відео, отриманого з камер зовнішнього спостереження, не спростовують доказів, якими підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

--Згідно статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Як убачається з матеріалів справи, судове засідання, призначене на 08 червня 2026 року, про яке ОСОБА_1 повідомлена 30.05.2026, було відкладено у зв`язку з повідомленням захисника про її перебування на лікарняному з 05.06.2026 по 09.06.2026 з діагнозом «Гостра інфекція верхніх дихальних шляхів», на підтвердження чого ним надано відповідний медичний документ.

Наступний розгляд справи було призначено на 14 вересня 2026 року, однак захисник повторно подав клопотання про відкладення судового засідання з огляду на стан вже його здоров`я.

Водночас, ОСОБА_1 , як особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності, була належним чином ще 3.07.2026 повідомлена про вказане судове засідання, однак 14.09.2026 до суду не з`явилася, причин неявки самостійно не повідомила та клопотання про відкладення розгляду справи, в тому числі і у зв`язку з перебуванням на лікуванні захисника, не подала.

Апеляційний суд виснує, що ця справа, попри визначений ст.277 КУпАП п`ятнадцятиденний строк для її розгляду знаходилась в суді першої інстанції доволі тривалий час. Водночас, суд першої інстанції задля забезпечення права на захист ОСОБА_1 та права бути почутою судом все ж таки відкладав призначене на 08.06.2026 судове засідання.

Зацитовані вище приписи ст.268 КУпАП дають право суду розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому закон не містить прямої вказівки на неможливість розгляду конкретної справи про адміністративне правопорушення через неявку захисника, тим самим відносячи питання процесуальної оцінки факту неявки захисника в судове засідання до дискреційних повноважень судді. Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та який не прибув у таке засідання не обов`язково є свідченням порушення права на захист та має оцінюватись комплексно з врахуванням, зокрема, строків розгляду справи та процесуальної поведінки самої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд зауважує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисник є окремими процесуальними особами у справах про адміністративні правопорушення.

У цій справі ОСОБА_1 26.05.2026 уклала з адвокатським об`єднанням «Сергія Слєпченко» договір про надання правничої допомоги. Копія цього договору адвокатом була долучена до справи в суді першої інстанції, що узгоджується з приписами ч.2 ст.271 КУпАП.

Відповідно до вимог ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги, який укладається в письмовій формі (ч.1 ст.27 Закону). Пунктом 4 статті 1 цього Закону передбачено, що договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно умов п.1.1. вказаного вище договору про надання правничої допомоги адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. Адвокат, відповідно до узгоджених Сторонами доручень надає замовнику консультації та представляє інтереси Замовника у справі щодо його ознайомлення з матеріалами адміністративної справи у справі про притягнення клієнта до адмін відповідальності за ст.130 КУпАП (п.1.2. Договору).

Згідно статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» одним із видів адвокатської діяльності є захист прав, свобод і законних інтересів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У цій справі апеляційний суд не вбачає чіткої вказівки у договорі про надання правничої допомоги від 26.05.2026 на захист прав, свобод і законних інтересів ОСОБА_1 , як особи яка притягається до адміністративної відповідальності, у суді першої інстанції окрім як шляхом надання консультацій та ознайомлення з матеріалами справи. Представництво інтересів особи, на що має місце покликання в деяких пунктах договору безвідносно до цієї справи, є видом адвокатської діяльності яких стосується представництва прав потерпілих у справах про адміністративні правопорушення, або фізичних осіб у цивільних, господарських, адміністративних справах та справах конституційного судочинства (ст.19 Закону). Відтак, згідно наведених вище вимог Закону адвокатом у справах про адміністративне правопорушення здійснюється захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а не представництво її інтересів.

У цій справі адвокат Слєпченко С.А. з очевидністю реалізував обумовлені договором умови щодо ознайомлення з матеріалами справи, звернувшись до суду першої інстанції з відповідною заявою ще 26.05.2026.

Умови п.1.3. договору про надання правничої допомоги («у разі домовленості між сторонами цього договору та оплати послуг Адвоката, він представляє інтереси Замовника в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі, що визначено у п.1.2. Договору питання») без додаткових письмових підтверджень того, що вказані в цьому пункті договору факти відбулися, не дають суду чіткого розуміння, що станом на 14.09.2026 адвокат Слєпченко С.А. виконував функції захисту ОСОБА_1 як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в Новозаводському районному суді міста Чернігова.

З огляду на наведені фактичні обставини та норми права апеляційний суд не вбачає порушення судом першої інстанції як приписів ст.268 КУпАП так і права на захист ОСОБА_1 при розгляді 14.09.2026 цієї справи за її відсутності та відсутності адвоката Слєпченка С.А..

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Апеляційний суд за наслідками апеляційного розгляду приходить до висновку, що судом першої інстанції було всебічно, повно та об`єктивно досліджено всі обставини справи в їх сукупності, дано належну правову оцінку діям ОСОБА_1 , правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, а відтак зроблено обґрунтований висновок про доведеність її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За наведених обставин апеляційний суд не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова від 14.09.2026.

Апеляційну скаргу захисника Слєпченка Сергія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 14 вересня 2026 року без змін.

Ця постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вадим КАРУН